Рішення № 68392189, 16.08.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1371/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Головань А. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

16.08.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Голованя А.М.

суддів: Дьомич Л.М., Дуковського О.Л.,

за участю секретаря: Бодопрост М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Гайворонського районногосудуКіровоградської області від 10 березня 2017 року, за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року публічне акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно умов Договору кредиту № б/н від 02.02.2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» було надано відповідачу в тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, грошові кошти в сумі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Однак, своїх зобов'язань, щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків відповідач не виконує, внаслідок чого в неї утворилась заборгованість по кредиту в розмірі 32537,10 грн.

Заочним рішенням Гайворонського районногосудуКіровоградської області від 10 березня 2017 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування судового рішення та залишення позовної заяви без розгляду у звязку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач ОСОБА_2 та представник ПАТ КБ «ПриватБанк», які були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не прибули.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. (ч.2 ст.305 ЦПК України)

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволеннюз наступних підстав.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, що є підставою для стягнення з неї заборгованості за кредитним договоромвід 02 лютого 2009 року відповідно до наданого банком розрахунку.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції установлено, що 02 лютого 2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір б/н, відповідно до умов якого банк надав відповідачеві кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 6000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

На підставі заяви ОСОБА_2 було відкрито рахунок та оформлено кредитну картку.

Відповідно до розрахунку, заборгованість за вказаним договором станом на 30.09.2016 року складає 32537,10 грн., з яких заборгованість по кредиту - 4249.79 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 23561,73 грн., заборгованість за пенею та комісією становить 2700 грн., штраф (фіксована частина), 500 грн. штраф (процентна складова) 1525,58 грн.

Оскаржуючи рішення, відповідач послалася на те, що заборгованість за кредитним договором виникла через те, що невідомою особою незаконно було знято кошти з її карткового рахункуу звязку з чим Гайворонським ВП ГУНП у Кіровоградській області було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Листом від 02 квітня 2014 року слідчим СВ Гайворонського РВ УМВС повідомлено ОСОБА_2 про те, що відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12014120120000247 від 0 2 квітня 2014 року та вона являється потерпілою. Попередня кваліфікація кримінального правопорушення ч.1 ст. 190 КК України. (а.с.49)

Згідно ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. п. 6.1, 6.2Постанови Правління Національного Банку України від 30 квітня 2010 № 223 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів»(далі - Постанова) користувач зобов'язаний використовувати спеціальний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це законі права або повноваження. Держатель зобов'язаний надійно зберігати спеціальний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

Згідно з п. 6.4Постановикористувач зобов'язаний негайно повідомити емітента або визначену ним юридичну особу про втрату спеціального платіжного засобу в порядку та формі, установлених договором. В іншому разі емітент не несе відповідальності за платіжні операції, ініційовані за допомогою цього спеціального платіжного засобу, до отримання такого повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 6.11 Умов та правил, надання банківських послуг передбачені обов'язки клієнта, згідно яких клієнт зобов'язаний інформувати Банк, а також правоохоронні органи за фактом втрати карти, стікера PayPass, ПІНу, сім-карти мобільного телефону або отримання звістки про їх незаконне використання. При настанні вищевказаних випадків необхідно звернутися у відділення банку, або за телефоном 8-800-500-00-30 (безкоштовно).

Проте відомості, які свідчили б про те, що відповідач належним чином виконала згадані вище вимоги Постанови й положення Умов та правил у матеріалах цивільної справи відсутні.

Саме по собі внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не може бути беззаперечним доказом відсутності вини позичальника у знятті кредитних коштів з її карткового рахунку.

Відповідно ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, позивальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно норм ст. 3 ЦПК України кожна особа вправі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а в інтересах інших осіб, або державних чи суспільних інтересах лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4ст. 60 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, щокредитні кошти з її рахунку були зняті сторонньою особою не ґрунтуються на доказах.

Разом з тим, не можна погодитися з висновками суду щодо стягнення комісії за управління кредитом.

Зрішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті1, статті11 Закону України «Про захист прав споживачів»з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертоїстатті 42 Конституції Українитреба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Суд першої інстанції не звернув уваги, що встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за управління кредитом, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. Матеріалами справи не підтверджено, що комісія нарахована за дії вчинені банком на користь позичальника.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 234/169/15-ц і згідно зіст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для судів.

Відповідно достатті 549 ЦК Україништраф в частині фіксованої та процентної складової є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених устатті 61 Конституції Українищодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відтак, вимоги Банку про стягнення штрафу в частині фіксованої складової задоволенню не підлягають.

Отже, якщо процентна складова визначається в розмірі 5% від боргу, то розмір штрафу складає 1525,58 грн.

Тому, вимоги ПАТ «ПриватБанк» про стягнення комісії в розмірі 2700 грн. та штрафу в розмірі 500 грн. є незаконними, у звязку з чим рішення суду в частині визначення розміру заборгованості слід змінити з підстав передбачених п.п. 2,4 ч.1ст. 309 ЦПК України, визначивши її в сумі 29337,10 грн.

В решті рішення суду зміні чи скасуванню не підлягає, як ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 314, 316 ЦПК України,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2017 року змінити в частині розміру стягненої кредитної заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 29337,10 грн. заборгованості за кредитним договором від 02 лютого 2009 року.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарженим шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: