Рішення № 6839833, 26.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/418 26.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Дім Транс» До Приватного підприємства «Фірми Дніпро» про стягнення 15960,00 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача Гоцуляк О.П. –представник за довіреністю;

Від відповідача Маслова Н.В. –представник за довіреністю;

Труш М.О. –представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 15960,00 грн. заборгованості за здійснене перевезення згідно договору - заявки від 10.06.2009, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита- 159,60 грн. та послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу-236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2009 було порушено провадження в справі № 47/418 та призначено її до розгляду на 22.10.2009.

В судовому засіданні 22.10.2009 було оголошено перерву до 27.10.2009.

Але судове засідання 27.10.2009 –не відбулось у зв’язку з знаходженням судді Станік С.Р. на лікарняному, у зв’язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2009 розгляд справи було призначено на 26.11.2009.

В судовому засіданні 26.11.2009 представником відповідача було заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, яке представник мотивував тим, що 18.11.2009 Київським апеляційним господарським судом було прийнято апеляційну скаргу ПП «Фірма «Дніпро»на ухвалу Господарського суду міста Києва № 05-5-47/30914 від 26.10.2009 про повернення зустрічного позову, що є підставою для відкладення розгляду справи № 47/418.

Представник позивача в судовому засіданні 26.11.2009 щодо заявленого позивачем клопотання зазначив, що при його вирішенні він покладається на розсуд суду.

Суд, розглянувши заявлене клопотання, заслухавши представників сторін, дійшов висновку про те, що підстави для відкладення розгляду справи № 47/418 –відсутні, оскільки відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, а звернення ПП «Фірма «Дніпро»до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва № 05-5-47/30914 від 26.10.2009 –не перешкоджає вирішенню спору в справі № 47/418, а тому клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи судом відхиляється.

В судовому засіданні 26.11.2009 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідачем, всупереч умов договору-заявки від 10.06.2009 не було здійснено оплату вартості здійсненого позивачем перевезення вантажу за маршрутом с. Чернянка (Каховський район Херсонської області) –м.Київ, Україна –м.Брянськ, Росія –м.Москва, Росія, здійснення якого підтверджено міжнародною товарно-транспортною накладною А № 0070548.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.11.2009 проти заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі. В обгрунтування заперечень посилався на те, що позивачем при здійсненні перевезення не було дотримано температурного режиму, внаслідок чого продукція (лук) була доставлена отримувачу в ушкодженому стані на 52,4% і стала неякісною. Наведені обставини, на думку представника відповідача, є підставами для відмови у позові.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2009 між позивачем –ТОВ «Авто Дім Транс», як перевізником, та відповідачем –ПП «Фірма Дніпро», як відправником, в порядку ст.ст. 11, 642, 909 Цивільного кодексу України було укладено договір –заявку на перевезення вантажу за маршрутом: с. Чернянка (Каховський район Херсонської області) –м.Київ, Україна –м.Брянськ, Росія –м.Москва, яка була надіслана відповідачем позивачу, погоджена сторонами шляхом її підписання представниками сторін та посвідчення її печатками, копія якої наявна в матеріалах справи.

Умовами заявки від 10.06.2009 сторони погодили маршрут: с. Чернянка (Каховський район Херсонської області) –м.Київ, Україна – м.Брянськ, Росія –м.Москва, вантаж: лук ріпчастий у сітках по 28 кг, загалом 20000 кг, спосіб завантаження –ручний, вимоги до автомобіля –рефріжератор, вартість перевезення –2000 дол. США по курсу 7,62 грн., умови оплати –по факту розвантаження по курсу НБУ на момент прибуття автомобіля на місце розвантаження.

Як зазначав позивач у позові та не заперечувалось відповідачем, отримувачем вантажу, який підлягав перевезенню згідно заявки від 10.06.2009, є ПП Маструкова Ольга Вікторівна.

Згідно міжнародної товарно –транспортної накладної СМR А № 0070548, посвідченої печатками позивача (перевізника) та відповідача (відправника) у графах 22 та 23 відповідно, позивачем згідно заявки від 10.06.2009 було здійснено перевезення за відповідним маршрутом вантажу –луку ріпчастого у сітках по 28 кг, загалом 20000 кг, який було отримано вантажоотримувачем (ПП Маструкова Ольга Вікторівна), про що свідчать печатка вантажоотримувача в графі 24 СМR А № 0070548.

Суд, дослідивши оригінал міжнародної товарно –транспортної накладної СМR А № 0070548 (копія якої, надана позивачем, наявна в матеріалах справи) встановив, що в графі 24 СМR А № 0070548 відсутня дата отримання вантажу вантажоотримувачем (ПП Маструкова Ольга Вікторівна), але сторонами по справі не заперечувалось, що вантаж був отриманий вантажоотримувачем 20.06.2009.

Відповідно до претензії позивача № 1 від 13.07.2009, яка направлена відповідачу, позивач зазначав про те, що ним згідно заявки від 10.06.2009 було здійснено на замовлення відповідача перевезення вантажу за відповідним маршрутом вартістю 15240,00 грн., яке відповідачем не оплачено, а тому позивач вимагав погасити заборгованість в сумі 15240,00 грн. за здійснене ним перевезення.

У відповідь на претензію позивача № 1 від 13.07.2009, відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію № 10/08 від 10.08.2009, в якій посилався на те, що від вантажоотримувача вантажу ним отримано претензії щодо якості доставленого товару, який був зіпсований в процесі перевезення внаслідок недотримання температурного режиму, а тому акти виконаних робіт відповідачем не приймаються та повертаються позивачу.

          Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Вимогами статті 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому кодексі визнається господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач як перевізник, умови договору-заявки від 10.06.2009 виконав в повному обсязі, а саме: ним було надано послуги з перевезення вантажу (лук ріпчастий) за маршрутом: с. Чернянка (Каховський район Херсонської області) –м. Київ, Україна –м. Брянськ, РФ –м. Москва, що підтверджується міжнародною товарно–транспортною накладною СМR А № 0070548 з відбитками печаток відправника, перевізника та одержувача вантажу. Вартість перевезення вантажу була погоджена сторонами у розмірі 2000 дол. США, а умови і строк оплати визначені фактом розвантаження вантажу та курсом НБУ на момент прибуття автомобіля на місце розвантаження.

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, позивачем (перевізником) вантаж було доставлено отримувачу 20.06.2009, а тому суд дійшов висновку, що оплата вартості здійсненого перевезення в сумі 2000 дол. США за офіційним курсом НБУ долара до гривні (761,74 грн. за 100 дол. США станом 20.06.2009, що є загальновідомою інформацією), тобто в сумі 15234,00 грн. мала бути здійснена відповідачем у день доставки вантажу одержувачу, тобто 20.06.2009. Але відповідач, всупереч умов укладеного договору –заявки від 10.06.2009, свої зобов’язання по повній оплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажу у визначений договором строк –не виконав, оплата перевезення в сумі 2000 дол. США за офіційним курсом НБУ долара до гривні 20.06.2009, тобто в сумі 15234,00 грн., здійснена ним не була. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Посилання представника відповідача на те, що оскільки позивачем при здійснені перевезення не було дотримано температурного режиму, внаслідок чого частина вантажу доставлена отримувачу в ушкодженому стані на 52,4% і стала неякісною, що згідно статті 924 Цивільного кодексу України звільняє відповідача від обов’язку оплати здійсненого позивачем перевезення вантажу згідно договору –заявки від 10.06.2009 –судом відхиляється як необґрунтоване та таке, що суперечить вимогам договору-заявки від 10.06.2009 та чинного законодавства, зокрема ст.ст. 526, 924 Цивільного кодексу України, оскільки зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а перевізник відповідає за псування прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини, тобто оплата за здійснене перевезення є зобов’язанням відповідача, яке підлягає виконанню згідно умов укладеного договору, а відшкодування розміру фактичної шкоди –є результатом порушеного цивільного права особи, а її відшкодування і обставина щодо фактичного завдання і розміру має реалізовуватись і доводитись особою, яка вважає що її право порушене, в порядку ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Крім того, умовами договору –заявки від 10.06.2009 передбачено перевезення вантажу автомобілем з рефріжератором, проте не зазначено в якому саме температурному режимі повинно було бути здійснено перевезення вантажу, а також суду не надано доказів недотримання перевізником даного температурного режиму.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 15234,00 грн. по договору-заявці від 10.06.2009, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, але не оплачені відповідачем у повному обсязі послуги з перевезення вантажу за договором-заявкою від 10.06.2009 - є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає частковому задоволенню саме в сумі 15234,00 грн., що складає еквівалент 2000 дол. США за офіційним курсом НБУ долара до гривні 20.06.2009 (у день доставки вантажу одержувачу).

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: 15234,00 грн. основного боргу.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Фірма «Дніпро»(код ЄДРПОУ 23155521; місцезнаходження: 04212, м.Київ, вул. Героїв Дніпра, 6, кв. 13) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Дім Транс» (код ЄДРПОУ 34169795; місцезнаходження: 39603, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ревенка,82) суму основного боргу –15234 (п’ятнадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 00 коп., а також 152 (сто п’ятдесят дві) грн. 34 коп. витрат по сплаті державного мита та 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позовних вимог в іншій частині –відмовити.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           С.Р. Станік