Рішення № 6839045, 23.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/411 23.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно - Центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежно –технічний комплекс» про стягнення 21 531 грн. 99 коп.

          Суддя Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача Міхно І.М. –по дов. №09 від 27.01.2009р.

Від відповідача не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва переданий позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно - Центр»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежно –технічний комплекс»21 531 грн. 99 коп., із яких: 16 289 грн. 63 коп. основний борг, 1990 грн. 89 коп. - інфляційні, 2 894 грн. 67 коп. пеня за прострочку платежу, 356 грн. 80 коп. –3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2009р. порушено провадження у справі № 36/411 розгляд справи призначено на 11.11.2009р.

Представники сторін в судове засідання 11.11.2009р. не з'явилися.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез’явлення представників сторін.

Оскільки представники сторін в судове засідання не з’явилися, суд визнав за доцільне відкласти розгляд справи. на 23.11.2009р.

В судовому засіданні 23.11.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №б/н від 01.03.2008р. не повністю сплатив позивачу орендну плату, у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 16 289 грн. 63 коп.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалах суду від 23.10.2009 року та 11.11.2009р.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

01 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно - Центр» (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пожежно –технічний комплекс» (далі відповідач ) був укладений договір №б/н оренди частини нежитлового приміщення.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов’язується передати, а відповідач зобов’язується прийняти у користування за плату на строк до 31.12.2008р. частину нежитлового приміщення, загальною площею 88,57 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул.. Воровського, 22.

На виконання даного договору між сторонами був підписаний акт прийому – передачі приміщення від 01 березня 2008 року.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії даного договору сторони визначили до 31.12.2008р.

24.10.2008р. між сторонами була підписана додаткова угода №2 до договору оренди частини нежилого приміщення від 01.03.2008р., відповідно до якої сторони домовилися про повернення з 01 листопада 2008р. частини нежилого приміщення площею 28,94 кв.м.

01.11.2008р. між сторонами був підписаний акт прийому –передачі, відповідно до якого відповідач повернув позивачу частину нежилого приміщення площею 28,94 кв.м.

28.11.2008р. між сторонами була підписана додаткова угода №3, відповідно до якої сторони домовилися достроково розірвати дію договору щ 01 грудня 2008р.

30 листопада 2008р. між сторонами був підписаний акт прийому –передачі, відповідно до якого відповідач повернув позивачу частину нежилого приміщення загальною площею 59, 63 кв.м.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін, у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В п. 2.1 договору сторони визначили, що орендар зобов’язується сплачувати орендодавцю орендну плату за користування зазначеним приміщення у розмірі 157,15 грн. за 1 кв.м., у т.ч. ПДВ, на місяць.

Орендна плата сплачується відповідачем щомісячно, не пізніше до 5 числа місяця наступного за місяцем оренди.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, одностороння відмова від виконання зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов”язку по сплаті платежів за оренду приміщення за період з березня 2008 року по листопад 2008року виконав не в повному обсязі.. Заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі на день пред»явлення позову та розгляду справи становить 16 289 грн. 63 коп. грн., а тому позовні вимоги в цій частині, суд ввважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов’язання за договором оренди «б/н від 01.03.2008р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі суду не надав.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 5.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати, з відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення.

Оскільки відповідач припустився прострочки по орендним платежам з нього на підставі п. 5.2 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»підлягає стягненню пеня в сумі 2894 грн. 67 коп., відповідно до наданого позивачем і неоспореного відповідачем уточненого розрахунку суми пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1990 грн. 89 коп. та 3% річних в сумі 356 грн. 80 коп. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Державне мито в сумі 216 грн. та 236 грн. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежно - технічний комплекс»(м. Київ, вул. Воровського, 22, код 35744002) на користь Товариства з обмеженою. відповідальністю «Техно - Центр»(м. Київ, вул.. Воровського, 22, код 32751347) 16 289 грн. 63 коп. основного боргу, 1 990 грн. 89 коп. інфляційні, 356 грн. 80 коп. –3% проценти, 2894 грн. 67 коп. пені за прострочку платежу, 216 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Т.Ю. Трофименко