Ухвала суду № 68399415, 21.08.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про залишення без руху позовної заяви)

21 серпня 2017 року Житомир справа № 806/2310/17

категорія 12.2

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Попової О. Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області про скасування розпорядження,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати розпорядження голови Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області від 3 серпня 2017 року № 257 "Про внесення змін до штатного розпису апарату райдержадміністрації".

Одночасно із позовною заявою позиваче подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони голові Андрушівської районної державної адміністрації (або особі, що його заміщує на період відсутності) вчиняти дії щодо введення в дію нового штатного розпису апарату районної держаної адміністрації з посадою "заступник голови-керівник апарату районної державної адміністрації".

Перевіряючи адміністративний позов на відповідність його вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, вважаю, що він не відповідає вимогам даної норми Кодексу з наступних підстав.

Частиною третьою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Згідно зі частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зі змісту поданого позову вбачається, що позивачем заявлено вимогу немайнового характеру.

Підпунктом 3 частини другої статті 4 закону України "Про судовий збір" встановлено, що фізичною особою за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, указаною нормою передбачено, що ставка судового збору за подання до суду заяви про забезпечення доказів або позову складає 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за подання до суду зазначеного позову та клопотання про забезпечення позову, ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити судовий збір у загальній сумі 1120,00 грн.

Проте, позивачем до позовної заяви не надано доказів сплати судового збору. Натомість, заявлено клопотання про розстрочення сплати судового збору. В обгрунутвання заявленого клопотання зазначив, що виховує малолітнього сина, який навчається у школі та потребує його фінансової підтримки. Крім того, його дружина знаходиться на обліку в районному центрі зайнятості та отримує допомогу по безробіттю в розмірі 1200,00 грн. Зазначає, що дохід його сім'ї на 90% складається із його заробітної плати, що в середньому складає 7-8 тисяч гривень. Стверджує, що розмір судового збору є значним і сплата у повному обсязі істотно порушить його звичайний спосіб життя.

Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку про відсутність, станом на момент звернення, підстав для його задоволення.

Судовий збір, як складова частина судових витрат, виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функцію. Компенсаційна функція полягає у відшкодуванні коштів, витрачених державою на здійснення правосуддя, а також коштів, витрачених особами, що звертаються до суду або вчиняють певні процесуальні дії. Превентивна функція полягає в попередженні необґрунтованих звернень до судів, у забезпеченні виконання юридично зацікавленими в результаті справи особами своїх процесуальних обов'язків. Соціальна функція проявляється в тому, що судові витрати покликані забезпечити фактичну доступність до правосуддя

Європейський суд з прав людини у рішенні по "Справа "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland)" від 19.06.2001 окремо наголосив, що "характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено.

Проте, Європейський суд з прав людини вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у справах (рішення Європейського суду з прав людини "Справа Ейрі" від 09.10.1979).

Конституційний Суд України у рішенні "У справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв'язку з положеннями пункту "г" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права"" № 12-рп/2013 від 28.11.2013, вказав - гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

У законодавстві України зазначене правове положення знайшло своє відображення в тому числі у статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 8 Закону України "Про судовий збір".

За правилами частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Як вбачається із наведеної норми, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Вказану позицію підтримує і Пленум Вищого адміністративного суду України (постанови від 05.02.2016, від 23.01.2015 за № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір").

Саме з цих підстав підлягає встановленню термін "майновий стан".

Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Із зазначених норм можливо дійти висновку, що під поняттям "майновий стан" розуміється сукупність належних особі майнових прав та обов'язків.

У контексті відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору слід зазначити, що майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити його та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Враховуючи, що відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.

Попри це, позивачем не обґрунтовано заявлене клопотання та не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин про скрутне матеріальне становище, відсутність будь-яких доходів (майна) та неможливість сплати суми судового збору.

Таким чином, суд не вбачає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, зменшення його розміру або відстрочення його оплати.

Отже, поданий адміністративний позов немайнового характеру та клопотання про забезпечення позову не оплачені судовим збором та не відповідають вимогам, передбаченим статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

З огляду на вищевикладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду доказу сплати судового збору в сумі 1120,00 грн на рахунок Житомирського окружного адміністративного суду №31213206784002 за такими реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у м. Житомирі, код отримувача - 38035726, банк отримувача - ГУДКСУ у Житомирській області, МФО - 811039, код класифікації доходів бюджету (код платежу) - 22030001.

Керуючись статтями 108, 160, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору.

Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

Надати строк для усунення недоліків до 04 вересня 2017 року.

Якщо в даний строк недоліки, які зазначені в ухвалі, не будуть усунуті, позовна заява буде повернута позивачеві.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.Г. Попова