Рішення № 6838781, 13.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/447 13.11.09 Господарський суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого Нарольського М.М.,

суддів :Самсіна Р.І.,

Спичака О.М.,

у справі№ 14/447

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля –Кабель»;

Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі»;

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ ВІДЕО КОМУНІКАЦІЇ»

доАнтимонопольного комітету України

про

за зустрічним позовом

до

про визнання недійсним рішення

Антимонопольного комітету України

Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля –Кабель»;

Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі»;

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ ВІДЕО КОМУНІКАЦІЇ»

стягнення штрафу та зобов’язання виконати рішення

за участю представників сторін: від позивача-1 - не з’явились від позивача-2- не з’явились

від позивача-3- не з’явились

від відповідача - Ахтімірова М.Г., Сотник Л.Л. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Воля –Кабель»(надалі –ТОВ «Воля-Кабель»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі»(надалі –ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі»), Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ ВІДЕО КОМУНІКАЦІЇ»(надалі –ТОВ «ІНТЕРНЕТ ВІДЕО КОМУНІКАЦІЇ») звернулись до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (надалі - Комітет) про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 237-р від 03.07.2009 р. у справі № 36-26.13/38-09. Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2009 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи в судовому засіданні з викликом представників сторін, яких зобов’язано виконати певні дії.

Ухвалою від 07.10.2009 р. суд здійснив процесуальне правонаступництво в порядку ст. 25 ГПК України, змінив позивача 2 - ВАТ «Київські телекомунікаційні мережі»його правонаступником –ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі»та позивача 3 - ВАТ «ІВК»на ТОВ «ІНТЕРНЕТ ВІДЕО КОМУНІКАЦІЇ». Крім того, суд відклав розгляд справи на 19.10.2009 р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Поряд з цим, ухвалою від 07.10.2009 р. суд прийняв для спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Комітету до ТОВ «Воля –Кабель», ТОВ «Київські телекомунікаційні мережі», ТОВ «ІНТЕРНЕТ ВІДЕО КОМУНІКАЦІЇ»про стягнення штрафу у розмірі 3000000 грн. та зобов’язання виконати рішення Комітету від 03.07.2009 р. № 237-р.

ТОВ «Воля –Кабель»подано відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого товариство просить суд відмовити у задоволенні позову Комітету повністю.

Поряд з цим, ТОВ «Воля –Кабель»в порядку ст. 22 ГПК України були подані письмові пояснення щодо розрахунку частки позивачів на ринку та пояснення на зустрічну позовну заяву.

В свою чергу, Комітет також подав до суду відзив на позовну заяву в порядку ст. 59 ГПК України та письмові пояснення.

Ухвалою Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 р. призначено колегіальний розгляд справи № 14/447 у складі трьох суддів: Нарольського М.М. (головуючий), Самсіна Р.І., Спичака О.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2009 р. колегією суддів прийнято справу до свого провадження, призначено розгляд справи на 03.11.2009 р. з викликом представників сторін.

В судових засіданнях представники позивачів позовні вимоги за первісним позовом підтримали, просять його задовольнити; проти зустрічного позову заперечили, просять відмовити в його задоволенні. Клопотання позивачів про призначення у справі судових експертиз відхилені судом за необґрунтованістю, у зв’язку із відсутністю питань, що потребували спеціальних знань (ч. 1 ст. 41 ГПК України).

В судових засіданнях Комітет просив відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю.

В судових засіданнях 03.11.2009 р. та 10.11.2009 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувались перерви.

Сторони належним чином повідомлені судом про час і місце судових засідань.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з ч. 2 ст. 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»(далі –Закон) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 р. № 3.2-2005 також зазначено: «Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)».

В Роз’ясненнях Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»від 26.01.2000 р. № 02-5/35 зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції»законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ст. 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду справи № 36-26.13/38-09 Антимонопольним комітетом України прийняте рішення від 03.07.2009 р. № 237-р (надалі –Рішення), яким визнано, що суб’єкт господарювання, до складу якого входять, зокрема, Закрите акціонерне товариство «Воля-Кабель», Відкрите акціонерне товариство «Київські телекомунікаційні мережі»та Відкрите акціонерне товариство «ІВК», а з 24 червня 2009 року суб’єкт господарювання, до складу якого входять, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Воля-Кабель», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Воля-Кабель», Відкрите акціонерне товариство «Київські телекомунікаційні мережі»та Відкрите акціонерне товариство «ІВК»за результатами діяльності у 2008 році та у 2009 році (станом на 03.07.2009 р.) займає монопольне (домінуюче) становище на ринку програмної послуги, що надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі, в межах території міста Києва, де розташована багатоканальна кабельна телемережа, що використовується зазначеним суб’єктом господарювання для надання програмної послуги.

Згідно з Рішенням суб’єкт господарювання, до складу якого входять, зокрема, Закрите акціонерне товариство «Воля-Кабель», Відкрите акціонерне товариство «Київські телекомунікаційні мережі»та Відкрите акціонерне товариство «ІВК», а з 24 червня 2009 року суб’єкт господарювання, до складу якого входять, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Воля-Кабель», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Воля-Кабель», Відкрите акціонерне товариство «Київські телекомунікаційні мережі» та Відкрите акціонерне товариство «ІВК», встановивши такі ціни (тарифи) на програмну послугу, що надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі в місті Києві, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, вчинив порушення, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку програмної послуги, що надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі (п. 2 Рішення).

За зазначене порушення Рішенням на Товариство з обмеженою відповідальністю «Воля-Кабель»накладено штраф у розмірі 1000000 гривень, на Відкрите акціонерне товариство «Київські телекомунікаційні мережі»штраф у розмірі 1000000 гривень, на Відкрите акціонерне товариство «ІВК»штраф у розмірі 1000000 гривень.

Також, Рішенням суб’єкта господарювання, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля-кабель», Відкритого акціонерного товариства «Київські телекомунікаційні мережі»та Відкритого акціонерного товариство «ІВК», зобов’язано до 15 вересня 2009 року знизити ціни (тарифи) на програмну послугу, що надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі, до економічно обґрунтованого рівня, зокрема шляхом: унеможливлення включення до вартості цієї послуги витрат, які можуть бути безпосередньо віднесені до вартості послуги доступу до мережі Інтернет, та будь-яких інших витрат, не пов’язаних з наданням цієї послуги; вибору економічно обґрунтованого методу розподілу непрямих витрат між різними послугами, який би унеможливлював штучне завищення вартості програмної послуги, що надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі; зменшення рентабельності діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля-кабель», Відкритого акціонерного товариства «Київські телекомунікаційні мережі»та Відкритого акціонерного товариства «ІВК»до рівня, розумно необхідного для забезпечення прибуткової діяльності, який суттєво не перевищує рівня рентабельності в галузі зв’язку.

Позивачі, не погоджуючись з Рішенням Комітету, звернулись до господарського суду міста Києва з позовом про визнання його недійсним.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані тим, що Комітет всупереч чинному законодавству про захист економічної конкуренції визнав їх такими, що входять до складу групи, що є єдиним суб’єктом господарювання, порушив Методику визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 317/6605 (надалі –Методика) при визначенні товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку, що досліджувався, а також помилково визнав їх дії як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Комітет проти первісного позову заперечує і стверджує, що при прийняті Рішення ним було дотримано вимоги Закону України «Про захист економічної конкуренції»та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 317/6605, та при встановлені правопорушення всебічно і повно досліджено обставини справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи Антимонопольного комітету України № 36-26.13/38-09, яка долучена до матеріалів справи, позивач 3 повідомив Комітет, що «ІВК»є власником 99,999 відсотка частки у статутному капіталі ТОВ «Українські комунікації», яке в свою чергу володіє 99,9979 відсотками акцій позивача 1; компанія AQURN HOLDING LIMITED (АКОРН ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД) є власником 99,971 відсотка акцій позивача 3 (лист від 12.11.2008 р. № 411/01).

Позивач 2 повідомив, що 100 відсотками акцій «Київські телекомунікаційні мережі»володіє компанія AQURN HOLDING LIMITED (АКОРН ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД) (лист від 12.11.2008 р. № 4-1360).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»суб’єкт господарювання –юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі, яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб’єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими; контроль –вирішальний вплив однієї чи декількох пов’язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб’єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб.

Таким чином, відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції позивачі пов’язані відносинами контролю і входять до складу групи, що визнається єдиним суб’єктом господарювання.

При цьому, як встановлено Комітетом, надання програмної послуги, що надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі, здійснюється єдиним суб’єктом господарювання, оскільки для забезпечення технічного доступу до телепрограм та супроводження цього доступу позивач 2 надавав позивачу 1, зокрема, послуги постійного доступу до технічних та технологічних ресурсів телекомунікаційної мережі, позивач 3 надавав позивачу 1 послуги з комплексного обслуговування абонентів.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку в нього немає жодного конкурента.

Становище Суб’єкта господарювання на ринку програмної послуги, що надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі, в межах території міста Києва, де розташована багатоканальна кабельна телемережа, що використовується зазначеним суб’єктом господарювання для надання програмної послуги, визнана монопольним становищем відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

При цьому, кількість споживачів Суб’єкта господарювання, які мають можливість користуватися програмною послугою, що надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі іншими провайдерами, а відповідно і обсяг послуг, крім Суб’єкта господарювання, є порівняно незначною, тому наявність такої можливості у окремих споживачів не впливає на загальну оцінку становища Суб’єкта господарювання на відповідному ринку.

Інформація, що міститься на сторінці 6 рішення Комітету від 03.07.2009 р. № 237-р додатково підтверджує висновок Комітету про відсутність послуг, що є взаємозамінними з програмною послугою, що надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі та те, що можливість вибору, яка була у споживачів програмної послуги, що надавалась провайдерами програмної послуги, які надають програмну послугу в місті Києві з використанням ресурсів багатоканальних кабельних телемереж не обмежувала ринкової влади Суб’єкта господарювання, зокрема, можливість підвищувати ціни (тарифи) та підтримувати її понад рівень ціни, що існував би за умов значної конкуренції.

Щодо визначення Комітетом товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку, то відповідно до пункту 15.4 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»від 29.10.2008 № 04-5/247 господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні, часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб’єкта господарювання на ринку. Суд має право перевіряти лише дотримання Комітетом під час визначення товарних меж ринку вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції»та Методики.

Суд не приймає до уваги посилання позивачів на те, що Комітет порушив Методику визначивши товарні межі ринку як програмна послуга, що надається з використанням багатоканальної кабельної мережі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ринок товару (товарний ринок) - це сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Відповідно до пункту 5.1 Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

З матеріалів справи вбачається, що Комітет, за результати проведеного в справі № 36-26.13/38-09 дослідження відповідно до Методики, встановив що послуг, взаємозамінних з програмною послугою, що надається з використанням багатоканальної телемережі, немає.

Так, за наявною в матеріалах справи № 36-26.13/38-09 інформацією Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут радіо і телебачення»(лист від 24.10.2008 р. № 1759/10), на сьогодні середовище, взаємозамінне з середовищем систем кабельного телебачення для користувачів великих міст в районах з багатоквартирною забудовою, відсутнє.

Доступ до телепрограм, що забезпечується з використанням системи цифрового супутникового або мікрохвильового мовлення, не є взаємозамінним з послугою кабельного телебачення, оскільки в багатоквартирних будинках у великих містах доступ до великої кількості (кілька сотень) програм може бути забезпечений тільки для окремих користувачів. Зазначене пояснюється тим, що при забезпеченні доступу до телепрограм, що здійснюється з використанням системи цифрового супутникового або мікрохвильового мовлення (з використанням телемереж MMDS та типу МІТРІС), має значення розташування будинку відносно джерела прийому сигналу. В окремих випадках прийом сигналу взагалі неможливий через наявність перешкод, зокрема такою перешкодою може бути будинок, в якому розташоване окреме домогосподарство.

