Вирок № 68392510, 21.08.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/2845/17-к н.п. 1-кп/415/469/17

ВИРОК

Іменем України

21.08.17 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Бервено Ю.В.

прокурора Швиденко О.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016130240002812 від 08.11.2016 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, інвалідом не являється, раніше судимого: 30.06.2005 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75, ст. 104 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік; 15.02.2006 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ст.70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст. 75, ст. 104 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки; 28.09.2006 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст.70, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 25.07.2011 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст.70 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання 31.08.2015 року, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В період часу з 05.11.2016 року по 08.11.2016 року, у першій половині дня, більш точні дата та час в ході проведення досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_1, проходячи повз будинку АДРЕСА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом віджиму віконниць вищевказаного будинку, проник всередину, звідки повторно, таємно викрав двоколісний гірський велосипед імпортного виробництва марки «Vinner» модель «Viking», відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/387е від 12.05.2017 року, вартістю 2940 гривень, пічні напівглухі (одноконфорочні) чавунні плити у кількості 2 штук, довжиною 70 см., шириною 40 см., відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/387е від 12.05.2017 року вартістю 440 гривень, пічні чавунні колосники, цільні, у кількості 4 штук, довжиною 45 см., шириною 25 см., відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/387е від 12.05.2017 року вартістю 500 гривень, пічну чавунну дверку, топкову, розміром 70 х 35 см., відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/387е від 12.05.2017 року вартістю 135 гривень, які належать ОСОБА_2. У подальшому, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном втік, розпорядившись ним на власний розсуд, як своїм власним. У результаті злочинних дій, ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 майнову шкоду, відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/387е від 12.05.2017 року на загальну суму 4015 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Відповідаючи на питання суду зазначив, що дійсно в період часу з 05.11.2016 року по 08.11.2016 року, у першій половині дня, він проходячи повз будинку АДРЕСА_2, вирішив скоїти крадіжку, шляхом віджиму віконниць даного будинку, проник всередину, звідки викрав двоколісний гірський велосипед імпортного виробництва, пічні чавунні плити у кількості 2 штук, пічні чавунні колосники у кількості 4 штук, пічну чавунну дверку. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та суворо не наказувати. Потерпілій ОСОБА_2 заподіяні збитки вішкодував добровільно у повномі обсязі.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву щодо проведення судового розгляду даного кримінального провадження без її участі, цивільний позов просила залишити без розгляду у зв'язку з повним відшкодуванням заподіяних злочином збитків. Просила суд не призначати обвинуваченому покарання, пов'язане з реальним позбавленням волі та надати шанс на виправлення.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст. 349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд допитавши обвинуваченого ОСОБА_1, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням до житла, вчинене повторно, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, інвалідом не являється, має постійне місце проживання, не одружений, у побуті за місцем реєстрації характеризується задовільно (а.с.54), на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.с.55,56), раніше судимий (а.с. 53 «а»), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Суд не визнає у якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого рецидив злочинів, зазначену в обвинувальному акті, оскільки відповідно до п. 19 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо рецидив злочинів утворює одночасно їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК України як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, яка його обтяжує.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а також відомостей щодо особи обвинуваченого, який будучи працездатною особою - не працює, єдиного джерела доходів не має, маючи незняті та непогашені судимості, за вчинення умисних корисливих, в тому числі тяжких злочинів, знову вчинив умисний злочин проти власності, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України. З огляду на вищевикладене підстав для призначення обвинуваченому мінімального строку покарання суд не вбачає.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчиненого злочину, добровільно відшкодував завдані злочином збитки, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало, а також те, що останній має постійне місце проживання за яким характеризується задовільно, з урахуванням думки потерпілої, яка матеріальних претензій до обвинуваченого не має та просила суд не позбавляти його волі, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст.76 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов, пред'явлений потерпілою ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на її користь майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення на підставі заяви потерпілої відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України слід залишити без розгляду у зв'язку з повним відшкодуванням завданих злочином збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/387е від 12.05.2017 року у сумі 494 гривні 35 копійок (а.с.30) - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави ( одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013);

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 349,ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експерта за проведення судово - товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/387е від 12.05.2017 року у сумі 494 (чотириста дев'яносто чотири) гривні 35 копійок, (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілій в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова