Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 53/581 23.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Хіт технологія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європласт» про стягнення 48262,50 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: Некряч Н. В. –представник за довіреністю від 30.10.2009р.
від відповідача: не з’явились
СУТЬ СПОРУ :
Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європласт»заборгованості в сумі 48262,50 грн., в тому числі 32 500,00 грн. –сума безпідставно отриманих коштів, 13812,50 грн. –збитки від інфляції, 1950,00 грн. –3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2009р. порушено провадження по справі № 53/581, розгляд справи призначено на 02.11.2009р. та відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.
У зв’язку з не з’явленням в судове засідання суду представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2009р. розгляд справи було відкладено до 23.11.2009р.
В судовому засіданні 23.11.2009р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 33254,62 грн., в тому числі: 32500,00 грн. основного боргу, 487,50 грн. інфляційних витрат, 267,12 грн. 3 % річних.
Судом встановлено, що подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову –33254,62 грн.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 15.10.2009р. та від 02.11.2009р. не виконав.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 487/452 від 21.07.2009р., наданим позивачем.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 23.11.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).
Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
На підставі усної домовленості та виставленого ТОВ «Європласт»рахунку-фактури № СФ-0000247 від 01.10.2007р. позивач зобов’язався оплатити, а відповідач виготовити позивачу металоконструкції загальною вартістю 65000,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що позивач перерахував відповідачу 65000,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки з особового рахунку позивача. Призначення платежу: Оплата за виготовлення металоконструкцій згідно з рахунком 247 від 01.10.2007р.
06 серпня 2008р. відповідач повернув позивачу грошові кошти в сумі 32500,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки з особового рахунку позивача. Призначення платежу: Повернення оплати за виготовлення металоконструкцій згідно з рахунком 247 від 01.10.2007р.
У зв’язку з частковим поверненням грошових коштів в сумі 32500,00 грн. позивач по справі звернувся до відповідача з вимогою від 30.07.2009р. повернути залишок коштів у розмірі 32500,00 грн. у зв’язку з невиконання взятих на себе зобов’язань щодо виготовлення металоконструкцій. На доказ отримання вимоги позивач надав суду належним чином завірену копію повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою відповідача про отримання 03.08.2009р. (оригінал оглянутий в судовому засіданні).
Однак, відповідач відповіді на вищевказану претензію не надав та заборгованість за поставлену продукцію не сплатив.
Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.
Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 09.08.2009р. повернути позивачу залишок перерахованих коштів в сумі 32500,00 грн.
Однак, відповідач, як у строк 09.08.2009р., так і на дату прийняття рішення, свого обов’язку щодо повернення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 32500,00 грн. не виконав.
Відповідно до ст.. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Також зазначені положення застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відтак, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 32500,00 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 487,50 грн. інфляційних витрат та 267,12 грн. 3% річних.
Згідно зі ст.. 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.
Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 267,12 грн. –три проценти річних від простроченої суми 487,50 грн. –інфляційні витрати за період прострочення з 10.08.2009 року по 17.11.2009 року, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач належним чином довів порушення свого права.
Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Крім того суд зазначає, що відповідно до інформаційного листа ВГСУ “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року” від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час вирішення спору по даній справі зменшив суму позову та просив стягнути з відповідача 24759,40 грн. Дана заява була прийнята судом до розгляду, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову –33254,62 грн. Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до ціни позову по даній справі, розмір державного мита, який підлягає стягненню з відповідача на користь становить 332,54 грн., а зайво сплачене державне мито в розмірі 150,09 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 206, 509, 525, 526, 530, 599, 625 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, ст.. ст.. 33, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європласт»(01133, м. Київ, бул. Лихачова, 8Б, кв. 18, код ЄДРПОУ 23730161, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Хіт технологія»(69057, м. Запоріжжя, вул. Антенна, 11-А, код ЄДРПОУ 31676602) основний борг в сумі 32500 (тридцять дві тисячі п’ятсот) грн. 00 коп., інфляційні витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн.. 50 коп., 3% річних в сумі 267 (двісті шістдесят сім) грн.. 12 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 332 (триста тридцять дві) грн. 54 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4.На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод Хіт технологія»(69057, м. Запоріжжя, вул. Антенна, 11-А, код ЄДРПОУ 31676602) з Державного бюджету України державне мито в сумі 150,09 грн., що перераховане платіжним дорученням № 1030 від 30.09.2009р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Грєхова О.А.
Судове рішення № 6839525, Господарський суд м. Києва було прийнято 23.11.2009. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 53/581. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: