Рішення № 68393722, 04.08.2017, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/1259/17

Провадження № 2/643/2545/17

04.08.2017 року Московський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді :Майстренко О.М., при секретарі - Шабатько Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача, стягнення шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на її користь в рахунок відшкодування шкоди 5 110494 ,38 гривен.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що позивач є вкладником ПАТ "Дельта банк", за позивачем облітуються кошти: 5 110494 ,38 гривен, відповідно довідки ПАТ «Дельта Банк» № 05-3224271 від 18.01.2016 року. Відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном.

Отже, на підставі зазначеного на офіційному сайті НБУ у підрозділі сайту «Банківський нагляд» за посилання «Інформація про власників істотної участі банку», яка є загальнодоступною, вказано, що пов'язані з банком особами та власниками істотної частки банку є : фізична особа - України: ОСОБА_2, акціонер банку якому належить 70,61 % акцій банку та юридична - особа Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернепіил Інк. (США), якій належить 29,39 % акцій банку.

Таким чином, відповідач за даним є опосередковано пов'язаний з банком ( є власником істотною участі банку), в розуміння закону є пов'язаним з банком особою, несе цивільно-правову відповідальність перед вкладниками, оскільки його дії призвели до віднесення банку до неплатоспроможного.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, справу розглядати за його відсутністю та відсутністю позивача.

Відповідач до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином та вчасно, причини неявки суду не повідомив.

Суд постановляє заочне рішення по справі, що відповідає положенням ст. ст. 224-226 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що вкладником ПАТ "Дельта банк", за позивачем облітуються кошти: 5 110494 ,38 гривен, відповідно довідки ПАТ «Дельта Банк» № 05-3224271 від 18.01.2016 року.

Як визначено у ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Судом встановлено порушення з боку ПАТ Дельта Банк», яке полягає у не виконанні власних зобов'язань за банківськими договорами: позивач не отримав грошові кошти, не міг ними володіти та розпоряджатися на власний розсуд.

Причиною тому є те, що 03 березня 2015 року на підставі постанови правління Національного банку України про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних Фонд запровадив тимчасову адміністрацію і розпочав процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку. Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2001цс15, яка, відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

З 3 березня 2015 року Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку. На момент ухвалення рішення судом в банку вже введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Отже, позивач, маючи майнову вимогу до банку, на захист якої подано даний позов, позивач є кредитором банку, отже щодо нього застосовуються правовідносин приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі положення приписів ст. 36 вказаного Закону щодо наслідків запровадження тимчасової адміністрації у банках та призначення уповноваженої особи фонду.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, на яку посилається позивач, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, при ухвалені судового рішення суд враховує, що майнова шкода заподіяна майну фізичної особи підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Як вбачається з постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року, на яку як на доказ вини ОСОБА_2 посилається позивач, суд розглядав позов до Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа ПАТ «Дельта Банк» про визнання незаконними постанов та рішень, постановою суду позивачу ОСОБА_4 відмовлено у позові.

Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтверджуючих, що внаслідок дій саме ОСОБА_2 позивачу вчинено шкоду та між діями відповідача та спричиненою шкодою існує безпосередній причинний зв'язок.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивачем не було доведено заподіяння шкоди саме внаслідок дій ОСОБА_2, у зв'язку з чим, у задоволені позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 4,8, 10, 11, 15,60, 61, 79, 88,209,213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживача, стягнення шкоди - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Майстренко О.М.