Рішення № 68394037, 15.08.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 641/5541/15-ц Головуючий суддя І інстанції Богдан М. В.

Провадження № 22-ц/790/2860/17 Суддя доповідач : Сащенко І.С.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Сащенко І.С.,

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря - Бойко А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2017 року по справі за позовом ПАТ «КБ «Актив-Банк», в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «КБ «Актив-Банк», до ОСОБА_3, ТОВ «Роял-14», треті особи: ТОВ «Спіка», приватний нотаріус ХМНО Малахова Галина Іванівна, ТОВ «ФОБ», приватний нотаріус ХМНО Мірошніченко Тетяна Петрівна про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ПАТ «КБ «Актив-банк» звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку у період дії тимчасової адміністрації під час перевірки правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, було встановлено, що 01.07.2014 року сторони уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. та зареєстрований у реєстрі за №1144 нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 121,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та рухоме майно: резервуару 10 куб.м.-1 шт., резервуару 20 куб.м.- 1 шт., резервуару 22 куб.м. - 1 шт., колонки ТРК в зібраному стані - 1 шт., ЕККА Марія-ЛТ-МТМ-ПОС- 1шт.

Оскільки реалізоване в позасудовому порядку рухоме та нерухоме майно перебувало в заставі банку в рахунок забезпечення належного виконання ПП «Спіка» зобов'язань за кредитним договором №1016/01/S-7 від 16.10.2013 року, просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом повернення в натурі у власність ТОВ «Саян» предмета нікчемного договору; відновити правовий статус ПАТ «КБ «Актив-Банк» як заставодержателя за договором застави рухомого та нерухомого майна від 28.10.2013р.; зобов'язати реєстратора Державної реєстраційної служби України зареєструвати обтяження у вигляді іпотеки щодо нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 121,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати реєстратора Державної реєстраційної служби України зареєструвати обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. А-1 загальною площею 121,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Також, позивач зазначив, що договір купівлі-продажу від 01.07.2014 року укладений від імені банку особою, яка не мала жодних повноважень на здійснення правочину.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2017 року позовні вимоги ПАТ «КБ«Актив-Банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «КБ «Актив-Банк» задоволено частково. Постановлено визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01.07.2014 року, укладений між ПАТ «КБ «Актив-Банк», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1144. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в особі свого представника ОСОБА_2 просить рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк» відмовити. При цьому посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що для задоволення позову відсутні правові підстави.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Визнаючи Договір купівлі-продажу від 01.07.2014 року недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний правочин був укладений всупереч обмежень, встановлених Постановою Правління Національного банку України № 349/БТ від 12.06.2014 року, а саме ПАТ "КБ "Актив-Банк" здійснив вивільнення заставного майна за наявності непогашеної кредитної заборгованості.

Однак колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки вни не відповідають дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Встановлено, що 01.07.2014 року між ПАТ «КБ «Актив - Банк» та ОСОБА_1 в порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку» був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 121,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та рухомого майна, а саме: резервуару 10 куб.м.-1 шт., резервуару 20 куб.м.- 1 шт., резервуару 22 куб.м. - 1 шт., колонки ТРК в зібраному стані - 1 шт., ЕККА Марія-ЛТ-МТМ-ПОС- 1шт., а відповідач ОСОБА_1 зобов'язався сплатити за нього - 1749360 гривень.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.09.2014р. №79 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Актив-Банк», згідно з яким з 03.09.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до постанови правління НБУ від 23.12.2014р. № 383 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Актив-Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.12.2014р. № 158 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Актив-Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, згідно з якою було розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Шевченка О.В. строком на 1 рік з 24.12.2014р. по 23.12.2015р. включно.

ОСОБА_7 в межах, наданих законом, було здійснено перевірку спірного договору купівлі-продажу та встановлено, що реалізоване в позасудовому порядку рухоме та нерухоме майно перебувало в заставі банку в рахунок забезпечення належного виконання ПП «Спіка» зобов'язань за договором про здійснення кредитних операцій від 16.10.2013р.

28.10.2013р. між банком та ТОВ «Саян» було укладено договір застави рухомого та нерухомого майна, згідно умов якого з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором заставодавець передав в заставу банку нерухоме та рухоме майно, на яке було накладено обтяження: обтяження на нерухоме майно у вигляді заборони відчуження та іпотеки нерухомого майна, обтяження на рухоме майно у вигляді заборони відчуження.

Також, судом першої інстанції встановлено, що спірне рухоме майно було придбано ТОВ «ФОБ» у ТОВ «Роял-14» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 12.05.2016р. приватним нотаріусом ХМНО Мірошніченко Т.П., та зареєстрованого в реєстрі за № 2092 та № 2119.

Згідно постанови НБУ від 12.06.2014р. «Про віднесення ПАТ «КБ «Актив-Банк» до категорії проблемних з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів, відновлення його фінансового стану з 12.06.2014р. по 08.12.2014р. куратором ПАТ «КБ «Актив-Банк» призначено службовця НБУ - ОСОБА_8.

Постановою Національного банку України № 382/БТ від 26.06.2014 р. «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України № 349/БТ від 12.06.2014 р.» встановлене обмеження діяльності банку, зокрема визначено, що погашення заборгованості за наданими кредитами та іншими активними операціями шляхом набуття права власності на об'єкти застави здійснювати за погодженням з куратором ПАТ «Комерційний банк» Актив-Банк».

За змістом ст. 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України в тому числі у формі адміністративного регулювання: 1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; 2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; 3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; 4) нагляд за діяльністю банків; 5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

Згідно зі ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з підстав, передбачених вказаною статтею та з підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України. Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Отже, віднесення ПАТ КБ «Актив-Банк» до категорії проблемного не вводило до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності, передбачені у постанові Правління НБУ від 12 червня 2014 року №349/БТ, що було невідомо і не могло бути відомо контрагентам банку.

До діяльності банку, який визнано проблемним, не підлягають застосуванню норми, що регулюють діяльність банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, оскільки правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію є різним.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На думку позивача, наявне порушення положення ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і як наслідок, існують підстави для визнання нікчемного правочину недійсним, а саме: відсутність погодження куратора НБУ на укладення такої угоди, укладення угоди особою, що не мала повноважень на здійснення такого правочину та в результаті зловмисної домовленості з іншою стороною, безоплатність договору, вивільнення забезпечувального майна до часу погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», врегульовано питання санкцій, які має право застосовувати НБУ до проблемного банка у разі невиконання ним обмежень та приписів, встановлених Правлінням НБУ для проблемного банку у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать:

1) письмове застереження;

2) скликання загальних зборів учасників, ради банку, правління банку;

3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо;

4) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;

5) встановлення для банку підвищених економічних нормативів;

6) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;

7) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов'язаними з банком особами;

8) заборона надавати бланкові кредити;

9) накладення штрафів;

10) тимчасова, до усунення порушення, заборона використання власником істотної участі у банку права голосу (тимчасова заборона права голосу);

11) тимчасове, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади;

11-1) позбавлення генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій;

12) віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного;

13) відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

Отже, чинним законодавством не передбачено, що наслідком невиконання обмежень та приписів, встановлених Правлінням НБУ для проблемного банку є недійсність укладених Банком угод.

Аналізуючи зміст Постанови Правління Національного банку України № 349/БТ від 12.06.2014 ПАТ "КБ "Актив-Банк" із змінами, внесеними Постановою Правління Національного банку України № 382/БТ від 26.06.2014, якими щодо ПАТ "КБ "Актив-Банк" було встановлено ряд обмежень, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання Договору купівлі-продажу від 01.07.2014 року недійсним, як такого, що укладений всупереч обмеженням, встановленим НБУ, на які посилається позивач.

Так, Постановою Правління Національного банку України № 349/БТ від 12.06.2014 ПАТ "КБ "Актив-Банк" із змінами, внесеними Постановою Правління Національного банку України № 382/БТ від 26.06.2014 щодо ПАТ "КБ "Актив-Банк" було встановлено ряд обмежень, серед яких: не здійснювати відчуження належних банку будівель і споруд без погодження з куратором НБУ; не вивільняти отримане ПАТ "Комерційний Банк "Актив-Банк" забезпечення за кредитними операціями до часу повного погашення позичальниками заборгованості, а в разі потреби приймати додаткове забезпечення; не погашати заборгованість за наданими кредитами та іншими активними операціями шляхом набуття права власності на об'єкти застави без погодження з куратором НБУ.

Між тим, Договір купівлі-продажу від 01.07.2014 року був укладений в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», в результаті позасудового зверення стягнення на предмет застави, шляхом укладення Заставодержателем ПАТ "КБ "Актив-Банк" договору купівлі-продажу продажу предмета застави, власником якого є ТОВ «Саян», з іншою особою покупцем.

Отже, в результаті укладення оспорюваного правочину були відчужені не будівлі, які належали банку, а майно, що було власністю ТОВ «Саян», тому оспорюваний правочин не суперечить обмеженню не здійснювати відчуження належних банку будівель і споруд без погодження з куратором НБУ.

Таким чином, зняття заборон відчуження після продажу заставного майна було обумовлено об'єктивним припиненням дії обтяження цього майна у зв*язку з його реалізацією в порядку зверення стягнення та не є вивільненням заставного майна в розумінні обмеження, встановленого Правлінням НБУ.

В порядку звернення стягнення на заставне майно ПАТ "КБ "Актив-Банк" не набував право власності на об'єкти застави в порядку позасудового звернення стягнення, тому оспорюваний правочин не суперечить обмеженню Правління НБУ не погашати заборгованість за наданими кредитами та іншими активними операціями шляхом набуття права власності на предмет застави без погодження з куратором НБУ.

Позивач зазначає, що оспорюваний правочин було укладено від імені ПАТ "Комерційний Банк "Актив-Банк" неуповноваженою особою, однак такі твердження є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Рішення про введення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Актив-Банк» було прийнято НБУ 02.09.2014 року. Процедура виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці, у відповідності до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.09.2014 року № 79, була розпочата з 03.09.2014 року по 03.12.2014 року включно.

Отже, саме з 03 09.2014 року на діяльність ПАТ КБ «Актив-Банк» поширювалися вимоги Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 34 якого Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр»або «Голос України».

Відповідно до ч.1 ст. 36 названого Закону з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Тобто, повноваження органів управління ПАТ «КБ «Актив-Банк» припинилися саме з 03.09.2014 року.

Із змісту оспорюваного договору, від імені ПАТ «КБ «Актив-Банк» на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мудрою О.М. 03.06.2014 р. за реєстровим номером № 759, діяв ОСОБА_10 Повноваження на вчинення правочину за довіреність надано повіреному Головою Правління Банку ОСОБА_11

Позивач наполягає, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 01.07.2014 р. укладено від імені ПАТ "КБ "Актив-Банк" підписано особою, яка не мала повноважень на укладення даного правочину, оскільки згідно п. 5.4.7. Положення про Правління ПАТ «Комерційний Банк «Актив-Банк» та п.п. 7 п. 6.5.7. статуту ПАТ «КБомерційний Банк «Актив-Банк» встановлено, що Голова Правління має право надавати довіреності керівникам філій, представництв та відділень Банку.

Між тим, питання видачі довіреностей Головою Правління врегульовані також і п. 5.4.4. Положення про Правління ПАТ «КБ «Актив-Банк» та п.п. 4 п. 6.5.7. статуту ПАТ «КБ «Актив-Банк», якими визначено, що Голова Правління має право видавати довіреності, при цьому будь-яких обмежень щодо кола повірених осіб не зазначено.

Довіреність, на підставі якої діяв ОСОБА_10 від імені ПАТ «Комерційний Банк «Актив-Банк» нотаріально посвідчена та недійсною у встановленому законом порядку не визнана.

Позивач вказує, що вимога про усунення порушення забезпеченого зобов*язання від 23.01.2014 року була підписана регіональним директором - керуючим відділенням № 46 ПАТ "КБ "Актив-Банк", яка не була уповноважена Банком на вчинення таких дій. Між тим, зазначені обставини самі по собі не є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним.

Також як підставу для визнання оспорюваного правочину недійсним позивач зазначає той факт, що ПАТ "КБ"Актив-Банк" не здійснив в Державному реєстрі обтяження рухомого майна реєстрацію відомостей про звернення стягнення на предмет застави.

Проте, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не встановлена недійсність правочинів, укладених в порядку позасудового звернення стягнення на заставне майно у разі невнесення відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. У випадку, якщо невнесення змін до відомостей про зареєстроване обтяження порушило права боржника, чи інших обтяжувачів, саме вони вправі звернутися з відповідними вимогами до особи, що порушила зазначені приписи Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Порушень прав ПАТ "КБ "Актив-Банк" невнесенням цією ж особою відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не встановлено.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 цієї статті.

Проте, у відповідності із принципом диспозитивності, визначеним ст. 11 ЦПК України, підстави та предмет позову визначає виключно позивач.

Між тим, позивач у позовній заяві не зазначав такої підстави для визнання оспорюваного договору недійсним, як продаж заставного майна без згоди Національного банку України, як заставодержателя за Договором застави майнових прав укладеного між ПАТ "КБ"Актив-Банк" та Національним банком України. Відповідно ці обставини не досліджувались судом, сторони у цій справі не надавали з цього приводу доказів, відповідач був позбавлений можливості ці обставини спростувати.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачений вичерпний перелік підстав, з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Інших підстав для визнання правочинів неплатоспроможного банку нікчемними вказаний закон не передбачає, як не передбачає їх і Закон України «Про банки і банківську діяльність».

В порядку виконання вимог ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 30.10.2014 року ПАТ "КБ"Актив-Банк" на адресу ОСОБА_1 та ТОВ «Саян» було направлено повідомлення про нікчемність Договору купівлі-продажу від 01.07.2014 року. Однак ані у зазначеному повідомленні, ані у позовній заяві не вказані конкретні підстави, передбачені ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вважати оспорюваний правочин нікчемним (т.1.а.с.70)

В суді апеляційної інстанції представник позивача вказував на безоплатність оспорюваного Договору купівлі-продажу від 01.07.2014 року, однак такі доводи спростовуються матеріалами справи.

Так, за змістом п. 2.1. оспорюваного правочину продаж майна за домовленістю сторін вчинено за ціною 1 749 360 грн., в тому числі ПДВ (20%), що на момент підписання договору за курсом НБУ становить суму 148 000 доларів США, яку Покупець повинен сплатити до 21.08.2014 року включно. Факт повного розрахунку між сторонами підтверджується відповідною заявою Продавця або відповідними платіжними документами.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним спірним договором 01.07.2017 року було укаледно договір застави на майнові права на вклад, що розміщений у Продавця в загальному розмірі не менше 148 000,00 доларів США, у відповідності до умов договору строкового вкладу № ДФО-46-178889 від 29.05.2014 року з наступними змінами та доповненнями.

У відповідності до умов п.4.1 Договору застави, Відповідач передав у заставу Позивача майнові права на грошові кошти в розмірі 148 000,00 доларів США, з правом договірного списання коштів, у відповідності до положень розділу 6 Договору.

Умовами договору строкового вкладу «Актив прибутковий» № ДФО-46-178889 від 29.05.2014 року, Позивач отримав право договірного списання коштів , в разі якщо одержувачем таких коштів є Банк, згідно п.2.1. Договору.

18.07.2014 року відповідач отримав від Банку повідомлення про набуття прав на списання коштів, згідно договору застави від 01.07.2014 року.

У зв'язку із списанням коштів з рахунку відповідача, 21.07.2014 року сторони уклали акт звірки взаєморозрахунків, де визначилися з сумою заборгованності.

23.07.2014 року відповідно до квитанції банку № 1050, відповідач ОСОБА_1 погасив існуючу заборгованість у сумі 25 060, 96 гривень та з депозитного рахунку останнього на підставі меморіального ордеру було списано грошову суму.

Листом від 07.08.2014 року ПАТ «КБ «Актив Банк» повідомив про виконання умов спірного договору.

02.09.2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №79 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Актив-Банк» та введено в банк 03.09.2014 року.

Таким чином, ОСОБА_1 у повному обсязі виконав свої зобов'язання за оспорюваним договором купівлі-продажу майна.

Підстав вважати оспорюваний правочин недійсним згідно ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не встновлено, отже відсутні і підстави для застосування наслідків нікчемного правочину.

Позивач зазначає, що Договір купівлі-продажу № 1144 від 01.07.2014 року був укладений внаслідок зловмисної домовленості представника Банку ОСОБА_10, з ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_10 є одночасно директором ТОВ «Спіка-Плюс» - одного з майнових поручителів боржника, а ОСОБА_1 згодом придбане майно вніс до статутного фонду юридичної особи, засновником якої є ОСОБА_10

Проте, такі доводи представника позивача не є обгрунтованими.

Так, згідно із ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними (ч. 2 ст. 232 ЦК України).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 22 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника. Тобто, для визнання недійсним правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості, необхідно встановити факт зловмисної домовленості представника з іншою особою (свідоме вчинення правочину всупереч інтересам довірителя), наявність збитків та причинний зв'язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками.

Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_10 діяв всупереч інтересам ПАТ "КБ "Актив-Банк" матеріали справи не містять

Так, оспорюваний договір є оплатним, як зазначалося вище, його умови відповідають вимогам п. 4.10. та п. 8.10 Договору застави рухомого та нерухомого майна №1016/01/S-2 від 16.10.2013 року; визначена ціна продажу є вищою, ніж ринкова вартість майна, яке було предметом продажу, встановлена за результатами оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності. Належність виконання сторонами умов договору підтверджена Актом звірки розрахунків від 21.07.2014 р. та листом ПАТ "КБ "Актив-Банк" №5013/11 від 07.08.2014 р., про відсутність у Банку претензій до ОСОБА_1 щодо оплати та виконання умов договору, які від імені Банку підписані не ОСОБА_10, а особами, що виконували обов'язки Голови Правління ПАТ "КБ"Актив-Банк".

За таких обставин, підстав для визнання оспорюваного договору недійсним за ч. 2 ст. 232 ЦК України не встановлено.

Не підлягають задоволенню також і вимоги про визнання за ТОВ "Саян" права власності на нерухоме майно, відновлення правового статусу ПАТ "КБ "Актив-Банк" як заставодержателя за Договором застави рухомого та нерухомого майна №1016/01/S-2 від 16.10.2013 року, зобов'язання реєстратора Державної реєстраційної служби України зареєструвати обтяження у вигляді іпотеки щодо нерухомого майна, зобов'язання реєстратора Державної реєстраційної служби зареєструвати обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, оскільки такі вимоги є похідними від первісних вимог, підстав для задоволення яких не встановлено.

Відповідно до ч. 1. ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення суду першої інстанції, підставою для чого, згідно п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2017 року - скасувати.

У задоволенні позову ПАТ «КБ «Актив-Банк», в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «КБ «Актив-Банк», до ОСОБА_3, ТОВ «Роял-14», треті особи: ТОВ «Спіка», приватний нотаріус ХМНО Малахова Галина Іванівна, ТОВ «ФОБ», приватний нотаріус ХМНО Мірошніченко Тетяна Петрівна про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину- відмовити.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді