Рішення № 6839595, 17.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/254 17.11.09 За позовом          Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Політех» до                     Науково-виробничого колективного підприємства «Машини, інформаційні технології і системи»(МІТІС)

про                     стягнення 119917,46 грн.

                                                                                           Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Шерстюк П.І.

Від відповідача Маліков С.В.                     

Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, після оголошеної в судовому засіданні перерви.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Політех»до Науково-виробничого колективного підприємства «Машини, інформаційні технології і системи»(МІТІС) про стягнення 119917,46 грн. збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2009р. порушено провадження у справі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував, з підстав зокрема наведених у відзиві та доповненнях до нього, і просив в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 17.11.09р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2003 року Управління Держбудархконтролю м. Києва зареєструвало за № 84 акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - житлового будинку в м. Києві по вул. Борщагівській, 145 (далі по тексту - Будинок).

Після вводу Будинку в експлуатацію, Будинок знаходився на балансі Науково-виробничого колективного підприємства «Машини, інформаційні технології і системи»(МІТІС) (далі по тексту –Відповідач, НВКП «Мітіс»), яке обслуговувало Будинок.

30 березня 2005 року мешканці Будинку зареєстрували Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Політех»(далі по тексту –Позивач, ОСББ «Політех»).

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Політех»було створене для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна (Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарським судом міста Києва розглядалася справа №31/433 за позовом НВКП «Мітіс»(позивач за первісним позовом) про зобов’язання ОСББ “Політех” (відповідач за первісним позовом) не чинити позивачу перешкод при проведенні робіт зазначених у Акті від 14.02.2007р. у житловому будинку по вул. Борщагівська, 145 у місті Києві. Відповідачем було заявлено зустрічний позов про зобов’язання НВКП “Мітіс” виконати свій обов’язок по монтажу та проведенню пусконалагоджувальних робіт по встановленню системи димовидалення та протипожежної сигналізації в будинку № 145 по вулиці Борщагівській у м. Києві в строк до 01.02.2008р., який розглядався судом спільно із первісним.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.12.2007р. по справі №31/433 заявлені у справі вимоги (зустрічні та первісні) задоволено. Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2008р. вказане рішення суду та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2008р. скасовано в частині задоволення зустрічних позовних вимог, та в цій частині справу направлено на новий розгляд.

Тобто, з 20.02.08р. (дата постанови КАГС) рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2007р. по справі №31/433 чинне в частині зобов’язання ОСББ “Політех” не чинити НВКП “МІТІС” перешкод при проведенні робіт зазначених у Акті від 14.02.2007р. у житловому будинку по вул. Борщагівська, 145 у м. Києві.

При новому розгляді справи (в частині зустрічного позову), їх присвоєно №31/433-45/174. Заявлені позовні вимоги за зустрічним позовом були уточнені, згідно поданої 09.07.2008р. заяви, позивач просив суд зобов’язати НВКП “Мітіс” привести в робочий стан та здати в експлуатацію систему протипожежної автоматики і сигналізації та димовидалення в будинку № 145 по вулиці Борщагівській у м. Києві в строк двох місяців з моменту вступу в силу судового рішення по справі.

Рішенням від 26.09.08р. по справі №31/433-45/174 Господарський суд міста Києва зустрічний позов задовольнив частково, зобов’язав НВКП “Мітіс” привести в робочий стан та здати в експлуатацію систему димовидалення в будинку № 145 по вул. Борщагівській у місті Київ у строк двох місяців з моменту вступу в силу судового рішення у даній справі. В іншій частині в задоволені зустрічного позову відмовлено.

Київським апеляційним господарським судом винесено постанову від 25.11.08, якою Рішення від 26.09.08р. по справі №31/433-45/174 Господарського суду міста Києва залишено без змін.

Тобто, Рішення від 26.09.08р. по справі №31/433-45/174 Господарського суду міста Києва набрало законної сили з 25.11.08р.

