Вирок № 68394711, 21.08.2017, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5691/16-к

Провадження № 1-кп/645/168/17

В И Р О К

Іменем України

21 серпня 2017 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Федорової О.В.

при секретарях судового засідання - Кононенко О.І., Сєркової О.М., Петленко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Харкова, з вищою освітою, офіційно не працюючої, одруженої, раніше не судимої, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - Кучерової М.В., Кобзар-Куриляк О.О.,

захисника обвинуваченого - адвоката Тімохова О.Є.,

потерпілої - ОСОБА_3,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 в період з 01 жовтня 2016 року по 04 жовтня 2016 року вдень (точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено), перебуваючи в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1, де допомагала у хатніх справа потерпілій ОСОБА_3 та мала вільний доступ до речей та цінностей, що знаходились у вказаній квартирі, діючи з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, маючи намір спрямований на таємне викрадення чужого майна, переконавшись у тому, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала з внутрішньої кишені куртки темно-синього кольору, яка знаходилась у шафі, розташованій в житловій кімнаті вказаної квартири, грошові кошти в сумі 20000,00 грн. купюрами по 500,00 грн., які належали ОСОБА_3. Після цього, ОСОБА_1 залишила місце вчинення злочину з вказаною сумою грошових коштів. Через декілька днів вказану суму грошових котів в сумі 20000,00 грн. обвинуваченою ОСОБА_1 було повернуто потерпілій.

ОСОБА_1, яка в судовому засіданні неодноразово змінювала свої показання, свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала та вказала, що щиро розкаялась у вчиненому. Надала показання, що з липня 2016 року працювала у ОСОБА_3, до її обов'язків входив догляд за дитиною та прибирання квартири. 04 жовтня 2016 року під час прибирання вона випадково знайшла у кишені куртки, належної ОСОБА_3, грошові кошти. У зв'язку з тяжким матеріальним становищем вона взяла суму в розмірі 20000,00 грн. купюрами по 500,00 грн. та поклала їх в свою сумку. Після закінчення робочого дня пішла додому з викраденими у ОСОБА_3 грошовими коштами. Через декілька днів - 06 жовтня 2017 року після закінчення робочого дня поїхала додому за своїм паспортом та взявши викрадені грошові кошти, повернулась до ОСОБА_3 у квартиру і віддала останній ці кошти та все їй розповіла. За твердженням обвинуваченої ОСОБА_3 була обурена. 10 жовтня 2016 року вона перебувала у квартирі ОСОБА_3 та, виконуючи свої обов'язки, прибирала у шафі. До квартири приїхала ОСОБА_3 та троє невідомих чоловіків і почали наполягати на написанні нею заяви про викрадення грошей, на що вона їм повідомила, що вже повернула викрадені кошти ОСОБА_3.

Вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка пояснила суду, що вона шукала няню для своєї дитини, на сайті «ОЛХ» знайшла контактні дані ОСОБА_1, вони зустрілись та в липні 2016 року остання приступила до роботи. Потерпіла наголосила, що протягом усього часу роботи ОСОБА_1, у неї з квартири зникали пральний порошок та деякі продукти харчування. З 01.08.2016 року по 15.08.2016 року ОСОБА_1 поїхала відпочивати в Крим. За твердженням ОСОБА_3, вона зберігала частину своїх збережень у кишені банного халату в ванній кімнаті. 02.08.2016 року їй знадобились грошові кошти, однак з кишені халату зникла сума грошових коштів в розмірі 15000,00 грн., а також зникла її золота каблучка. Після виходу з відпустки ОСОБА_1, з квартири знову почали зникати гроші, у зв'язку з чим вона вирішила встановити програму відео спостереження на комп'ютері у квартирі з встановленням комп'ютерної програми на роботі, за допомогою якої вона могла спостерігати що відбувається вдома. Потерпіла пояснила, що у жовтні 2016 року близько 11:00 год. вона включила вказану комп'ютерну програму у себе на роботі та побачила, що ОСОБА_1 нишпорить у шафі з її та дитячими речами. У зв'язку з цим вона поїхала додому та розповіла ОСОБА_1, що вона бачила за допомогою комп'ютерної програми відеоспостереження, як остання викрала з шафи грошові кошти. Після цього, ОСОБА_1 повернула їй 20000,00 грн..

Показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_4, яка пояснила суду, що вона є сусідкою потерпілої ОСОБА_1, та оскільки їхні діти одного віку, вони часто разом гуляють з дітьми. Свідок наголосила, що батьків у ОСОБА_3 не має, чоловік останньої загинув в зоні АТО, тому вона сама виховує двох малолітніх дітей. У зв'язку з вказаними обставинами ОСОБА_3 розповіла їй, що має гроші, та просила у разі якщо з нею щось трапиться, допомогти її дітям. Зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що ОСОБА_3 знайшла через інтернет няню, яку звати ОСОБА_1. Через деякий час ОСОБА_3 розповіла їй, що ОСОБА_1 поїхала у відпустку, та в період відпустки останньої вона виявила втрату грошей з квартири. У жовтні 2016 року ОСОБА_3 зателефонувала їй та повідомила, що бачить на комп'ютерній програмі, встановленої на її робочому комп'ютері, як няня ОСОБА_1 перериває її речі у шафі, у зв'язку з чим вона порадила їй звернутись до правоохоронних органів.

Суд критично оцінює посилання захисника обвинуваченої адвоката Тімохова О.Є. на те, що показання свідка ОСОБА_4 є неналежним доказом, оскільки вони є показаннями з чижих слів.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 97 КПК України показання з чужих слів суд має право визнати належним доказом лише у виняткових випадках та врахувавши обставини, перелічені у частині 2 цієї статті, зокрема обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності; переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень; співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання; можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту. При цьому суд може визнати доказами показання з чужих слів, якщо сторони погоджуються визнати їх доказами.

У даному випадку, сторона захисту не погоджувалась визнавати доказами показання свідка ОСОБА_4, вважаючи, що вони надані останньою зі слів потерпілої ОСОБА_3.

Разом з цим, слід зазначити, що свідок ОСОБА_4 надала пояснення виключно щодо відомих їй обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження, у тому числі показання щодо обставин знайомства та спілкування з ОСОБА_3, а також щодо обставин повідомлення потерпілою про те, що вона через комп'ютерну програму побачила як обвинувачена нишпорить в її шафі. Інших показань, які б базувались виключно на інформації отриманої зі слів потерпілої, вказаним свідком надано не було.

За клопотанням сторони захисту в судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_5, який є хрещеним сина ОСОБА_1. Вказаний свідок пояснив суду, що у зв'язку з хворобою батька ОСОБА_1, її сім'я мала потребу у грошових коштах, через що ОСОБА_1 навесні 2016 року зверталась до нього з проханням позичити їй 5000,00 грн., які вона до цього часу йому не повернула. Потім у червні 2016 року вона повторно до нього зверталась з проханням надати у борг гроші, проте він їй відмовив через те, що не було такої фінансової можливості. Крім того, свідок вказав, що ОСОБА_1 розповідала йому, що збирається продати свої золоті прикраси. Через деякий час він прийшов до них додому та побачив, що на ОСОБА_1 немає золотих виробів, та вона повідомила йому, що продала всі свої прикраси через потребу грошей на лікування батька.

Крім того, вина обвинуваченої підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні наступних доказів.

Розпискою потерпілої ОСОБА_3 від 10.10.2016 року, зі змісту якої вбачається, що вона отримала від ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 грошові кошти в сумі 20000,00 грн., які вона раніше вкрала у неї вдома за адресою: АДРЕСА_2 (а.к.п. 63).

Висновком експерта № 1962 від 14.11.2016 року з додатками до нього, відповідно до якого в результаті проведеного дослідження відрізків прозорої липкої стрічки вилучених при огляді місця події за адресою: АДРЕСА_3, відкопійований на відрізок прозорої липкої стрічки найбільшими розмірами 38х46мм, слід пальця руки найбільшими розмірами 22х23мм, визнаний придатним для ідентифікації особи, залишений вказівним пальцем лівої руки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.к.п. 69-81).

