Рішення № 68390967, 16.08.2017, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/5759/16-ц

Провадження № 2/0182/260/2017

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.08.2017 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

при секретарі - Снєгульської В.М..

за участю:

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 „ПриватБанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_3 та просить суд стягнути заборгованість за кредитним договором № б\н від 03.09.2012 року в розмірі 24623,34 грн., яка складається: 1999,49 грн заборгованість за кредитом; 17875,12 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3100 грн. заборгованість за пенею та комісією; в також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500 грн. штраф (фіксована частина), 1148,73 грн. штраф (процентна складова).

В обґрунтування позову позивач послався на те, що відповідач не виконує свої зобовязання за договором, внаслідок чого виникла заборгованість.

В судове засідання представник позивача не зявився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.(а.с. 39)

Представник відповідача проти позову заперечувала та суду пояснила, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають, оскільки копія заяви анкети позичальника не підтверджує існування боргу, оскільки вона є пропозицією укласти договір. Крім того саме по собі складання анкети-заяви не свідчить про те, що він ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг. Додатково зазначає, що в тексті анкети-заяви відсутні будь-які умови щодо відсотків, нарахування пені та штрафів, а сума грошових коштів яку просив позичальник в анкеті відрізняється від тієї, що зазначено в позові: в анкеті 1000 грн., а згідно позовної заяви 2000 грн. За заявою анкетою відсутні умови повернення коштів та строки повернення коштів, відсутні також відомості про отримання відповідачем кредитної картки та карткового рахунку. Сам по собі розрахунок заборгованості не свідчить про наявність боргу, оскільки не зазначено інформацію про те, по якій саме картці і по якому саме рахунку виникла заборгованість, незрозуміло чому розмір основного боргу зазначено 1999,49 грн., хоча в анкері-заяві 1000 грн., відповідно необґрунтованим є розрахунок відсотків, комісії, штрафів і пені, оскільки зазначені умови сторонами не узгоджувались. Таким чином, оскільки позивачем не доведено факту укладення кредитного договору на суму 2000 грн. в письмовій формі, не узгоджено в письмовій формі всі істотні умови та правила користування кредитною карткою, розрахунок не містить належних доказів на наявність боргу, то вимоги позивача є недоведеними і в позові слід відмовити. (а.с. 66-68)

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 03.09.2012 року ОСОБА_3 виявив бажання оформити на своє імя кредитний ліміт по платіжній картці Універсальна на суму 1000 грн.(а.с.6)

Представником відповідача не заперечувалось в судовому засіданні, що на платіжну картку відповідача було встановлено кредитний ліміт на 2000 грн.(а.с.58)

Позивачем до позову надано розрахунок заборгованості відповідача (а.с.4-5) в розмірі 24623,34 грн., яка складається: 1999,49 грн заборгованість за кредитом; 17875,12 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3100 грн. заборгованість за пенею та комісією; в також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500 грн. штраф (фіксована частина), 1148,73 грн. штраф (процентна складова) з посиланням на умови та правила надання банківських послуг.(а.с. 7-32)

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписані сторонами кредитного договору (анкети-заяви) діяли тарифи та Умови кредитування в редакції наданій до позову, ці тарифи та Умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, оскільки відповідачем вони не підписувались.

Відповідно дост. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно дост. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно дост. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідност. 60 ЦК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що про наявність певної суми заборгованості відповідача за тілом кредиту та за відсотками відповідач дізнався отримавши копію позовною заяви з викликом до суду.

Заборгованість нарахована відповідачу згідно наданого розрахунку станом на 30.09.2016 року (а.с.4-5)

Проте, наданий розрахунок банку станом на 30.09.2013 року не є належним і допустимим доказом у справі і тому не може бути взятий судом до уваги.

Вказаний розрахунок не містить інформації щодо розрахунку заборгованості, що утворилася по тілу кредиту та розрахунку відсотків. В ньому не зазначено дати та розміри погашення кредиту та відсотків по кредиту ОСОБА_3, з посиланням на відповідні платіжні документи, не зазначені періоди за які нараховані відсотки, а також не зазначено в якому розмірі по кредитному ліміту отримав відповідач кошти за платіжною карткою: в повному обсязі 2000 грн. чи в меншому розмірі.

Розрахунок не містить відомостей, що б дозволили перевірити вірність нарахування відсотків позивачем, строки виникнення заборгованості за кожним платежем - для застосування строків позовної давності.

Початок перебігу строку позовної давності відповідно дост. 261 ЦК Україниспівпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок заборгованості за кредитом здійснено за період починаючи із 03.09.2012 року, в той же час з розрахунку не вбачається, що відповідач отримав саме 2000 грн. з яких здійснено розрахунок, за які порушення нараховано штрафи , пеню та підстави таких нарахувань, строки виникнення права позивача на застосування відповідальності за неналежне виконання зобовязань, за які порушення зобовязання відповідальність настала і яку суму та в які строки відповідачем не повернуто.

Таким чином, у відсутності належного розрахунку заборгованості, відсутності доказів отримання відповідачем саме 2000 грн. кредитних коштів неможливо встановити точну суму заборгованості.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені робітниками банку - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту.

Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормамст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Проте, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредита та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку є правильними.

Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов'язком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечувала про отримання відповідачем кредитного ліміту на платіжну картку саме 2000 грн. та наполягала на тому, що відповідач весь кредитний ліміт не використовував та вважав, що ним повернуто кошти банку, які отримав відповідач за анкетою заявою, ще в березні 2013 року вважаючи, що то був здійснений останній платіж.

Матеріали справи також не містять доказів направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості, і відповідач заперечує отримання таких вимог. Таким чином, зазначені обставини не підтверджені доказами у справі.

Досудові вимоги про необхідність сплати простроченої заборгованості, не надають права банку для звернення до суду за достроковим стягненням всієї суми заборгованості за кредитом, оскільки такі дії не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» .

Згідно п. 10 ч. 2ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», який діяв під час укладання кредитного договору, якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

В матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем вимог до відповідачів про повне дострокове повернення споживчого кредиту та докази отримання відповідачами цих вимог.

Таким чином банк не мав права на звернення до суду із зазначеною заявою до закінчення тридцяти календарних днів з дня одержання повідомлення споживачем про вимогу повного дострокового повернення кредиту від кредитодавця.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10,11,60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 „ПриватБанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити .

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його оголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Нікопольський міськрайонний суд

Суддя: ОСОБА_4