Постанова № 68399685, 07.07.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2017 р. Справа № 804/3559/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретаріВоробйової П.В. за участю представників сторін: від позивача від відповідача Чорнобай О.І. Ємець Л.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Фермерського господарства "Агрос" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про скасування податкового повідомлення-рішення №0003121201 від 27.03.2017р., -

ВСТАНОВИВ:

006.06.2017р. Фермерське господарство «Агрос» звернулося з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0003121201 від 27.03.2017р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було проведено камеральну перевірку Фермерського господарства «Агрос» з питання своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних складених за грудень 2015 року за результатами якої контролюючим органом був складений акт №79/04-19/30851918 від 09.03.2017р. за висновками якого встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідальність за що передбачена п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України. На підставі вказаного акту, відповідачем було прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення за порушення термінів реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №2/2 від 24.12.2015р. з граничним терміном реєстрації 08.01.2016р., а фактично зареєстрованої 11.01.2016р. за яким до позивача застосовано штраф у розмірі 13 756,55 грн. Позивач оспорює вказане податкове повідомлення-рішення та просить його скасувати, посилаючись на те, що строк реєстрації податкової накладної становив не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою її складення згідно абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла до 01.01.2016р.). 04.01.2016р. позивачем з метою поповнення свого рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, подав до банку платіжне доручення №1 від 04.01.2016р. на суму 220 232,00 грн., проте в порушення вимог ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку Україні від 21.01.2004р. №22 банк здійснив перерахування цих коштів лише 11.01.2016р., що підтверджується витягом №1169756 від 11.01.2016р., у якому зазначена дата реєстрації 05.01.2016р. та зазначене порушення банком термінів перерахування коштів призвело до несвоєчасної реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем податкової накладної №2/2 від 24.12.2015р. на суму 137 565,47 грн. Також позивач посилається і на те, що абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції на момент складання податкового повідомлення-рішення від 27.03.2017р.) передбачає терміни реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця до 15 календарного дня (включно) календарного місяця наступного за місяцем, в якому вони складені, а тому саме ці норми підлягають застосуванню у цих правовідносинах, оскільки згідно ст. 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає застосування відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення з урахуванням того, що закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративне правопорушення мають зворотну силу та провадження у справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що згідно абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції до 01.01.2016р.) реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою їх складення, а п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України (на 01.01.2016р.) передбачав відповідальність платника податку за порушення вказаних вище строків реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 10% від суми податку на додану вартість, зазначеної у податковій декларації у разі порушення таких термінів до 15 календарних днів. Вказана стаття жодних виключень про накладення штрафу за таке порушення не містить та штраф застосовується незалежно від будь-яких обставин , у тому числі наявності чи відсутності умислу у платника. Щодо використання під час перевірки норм Податкового кодексу України у редакції до 01.01.2016р., то представник відповідача вказує на те, що у даному випадку слід застосовувати Податковий кодекс України у редакції на момент вчинення цих порушень (з 01.10.2015р.). Доводи представника позивача про те, що зміни, внесені до Податкового кодексу України від 01.01.2017р. пом'якшують або скасовують відповідальність за порушення термінів реєстрації податкових накладних представник відповідача вважає помилковими, так як, як на момент реєстрації податкової накладної позивачем - 11.01.2016р., так і на момент проведення перевірки, розмір штрафу за вказане порушення не змінювався. Також відповідач зазначає, що позивач у позові підтверджує факт реєстрації податкової накладної №2/2 від 24.12.2015р. з порушенням граничних термінів реєстрації, а тому вважає, що доводи позивача, наведені у позові, не спростовують самого факту встановленого порушення та наведені у позові обставини не можуть бути підставами для скасування податкового повідомлення-рішення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду письмові пояснення, у яких просив про розгляд справи без участі його представника (а.с. 33-35).

05.07.2017р. Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» засобами електронного зв'язку було надіслано до суду письмові пояснення, в яких зазначено, що 04.01.2016р. позивач звернувся до банку для здійснення платежу - податку на додану вартість у сумі 220232,00 грн. на адресу Державної казначейської служби України. Для проведення вищезазначеної операції позивачем було надано платіжне доручення №1 від 04.01.2016р., яке надійшло до банку 05.01.2016р., що підтверджується відповідною відміткою на ньому. На підставі вищевказаного платіжного доручення 05.01.2016р. було здійснено операцію по перерахуванню коштів у сумі 220 232,00 грн. з рахунку позивача на адресу Державної казначейської служби України за реквізитами, наданими позивачем у платіжному дорученні. Також у поясненнях зазначено, що відповідно до ст. 22.4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. При цьому , ні позивач, ні казначейська служба (отримувач цих коштів) з приводу не надходження чи помилкового зарахування коштів з заявами до банку не звертались. Отже, 05.01.2016р. банком своєчасно та в повному обсязі виконано свої зобов'язання щодо здійснення операції по перерахуванню коштів у сумі 220232,00 грн. з банківського рахунку позивача на адресу Державної казначейської служби України за банківськими реквізитами, наданими позивачем у платіжному дорученні №1 від 04.01.2016р., а тому твердження позивача про порушення банком строків перерахування вказаних коштів є неправомірними та безпідставними, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи наведене, належне повідомлення третьої особи про дату, час і місце розгляду справи, подані третьою особою письмові пояснення на позов, строки розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати дану справу за відсутності представника третьої особи.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини справі.

24.12.2015р. Фермерським господарством «Агрос» була складена податкова накладна №2/2 на суму податку на додану вартість 137 565,47 грн. (а.с. 9).

04.01.2016р. з метою поповнення свого рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість для здійснення подальшої реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №2/2 від 24.12.2015р., позивач сформував та подав до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» платіжне доручення за №1 від 04.01.2016р. на суму 220 232,00 грн., яке згідно відтиску печатки банку було прийнято до виконання банком та проведено банком - 05.01.2016р., що підтверджується копією відповідного платіжного доручення, а також і копією виписки банку, наявних у справі (а.с. 10, 38-40).

Разом з тим, згідно копії витягів щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних №569709 від 05.01.2016р., №669723 від 06.01.2016р., №869735 від 08.01.2016р., №969738 від 09.01.2016р., №1169751 від 11.01.2016р. о 9:14:44, №1169756 від 11.01.2016р. об 11:36:51 вбачається, що загальна сума поповнення електронного рахунку з поточного рахунку платника податку у сумі 220 232,00 грн. відбулася лише 11.01.2016р. об 11:36:51 годині (а.с. 11-16).

Відповідно до квитанції №1 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних видно, що податкова накладна №2/2 від 24.12.2015р. зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9269496272 11.01.2016р. (а.с. 17).

09.03.2017р. посадовими особами контролюючого органу на підставі п.п. 19-1.1 п. 19.1 ст. 19, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, у порядку п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 76 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку Фермерського господарства «Агрос» з питання своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних складених за грудень 2015 року, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з 01.12.2015р. по 15.01.2016р., за результатами якої було складено акт за №79/04-19/30851918 та встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: податкової накладної №2/2 від 24.12.2015р. з граничним строком реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних - 08.01.2016р., зареєстрована - 11.01.2016р., тобто з простроченням на 3 дні, що підтверджується копією відповідного акту (а.с.18-19).

На підставі вказаного вище акту перевірки контролюючим органом 27.03.2017р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003121201 за яким до позивача на підставі ст.120-1 Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 13 756,55 грн. (а.с. 23).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене шляхом подання скарги до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та за результатами її розгляду було прийнято рішення про залишення скарги позивача без розгляду, що підтверджується копією наявного в матеріалах справи рішення (а.с. 24).

Позивач оспорює вказане податкове повідомлення-рішення, просить його скасувати посилаючись на те, що реєстрація у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №2/2 від 24.12.2015р. відбулася з порушенням термінів її реєстрації, встановлених абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України через несвоєчасне перерахування банком коштів у сумі 220 232,00 грн. для поповнення свого рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість - яке фактично відбулося 11.01.2016р., що і стало підставою для порушення вказаних термінів та нарахування штрафу позивачеві за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням. Вважає, що, оскільки відсутня вина позивача, то відповідач при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення повинен був керуватися нормами абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття податкового повідомлення-рішення від 27.03.2017р.), якою з 01.01.2017р. по іншому врегульовані терміни реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (чинного у редакції на дату складення податкової накладної 24.12.2015р.) платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на дату складення та реєстрації позивачем податкової накладної №2/2 від 24.12.2015р.) визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою їх складення.

Таким чином із аналізу вказаних норм податкового законодавства чинних на дату складення такої податкової накладної - 24.12.2015р. позивач зобов'язаний був зареєструвати податкову накладну №2/2 на суму 137 565,40 грн. складену ним 24.12.2015р. - згідно до абзацу 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції на 24.12.2015р.) - у термін до 08.01.2016р.

Разом з тим, як вбачається зі змісту квитанції №1 про реєстрацію вказаної податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем проведено її реєстрацію - 11.01.2016р. (а.с. 17).

Факт реєстрації податкової накладної №2/2 від 24.12.2015р. у Єдиному реєстрі податкових накладних 11.01.2016р. не оспорюється позивачем та підтверджений матеріалами справи.

З огляду на наведене та підтвердженням матеріалами справи факту порушення позивачем граничних термінів реєстрації вказаної податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, суд приходить до висновку, що застосування до позивача штрафу за вказане порушення за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням згідно до вимог ст. 120-1 Податкового кодексу України є правомірним та обґрунтованим, оскільки п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України встановлено обов'язок податкового органу по накладенню штрафу на платників податків за порушення платником граничних термінів реєстрації податкових накладних, зокрема 10% від суми податку на додану вартість, зазначеної у таких податкових накладних у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.