Разом з тим, слід зазначити, що оскільки ОСОБА_1 протягом декількох місяців 2016 року працювала у квартирі потерпілої, що ними не заперечувалось, тому наявність її відбитків пальців у цій квартирі є безспірною.

Крім того, судом досліджено речовий доказ - «СD-R» диск з маркуванням «NANOTEX», на якому знаходиться папка 10.10.2016 року з відеозаписом. На вказаному відеозаписі зображена ОСОБА_1, яка у приміщенні (житловій кімнаті) колихала дитину у колясці, та після цього відчинили двері шафи, щось шукала у шафі, витягувала речі, які там знаходились, дорожню сумку та коробки, які передивлялась та складала назад у шафу.

З пояснень потерпілої та прокурора, наданих в ході розгляду справи, вбачається, що цей відеофайл був записаний на комп'ютері ОСОБА_3, а потім переписаний з нього за допомогою мобільного телефону слідчим, а потім скопійований на «СD-R» диск.

Частинами 1, 6 ст. 22 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне одстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приймаючи певне рішення, орган влади, а особливо суд, повинен довести, що діє згідно з наведеним приписом. Такі доводи містяться в мотивувальній частині рішення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів.

При цьому визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальному провадженні можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка ж доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі для ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Конституційний суд України прийняв 20 жовтня 2011 року Рішення у справі № 1-31/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яким роз'яснив, що «в аспекті конституційного подання щодо суб'єктів одержання доказів у кримінальній справі в результаті здійснення оперативно-розшукової діяльності положення першого речення частини третьої статті 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності».

Згідно з ст. 260 КПК України аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома, на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов'язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Відповідно до ст. 270 КПК України аудіо-, відео контроль місця може здійснюватися під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину і полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо-,відеозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження.

Аудіо-, відео контроль місця згідно з частиною першою цієї статті проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд визнає недопустимими доказами дані, що містяться в постанові про визнання речовим доказом від 24.11.2016 року, а саме матеріалів відеозапису, які відображені на «СD-R» диску білого кольору з маркуванням «NANOTEX», на якому знаходиться папка 10.10.2016 року, в якій знаходяться 2 папки: 1 - відео mp4 та файли архіву І…., в папці mp4 два відео файли: 1) VIDEO0013.mp4 та 2) VIDEO0016.mp4, а також дані, які містяться в протоколі огляду предметів від 24.11.2016 року, оскільки вказаний доказ є похідним від недопустимого доказу (а.к.п. 82-83, 84, 85).

Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а тому, суд визнає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Вивченням в процесі судового розгляду відомостей про особу ОСОБА_1 встановлено, що вона раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, заміжня, офіційно не працює, разом з нею проживає її батько ІНФОРМАЦІЯ_5.

При цьому, суд критично оцінює посилання сторони захисту на те, що батько обвинуваченої є тяжкохворим та потребує постійного догляду за ним, оскільки належних і допустимих доказів цього суду надано не було.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Посилання сторони захисту на наявність такої обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченій, як щире каяття, суд оцінює критично, з наступних підстав.

Виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України щире каяття може бути виражено на будь-якій стадії процесу, аж до ухвалення остаточного судового рішення, за умови, що відповідне твердження винного відображає реальну критичну оцінку ним своєї протиправної поведінки і підкріплене конкретними діями, спрямованими на усунення чи відшкодування завданої шкоди.

У даній конкретній справі суд не може визначити чи було каяття обвинуваченої ОСОБА_1 дійсно щирим, як вона стверджувала, оскільки обвинувачена в ході розгляду кримінального провадження неодноразово змінювала свої показання, спочатку визнавала свою провину, в подальшому звинувачувала потерпілу ОСОБА_3 в тому, що вона з невідомими чоловіками примусили її віддати грошові кошти в сумі 20000 грн., які належали ОСОБА_1, потім, пославшись на нервовий стан, відмовилась від таких свідчень, та наголосила, що вона дійсно викрала у ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 20000 грн., які через декілька днів самостійно їй повернула.

