Ухвала суду № 68399794, 17.08.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А з питань залишення позовної заяви без розгляду

17 серпня 2017 року № 813/1937/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гулкевич І.З.

секретар судового засідання Іванес Х.О.

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Антонюка І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.

В судовому засіданні 19.06.2017 року представником відповідача подане клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним та скасувати наказ, зобов'язати вчинити дії по донарахуванню сум матеріальної допомоги за період 2011-2014 років. В позовній заяві позивач стверджує про звернення з листом до відповідача від 18.08.2016 року про надання довідки розрахунку вихідної допомоги, а також належно оформленого та завіреного розрахункового листа за грудень 2015 року. Листом від 16.09.2016 року надано відповідь щодо виплати грошового забезпечення при звільненні та надано розрахункові листи за період з грудня 2015 року по березень 2016 року. З врахуванням викладеного, піврічний строк з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, повинен відраховуватись з моменту отримання листа від 16.09.2016 року. Оскільки позивач не подавав клопотань про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду із позовом, представник відповідача вважає необхідним застосування до позивача наслідків передбачених ст. 100 КАС України та залишити позовну заяву без розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача вказане клопотання підтримав, просив таке задовольнити та залишити позовну заяву без розгляду.

Позивач проти вказаного клопотання заперечив з підстав, викладених у запереченні від 26.06.2017 року за вх.№14570, а також у додаткових запереченнях на клопотання відповідача від 19.07.2017 року за вх.№16666. Позивач зазначив, що відповідь на лист надісланий позивачем ще у серпні 2016 року одержано лише 04.12.2016 року, а тому строк звернення до суду не пропущено. У зв'язку з необґрунтованістю клопотання, просив у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд при вирішенні клопотання керується наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таке звернення реалізовується шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції (ст. 104 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У ст. 100 КАС України передбачено можливість визнання судом причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Судом встановлено, що позивач звернувся до начальника Офісу великих платників Державної фіскальної служби з листом «Щодо виплати грошового забезпечення при звільненні», який датований позивачем 18.08.2016 року.

Відповідно до листа від 16.09.2016 року за № 53/14/28-10-05-02 «Про надання інформації» позивачу надано відповідь на його звернення від 18.08.2016 року.

Як справедливо зазначив позивач, доказів направлення такого ще у вересні 2016 року до матеріалів справи не долучено.

Позивач також пояснив, що після неодержання відповіді на вказаний лист він неодноразово звертався до відповідача про надання йому відповідей, в тому числі в телефонному режимі.

Так, відповідачем скеровано лист «Про надання інформації» від 27.10.2016 року за № 112/04-20 про повторне скерування матеріалів щодо виплати грошового забезпечення при звільненні, розрахункові листи за період з грудня 2015 року по березень 2016 року, згідно з додатком.

З матеріалів справи встановлено, що вказаний лист згідно з відбитком штемпелю відділення поштового зв'язку прийнято для відправки 27.10.2016 року.

За допомогою он-лайн-сервісу Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» - «Інформація про наявність та стан пересилання поштових відправлень», за штрих-кодовим ідентифікатором з'ясовано, що вказане відправлення одержане позивачем лише 04.12.2016 року.

З врахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що він дізнався про порушення своїх прав лише 04.12.2016 року та звернувся в межах шестимісячного строку після того, як дізнався про порушення своїх прав.

Відповідачем не спростовано повідомлене позивачем, доказів зворотного до матеріалів справи не долучено.

Також суд бере до уваги позицію позивача щодо поширення на вказані правовідносини норми ст. 233 Кодексу Законів про працю України, а саме ч. 2: у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Правові позиції щодо офіційного тлумачення статті 233 КЗпП України викладено у рішеннях Конституційного Суду України, зокрема:

- строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин (п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012);

- невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку (п. 2.2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012);

- поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків (п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013);

- під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013);

- у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат (Рішення від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013);

Таким чином, Конституційний Суд України при тлумаченні статті 233 КЗпП України виходить з того, що право особи на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку звернення до суду.

Згідно з вимогами ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАС України).

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що клопотання про залишення позовної заяви без розгляду є безпідставним, необґрунтованим та у задоволенні такого слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.99, 100, 155, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала окремо не оскаржується.

Заперечення щодо неї можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Повний текст ухвали виготовлено 21 серпня 2017 року.

Суддя Гулкевич І.З.