Так, актом перевірки від 09.03.2017р. встановлений факт порушення позивачем граничного терміну реєстрації податкової накладної №2/2 від 24.12.2015р. на загальну суму 137 565,40 грн. на 3 календарних дні з 08.01.2016р. по 11.01.2016р. та 10% від вказаної суми складають 13 756,55 грн., що і становить суму штрафу за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням (а.с. 18-19, 23).

При цьому, судом враховується і те, що норми ст. 120-1 Податкового кодексу України підлягають застосуванню незалежно від наявності чи відсутності вини платника податку, оскільки підставою для застосування штрафу передбаченої цією нормою за наявності самого факту встановленого порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Такий факт порушення термінів реєстрації податкової накладної №2/2 від 24.12.2015р. позивачем не оспорюється та підтверджений матеріалами справи.

Також судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і доводи позивача про те, що ним допущено порушення терміну реєстрації вказаної податкової накладної через несвоєчасне перерахування банком - Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» коштів на поповнення рахунку у розмірі 220 232,00 грн., які за платіжним дорученням №1 від 04.01.2016р., отриманого банком 05.01.2016р, були перераховані лише 11.01.2016р., про що свідчить витяг №1169756 від 11.01.2016р., оскільки вказані обставини не можуть бути підставами для скасування податкового повідомлення-рішення за наявності факту встановленого порушення термінів реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних саме позивачем, так як згідно ст. 201, ст. 120-1 Податкового кодексу України обов'язок та відповідальність по своєчасній реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних покладений саме на платника податку, - тобто позивача.

При цьому, судом враховується і те, що позивач, подавши 04.01.2016р. платіжне доручення №1 для виконання банком у період з 05.01.2016р. по 11.01.2016р. не звертався ні до банку з відповідними запитами щодо ненадходження коштів, ні до казначейства, та вказаний факт перерахунку коштів банком - проведення банківської операції - підтверджується як відмітками банку на копії платіжного доручення, так і копіями виписок банку, наявних у справі (а.с. 10, 38-40).

За таких обставин, судом не можуть бути прийняті в якості належних, допустимих доказів неперахування вчасно банком вказаних коштів витяги від 05.01.2016р., від 06.01.2016р, від 08.01.2016р., від 09.01.2016р., від 11.01.2016р., оскільки наведені у них відомості спростовуються вищенаведеними виписками банку по рахунку позивача та копією платіжного доручення №1 від 04.01.2016р. з відміткою банку про проведення банківської операції 05.01.2016р. (а.с. 10, 38-40).

Отже, належними та допустимим доказами про перерахування коштів є саме банківські документи у відповідності до вимог ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також судом не приймаються і до уваги доводи позивача про те, що до даних правовідносин відповідач повинен був застосовувати норми абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції на 27.03.2017р.), якою передбачено строки реєстрації податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця - до 15 календарного дня (включно)календарного місяця за місяцем, в якому вони складені з огляду на те, що згідно до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній як на 24.12.2015р., так і на 27.03.2017р. передбачено, що платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін на дату виникнення податкових зобов'язань.

Враховуючи, що податкове зобов'язання у позивача виникло 24.12.2015р., то до даних правовідносин підлягають застосуванню саме абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення таких податкових зобов'язань.

Є безпідставними і неспроможними посилання представника позивача на застосування до даного правопорушення ст. 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки порушення позивачем термінів реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних не носить складу адміністративного правопорушення, визначеного Кодексом України про адміністративні правопорушення, а тому до даного порушення не підлягають застосуванню норми Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Дані правовідносини у сфері своєчасної сплати позивачем податків і зборів, обов'язкових платежів до бюджету, своєчасності подання податкової звітності, у тому числі і своєчасної реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, врегульовані спеціальним законодавством, зокрема Податковим кодексом України, норми якого і регулюють питання притягнення платників до відповідальності за порушення саме вимог податкового законодавства, яке є спеціальним та підлягає застосуванню у даному випадку.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, і частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Представником позивача у ході судового розгляду справи не надано доказів та не наведено жодних підстав, які б спростовували наведені вище доводи та досліджені в судовому засіданні докази та свідчили б про протиправність і незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Водночас, представником відповідача наведено достатніх підстав та доказів, які свідчать про обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення, які підтвердились в ході судового розгляду справи та не спростовані позивачем.

Згідно зі ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та перевіривши дії відповідача з приводу правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку про те, що оспорюване рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтями 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що у разі ухвалення рішення на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71,86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства «Агрос» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про скасування податкового повідомлення-рішення №0003121201 від 27.03.2017р. - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 12 липня 2017 року.

Суддя С.О. Конєва