Ухвала суду № 68392480, 21.08.2017, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/12977/17

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

21 серпня 2017 року слідчий суддя Сватівського районного суду Луганської області Скрипник С.М., за участю секретаря Брайловської М.М., прокурорів: Куманського О.П., Сопівника А.В., Сулейманова Н.Р, захисника Сєрікової К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сватове клопотання старшого слідчого Сватівського ВП ГУНП в Луганській області Рубан Н.Т. про продовження строку тримання під вартою відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новояворівськ Яворівського району Львівської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, підполковника, старшого офіцера групи військової розвідки управління розвідки штабу управління оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України, -

встановив:

Старший слідчий Сватівського ВП ГУНП в Луганській області Рубан Н.Т. звернулась до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3 на строк до трьох місяців із можливістю внесення застави в розмірі 1 600 000 грн. (один мільйон шістсот тисяч гривень).

В обґрунтування клопотання зазначає, що відповідно до наказу Міністра оборони України генерала армії України ОСОБА_4 № 65 від 27.01.2016 ОСОБА_3 призначено на посаду старшого офіцера групи військової розвідки управління розвідки штабу управління оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України, ВОС - 0940012, де проходить службу по даний час у військовому званні підполковник.

Відповідно до наказу № 44 від 01.07.2014 ОСОБА_3 відряджений до складу сил та засобів сектору «А», які залучалися та брали безпосередню участь в районі проведення антитерористичної операції на території Луганської області, для виконання завдання за призначенням, а саме в базовий табір сектору «А» (с. Оріхове Старобільського району Луганської області), де останній перейшов у розпорядження начальника розвідки сектору «А» полковника ОСОБА_5 (військовослужбовця військової частини А0796), який відповідно до ст. ст.29-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно займаної посади та військового звання, являвся начальником для ОСОБА_3

Згідно ст. 68 Конституції України ОСОБА_3 зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов'язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.

ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуваючи на посаді старшого офіцера відділу планування та координації розвідки управління розвідки штабу оперативного командування «Північ» відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 13, 16, 17, 30, 31, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 15 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», ст. 207 Кримінального процесуального кодексу України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові; сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів начальників; беззастережно, неухильно, точно та у встановлений строк виконувати їх накази; постійно підвищувати рівень військових професійних знань; вдосконалювати свої навички і майстерність; знати та виконувати свої обов'язки; додержуватися вимог військових статутів; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; бути взірцем належної поведінки, виконуючи службові обов'язки не вживати алкогольних напоїв; доставити затриману особу до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчинені кримінального правопорушення.

Порушуючи вимоги указаних вище нормативно-правових актів ОСОБА_3, маючи умисел на вчинення дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, всупереч охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності при наступних обставинах.

Так, 29.06.2014 близько 17.00 год. громадянин України ОСОБА_6, рухаючись на власному транспортному засобі марки LADA 212140 державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1, в якому перебували його особисті речі: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, карта України адміністративного розподілу, карабін «Форт 202» 7,62 калібру 2011 року випуску НОМЕР_3 та набої до нього у кількості не менше 60 штук, дозвіл на зберігання та носіння указаної зброї серії НОМЕР_4, паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 на ім'я «ОСОБА_6», паспорт громадянина України, для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 на це ж ім'я, атестат про завершення Містківської середньої школи серії НОМЕР_7, диплом «спеціаліста» Луганського національного аграрного університету за спеціальністю «менеджмент організацій» серії НОМЕР_8 з додатком НОМЕР_9, диплом про перепідготовку у Луганському національному аграрному університету післядипломної освіти по спеціальності «менеджмент організацій» серії НОМЕР_10, був зупинений, на даний час не встановленими слідством військовослужбовцями військової частини А 233 1 на блок - пості ЗС України №6, що знаходився між с. Єпіфанівка та с. Нова Астрахань Кремінського району Луганської області за підозрою у сепаратизмі.

У подальшому, військовослужбовець військової служби правопорядку у Збройних Силах України прапорщик ОСОБА_7 (далі - військовослужбовець ВСП) виконуючи незаконну вказівку військовослужбовця ВСП майора ОСОБА_8, отримавши можливість керувати транспортним засобом ОСОБА_6 та здійснювати рух на ньому, транспортував указаний автомобіль із вищевказаними речами на територію табірного містечка військової частини А2331 (с. Варварівка Кремінський район, Луганська область), а військовослужбовець ВСП ОСОБА_9 здійснив конвоювання ОСОБА_6 у вказане місце.

30.06.2014 близько 06.00 год., на територію військової частини А2331 (с. Варварівка Кремінський район, Луганська область) прибули військовослужбовці військової частини - польова пошта В4252 загону спеціального призначення у тому числі, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які після проведення огляду особистих речей ОСОБА_6 розпочали його опитування.

Того ж дня, у період часу з 06.00 год. по 11.20 год., ОСОБА_13, діючи групою осіб з ОСОБА_12, під час допиту ОСОБА_6, нанесли останньому умисні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, вчинені способом, що мали характер особливого мучення.

Після вказаних дій медичний персонал в/ч А2331, а саме: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, оглянувши ОСОБА_6 зробили висновок про те, що останній потребує негайної госпіталізації та повідомили про це ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_13

30.06.2014 в першій половині дня, майор ОСОБА_3, виконуючи свої безпосередні службові обов'язки, отримав усний наказ від начальника розвідки сектору «А» полковника ОСОБА_5 виїхати у розташування табору військової частини А2331, в район с. Варварівка Кремінського району Луганської області (територія колишнього консервного заводу), для здійснення конвоювання, незаконно позбавленого волі ОСОБА_6, де на той час перебували військовослужбовці 3 загону спеціального призначення військової частини А0796 під командуванням майора ОСОБА_22

На виконання наказу полковника ОСОБА_5, ОСОБА_3, перебуваючи на території сектору «А» в с. Оріхове Старобільського району Луганської області, віддав усний наказ військовослужбовцям 3 зведеного загону спеціального призначення військової частини - польова пошта В4252 солдатам ОСОБА_23 та ОСОБА_24, виїхати разом з ним на територію колишнього консервного заводу, де на той час тимчасово дислокувалась військова частини А2331 (с. Варварівка, Кремінський район, Луганська область).

Цього ж дня, точний час у ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_3, на виконання вказівки ОСОБА_5, разом із військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - ЗС України) ОСОБА_23 та ОСОБА_24, на автомобілі марки «Geely MK Cross» чорного кольору (з відсутнім д.н.з.), виїхали із базового табору сектору «А» (с. Оріхове Старобільського району Луганської області) та направились до місця розташування табору військової частини А2331.

30.06.2014, близько 11.20 год. ОСОБА_3, прибувши на територію військової частини А2331 (с. Варварівка, Кремінський район, Луганська область), отримав від командира групи спеціального призначення ОСОБА_10 затриманого ОСОБА_6 якому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження та який потребував негайної госпіталізації.

У той час ОСОБА_3, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської) та бойових припасів, на таємне викраденні чужого майна, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (LADA 212140 д.н.з. НОМЕР_1 ), мобільний телефон моделі «Nokia 112» чорного кольору, іmeі: НОМЕР_12 та іmeі: НОМЕР_13, мобільний телефон моделі «Nokia 5250» чорного кольору, іmeі: НОМЕР_14, мисливський карабін «Форт 202» 7,62 калібру 2011 року випуску серії НОМЕР_3 та набої до нього у кількості не менше 60 штук, дозвіл на зберігання та носіння указаної зброї серії НОМЕР_4, паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_6, паспорт громадянина України, для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 на це ж ім'я, атестат про закінчення Містківської школи серії НОМЕР_7, диплом «спеціаліста» Луганського національного аграрного університету за спеціальністю «менеджмент організацій» серії НОМЕР_8 з додатком НОМЕР_9, диплом про перепідготовку у Луганському національному аграрному університеті після дипломної освіти по спеціальності «менеджмент організацій» серії НОМЕР_10, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, карту України адміністративного розподілу, віддав ОСОБА_10 та іншим невстановленим на даний час військовослужбовцям злочинний усний наказ помістити у транспортний засіб «Geely MK Cross» чорного кольору, яким користувався ОСОБА_3, усі вищевказані речі ОСОБА_6, що вони і зробили.