Таким чином, суд вважає, що про відсутність розкаяння з боку обвинуваченої взагалі, мова також не може йти, оскільки розкаяння у вчиненому припускає критичну оцінку особою своєї злочинної діяльності шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність, що і продемонструвала у судовому засіданні обвинувачена.

Обставини, які б обтяжували покарання обвинуваченої відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлені.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 відповідно до статті 65 Кримінального кодексу України суд враховує ступінь тяжкості скоєного нею злочину, суспільну небезпеку цього діяння, відомості про особу обвинуваченої, також обставини, що пом'якшують її покарання та відсутність обставин, обтяжуючих її покарання. Враховуючи майновий стан обвинуваченої ОСОБА_1, яка не працює, у зв'язку з чим, у неї відсутня матеріальна можливість сплатити штраф, суд вважає необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів, призначити покарання у виді громадських робіт.

Цивільний позов потерпілої про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В обґрунтування цивільного позову ОСОБА_3, зокрема, зазначила, що ОСОБА_1 добре знала, що вона є вдовою, що її чоловік загинув в зоні АТО та вона сама виховує та утримує двох малолітніх дітей та не має рідних, які б могли їй допомогти, що вона має статус біженця та орендує квартиру у м. Харкові, проте це не зупинило її, та вона викрала належні їй грошові кошти, які вона відкладала на утримання дітей. Позивач зазначила, що після скоєння ОСОБА_1 крадіжки з її квартири, їй були спричинені значні матеріальні збитки, які полягали у неможливості заробляти гроші на оплату житла, оскільки тривалий час вона перебувала у стані страху, що не зможе підібрати няню для своїх дітей, що не зможе працювати через це та буде позбавлена можливості сплачувати за житло.

Оскільки діями ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_3 спричинені моральні страждання, які виразились у душевних стражданнях, тяжкості вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, з обвинуваченої на користь потерпілої підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 15000,00 грн., що відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості.

Судові витрати по справі суд розподіляє згідно зі статтею 124 КПК України, при цьому суд не вбачає підстав для покладення на обвинувачену витрат за проведення судової товарознавчої експертизи № 5537 від 08.11.2016 року, оскільки стороною обвинувачення 28.07.2017 року було змінено обвинувачення, з посиланням на те, що під час розгляду кримінального провадження не здобуто достатніх даних на підтвердження вини ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України в період часу 26.07.2016 року по 27.07.2016 року, а вказана експертиза була проведена саме щодо майна - золотої каблучки, викраденого у потерпілої у вказаний період.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

З урахуванням наведеного та керуючись чст. 128, ст. ст. 368-371, 373-374, 376, КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, та призначити їй покарання у виді 160 (ста шістдесяти) годин громадських робіт.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківського НДКЦ МВС України (р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова) судові витрати за проведення експертизи № 1962 від 14.11.2016 року у розмірі 175,92 грн..

Речові докази - 40 купюр номіналом по 500 гривень: ЛБ5902540; ЗИ8680207; БТ6808684; ЛГ2059977; ЛБ9869743; МВ4875470; ВД4766822; ЛИ5289361; ЗД4033529; ЗГ9632238; ЗЗ14111097; ВИ1305878; ГТ1989832; ВД3526257; ЗФ6490936; ВГ0050530; ЛГ8958335; БН4101196; ВБ4670612; ФЗ5935102; ЛА3447686; БТ0334432; ЗИ3651610; СГ0310790; БН2205424; ВБ4449421; СЖ2376063; ЛЗ1405619; ВФ6966603; ЛА7022123; ЛВ5399029; МВ2101301; ЛГ0478648; ВЗ4971216; ЗЗ7406223; ЛИ9189635; ЛА5861082; БН6753112; ВБ9681164; передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_3, вважати їй повернутими після набрання вироком законної сили; «СD-R» диск білого кольору з маркуванням «NANOTEX», на якому знаходиться папка 10.10.2016 року, в якій знаходяться 2 папки: 1 - відео mp4 та файли архіву І…., в папці mp4 два відео файли: 1) VIDEO0013.mp4 та 2) VIDEO0016.mp4, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 15000,00 грн. моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Суддя О. В. Федорова