Рішення № 6839237, 25.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/321 25.09.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Кіт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-Сервіс" простягнення 53 120,96 грн.

                                                  Суддя Демченко Т.С.

Представники: від позивачаВасилега В.М., за дов. № 01 від 09.07.2009 р. від відповідачане з’явився У судовому засіданні 25.09.2009 р. за згодою представника позивача відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Кіт" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-Сервіс" про стягнення 42 639,41 грн. боргу, 5 329,93 інфляційних втрат, 851,62 грн. процентів річних та 4 300,00 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті послуг з розміщення реклами в друкованих засобах масової інформації, наданих позивачем за договором № 151 від 08.07.2008 р.

Ухвалою суду від 28.07.2009 р. порушено провадження у справі № 54/321, розгляд справи призначено на 25.09.2009 р.

У судовому засіданні 25.09.2009 р. представником позивача подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив. Про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі була отримана ним завчасно, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 07996156 та № 07996140.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Кіт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Градострой-Сервіс" було укладено договір № 151 про розміщення реклами в засобах масової інформації, за умовами якого відповідач, як замовник, доручає, а позивач, як виконавець, виконує роботи по плануванню рекламної компанії та розміщенню рекламних матеріалів відповідача в засобах масової інформації (п. 1.1. договору).

На виконання п. 1.2. договору сторонами був підписаний додаток № 3 до договору, яким сторони визначили умови розміщення рекламних матеріалів (видання, кількість виходів, вартість, дата здачі рекламних матеріалів, дата виходу видання) та графік оплати послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 3.4. договору виконання робіт (послуг) за договором приймається шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

31.12.2008 р. сторонами був підписаний акт здачі-прийняття виконаних робіт, яким підтверджується, що позивач виконав роботи згідно з рахунком-фактурою № СФ-1219 від 03.11.2008 р., а саме у період листопад-грудень 2008 р. розмістив рекламу у пресі у кількості 24 виходів. Вартість виконаних робіт відповідно до акту складає 42639,41 грн. Вказаний акт підписаний представниками позивача та відповідача і скріплений відбитками печаток кожної із сторін, а тому є належним підтвердженням надання послуги позивачем та їх прийняття відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 3.1. договору розрахунки між сторонами проводяться шляхом оплати відповідачем вартості робіт (послуг), обумовлених в додатках, на умовах, в порядку та строки, обумовлені у відповідних додатках, на підставі рахунків-фактур позивача не пізніше семи банківських днів з дня отримання рахунку.

Пунктом 2 додатку № 3 від 15.07.2008 р. до договору передбачено, що відповідач оплачує послуги позивача шляхом перерахування загальної вартості розміщення рекламних матеріалів на розрахунковий рахунок позивача відповідно до наступного графіку:

1 етап оплати: 62800,00 грн. до 20.07.2008 р.

2 етап оплати: 73174,74 грн. до 15.09.2008 р.

3 етап оплати: 73174,74 грн. до 15.11.2008 р.

Відповідач взятих на себе зобов’язань відповідно до договору та додатку № 3 до нього не виконав, надані позивачем послуги не оплатив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 42639,41 грн., її розмір належним чином доведений та документально підтверджений, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в цій сумі визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 5 329,93 грн. інфляційних втрат та 851,62 грн. процентів річних за період з 10.11.2008 р. по 10.07.2009 р.

Суд відхиляє наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 2 додатку № 3 від 15.07.2008 р. до договору відповідач мав остаточно розрахуватися з позивачем за надані послуги до 15.11.2008 р. Твердження позивача, що відповідач мав розрахуватися не пізніше семи днів з дати отримання рахунку-фактури, тобто до 10.11.2008 р., судом до уваги не приймаються, оскільки позивачем не надано доказів отримання відповідачем рахунку-фактури саме 03.11.2008 р. Отже, виходячи зі змісту договору та додатку № 3, відповідач мав розрахуватися з позивачем до 15.11.2009 р. включно.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та процентів річних підлягають частковому задоволенню у сумі 4 647,70 грн. та 830,59 грн. відповідно згідно з нижченаведеним розрахунком суду:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Кількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентівСередній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

16.11.2008 - 10.07.200942639,412373 %830,591,1094647,70 Позовні вимоги про стягнення 4 300,00 грн. збитків не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Збитками відповідно до ст. 22 ЦК України є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

За загальним правилом, підставами та необхідними умовами цивільно-правової відповідальності є протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов’язання, наявність збитків, причинний зв’язок між протиправною поведінкою та завданими збитками та вина боржника.

Витрати на оплату юридичних послуг не мають для позивача обов’язкового характеру і не є необхідною умовою для реалізації права на звернення до суду за захистом своїх прав. Крім того, суд не вбачає прямого причинно-наслідкового зв’язку між порушенням відповідачем зобов’язання та понесеними відповідачем витратами на оплату юридичних послуг, у зв’язку з чим у задоволенні вимог про стягнення збитків належить відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів повної оплати послуг та не навів підстав для звільнення від обов’язку їх оплатити.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі 48117,70 грн.

Позивачем при поданні позову було сплачено 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 08.07.2009 р., як набрала чинності з 14.07.2009 р., відновлено дію Постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р. "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" у редакції, що діяла станом на 27.04.2009 р. Згідно з Постановою у зазначеній редакції на день подання позову (23.07.2009 р.) розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу становив 118,00 грн. Таким чином, надмірно сплачена сума витрат на ІТЗ судового процесу у розмірі 197,00 грн. підлягає поверненню позивачу.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-Сервіс" (01133, м. Київ, бульвар Лихачова, 3-А, ідентифікаційний код 32709054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Кіт" (01015, м. Київ, вул. Панфіловців, 20, ідентифікаційний код 31306757) 42 639 (сорок дві тисячі шістсот тридцять дев’ять) гривень 41 коп. основного боргу, 4 647 (чотири тисячі шістсот сорок сім) гривень 70 коп. інфляційних втрат, 830 (вісімсот тридцять) гривень 59 коп. трьох процентів річних, 481 (чотириста вісімдесят одну) гривню 17 коп. державного мита та 106 (сто шість) гривень 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В іншій частині у позові відмовити.

4.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Медіа Кіт" (01015, м. Київ, вул. Панфіловців, 20, ідентифікаційний код 31306757) 197 (сто дев’яносто сім) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, надмірно сплачених платіжним дорученням № 989 від 09.07.2009 р.

5.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 19.11.2009 р.