Після цього, орієнтовно о 12.15 год. ОСОБА_3, ігноруючи загальноприйняті норми моралі, помістив фактично непритомного ОСОБА_6 до багажного відділення автомобіля останнього марки LADA 212140 д.н.з. НОМЕР_1, яким раніше заволодів ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 та віддав усний наказ військовослужбовцю ОСОБА_24 сісти за кермо указаного автомобіля та разом із ОСОБА_23 здійснити рух за автомобілем марки «Geely МК Cross» чорного кольору, що останні і зробили.

У подальшому, цієї ж години, перебуваючи на території табору військової частини А2331 (с. Варварівка, Кремінського району, Луганської області) ОСОБА_3, отримав у власне розпорядження речі ОСОБА_6, які за його наказом були поміщені до автомобілю марки «Geely МК Cross» чорного кольору, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (LADA 212140 д.н.з. НОМЕР_1 ), мобільний телефон моделі «Nokia 112» чорного кольору, іmeі: НОМЕР_12 та іmeі: НОМЕР_13, мобільний телефон моделі «Nokia 5250» чорного кольору, іmeі: НОМЕР_14, мисливський карабін «Форт 202» 7,62 калібру 2011 року випуску серії НОМЕР_3 та набої до нього у кількості не менше 60 штук, дозвіл на зберігання та носіння указаної зброї серії НОМЕР_4, паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_6, паспорт громадянина України, для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 на це ж ім'я, атестат про закінчення Містківської школи серії НОМЕР_7, диплом «спеціаліста» Луганського національного аграрного університету за спеціальністю «менеджмент організацій» серії НОМЕР_8 з додатком НОМЕР_9, диплом про перепідготовку у Луганському національного аграрного університету після дипломної освіти по спеціальності «менеджмент організацій» серії НОМЕР_10, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, карту України адміністративного розподілу, отримавши таким чином можливість вчиняти із зазначеними предметами та документами будь-які дії на власний розсуд, тобто розпоряджатися ними особисто, чим вчинив, кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 185, ч.1 ст. 262 та ч.3 ст.357 КК України.

На шляху руху від місця дислокації табору військової частини А2331, (с. Варварівка Кремінського району Луганської області) у напрямку до м. Старобільська Луганської області, близько 12.55 год. ОСОБА_23 та ОСОБА_24, виявивши у багажному відділенні автомобіля тіло ОСОБА_6, без ознак життя, повідомили про це ОСОБА_3, який особисто переконавшись в смерті ОСОБА_6, отримавши вказівку від невстановленої на даний час слідством особи, маючи умисел на приховування тяжкого злочину вчиненого військовослужбовцями ОСОБА_13 та ОСОБА_12, надав усний наказ солдатам ОСОБА_23 та ОСОБА_24 слідувати за ним на автомобілі LADA 212140 д.н.з. НОМЕР_1 з трупом ОСОБА_6 у багажному відділенні автомобіля.

ОСОБА_23 та ОСОБА_24, виконуючи наказ ОСОБА_3, не будучи обізнаними в його злочинних намірах, поїхали за автомобілем «Geely МК Cross» чорного кольору, яким керував ОСОБА_3

Знаходячись біля перехрестя автошляху «Старобільськ-Біловодськ» у напрямку до смт. Біловодськ Луганської області, на повороті до с. Оріхове Старобільського району Луганської області, ОСОБА_3, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на приховування скоєного тяжкого злочину, усвідомлюючи фактичні обставини його вчинення, надав злочинний наказ солдатам ОСОБА_23 та ОСОБА_24 викопати у найближчій лісосмузі яму та захоронити тіло ОСОБА_6

ОСОБА_23 та ОСОБА_24, усвідомивши неправомірність дій командира ОСОБА_3, проте побоюючись за своє життя, виконали злочинний наказ останнього, не повідомивши у подальшому про зазначену подію та факт приховування тяжкого злочину, що призвів до смерті незаконно позбавленого волі ОСОБА_6, ні правоохоронні органи, ні безпосередньо військовому керівництву. Таким чином ОСОБА_3 вчинив заздалегідь необіцяне приховування тяжкого злочину, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 396 КК України.

