Рішення № 68396325, 16.08.2017, Воловецький районний суд Закарпатської області

Справа №300/253/17 Провадження №2/300/113/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

16.08.2017 року смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Конепуда В.І., з участю секретаря с/з ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 районної ради ОСОБА_5, представника відповідача відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Воловець цивільну справу №300/253/17 за позовом ОСОБА_2 до Міжгірської районної станції юних натуралістів, відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації, Міжгірської районної ради про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним позовом до Міжгірської районної станції юних натуралістів, відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації, Міжгірської районної ради про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу. Крім цього, позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення Міжгірської районної ради №118 від 10.11.2016 року "Про ліквідацію установ позашкільної освіти району" та скасувати наказ відділу освіти Міжгірської РДА від 11.11.2016 року №178 "Про заходи щодо ліквідації установ позашкільної освіти району".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у 2009 році був прийнятий на 0,5 ставки сторожа та на 0,5 ставки робітника Міжгірської районної станції юних натуралістів. 26.01.2017 року позивачу надійшов лист з наказами районної станції юних натуралістів Міжгірського району про його звільнення з займаних посад. Підставою його звільнення є рішення Міжгірської районної ради №118 від 10.11.2016 року "Про ліквідацію установ позашкільної освіти району", наказ начальника відділу освіти від 11.11.2016 року №178 "Про заходи щодо ліквідації установ позашкільної освіти району" та повідомлення №01-18/1047 від 18.11.2016 року. Позивач вважає своє звільнення незаконним, його звільнення відбулось без законної на те підстави, без погодження профспілки, йому не було видано належно оформлено трудову книжку та не повідомлено про те, де і коли він може її забрати, а тому відповідно до вимог ст. 235 КЗпПУ його необхідно поновити на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві. Просили позов задоволити - визнати незаконним та скасувати накази про звільнення позивача №44-к від 16.01.2017 року та №45-к від 16.01.2017 року, визнати незаконними та скасувати рішення Міжгірської районної ради №118 від 10.11.2016 року "Про ліквідацію установ позашкільної освіти району", наказ відділу освіти Міжгірської РДА від 11.11.2016 року №178 "Про заходи щодо ліквідації установ позашкільної освіти району". Поновити позивача на займаних посадах та стягнути з відділу освіти Міжгірської РДА на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням та відшкодувати витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 районної державної адміністрації ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав. Просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки відбулася ліквідація юридичної особи та створення нової у передбаченому законом порядку.

Представник відповідача відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечивши їх тим, що вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення Міжгірської районної ради №118 від 10.11.2016 року "Про ліквідацію установ позашкільної освіти району" прийнята на виконання своїх повноважень відділом освіти Міжгірської РДА і стосується роботи лише самого відділу.

Заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно дослідивши письмові докази надані сторонами під час розгляду справи, з?ясувавши всі фактичні обставини, давши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно статей 11, 60 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено, що відповідно наказу голови ліквідаційної комісії Міжгірської районної станції юних натуралістів ОСОБА_7 №44-к від 16.01.2017 року відповідно до п.1 ст. 40 КЗпПУ ОСОБА_2 звільнено з посади сторожа Міжгірської районної Станції юних натуралістів днем 25.01.2017 року, у зв?язку з ліквідацією даної установи, на підставі рішення районної ради №118 від 10.11.2016 року "Про ліквідацію установ позашкільної освіти району", наказу начальника відділу освіти Міжгірської РДА від 11.11.2016 року №178 "Про заходи щодо ліквідації установ позашкільної освіти району", повідомлення №01-18/1047 від 18.11.2016 року. Бухгалтерію відділу освіти зобов?язано виплатити вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку і провести повний розрахунок ( а.с 8 т.1 ).

Також, як вбачається із наказу №45-к від 16.01.2017 року голови ліквідаційної комісії Міжгірської районної станції юних натуралістів ОСОБА_7, ОСОБА_2 звільнено з посади робітника Міжгірської районної Станції юних натуралістів у зв?язку з ліквідацією даної установи ( п.1 ст. 40 КЗпПУ) днем 24.01.2017 року, бухгалтерію зобов?язано відділу освіти виплатити вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку і провести повний розрахунок (а.с. 9 т.1).

Зі змісту норми п.1 ст.40 КЗпП України вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 104, 105, 110 ЦК України ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов?язків до інших осіб.

Як зазначив сам позивач у позовній заяві накази про звільнення ним отримано 26.01.2017 року.

Відповідно до пункту 1.2 статуту Міжгірської районної станції юних натуралістів її засновником є відділ освіти Міжгірської районної державної адміністрації.

Згідно п. 5.2 даного статуту до виключної компетенції засновника належить прийняття рішень про ліквідацію, реорганізацію ( злиття, приєднання, перетворення, поділ ), тому на виконання даної норми винесено наказ начальника відділу освіти Міжгірської РДА від 11.11.2016 року №178 "Про заходи щодо ліквідації установ позашкільної освіти району".

Також в п. 9.2 статуту зазначено, що припинення діяльності станції юних натуралістів здійснюється шляхом реорганізації ( злиття, приєднання, поділу) або ліквідації за рішенням сесії місцевої ради.

Рішенням Міжгірської районної ради сьомого скликання ІІІ сесії шостого пленарного засідання №118 від 10.11.2016 року вирішено ліквідувати районну станцію юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області з припиненням юридичної особи і на виконання даного рішення наказом №178 відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації від 11.11.2016 року наказано ліквідувати районну станцію юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області.

Повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи стверджується , що відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців 09.02.2017 року внесено запис №13141110009000386 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи районна станція юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області, 26464547 ( а.с. 94 т.1).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до абз. 1 пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 року, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з абз. 3 п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 р. при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Згідно з ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Рішення про ліквідацію районної станції юних натуралістів прийнято одноголосно депутатами районної ради в межах їх компетенції на шостому пленарному засіданні Міжгірської районної ради відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Дане рішення набрало чинності.

З метою оптимазації та удосконалення мережі позашкільної освіти та для забезпечення школярів району позашкільною освітою рішенням Міжгірської районної ради №119 від 10.11.2016 року створено районний центр позашкільної освіти Міжгірської районної ради. Майно і майнові права Міжгірської районної станції юних натуралістів переходять до новоствореного районного центру позашкільної освіти. Працівників районної станції юних натуралістів відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпПУ повідомлено про ліквідацію установи та наступне вивільнення за два місяці до фактичної дати вивільнення. Відповідно до Законодавства України всім працівникам станції одночасно з попередженням про звільнення у зв?язку зі змінами запропоновано роботу в новоствореному центрі позашкільної освіти, за фахом в навчальних закладах району.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку ліквідації підприємства, установи, організації.

Тобто, в даному випадку таке повідомлення не було обов?язковим.

Крім цього, згідно постанови президії Міжгірського райкому профспілки працівників освіти та науки від 24.11.2016 року первинну профспілкову організацію районної спілки юних натуралістів ліквідовано у зв?язку з ліквідацією даної установи (а.с. 222 т.1).

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 року при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Судом встановлено, що при проведенні звільнення позивача з займаних посад, були дотримані норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника у зв'язку з ліквідацією районної станції юних натуралістів Міжгірського району Закарпатської області. ОСОБА_2 попереджався про наступне звільнення у встановлений законом строк, що стверджується повідомленням №01-18/1047 від 18.11.2017 року, яке позивач отримав поштовим зв?язком.

Стосовно неотримання трудової книжки позивачем, дане питання розглядалося під час судового розгляду. В матеріалах справи міститься повідомлення слідчого СВ Міжгірського ВП Хустського ВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_8 ( а.с. 90 т.1) від 15.05.2017 року про те, що відкрито кримінальне провадження №12016070110000509 від 29.10.2016 року по факту незаконного утримання колишнім директором Станції юних натуралістів Міжгірського району ОСОБА_9 трудових книжок працівників даної установи. В даний час триває досудове розслідування.

З наведених підстав суд дійшов висновку про те, що трудова книжка не могла бути вручена ОСОБА_2 у встановлений строк передбачений ст. 47 КЗпПУ, в якій зазначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Отже, звільнення позивача відбулося з дотриманням процедури звільнення за ст..40 КЗпП України, так як мало місце ліквідація юридичної особи, а тому вимога позивача про поновлення його на займаних посадах суперечить законодавству. Вимога про скасування рішення Міжгірської районної ради №118 від 10.11.2016 року "Про ліквідацію установ позашкільної освіти району", наказу відділу освіти Міжгірської РДА від 11.11.2016 року №178 "Про заходи щодо ліквідації установ позашкільної освіти району" є необґрунтованою.

Позивач, також, просить суд стягнути з відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з абз. 2 п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 р. у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП ( 322-08 ).

Однак, як було встановлено в судовому засіданні, рішення про звільнення ОСОБА_2 прийняте за наявності для цього законних підстав та Головою ліквідаційної комісії Міжгірської районної станції юних натуралістів ОСОБА_7 було дотримано встановленого законом порядку звільнення працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відтак, заробітна плата за час вимушеного прогулу виплаті не підлягає, оскільки в даному випадку звільнення було проведено відповідно до вимог КЗпП України.

Позовна вимога стосовно стягнення витрат на правову допомогу також не підлягає до задоволення, оскільки вона є похідною від первісних позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57-60, 169, 208-210, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 110, 111ЦК України, ст.ст. 40, 43-1, 49-2, 184, 235 КЗпП України, п.п. 18, 19 Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Міжгірської районної станції юних натуралістів, відділу освіти Міжгірської районної державної адміністрації, Міжгірської районної ради про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:

СУДДЯ: Конепуд В.І.