Рішення № 6838922, 19.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/433 (10/73) 19.11.09 За позовом Виробничо-комерційної фірми «МАЛАХІТ-ЕКСПО» До Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»в особі Чернівецького територіального управління

третя особа Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкСиббанк»в особі

територіального управління АКІБ «УкрСиббанк»

про стягнення 573 294,30 грн. по первісному позову та про повернення

безпідставно набутого майна (грошових коштів) та стягнення

санкцій по зустрічному позову

                     Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача: Кравець Р.Ю., Черпак І.Є. –предст. за дов.

Від відповідача:Соболь О.М. –предст.,за дов.

Від третьої особи : не з’явилися

В засіданні приймали участь:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

ВКФ «Малахіт-Експо» звернулось до Господарського суду з позовом про стягнення з ЗАТ «СК «АХА Україна» 573 294,30 грн., а саме: страхове відшкодування в розмірі 494 219, 23 грн. та пеню за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань в розмірі 79 075, 07 грн.

Справа надійшла на розгляд Господарського суду міста Києва на підставі ухвали господарського суду Чернівецької області від 02 червня 2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2009р. справа прийнята до провадження судді Борисенко І.І., присвоєний № 4/433 (10/73) та призначена до розгляду на 02.07.2009р.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням ЗАТ «СК «АХА Україна»своїх зобов’язань за договором страхування майна серії СБ № 1026594/07/25 від 27.07.2007 року щодо виплати страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку –пошкодження належної позивачу будівлі цегельного заводу за адресою: Чернівецька область, Глибоцький район, с. Сучевени. вул. Лісна, 7.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що пошкодження застрахованого майна сталося внаслідок події, яка не є страховим випадком згідно з договором страхування; крім того, вказав на розбіжність у розмірі спричинених майну позивача збитків, встановлену двома звітами з визначення вартості матеріального збитку.

Крім того, в судовому засіданні 24.09.2009р. відповідачем пред’явлено зустрічний позов, в якому він просить стягнути з позивача 10000 грн. 00 коп. як безпідставно набутих грошових коштів, інфляційні нарахування в сумі 1278 грн. 71 коп. та 3% річних у розмірі 280 грн. 91 коп. Вимоги вмотивовані тим, що зазначені грошові кошти 13.10.2008р. були перераховані на користь позивача в якості часткового відшкодування помилково.

Третя особа Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкСиббанк»в особі територіального управління АКІБ «УкрСиббанк»звернувся до господарського суду міста Києва з заявою від 30.06.2009р. №135-21-62/775 в якій просив розглянути справу без його участі.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2007р. між сторонами укладений договір серії СБ №1026594/07/25 страхування будівлі цегельного заводу за адресою: Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Сучевени, вул. Лісна, 7.

Вартість застрахованого майна на момент укладення Договору страхування була визначена в сумі 3541700 грн. 00 коп. на підставі Звіту про незалежну оцінку вартості будівель, споруд та обладнання цегельного заводу по вул. Лісній, 7 в с. Сучевени, Глибоцького р-ну, Чернівецької області від 02 липня 2007 року, складеного оцінювачем Н.Д. Товарницькою (сертифікат оцінювача ФДМУ та УТО №1249 від 06.02.1999р.).

Передбачена п. 13 Договору страхування страхова премія 27.07.2008р. була сплачена позивачем на рахунок відповідача, у зв’язку з чим Договір страхування набув чинності.

24 - 26 липня 2008 року, у період дії Договору страхування, на території Глибоцького району Чернівецької області сталося стихійне лихо. Факт настання стихійного лиха на території Чернівецької області є загальновизнаним і зафіксований, зокрема, в Указі Президента України «Про невідкладні заходи щодо подолання наслідків стихійного лиха 23-27 липня 2008 року»від 27.07.2008р. №678/2008р.

Внаслідок проливних дощів 24-27 липня 2008 року та виходу води з берегів струмка, повністю були підтоплені споруди застрахованого майна - цегельного заводу, що підтверджується актом комісії, затвердженим сільським головою, головою комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій та рішенням виконавчого комітету Сучевенської сільської ради №77 від 04.08.2009р., а також довідкою Відділу з питань надзвичайних ситуацій Глибоцької районної державної адміністрації Чернівецької області №01-17/74-НС від 13 серпня 2008 року.

Про настання страхового випадку позивач повідомив відповідача у встановлені строки, проти чого відповідач не заперечує.

Відповідно п. 2.2.4 Умов страхування (Додаток №1 до Договору страхування), Відповідач зобов'язався, не пізніше 2 -х робочих днів з моменту настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх документів, необхідних для виплати страхового відшкодування, а саме страхове відшкодування виплатити протягом 15 календарних днів з дня підписання страхового акту, який складається на підставі документів, передбачених п. 6 ( п. 2.2.5 Умов страхування).

Таким чином, згідно з Договором страхування Страховикові відводиться дводенний строк для вжиття заходів щодо оформлення усіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування, а отже, і для визначення, чи є заявлена подія страховим випадком.

У зазначений строк на адресу позивача не надходило жодних повідомлень від відповідача щодо відмови у виплаті страхового відшкодування з мотивів неналежності «затоплення»до передбачених Договором страхових випадків.

Навпаки, 10.09.2008р. відповідачем на підставі заяви позивача від 29.07.2008р. був складений страховий акт №8418/08/07/25, згідно з яким визначено суму авансового відшкодування в розмірі 10000 грн. 00 коп. Зазначена сума була перерахована на користь позивача 13.10.2008р.

Страховий акт, відповідно до ст. 990 ЦК України, ст. 25 Закону України «Про страхування», є підставою для здійснення страхової виплати. Умовами та Договором страхування, Правилами страхування не передбачено можливості складання часткового страхового акту, та виплати авансового відшкодування за відсутності для цього достатніх правових підстав, отже, складання страхового акту від 10.09.2008р. свідчить про визнання відповідачем події страховим випадком.

Суд не може погодитися з доводами відповідача про те, що страхове відшкодування в сумі 10000 грн. 00 коп. було здійснене на підставі факсограми Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг за вересень 2008 року, у спрощеному порядку, оскільки відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування»передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Отже, будь-які повідомлення (листи, факсограми) Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг не є підставами для виплати страхового відшкодування, і не впливають на загальний, встановлений договором страхування, порядок його виплати.

Згідно з п. 6.2. Правил добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ за договором страхування, укладеним згідно з цими Правилами, страховик надає страхувальнику гарантію відшкодування збитків внаслідок пошкодження, руйнування або втрати майна при настанні страхового випадку в результаті дії будь-якого з наступних видів ризиків, зокрема, і ризиків стихійних явищ (п. 6.4.), повінь, злива, град (п. п. 6.4.3).

Таким чином, суд не може визнати обґрунтованими доводи представника відповідача на те, що подія, внаслідок якої сталося пошкодження застрахованого майна, не є страховим випадком, адже відповідач своїми діями, спрямованими на виконання умов Договору страхування, підтвердив, що визнав подію, внаслідок якої сталося пошкодження майна позивача, страховим випадком.

Також, пунктом 6.1 Умов страхування передбачено обов’язкове надання позивачем для отримання страхового відшкодування наступних документів: заяви про настання страхового випадку; договору страхування та додатків до нього. Пунктом 6.2 Умов страхування передбачено необхідність надання додатково, на підставі письмового запиту страхувальника: довідки компетентних органів, що підтверджують факт настання страхового випадку та його причини; підписаного страхувальником переліку всього втраченого, знищеного та пошкодженого майна; відповідних бухгалтерських документів; документів, що підтверджують витрати на ремонт або відновлення пошкодженого майна; інших необхідних документів.

Відповідач не заперечив проти того факту, що позивач надав усі необхідні відповідно до п. 6.1 документи для виплати страхового відшкодування; також, відповідач не вказав на направлення будь-якого письмового запиту щодо будь-яких документів, надання яких не є обов’язковим для страхувальника згідно з п. 6.1 Умов страхування.

Крім того, позивач надав відповідачу звіт про оцінку розміру матеріального збитку №11/08/4-48, виготовлений оцінювачем Павлишиним Я.Д. на підставі візуального огляду застрахованого майна 29.07.2008р. та додаткового огляду 05.08.2008р. після проведення очисних робіт, згідно з яким сума матеріального збитку була визначена в розмірі 506 753 грн. 00 коп.

За таких обставин, суд вважає, що позивач виконав усі дії, передбачені Договором страхування, необхідні для виплати страхового відшкодування, а у відповідача уже станом на 10.9.2008р. були наявні достатні підстави для складання страхового акту та виплати страхового відшкодування у повному обсязі.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначення поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарськими визнаються зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а іншій суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 1 ст. 74 ГК України).

Статтею 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідач, всупереч умовам Договору страхування, не виконав свої зобов’язання зі своєчасної –протягом 15 днів від дати складання страхового акту –вплати страхового відшкодування, у зв’язку з чим сума такого відшкодування має бути стягнута з нього на користь позивача.

Враховуючи, що розмір матеріального збитку становить 506753 грн. 00 коп., відповідач зобов'язаний виплатити в якості страхового відшкодування зазначену суму за вирахуванням безумовної франшизи в розмірі 0,5% (п. 11.2 Договору страхування) та частково сплаченого страхового відшкодування в сумі 10000 грн. 00 коп., у зв’язку з чим сума належного до стягнення з відповідача страхового відшкодування становить 494 219, 23 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання неналежне виконання.

Відповідно до п. 2.2.6 Умов страхування Страховик зобов'язаний сплатити Страхувальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, якщо страхова виплата не здійснена у встановлений Договором термін з вини Страховика.

          Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими; розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на корить позивача, становить 79075 грн. 07 коп.

Вимоги зустрічного позову не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно, Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Грошові кошти загалом –10000 грн. 00 коп. були перераховані на користь ВКФ «Малахіт-Експо»13.10.2008р., на підставі страхового акта №8418/08/07/25 від 10.09.2008р., та доповідних записок відповідно №3-08/04 та №3-08/05.

Судом визнано, що у відповідача виникло зобов’язання перед позивачем з виплати страхового відшкодування, яке, однак, було виконане відповідачем лише частково, в сумі 10000 грн. 00 коп.

Враховуючи, що для перерахування відповідачем грошових коштів в сумі 10000 грн.00 коп. існує достатня правова підстава, вони не є безпідставно набутим майном у розумінні ст. 1212 ЦК України.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача по первісному позову підлягають задоволенню у повному обсязі. Вимоги зустрічного позову задоволенню не підлягають.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача по первісному позову, на позивача-по зустрічному позову.

03.11.2009р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. В судовому засіданні оголошувалася перерва до 19.1.2009р для підготовки повного тексту рішення, відповідно до ст..84 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Виробничо-комерційної фірми «МАЛАХІТ-ЕКСПО»задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна»(04070, м. Київ, вул. Братська, буд. 14; ідентифікаційний код 31235110) на користь Виробничо-комерційної фірми «МАЛАХІТ-ЕКСПО»(60422, Чернівецька обл., Глибоцький район, с. Сучевени, вул. Лісна, 7; ідентифікаційний код 32016650) страхове відшкодування в розмірі 494219 грн. 23 коп., 79075 грн. 07 коп., пені 5732 грн. 94 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

2. У задоволенні зустрічного позову Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                               І.І.Борисенко