В подальшому, цього ж дня близько 16.00 год., ОСОБА_3, достовірно знаючи, що транспортний засіб LADA 212140 д.н.з. НОМЕР_1 належить потерпілому ОСОБА_6, та останній не надавав дозволу на керування вказаним транспортним засобом, віддав усний наказ військовослужбовцю ОСОБА_24 сісти за кермо указаного автомобіля та разом із ОСОБА_23, здійснити рух за автомобілем марки «Geely МК Cross» чорного кольору (без д.н.з), що останні і зробили.

ОСОБА_23 та ОСОБА_24, усвідомивши неправомірність дій командира ОСОБА_3, проте побоюючись за своє життя, виконали злочинний наказ останнього та прослідували в напрямку с. Оріхове Старобільського району Луганської області.

Цього ж дня, близько 16.00 год. ОСОБА_23 та ОСОБА_24, зупинившись біля водонапірної башти, що в с. Оріхове Старобільського району Луганської області, на відстані 1,2 км. від місця захоронения трупа ОСОБА_6, виконали незаконну вказівку ОСОБА_3 про необхідність залишення транспортного засобу LADA 212140 д.н.з. НОМЕР_1 та направились пішки в напрямку розташування сектору «А» в с. Оріхове Старобільського району Луганської області.

Після цього, ОСОБА_3, усвідомлюючи, що ОСОБА_9 та інші військовослужбовці вилучили транспортний засіб LADA 212140 д.н.з. НОМЕР_1 у ОСОБА_6, який є його законним власником всупереч волі останнього, заздалегідь не обіцяно отримав зазначений автомобіль після цього зберігав у невстановленому під час досудового розслідуванні місці та збув невстановленим під час досудового розслідування особам.

07.09.2016 року в лісосмузі, розташованій на відстані 26,5 метрів від автодороги «Біловодськ-Старобільськ» Старобільського району, на відстані 89,9 метрів від повороту на с. Оріхове Старобільського району Луганської області виявлено труп ОСОБА_6

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1832-с/16/435-КЕ/16 від 15-16.09.2016 причиною смерті ОСОБА_6 стала закрита тупа травма тулуба з переломом 7-го лівого ребра та пошкодженням внутрішнього органу (органів), що супроводжувалася масивною внутрішньою кровотечею. Отже, між вказаною травмою і смертю ОСОБА_6 є прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Відповідно до висновку експерта від 22.04.2016 №19/113/9/16е середня ринкова ціна автомобілю LADA 212140, 2012 року станом на час скоєння кримінального правопорушення складала 103094,04 (сто три тисячі дев'яносто чотири) грн. 04 коп.

Відповідно до довідки ООО «Кречет-2» вартість мисливського карабіну «Форт 202» калібру 7.62 складає 13000 грн.

Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №19/113/9-4/100е від 12.04.2017, ринкова вартість бувшого у використанні мобільного телефону «Nokia 112» чорного кольору, іmeі НОМЕР_12 та imeі НОМЕР_13, станом на 29 червня 2014 року, з урахуванням вільного ціноутворення на території України, може складати 601,20 грн.

Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №19/113/9-4/100е від 12.04.2017, ринкова вартість бувшого у використанні мобільного телефону «Nokia 5250» чорного кольору, imeі НОМЕР_14, станом на 29 червня 2014 року, з урахуванням вільного ціноутворення на території України, може складати 601,20 грн.

Відповідно до довідки ТОВ «Європа АРМ Спорт» від 14.04.2017 вартість мисливського патрону калібру 7,62x39 мм в середньому склала 10,00 грн. за одиницю.

ОСОБА_3 в порядку ч.1 ст. 278, ч.1 ст. 111, ч.1, 2 ст. 135 КПК України повідомлено про підозру у вчинені ним злочинів, передбачених ч. 1 ст. 262, ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 396, ст. 198, ч.3 ст.357 КК України.

Слідчим суддею Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 07.09.2016, висновком судово - медичної експертиза трупа №1832- с/16/435-КЕ/16 від 15-16.09.2016, висновком молекулярно - генетичної експертизи №10-538 від 15.11.2016, протоколами допитів ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_10, ОСОБА_26, ОСОБА_8, а також іншими матеріалами кримінального провадження № 12014130550000488 від 01.07.2014.

За час досудового розслідування встановлені ризики не зменшились, застосування до підозрюваного ОСОБА_3 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків передбачених ст. 177 КПК України та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищувати та приховувати або спотворити речі, документи які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків вчиненого ним злочину, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

Питання щодо обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного ОСОБА_3 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України не ставиться, оскільки лише запобіжний захід - тримання під вартою забезпечить у подальшому виконання підозрюваним ОСОБА_3 усіх процесуальних рішень та унеможливить спроби останнього перешкоджати законній діяльності органів досудового розслідування.

Зазначають, що підозрюваний ОСОБА_3 проходить службу в Збройних Силах України з 1997 року. Це свідчить про те, що підполковник ОСОБА_3 у період з 1997 року по даний час, перебуваючи на різних посадах у Збройних силах України, у тому числі виконував обов'язки офіцера військової розвідки набув сталі зв'язки із вищими посадовими, військовими особами, у тому числі розвідки штабу Управління оперативного командування «Захід», будучи на волі використовуючи набуті зв'язки та досконало знаючи оперативну роботу правоохоронних органів може ухилитись від органу досудового розслідування чи суду та знищити чи спотворити речі, документи, що мають значення для здійснення належного досудового розслідування, що унеможливить в подальшому органу досудового розслідування встановити істину у даному кримінальному провадження.

Крім того, в органу досудового розслідування є обґрунтовані підозри того, що ОСОБА_3 може вчинити інший злочин, зокрема злочин проти життя та здоров'я потерпілого у кримінальному провадженні - ОСОБА_27, який являється батьком загиблого ОСОБА_6

Слід також врахувати, те що ОСОБА_3 є діючим військовослужбовцем підрозділу спеціального призначення, який володіє навиками розвідувальної діяльності, рукопашного бою, оперативної роботи та вогнепальної стрільби.

По роду своєї діяльності ОСОБА_3 неодноразово доводилось фізично знешкоджувати противників, оскільки постійно з 2014 року бере участь у проведенні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. ОСОБА_3 здобув стійкі оперативні зв'язки серед інших військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, у тому числі Луганської області, що відповідно дасть йому можливість впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій, знищити чи спотворити докази у даному кримінальному провадженню, які необхідно здобути слідчим шляхом, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також докази в інших кримінальних провадженнях, оскільки органом досудового розслідування на даний час відпрацьовується інші епізоди насильницький злочинів та злочинів проти життя та здоров'я особи вчинених ОСОБА_3 на території Луганської області в період 2014-2015 років.

ОСОБА_3, проходячи військову службу та перебуваючи, на даний час, на посаді старшого офіцера групи військової розвідки управління розвідки штабу Управління оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України, використовуючи сталі зв'язки із працівниками розвідки інших держав, з метою уникнути покарання, маючи об'єктивну можливість покинути території України, використовуючи набуті навички, може покинути межі території України, а тому в органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що останній перебуваючи на волі може ухилитись від органу досудового розслідування, що перешкодить встановлення істини у даному кримінальному провадженні.

Згідно повідомлення начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у Луганській області полковника поліції Молдована О.І. вбачається, що фігуранти указаного кримінального провадження, у томи числі ОСОБА_3 мають намір уникнути явку до органу досудового розслідування та вирішують питання про виїзд за межі України.

Слід врахувати те, що ОСОБА_3, являючись військовослужбовцем старшого офіцерського складу, будучи начальником за військовим званням, для свідка у даному кримінальному провадженню солдата ОСОБА_24 може здійснювати тиск на останнього, шляхом створення штучних перешкод при проходженню ним військової служби, а тому в органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що останній перебуваючи на волі може вчинити тиск на дану особу, що перешкодить встановлення істини у даному кримінальному провадженні.

Окрім того, підполковник ОСОБА_3 з метою уникнути покарання та з метою не бути викритим у вчинених кримінальних правопорушеннях, у період з червня по серпень 2014 року чинив моральний тиск на співслужбовця ОСОБА_10, створював йому штучні перешкоди у проходженні військової служби та схиляв ОСОБА_10 до здійснення протиправних дій, а саме до перепоховання тіла ОСОБА_6, а тому в органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що ОСОБА_3 перебуваючи на волі може вчинити тиск на дану особу, що перешкодить встановлення істини у даному кримінальному провадженні.

В органу досудового розслідування є усі підстави вважати, що ОСОБА_3 вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 396 КК України (заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину), перебуваючи на волі може вчинити необхідні дії, щоб знову знищити, сховати знаряддя та засоби вчинення тих злочинів, в яких він підозрюється.

Крім того, ОСОБА_3 підозрюється, в тому числі, у вчиненні тяжкого злочину (ч. 1 ст. 262 КК України), за який передбачене покарання виключно у вигляді позбавлення волі, від 3 до 7 років та який був скоєний ним у період виконання службових обов'язків в зоні проведення Антитерористичної операції. Його дії, як і сам ОСОБА_3 як особа, представляють підвищену суспільну небезпеку, яка своїми діями дискредитує Збройні сили України, а тому є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, він може залишити місце проживання, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищувати та приховувати або спотворити речі, документи які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків вчиненого ним злочину, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, оскільки є старшим офіцером групи військової розвідки управління розвідки штабу Управління оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України, через що застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Слід рахувати те, що з метою уникнення відповідальності за кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 останній співпрацювати з органом досудового розслідування для забезпечення повного та об'єктивного досудового розслідування не бажає, на вимогу слідчого, прокурора не з'являється, що також свідчить про наміри підозрюваного перешкоджати розслідуванню кримінального провадження.

16.08.2017 року постановою військового прокурора Луганського гарнізону продовжений строк досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 26.09.2017 у зв'язку з тим, що на даний час допитані не всі свідки скоєного кримінального правопорушення відносно ОСОБА_6, які проживають на іншій територіальній одиниці, не має висновків призначених балістичної експертизи та експертизи холодної зброї. Крім того, матеріали досудового розслідування складаються з 14 (чотирнадцяти) томів кримінального провадження, що складатиме тривалий час для його ознайомлення підозрюваними, яким у кримінальному провадженні повідомлено про підозру.

Для забезпечення явки ОСОБА_3 у судові засідання для розгляду обвинувального акту у розумні строки, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, та запобігання переховуванню обвинуваченого від органів прокуратури та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу - тримання під вартою.

Застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_3 не буде достатнім та є не можливим у даному кримінальному провадженню, а зокрема застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_3 є неможливим у зв'язку із відсутністю постійного місця проживання за місцем проведення досудового слідства.

Відтак у органу досудового розслідування є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_3 інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, так як жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам.

Вважає, що тримання ОСОБА_3 під вартою є єдиним, виключним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного на час досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Зміна запобіжного заходу на більш м'який, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобіганню спробам переховуватися від правоохоронних органів та суду, а також незаконно впливати на свідків по провадженню, тобто запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За вказаних обставин виникла об'єктивна необхідність продовжити проведення досудового розслідування, тому як внаслідок складності провадження неможливо закінчити досудове слідство у строк, передбачений ст. 219 КПК України, у зв'язку з тим, що необхідно виконати великий об'єм роботи і провести ряд слідчих (розшукових) і процесуальних дій, направлених на усунення суперечностей для остаточного та безперечного доведення вини ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення з подальшим зверненням з обвинувальним актом, при цьому тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 є необхідним запобіжним заходом, термін якого закінчується 27.08.2017.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру права власності дружиною ОСОБА_3 - ОСОБА_29 набуто квартиру загальною площею 35,4 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_2, вартість якої станом на 2009 рік в момент набуття права власності, становить 194 400 гривень; квартиру загальною площею, 48, 8 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1, вартість якої за останньою оцінкою становить 14 770 грн.; квартиру загальною площею 48, 8 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_3, вартість якої за останньою оцінкою становить 112 475 грн.; гараж АДРЕСА_4, вартість якої за останньою оцінкою становить 10 000 грн;

31.03.2016 ОСОБА_29 перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_3 придбала автомобіль марки ТОУОТА AVENSIS 2000, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_15.

Станом на 27.06.2017 середня вартість автомобіля марки ТОУОТА AVENSIS 2000, 2008 року випуску станом на 27.06.2017 становить 10 000 доларів США.

Окрім того, ОСОБА_3 підозрюється, у тому числі, у вчиненні корисливого злочину, тобто крадіжці мисливського карабіну «Форт 202» калібру 7.62 вартість якої складає 13000 грн, мобільного телефону «Nokia 112» чорного кольору, іmeі НОМЕР_12 та іmеі НОМЕР_13, ринкова вартість якого складає 601,20 грн., мобільного телефону «Nokia 5250» чорного кольору, іmеі НОМЕР_14, ринкова вартість якого складає 601,20 грн., мисливського патрону калібру 7,62x39 мм в кількості не менше 60 штук вартість яких складає 600 грн.

Крім того, згідно поданої Декларації за звітній період ОСОБА_3 за основним місцем роботи у 2016 році отримав грошові кошти в розмірі 132 660.

Майновий стан ОСОБА_3 та його сім'ї на даний час не змінився, а тому на думку органу досудового розслідування розмір застави ОСОБА_3 необхідно залишити у розмірі 1 600 000 грн. (один мільйон шістсот тисяч) гривень, саме такий розмір застави забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_3 обов'язків передбачених КПК України та зможе запобігти спробам останнього ухилитися від органів досудового розслідування та суду, зокрема незаконно виїхати за межі державного кордону України.

Просить продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком до трьох місяців із можливістю внесення застави в розмірі 1 600 000 (один мільйон шістсот тисяч гривень).

Прокурори в судовому засіданні клопотання підтримали, обґрунтувавши його доводами, викладеними в клопотанні, з просили його задовольнити, у задоволенні клопотання адвоката щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисту поруку народних депутатів відмовити.

Захисник Сєрікова К.С. заперечувала проти заявленого клопотання, в судовому засіданні пояснила, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 є занадто суворим, прокурорами не доведено обставини, які б свідчили про те, що інший, більш м'який та не пов'язаний з позбавленням волі, запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Заявила клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 на особисту поруку народних депутатів України. Крім того, зазначила, що ОСОБА_3 перебуває у шлюбі, має на утриманні малолітнього сина, тобто наявність міцних соціальних зв'язків. Просила відмовити у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та змінити ОСОБА_3 запобіжний захід на особисту поруку народних депутатів України або на інший більш м'який запобіжний захід. Крім того, зазначила, що посилання сторони обвинувачення на майновий стан ОСОБА_3 не відповідає дійсності, більшість із вказаного майна не відповідають поняттю спільного сумісного, а є безпосередньою власністю дружини ОСОБА_3

Підозрюваний ОСОБА_3 заперечує проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою заперечив, зазначив, що прокурорами не обґрунтовані ризики, а саме те, що він може переховуватися від слідства, зазначив, що в нього відсутній закордонний паспорт.

Вивчивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення учасників процесу, прихожу до наступних висновків.

У відповідності до положень ст.ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення у строки, встановлені ст. 219 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Як вбачається з представлених слідчому судді матеріалів, слідчим проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014130550000488 від 01.07.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст.198, ч.1 ст. 262, ч.3 ст.357, ч. 1 ст. 396 КК України.

26.06.2017 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 262, ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 396, ст.. 198, ч. 3 ст. 357 КК України.

01.07.2017 ухвалою слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб.

01.08.2017 року ухвалою Апеляційного суду Луганської області ухвалу слідчого судді Старобільського районного суду Луганської області від 01.07.2017 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 залишено без змін.

16.08.2017 року ОСОБА_3 змінено раніше повідомлену підозру.

16 серпня 2017 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні був продовжений військовим прокурором до трьох місяців, тобто до 26.09.2017 року.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування виняткового запобіжного заходу та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим, та враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому, у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення особи. З цього правила випливають два природних наслідки, що обов'язок доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення.

Роль слідчого судді при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону, та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти. Насамперед слідчий суддя, вирішуючи питання про законність тримання особи під вартою, має встановити чи існують підстави для «розумної підозри» щодо причетності підозрюваного до вчинення того злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про його тримання під вартою.

Слід зауважити, що на даному етапі провадження не можна вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо підозрюваного обмежувальних заходів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини,вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Наведені у клопотанні доводи та долучені документи свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_3 підозри. Наявність обґрунтованої підозри доведена в судовому засіданні прокурором та підтверджується: протоколом огляду місця події від 07.09.2016, висновком судово - медичної експертиза трупа №1832 - с/16/435-КЕ/16 від 15-16.09.2016, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.09.2016 та від 24.01.2017 року, протоколами допитів ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_10, ОСОБА_26, ОСОБА_8, та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності, достатніми на даному етапі досудового розслідування для продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в якому зазначено, що існують обставини, які свідчать про те, що ризики, які були підставою для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися, слідчий суддя вважає, що наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилаються слідчий і прокурор у клопотанні, свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_3 для запобігання встановлених ризиків.

Тобто, заявлені у клопотанні слідчого ризики з часу застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та існують до теперішнього часу.

Таким чином, в сукупності із вищенаведеними обставинами, із врахуванням наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, процесуальної поведінки підозрюваного, даних про його особу, стан здоров'я, сімейний стан, слідчий суддя вважає, що відсутні підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_3 та вважає, що зазначені підстави виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.

При цьому, суд, враховуючи правову позицію ЄСПЛ викладену в рішенні у справі "Харченко проти України" від 10.01.2011 року вважає, що у даному кримінальному провадженні наявний конкретний суспільний інтерес який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, а тому продовження обвинуваченому строків тримання під вартою є виправданим.

Обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою впливають на складність провадження і тим самим роблять неможливим його завершення в оптимальні строки, а відсутність висновків експертних установ може вплинути на якість, повноту і об'єктивність досудового розслідування цього кримінального провадження.

Таким чином, слідчий суддя при розгляді клопотання про продовження ОСОБА_3 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи всі обставини, з якими закон пов'язує можливість такого продовження, дійшов висновку про задоволення заявленого клопотання, та вважає за можливе продовжити строки тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 в межах строку досудового розслідування, що передбачено ст. 197 КПК України.

В задоволенні клопотання адвоката Сєрікової К.С. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисту поруку народного депутата України, або на більш м'який запобіжний захід, суд приходить висновку, що слід відмовити, оскільки з урахуванням ризиків, які виникли внаслідок дій ОСОБА_3 жоден інший більш м'який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України не забезпечить належну поведінку підозрюваного виконання ним процесуальних рішень, та унеможливить спроби останнього перешкоджати судовому розгляду даного кримінального провадження. Крім того, суд також бере до уваги неявку народних депутатів України до суду, що позбавляє суд можливості переконатися у їх добровільному волевиявленні щодо взяття на особисту поруку ОСОБА_3 та подальшого виконання обов'язків поручителів.

Відповідно до ч. 5ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Беручи до уваги викладене щодо майнового стану сім'ї підозрюваного, а саме, наявність значної кількості нерухомого та рухомого майна, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за доцільне, з урахуванням виключних обставин кримінального провадження, визначений розмір застави ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 01.07.2017 року в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1600000 гривень у національній грошовій одиниці України залишити без змін.

Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного суд не вбачає.

Отже, на даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеними прокурорами, з визначенням саме такого, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

Ухвалив:

Клопотання старшого слідчого Сватівського ВП ГУНП в Луганській області Рубан Н.Т. про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

В задоволенні клопотання адвоката Сєрікової К.С. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 на особисту поруку народних депутатів України - відмовити.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до закінчення строку досудового розслідування, а саме до 26.09.2017 року.

Визначений розмір застави ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 01.07.2017 року (справа № 426/11280/17, провадження 1-кс/431/547/2017) в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1600000 гривень у національній грошовій одиниці України залишити без змін.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_3, що він має право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застава може бути внесена на відповідний рахунок:

Одержувач - ТУ ДСА України в Луганській області;

Код ЄДРПОУ - 26297948;

Банк одержувачаДержказначейська служба України м. Київ;

МФО820172;

Рахунок - 37317017002672;

Призначення платежу: застава, № 426/11285/17, № 1-кс/431/547/17 ухвали Старобільського районного суду Луганської області,ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. ЄДРПОУ суду - 05380616 та надати документ, що це підтверджує прокурору, суду.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_3 терміном до 26.09.2017 року наступні обов'язки:

1) прибувати до слідчого, прокурору, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора, суду з постійного місця проживання, перебування;

3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання,

4) утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками у кримінальному провадженні.

Копію ухвали вручити ОСОБА_3 негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до апеляційного суду Луганської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя С.М.Скрипник