Ухвала суду № 68394006, 15.08.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/4893/17 Гол.1 інстанції - Пілюгіна О.М.

Справа № 635/806/17-ц Доповідач - Хорошевський О.М.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.

суддів: Кіся П.В.,

Кружиліної О.А.

за участю секретаря - Сватенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 травня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2017 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось з позовом до ОСОБА_3 в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1000710358 від 18 грудня 2011 року в розмірі 20500,21 гривень.

В обґрунтування зазначив, що 18 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач та відповідачем, укладено кредитний договір № 1000710358, відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Банк» надав відповідачу кредит у розмірі 8288,00 гривень, шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії до карткового рахунку, строком на 12 місяців. Відповідач зобов'язалася повернути кредит на умовах, в строки та в порядку, що передбачені умовами договору кредиту № 1000710358 від 18 грудня 2011 року.

ПАТ «ОТП Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав та надав відповідачу грошові кошти у розмірі, визначеному умовами договору, відповідач зазначені кошти отримала, але свої зобов'язання щодо сплати суми кредиту та відсотків не виконує, в результаті чого, станом на 16 січня 2017 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 20500,21 гривень, з яких: 18953,21 гривень - заборгованість по сплаті кредиту; 1547,00 гривень - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 25 травня 2017 року у задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Посилається на те, що судом першої інстанції порушені принципи повноти та всебічного розгляду справи, з'ясування усіх фактичних обставин справи та надання їм правової оцінки. Вказані процесуальні порушення стали підставою для невірних висновків суду першої інстанції щодо підстав виникнення заборгованості за кредитним договором від 18.12.2011 року № 1000710358 та їх обчислення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду, доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з таких підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності, обґрунтовуючи тим, що до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність у три роки, яку позивачем було порушено та не наведено підстав поважності пропуску цього строку.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», який є правонаступником ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № 1000710358, відповідно до умов якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надав відповідачу кредит у загальному розмірі 8288,00 грн. на строк 12 місяців року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,01% річних, а відповідач зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, визначені умовами вказаного договору та Додатком № 1 «Графік платежів», який є його невід'ємною частиною (а.с. 3-7).

22 грудня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги за кредитним договором № 1000710358 від 18 грудня 2011 року, що підтверджено додатком 1 до Договору про відступлення права вимоги від 18 березня 2011 року (а.с. 12-15).

Під час розгляду справи судом першої інстанці ОСОБА_3 було заявлено про застосування строку позовної давності, про що міститься відповідне клопотання (а.с. 52).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 статті 257 ЦК України затверджується, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч.1 ст. 260 ЦК України зауважується, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Так, за ч.1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 5 статті 261 ЦК України затверджується, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч.1 ст. 254 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Підпунктом 1.4.1. договору встановлено, що позичальник зобов'язаний повністю повернути кредитору суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобов'язання встановлені кредитним договором не пізніше 18 грудня 2012 року (а.с. 3).

Як вбачається з квитанцій, наданих відповідачем, достовірність яких не оспорювалось позивачем, ОСОБА_3 останній раз здійснила платіж у вересні 2013 року (а.с. 44-48).

Позивач звернувся до суду у лютому 2007 року.

Посилання апеляційної скарги на те, що відповідач, відповідно до розділу другого договору отримала ще і кредитну картку та користувалась кредитними коштами не підтверджуються наданими доказами.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Позивачем в обґрунтування поважності причин пропущення позовної давності, яка спливла, належних та допустимих доказів до судів першої та апеляційної інстанції не надано.

Посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_3 активно користувалась кредитною карткою Master Card Standart, не тільки використовувала кредитні кошти а і погашала кредитну заборгованість, вносячи готівкові кошти до каси банку, останній платіж було здійснено відповідачем 20.06.2014 року не можуть бути взяті до уваги судовою колегією, оскільки на підтвердження цих доводів позивачем не було надано жодних доказів.

За таких підстав судова колегія вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - О.М. Хорошевський

Судді - П.В.Кісь

О.А.Кружиліна