Постановою від 10.02.09р. Вищий господарський суд України залишив без змін постанову Київського апеляційного господарського суду 25.11.08р.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ст. 115 ГПК України).

Як вже зазначалось вище, з 20.02.08р. (дата постанови КАГС) рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2007р. по справі №31/433 чинне в частині зобов’язання ОСББ “Політех” не чинити НВКП “МІТІС” перешкод при проведенні робіт зазначених у Акті від 14.02.2007р. у житловому будинку по вул. Борщагівська, 145 у м. Києві.

23.09.2008 р., згідно до поданої Відповідачем заяви, ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження.

В подальшому, в процесі виконавчого провадження, головним державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві було винесено Вимогу від 20.05.09р., в якій вказано, що на виконані у ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві знаходиться наказ про зобов’язання ОСББ “Політех” не чинити НВКП “МІТІС” перешкод при проведенні робіт зазначених у Акті від 14.02.2007р. у житловому будинку по вул. Борщагівська, 145 у м. Києві.

Згідно Вимоги від 20.05.09р. примусове проведення виконавчих дій призначено на 03.06.09р. о 11:00.

За результатами виконавчих дій, державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві було складено Акт від 03.06.2009р., в якому зокрема зазначено: «При виході за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 145, з метою виконання рішення суду, було з’ясовано, що ОСББ «Політех»не чинить перешкод над НВКП «Мітіс», але НВКП «Мітіс»не з’явилися на час та дату призначену для виконання, про що були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Голову правління ОСББ «Політех»зобов'язано не чинити перешкоди НВКП «Мітіс»при проведенні робіт зазначених у Акті від 14.02.2007р. у житловому будинку по вул. Борщагівській, 145, у м. Києві».

Проте Відповідач зазначає, що в Акті державного виконавця від 03.06.2009р. містяться невірні відомості, та що державний виконавець у зазначений час поспілкувався з однією з сторін - а саме з Головою правління Позивача невідомо де, та склав вищенаведений акт.

На думку Відповідача, факт неявки представників з боку стягувача, що зазначений в акті державного виконавця, не відповідає дійсності і підтверджується двома Актами від 03.06.2009 р., які були складені з боку представників НВКП «МІТІС», ПП «Корені»та підприємства «Спецмонтажприлад»з залученням мешканців будинку, які засвідчили факт знаходження біля будинку у визначений у Вимозі час представників Відповідача.

Проте, вищенаведені Акти від 03.06.2009 р. на думку суду не є належними доказами по справі, оскільки Відповідачем не доведено суду, чи повноважними особами складено та підписано ці акти, а саме: чи мали вони повноваження на той час на складання цих актів (займали відповідні посади, були уповноважені відповідними довіреностями тощо від імені НВКП «МІТІС», ПП «Корені»та підприємства «Спецмонтажприлад») та чи зазначені в одному з актів «мешканці»дійсно проживають в житловому будинку по вул. Борщагівській, 145, у м. Києві і були присутніми біля будинку на час складення акту.

Натомість, Акт державного виконавця від 03.06.2009р. є передбаченим Законом України «Про виконавче провадження»та Інструкцією про порядок вчинення виконавчих дій документом, що підтверджує вчинення державним виконавцем встановлених законом дій при здійсненні виконавчого провадження.

Акт державного виконавця від 03.06.2009р. станом на час винесення даного рішення є чинним, діяння державного виконавця під час складанню даного акту та за результатами його складання не визнавались протиправними та не скасовувались; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

До матеріалів справи Відповідачем також надано численне листування до Позивача з приводу зобов’язання Позивача не чинити Відповідачу перешкод при проведенні робіт зазначених у Акті від 14.02.2007р. у житловому будинку по вул. Борщагівська, 145 у м. Києві.

Проте сам по собі факт існування даних листів до Позивача не свідчить, що Позивачем такі перешкоди фактично чинилися після набрання рішенням Господарського суду міста Києва по справі №31/433 законної сили . На думку суду ці листі викладають позицію та претензії Відповідача у правовідносинах з Позивачем, що склалася при виконанні рішення Господарського суду міста Києва по справі №31/433.

Відповідач також посилається, що протидія Позивача, направлена на недопущення представників Відповідача до виконання робіт по відновленню системи димовидалення, підтверджується Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 2-2695/06 за позовом Кального Костянтина Євгеновича, ОСББ «Політех»до НВКП «МІТІС»про відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи (аналогічну позицію викладено в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»)

Проте, у вищенаведеній справі № 2-2695/06 та у даній справі №2/254 склад сторін не один і той самий, зокрема у справі № 2-2695/06 першим позивачем є Кальний Костянтин Євгенович, який не приймає участі у розгляді справи №2/254 Господарського суду міста Києва.

А тому судом не приймаються посилання Відповідача, що факти встановлені Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 2-2695/06 за позовом Кального Костянтина Євгеновича, ОСББ «Політех»до НВКП «МІТІС», не мають доводитись при вирішенні даної справи №2/254.

Відповідачем не надано суду інших доказів, що Позивачем чинилися йому перешкоди в у виконанні рішення Господарського суду міста Києва по справі №31/433, а тому суд приходить до висновку, що Відповідач не виконав дане рішення не з вини Позивача, а на власний розсуд.

Як вже зазначалось вище, Рішення від 26.09.08р. по справі №31/433-45/174 Господарського суду міста Києва набрало законної сили з 25.11.08р.

Рішенням від 26.09.08р. по справі №31/433-45/174 Господарський суд міста Києва зобов’язав Науково-виробниче колективне підприємство “Мітіс” привести в робочий стан та здати в експлуатацію систему димовидалення в будинку № 145 по вул. Борщагівській у місті Київ у строк двох місяців з моменту вступу в силу судового рішення у даній справі.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (ст. 115 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач був обізнаний про існування рішення від 26.09.08р. по справі №31/433-45/174 Господарського суду міста Києва, та що Відповідачу не чинилися перешкоди щодо проведення робіт зазначених у Акті від 14.02.2007р. у житловому будинку по вул. Борщагівська, 145 у м. Києві (Акт державного виконавця ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві від 03.06.09р.), проте Відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.08р. по справі №31/433-45/174 не виконано, система димовидалення в будинку № 145 по вул. Борщагівській у місті Київ не приведена в робочий стан та не здана в експлуатацію; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва по справі №31/433-45/174 від 26.09.08р., між сторонами у даному спорі виникли господарські зобов’язання майнового характеру, за якими одна із сторін зобов’язана вчинити на користь іншої сторони певну роботу. Зобов’язання по усуненню недоробок згідно узгодженого сторонами переліку (додаток № 1 від 15.08.2005р. до акту приймання-передачі) виникли у зв’язку з передачею житлового будинку по вул. Борщагівській 145 у м. Києві з балансу НВКП „Мітіс” на баланс ОСББ „Політех”.

Відповідач зазначає, що 15 серпня 2005р. разом з підписанням Акту приймання-передачі житлового будинку № 145 по вул. Борщагівській у місті Києві, Позивачу Відповідачем була передана вся технічна документація на будинок, що зокрема підтверджується Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.12.2008 р. по справі № 29/492 за позовом ОСББ «Політех»до НВКП «Мітіс»про зобов’язання останнього відновити технічний паспорт та технічну документацію на будинок № 145 по вул. Борщагівській у місті Києві.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки по справі № 29/492 Господарського суду міста Києва брали участи ті самі сторони, що приймають участь у даній справі, то суд погоджується з Відповідачем, що факти встановлені рішенням суду по справі № 29/492 не доводяться знову, при вирішення даного спору по справі №2/254.

Проте, рішенням від 15.12.08р. по справі № 29/492 Господарського суду міста Києва встановлено, що позивачем та відповідачем підписано акт приймання передачі житлового комплексу з балансу на баланс разом з технічною документацією на Будинок.

В рішенні від 15.12.08р. по справі № 29/492 Господарським судом міста Києва прямо не зазначається, що Відповідачем Позивачу в складі технічної документації на будинок була передана проектна документація на виконання робіт по приведенню в робочий стан та здачі в експлуатацію системи димовидалення в Будинку.

В Акті від 15.08.05р. приймання передачі житлового комплексу з балансу на баланс разом з технічною документацією на Будинок, зазначений і перелік технічної документації, що передавався Відповідачем Позивачу разом з Будинком, але проектна документація на виконання робіт по приведенню в робочий стан та здачі в експлуатацію системи димовидалення в Будинку, у цьому переліку відсутня.

Інших доказів передання Позивачу проектної документації на виконання робіт по приведенню в робочий стан та здачі в експлуатацію системи димовидалення в Будинку, Відповідачем суду не надано.

Зважаючи на вищенаведене, Відповідачем не доведено суду, що ним Позивачу передавалася проектна документація на виконання робіт по приведенню в робочий стан та здачу в експлуатацію системи димовидалення в Будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ГК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 19 травня 2009 року Відповідач так і не приступив до виконання свого зобов'язання. Користуючись своїм правом, відповідно до ст. 621 ЦК України, Позивач доручив виконання робіт по приведенню в робочий стан та здачі в експлуатацію системи димовидалення в Будинку і заключив договір №19/05/09 від 19.05.09 р. з ТОВ «Спутнік-Крим»(далі по тексту - Виконавець), яке має відповідну ліцензію на проведення таких робіт (копії належним чином засвідчених ліцензій долучено до матеріалів справи).

Як зазначає Позивач, у зв'язку з відсутністю коштів у нього на одноразову оплату виконання роботи Позивач і Виконавець домовились в своєму договорі розбити роботу на етапи та проводити поступову оплату робіт.

Додатковою угодою №1 від 21.05.09 р. було погоджено строки виконання та вартість першого етапу роботи –виготовлення Проекту на виконання робіт по приведенню в робочий стан та здачі в експлуатацію системи димовидалення в Будинку.

04.06.2009 року перший етап було виконано, а 05.06.09 р. та 18.08.09 р. Позивач оплатив перший етап роботи –119917,46 грн. (в т.ч. ПДВ), що підтверджується актом виконаної роботи, платіжними дорученнями та банківськими виписками (всі ці документа в належним чином засвідчених копіях позивачем додано до позовної заяви).

Відповідно до ст. 621 ЦК України, у разі невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги кредитор має право виконати цю роботу своїми силами або доручити її виконання чи надання послуги третій особі і вимагати від боржника відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) та втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Оскільки відшкодування збитків є мірою відпо відальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини бор жника.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача збитків в розмірі 119917,46 грн. є нормативно та документально обґрунтованими, доведені належними засобами доказування, Позивачем доведено вину Відповідача у заподіянні йому збитків, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з даним позов до Господарського суду міста Києва. Також, підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України 0,83 грн. надлишково сплаченого державного мита та 197 грн. надлишково сплачених витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Науково-виробничого колективного підприємства «Машини, інформаційні технології і системи»(МІТІС) (м. Київ, проспект Науки, 76; ідентифікаційний код 13668308) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Політех»(м. Київ, вул. Борщагівська, 145; ідентифікаційний код 33492064) збитки в розмірі 119 917 (сто дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять) гривень 46 коп., 1199 (одна тисяча сто дев’яносто дев’ять) грн. 17 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути на підставі даного рішення Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Політех»(м. Київ, вул. Борщагівська, 145; ідентифікаційний код 33492064) з Державного бюджету України 83 коп. надлишково сплаченого державного мита та 197 (сто дев’яносто сім) грн. надлишково сплачених витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Оригінали платіжних доручень №83 та №84 від 22.06.09р. залишаються судом в матеріалах даної справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –25.11.2009р.