Постанова № 68388640, 09.08.2017, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа №: 653/1601/17

Провадження № 2-а/653/55/17

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 серпня 2017 року м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Берлімової Ю.Г.

за участю секретаря Митрохіної К.В.

представника відповідача Бондарєвої О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про зобов'язання поновити виплату пенсії, шляхом її призначення знову на загальних підставах,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_3 до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про зобов'язання поновити виплату пенсії, шляхом її призначення знову на загальних підставах, в якому просив зобов'язати Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області поновити ОСОБА_3, громадянину України, мешканцю Ізраїлю, АДРЕСА_1, пенсію з 07 жовтня 2009 року шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що до 25 грудня 1996 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав в АР Крим в м.Севастополь, та отримував пенсію за віком, крім того він є учасником бойових дій, надалі він виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку з чим виплату пенсії йому було припинено. 10 січня 2017 року представник позивача ОСОБА_2, за дорученням від ОСОБА_3 звернувся із заявою та оригіналами усіх необхідних документів ОСОБА_3 до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком в розмірах відповідно до чинного законодавства, на що йому було відмовлено з підстав, що начебто не має законних підстав для прийняття рішення про поновлення пенсії ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_3 не дотримався умови особистої подачі заяви про поновлення пенсії, а його представник, який діяв на підставі нотаріально посвідченої та апостильованої довіреності, начебто не уповноважений для подання такої заяви, крім того ОСОБА_3 не надав паспорт громадянина України, що також унеможливлює його право на пенсію. У зв'язку з вищевикладеним, вважає поведінку відповідача протиправною, тому він змушений звертатись до суду для захисту свого права на отримання пенсії, просить задовольнити позовні вимоги повністю.

В судове засідання позивач та його представник не з'явились, проте надіслали до суду заяву в якій просили розглядати справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити.

Представник відповідача Бондарєва О.В. в судовому засіданні вимоги позову не визнала повністю, крім того надала письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позову повністю, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не проживає на території АР Крим і не отримує пенсію та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, тому підстав для поновлення пенсії у позивача не має. Також ОСОБА_3 особисто із заявою та необхідними документами для вирішення питання про поновлення виплати пенсії до відповідального територіального органу управління пенсійного фонду не звертався, що суперечить п.1.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім цього, між Україною та Ізраїлем відсутній міжнародний договір, який би передбачав виплату пенсій позивачу під час його проживання в Ізраїлі, тому вважають що рішення Конституційного суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 не поширює свою дію на спірні правовідносини щодо призначення пенсії або поновлення виплати пенсії особам, що постійно проживають за межами України. А тому вважають, що ПФУ жодним чином не проявив своєї бездіяльності щодо відновлення пенсій позивачу.

Вислухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, є пенсіонером за віком, про що свідчить наявна в трудовій книжці відмітка (а.с.39).

Позивач є громадянином України, який постійно проживає в Ізраїлі, що вбачається з копії закордонного паспорту ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 (а.с.20-36) з 06 квітня 2004 року ОСОБА_3 прийнятий на консульський облік в посольстві України в державі Ізраїль, про що свідчить печатка у закордонному паспорті (а.с. 21).

Крім того, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є платником податків та зареєстрований у Державному реєстрі ГУ ДФС у Запорізькій області з 01 вересня 1996 року (а.с.37).

11 жовтня 2016 року позивач видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 представляти його інтереси зокрема по всім питанням в органах Пенсіного фонду України з питань поновлення, нарахування та індексації її пенсії. Довіреність видана з правом передоручення та видана на строк три роки (а.с. 110-112).

В подальшому, а саме 10 січня 2017 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до УПФ України в Генічеському районі Херсонської області із заявою, та усіма необхідними оригіналами документів, апостильованою заявою та особистою декларацією, що підписані особисто ОСОБА_3, підпис якого завірено нотаріально, про поновлення раніше призначеної пенсії за віком, виплата якої була припинена внаслідок виїзду на постійне місце проживання за кордон, за документами, які є в пенсійній справі (а.с. 61-67);

Листом начальника УПФУ в Генічеському районі Херсонської області Ніколаєнка О.Л. від 19 січня 2017 року за № 366/02, представнику позивача ОСОБА_2 було повідомлено, що ОСОБА_3 відмовлено в поновленні виплати пенсії, оскільки ОСОБА_3 не дотримався умови особистої подачі заяви про поновлення пенсії, а його представник не уповноважений для подання такої заяви (а.с. 68).

Разом з тим, мотиви такої відмови суперечать положенням чинного законодавства, тому суд вважає відмову відповідача в поновленні нарахування та виплати пенсії на цій підставі протиправною.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Вказаний закон не містить обмежень на подачу заяви про поновлення пенсії представником пенсіонера.

Оскільки, право на пенсію включає: право на призначення, право на перерахунок та право на поновлення, та за своєю правовою природою право на призначення пенсії і його реалізація є більш широким поняттям ніж поновлення виплати пенсії, та враховуючи, що законодавство не містить прямих обмежень щодо можливості представництва у вказаних правовідносинах, суд приходить до висновку, що заява про поновлення пенсії може подаватися представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 234 «Про затвердження Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополі», відповідно постанови правління ПФУ від 07 липня 2014 року № 13-4 «Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території АР Крим та м.Севастополя» визначено управління Пенсійного фонду України в Генічеському, Каланчацькому, Новотроїцькому та Чаплинському районах Херсонської області, а також через Головне Управління ПФУ в Херсонській області - щодо пенсійного забезпечення військових та за міжнародними договорами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами та міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. Позивач, як громадянин України, незалежно від країни проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і правом на пенсійне забезпечення.

Згідно зі ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед виїздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачується тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

Відповідно Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами. Крім того, жодним нормативно-правовим актом України не передбачений обов'язок або право ПФУ автоматично здійснювати відновлення виплати пенсії без відповідного волевиявлення пенсіонера.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.

Враховуючи зазначене, орган ПФУ м.Севастополя, АР Крим припиняючи виплату пенсії ОСОБА_3 у зв'язку з його переїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, діяв відповідно до вимог законодавства, яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року пункт 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Отже, з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".

Таким чином у позивача виникло право на поновлення раніше призначеної пенсії, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії.

Що стосується дати, з якої підлягає поновлення позивачу виплати пенсії, суд зазначає наступне.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оскільки рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Враховуючи викладене, з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Тобто, підстави поновлення виплати пенсії позивачу виникли з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009, а саме з 07 жовтня 2009 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 234 визначено органи, які мають здійснювати облік та виплату пенсії. За таких обставин Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області безпідставно не витребувало пенсійну справу та не поновило виплату пенсій позивачу.

Отже, хоч позивач і проживає постійно за кордоном, однак він є громадянином України, а тому має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема на отримання пенсії за ознакою місця поживання. А тому, суд вважає, що дії відповідача по відмові у поновленні виплати та перерахунку пенсії позивачу є протиправними, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Керуючись п. 2 ч.1 ст. 49, ст.51 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ст. ст.11, 69-71, 99, 100,160,162 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про зобов'язання поновити виплату пенсії, шляхом її призначення знову на загальних підставах - задовольнити.

Зобов'язати Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області поновити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНПП НОМЕР_1, громадянину України, мешканцю Ізраїлю, АДРЕСА_1, пенсію з 07 жовтня 2009 року шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Генічеський районний суд Херсонської області протягом 10 днів від дня отримання її копії.

Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова