Ухвала суду № 68394243, 16.08.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 639/9183/16-ц Головуючий суддя І інстанції Труханович В. В.

Провадження № 22-ц/790/4127/17 Суддя доповідач Кружиліна О.А.

Категорія: відшкодування шкоди

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2017 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кружиліної О.А.,

суддів Бровченка І.О.,

Кіся П.В.,

за участю секретаря Сементовської О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 19 травня 2017 року

за позовом ОСОБА_3 до Регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв'язку з каліцтвом, -

встановив:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв'язку з каліцтвом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь компенсацію за несвоєчасну виплату щомісячних сум втраченого заробітку у зв»язку з трудовим каліцтвом та додаткових виплат на догляд за період з 15.07.2009 року по 23.04.2014 року одноразово - 277 166,07 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовува тим, що він працював в ДП «Південна залізниця», правонаступником якого є Регіональна філія «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», помічником машиніста тепловозу у локомотивному депо «Основа». 24.03.2009 року він одержав важку черепно-мозкову травму на виробництві. Але відповідач нещасний випадок з ним не визнав пов'язаним з виробництвом, чим порушив його трудові права. За висновком МСЕК від 15.07.2009 року він був визнаний інвалідом першої групи від загального захворювання, який потребує постійного стороннього догляду. Позивач вимушений був звернутися в судові органи.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.05.2013 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24.10.2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 20.02.2014 року, визнано недійсними та скасовано акти розслідування нещасного випадку, не пов»язаного з виробництвом, за формами Н-5 та НПВ від 25 травня 2009 року; нещасний випадок визнано таким, що пов»язаний з виробництвом; зобов»язано ДП «Південна залізниця» скласти акт за формою Н-1.

На підставі цього Акту ф. Н-1 за висновком МСЕК від 23.04.2014 р. перша група інвалідності позивача була перекваліфікована на трудове каліцтво, встановлена стійка втрата працездатності 90%, і він був визнаний потребуючим постійного стороннього догляду.

На підставі Акту ф. Н-1 та висновку МСЕК позивачу були призначені Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві страхові виплати починаючи з 23.04.2014 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ДП «Південна залізниця» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з ДП «Південна залізниця» на користь ОСОБА_3: не нарахований та не виплачений втрачений заробіток за період з 15.07.2009 року по 23.04.2014 року в сумі одноразово - 299 912 гривень 12 копійок, витрати на сторонній та побутовий догляд за цей же період в сумі одноразово - 43 128 гривень 98 копійок, моральну шкоду в сумі одноразово - 100 000 гривень. У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено.

Вказані виплати відповідач провів лише в липні 2016 року. Тому, всі ці виплати, тобто, дохід позивача, знецінено у зв'язку з інфляцією. Тому, на думку позивача, ці суми підлягають коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Утрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їхньої виплати громадянам компенсують в Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2001 р. №159 (з урахуванням внесених змін постановами Кабміну України від 09.08.2001 р. №958 та від 31.03.2003 р. №439).

В даному випадку, на думку позивача, повинні використовуватися дані приросту споживчих цін за період з липня 2009 року по липень 2016 року (Журнал «Налоги и бухгалтерський учет» за липень 2016 р. №57 (1972) від 18.07.2016 р.

З врахуванням цих індексів, розрахункова сума компенсації за втрату частини доходу, на думку позивача, складає - 277 166,07 грн., яку він просив стягнути з відповідача.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 19 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено.

Стягнуто з Регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_3 компенсацію за несвоєчасну виплату щомісячних сум втраченого заробітку у зв'язку з трудовим каліцтвом та додаткових виплат на догляд за період з 15.07.2009 р. по 23.04.2014 р. одноразово в сумі 277 161,07 грн. (двісті сімдесят сім тисяч сто шістдесят одна гривня 07 копійок).

Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 2 771,61 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят одна гривня 61 копійка).

В апеляційній скарзі ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування вказаного рішення та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що місцевим судом неправомірно було застосовано до спірних правовідносин положення «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв»язку з порушенням термінів їх виплати», затверджений Постановою КМУ від 21.02.2001 року №159.

Крім того, як зазначає заявник, районний суд необгрунтовано не застосував строк позовної давності у частині вимог про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату щомісячних сум втраченого заробітку та додаткових виплат за період з 15.07.2009 року по 02.12.2013 року, про що відповідач своєчасно заявив суду у своїх запереченнях на позовну заяву.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що втрата частини грошових доході останнього відбулась у зв»язку з порушенням їх виплати відповідачем, а тому не виплачена вчасно позивачу сума підлягає компенсації.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду за таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_3 перебував з відповідачем - Регіональною філією «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» в трудових відносинах, працював помічником машиніста тепловозу, що підтверджується записами у трудовій книжці.

Наказом по підприємству №275/ОС від 17.08.2009 р. ОСОБА_3 був звільнений з роботи з 14.07.2009 р. за станом здоров'я .

Рішеннями Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.05.2013 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24.10.2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 20.02.2014 року, визнано недійсними та скасовано акти розслідування нещасного випадку, не пов»язаного з виробництвом, за формами Н-5 та НПВ від 25 травня 2009 року; нещасний випадок визнано таким, що пов»язаний з виробництвом; зобов»язано ДП «Південна залізниця» скласти акт за формою Н-1.

23.04.2014 року ОСОБА_3 був оглянутий МСЕК у зв'язку зі зміною категорії інвалідності, визнаний інвалідом першої групи від трудового каліцтва з 22.04.2014 р., встановлено втрату професійної працездатності 90%, що підтверджується Довідкою обласної МСЕК №201472 серія 10 ААБ. ОСОБА_3 визнаний також потребуючим постійного стороннього догляду, санаторно-курортного лікування з супроводжуючою особою.

У відповідності із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності», Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків України в м. Харкові ОСОБА_3 призначені страхові виплати по трудовому каліцтву, в тому числі: втрачений заробіток, витрати на сторонній догляд, санаторно-курортне лікування з супроводжуючою особою, що підтверджується постановами Фонду від 14.05.2014 р. №2012/20744/4

Однак, за вказаний період з 15.07.2009 року по 23.04.2014 року, грошові кошти за відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом у вигляді втраченого заробітку не були виплачені ОСОБА_3, ні Фондом соціального страхування від нещасних випадків України в м. Харкові, ні Регіональною філією «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.05.2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Державного підприємства «Південна залізниця» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Південна залізниця» на користь ОСОБА_3: не нарахований та невиплачений втрачений заробіток за період з 15.07.2009 р. по 23.04.2014 р. в сумі одноразово - 299 912 (двісті дев'яносто дев'ять дев'ятсот дванадцять) 12 коп. та витрати на сторонній та побутовий догляд за цей же період в сумі одноразово - 43128 (сорок тисячі сто двадцять вісім), 98 коп. Моральну шкоду в сумі одноразово - 100 000 (сто тисяч) грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено. (а.с. 6-11)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13.05.2015 року виправлено помилку у вступній та резолютивній частині рішення, проголошеного у відповідності до ч. 3 ст. 209 ЦПК України, а також у вступній та резолютивній частині повного тексту рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Південна залізниця» про стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з каліцтвом. Зазначено третьою особою Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харкові. В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 травня 2015 року залишено без змін. ( а.с. 12)

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 28.07.2015 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Південна залізниця» задоволено. Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 05 травня 2015 року скасовано. В задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до Державного підприємства «Південна залізниця», третя особа - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Харкові про стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з каліцтвом відмовлено. (а.с. 31-32)

Постановою Верховного суду України від 25.05.2016 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 28 липня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 грудня 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення ненарахованої та невиплаченої суми втраченого заробітку й витрат на сторонній та побутовий догляд скасувати, в цій частині залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 5 травня 2015 року. (а.с.13-16)

Натомість, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.05.2015 року було виконане відповідачем Регіональною філією «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» лише у 2016 році, про що свідчать платіжне доручення № 1114 від 17 червня 2016 року про перевід коштів та довідка ПАТ «Східно-Український Банк «ГРАНТ» від 29.11.2016 № 3640/20-1-01 про рух коштів по рахунку 2620011073262. (а.с. 17, 33)

Сума нарахованого, але не виплачено грошового доходу за період з 15.07.2009 року по 23.04.2014 року встановлена рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.05.2015 року. (а.с. 6-11)

Відповідно до положень статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що при розрахунку компенсації за несвоєчасну виплату втраченого заробітку та додаткових витрат у зв'язку з каліцтвом суду необхідно використовувати розрахунки втраченого заробітку та розміру на постійний сторонній та побутовий догляд, які наведені у рішенні Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.05.2015 року.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»; Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Нормативно-правовим актом, що визначає порядок проведення компенсації є Постанова КМУ «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001р. №159.

Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427, компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Зважаючи на викладене, доводи апелянта щодо того, що вказаний Порядок безпідставно застосований судом першої інстанції до спірних правовідносин, є безпідставними.

Щодо посилань апелянта на те, що місцевий суд необгрунтовано не застосував строк позовної давності у частині вимог про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату щомісячних сум втраченого заробітку за період з 15.07.2009 року по 02.12.2013 року, слід зазначити наступне.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що додаткова заробітна плата, це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати відносяться до фонду додаткової зарплати.

Згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо того, що у даному випадку позивач не обмежений у строках звернення до суду з позовом про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату втраченого у зв'язку з каліцтвом.

Таким чином, посилання представника відповідача про не застосування місцевим судом наслідків сплину строків позовної давності є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому, з урахуванням викладеного, Апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» задоволенню не підлягає, а рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 19 травня 2017 року слід залишити без змін з підстав, передбачених статтею 308 ЦПК України.

Керуючись ст..ст. 303, 304, п.1 ч. ст.307, ст.308, 313, 314, 315, 317, 321, 324 ЦПК України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 19 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді І.О. Бровченко

П.В. Кісь