Вартість обладнання, необхідного для підключення до послуг, що надають суб’єкти господарювання з використанням телемережі типу МІТРІС або супутникової багатоканальної телемережі, суттєво відрізняється від вартості обладнання, необхідного для підключення до програмної послуги, що надається Суб’єктом господарювання з використанням багатоканальної кабельної телемережі.

Суд зазначає, що ефірне телебачення –це передача сигналу до глядачів за допомогою наземних передавачів, які встановлюють на телевежах, що обмежує можливість прийому сигналу у місцях, віддалених від веж. Чим більша відстань до телевежі, тим сигнал слабший, що негативно впливає на якість зображення та звуку. Кількість каналів, що передається за допомогою ефірного телебачення обмежена частотним ресурсом. Отже, доступ до телепрограм за допомогою ефірних багатоканальних телемереж, а також застосування абонентами індивідуальних та колективних приймальних приладів або систем для забезпечення доступу до телепрограм з ефіру не є взаємозамінним за споживчими властивостями, умовами споживання тощо з програмною послугою, що надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі.

Програмна послуга, що надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі, не є взаємозамінною з доступом до телевізійних програм, що знаходяться у ресурсі мережі Інтернет, оскільки споживчі властивості програмної послуги та доступу до телепрограм з використанням мережі Інтернет є різними, зокрема у зв’язку з тим, що для забезпечення доступу до телепрограм через Інтернет необхідно користуватись іншим обладнанням, ніж для користування програмною послугою, тобто комп’ютером, а не телевізором.

Як вбачається з матеріалів справи, за висновками, здійсненими за результатами опитування домогосподарств у місті Києві, проведеного ІП «ГФК Юкрейн», встановлено, що «…Для користувачів кабельного телебачення супутникове ТБ, системи MMDS і МІТРІС не є повністю взаємозамінними із кабельним телебаченням …», на думку опитаних домогосподарств кабельне телебачення забезпечує кращий доступ до рейтингових українських каналів, набори тематичних каналів дещо відрізняються для абонентів супутникового і кабельного телебачення, кабельне телебачення зручніше в користуванні, «…Для користувачів кабельного телебачення просте ефірне не є взаємозамінним із кабельним», кабельне телебачення дає можливість доступу до більшої кількості каналів, кращу якість зображення та звуку.

Суд відхиляє доводи позивачів, що Комітет порушив Методику, визначивши територіальні (географічні) межі ринку як територія міста Києва, де розташована багатоканальна кабельна телемережа, що використовується позивачами.

Так, відповідно до пункту 1.3. Методики, «територіальні (географічні) межі ринку –територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами», а «регіональний ринок товару: ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію окремого регіону (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя), у тому числі частин відповідного регіону».

Пунктом 6.1. Методики конкретизовано, яким чином визначаються територіальні (географічні) межі ринку, а саме: шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Враховуючи положення пунктів 1.3 і 6.1 Методики, Комітет правомірно визначив територіальні (географічні) межі ринку як територію поширення технологічної мережі суб’єкта господарювання, за допомогою якої надається послуга споживачам.

Суд не може погодитись з доводом позивачів, що Комітет не дослідив діяльність позивачів у II-III кварталах 2009 року, чим порушив Методику при визначенні часових меж досліджуваного ринку.

Так, Комітетом відповідно до Методики встановлено, що ринок програмної послуги, що надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі, є ринком з досить сталою структурою, а розмір частки користувачів програмної послуги, що користувалися програмною послугою, яку надавав Суб’єкт господарювання, в загальній кількості споживачів програмної послуги, що надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі, у 2008 році та у І кварталі 2009 року був порівняно високим, становище Суб’єкта господарювання станом на момент прийняття Рішення Комітету не змінилось.

Комітетом не виявлено, а позивачі не вказали обставин, що могли б зумовити відчутну зміну структури задіяного ринку у II-III кварталах 2009 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Твердження позивачів стосовно того, що Комітет не проаналізував та не порівняв, наскільки ціни на програмні послуги позивача 1 відрізняються від цін на програмні послуги його конкурентів на ринку програмних послуг у місті Києві, спростовується матеріалами справи № 36-26.13/38-09, зокрема Рішенням (стор. 3), поданням про попередні висновки у справі (стор. 14-15), яке було надіслане позивачам. В матеріалах справи міститься інформація про тарифи на програмну послугу, що надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі іншими постачальниками цієї послуги в місті Києві, крім позивача 1 та про результати порівняння цих тарифів з тарифами на цю ж послугу, що надається позивачем 1, за рівних умов (в одному часовому періоді, за умов надання доступу до приблизно однакової кількості каналів).

Як вбачається з матеріалів справи, порівняння тарифів на послугу, яку надає Суб’єкт господарювання з тарифами на послуги, які надають ТОВ «ММДС-Україна», ТОВ «Нові телевізійні технології», ТОВ «Фірма «Екран», ТОВ «Віжн ТБ»є некоректним, оскільки ці підприємства забезпечують доступ до телепрограм не з використанням ресурсу багатоканальної кабельної телемережі, тобто надають послуги, які не є взаємозамінними з програмною послугою, яка надається Суб’єктом господарювання.

Доводи позивачів, що Комітет вийшов за межі своєї компетенції, аналізуючи рівень рентабельності господарської діяльності позивачів та спосіб встановлення позивачем 1 цін на свої програмні послуги, не приймаються судом до уваги, оскільки середній рівень рентабельності в галузі відображає рівень рентабельності діяльності в цій галузі з урахуванням рентабельності діяльності суб’єктів господарювання, що працюють в умовах конкуренції.

Слід зазначити, що досягнення високого рівня рентабельності є метою господарської діяльності, однак суттєве перевищення рівня рентабельності діяльності з надання послуг за середній рівень рентабельності в галузі за умов наявності монопольного (домінуючого) становища свідчить про встановлення тарифів на економічно необґрунтованому рівні. Так, матеріалами справи № 36-26.13/38-09 встановлено, що рівень рентабельності діяльності Суб’єкта господарювання від надання програмної послуги, яка надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі, в окремих випадках перевищував середній рівень рентабельності в галузі зв’язку більше ніж у 18 разів.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб’єкти господарювання, об’єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб’єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження); визначати наявність або відсутність контролю між суб’єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб'єктів господарювання, що є єдиним суб’єктом господарювання тощо.

Як встановлено судом, Комітет, розглядаючи справу № 36-26.13/38-09, діяв в межах повноважень, передбачених законодавством.

Матеріалами справи № 36-26.13/38-09 доведено, що Суб’єкт господарювання на ринку програмної послуги, що надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі, в межах території міста Києва, де розташована багатоканальна кабельна телемережа, що використовується Суб’єктом господарювання для надання програмної послуги, за результатами діяльності у 2008 році та у 2009 році (станом на 03.07.2009) займав монопольне (домінуюче) становище, а також те, що Суб’єкт господарювання, встановивши такі ціни (тарифи) на програмну послугу, що надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі в місті Києві, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, вчинив порушення, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку програмної послуги, що надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачами за первісним позовом не доведено, що оспорюване Рішення прийнято Комітетом з порушенням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню.

Поряд з цим, як вже було зазначено вище, Комітет рішенням від 03.07.2009 № 247-р зобов’язав суб’єкта господарювання, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля-кабель», Відкритого акціонерного товариства «Київські телекомунікаційні мережі»та Відкритого акціонерного товариство «ІВК», до 15 вересня 2009 року знизити ціни (тарифи) на програмну послугу, що надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі, до економічно обґрунтованого рівня, зокрема шляхом: унеможливлення включення до вартості цієї послуги витрат, які можуть бути безпосередньо віднесені до вартості послуги доступу до мережі Інтернет, та будь-яких інших витрат, не пов’язаних з наданням цієї послуги; вибору економічно обґрунтованого методу розподілу непрямих витрат між різними послугами, який би унеможливлював штучне завищення вартості програмної послуги, що надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі; зменшення рентабельності діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля-кабель», Відкритого акціонерного товариства «Київські телекомунікаційні мережі»та Відкритого акціонерного товариства «ІВК»до рівня, розумно необхідного для забезпечення прибуткової діяльності, який суттєво не перевищує рівня рентабельності в галузі зв’язку.

У встановлений строк відповідачі за зустрічним позовом Рішення не виконали.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб’єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв’язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов’язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Згідно ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в іншій спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов’язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішеннями органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двохмісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до вказаних норм Комітет має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачами за зустрічним позовом порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачами за зустрічним позовом у двохмісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому рішення Комітету є обов’язковим для виконання відповідачами за зустрічним позовом.

Як встановлено судом, Рішенням на Товариство з обмеженою відповідальністю «Воля-Кабель»накладено штраф у розмірі 1000000 гривень, на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі»(правонаступника Відкритого акціонерного товариства «Київські телекомунікаційні мережі») штраф у розмірі 1000000 гривень, на Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ ВІДЕО КОМУНІКАЦІЇ»(правонаступника Відкритого акціонерного товариства «ІВК») штраф у розмірі 1000000 гривень.

Як встановлено судом, зазначене рішення Комітету було отримано відповідачами за зустрічним позовом 17.07.2009 р., проте відповідачі за зустрічним позовом накладений на них штраф, ані в двохмісячний строк, ані станом на час вирішення спору не сплатили, чим порушили вимоги ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи № 36-26.13/38-09 та повноту їх встановлення в оспорюваному Рішенні колегія суддів дійшла висновків про те, що Комітет із дотриманням вимог чинного законодавства України, відповідно до Методики, всебічно, повно і об’єктивно розглянув обставини справи № 36-26.13/38-09, дослідив подані документи, належним чином проаналізував відносини сторін.

Викладені в оспорюваному Рішенні висновки Комітету відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи № 36-26.13/38-09, нормам матеріального права та вимогам Методики, є законними та обґрунтованими.

Позивачами за первісним позовом в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведено обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши подані докази, врахувавши відсутність правових підстав для визнання оспорюваного Рішення недійсним, прийнявши до уваги положення чинного законодавства, суд дійшов висновків про необґрунтованість та неправомірність позовних вимог за первісним позовом.

Поряд з цим, позовні вимоги за зустрічним позовом є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивачів за первісним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В первісному позові відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Воля-кабель», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ ВІДЕО КОМУНІКАЦІЇ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі»виконати рішення Антимонопольного комітету України № 237-р від 03.07.2009 р. у справі № 36-26.13/38-09: знизити ціни (тарифи) на програмну послугу, що надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі, до економічно обґрунтованого рівня, шляхом: унеможливлення включення до вартості цієї послуги витрат, які можуть бути безпосередньо віднесені до вартості послуги доступу до мережі Інтернет, та будь-яких інших витрат, не пов'язаних з наданням цієї послуги; вибору економічно обґрунтованого методу розподілу непрямих витрат між різними послугами, який би унеможливлював штучне завищення вартості програмної послуги, що надається з використанням багатоканальної кабельної телемережі; зменшення рентабельності діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля-кабель», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі»та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ ВІДЕО КОМУНІКАЦІЇ», до рівня, розумно необхідного для забезпечення прибуткової діяльності, який суттєво не перевищує рівня рентабельності в галузі зв'язку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля-кабель»(02218, м. Київ, вул. Райдужна, 27, код ЄДРПОУ 30777913) з будь –якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, до Державного бюджету України 1000000 (один мільйон) грн. штрафу, 8500 (вісім тисяч п’ятсот) грн. державного мита, 78 (сімдесят вісім) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, зарахувавши зазначені суми в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок УДК у Солом'янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 26077951, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код платежу - 21081100 (символ звітності 106).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ ВІДЕО КОМУНІКАЦІЇ»(02218, м. Київ, вул. Райдужна, 27, код ЄДРПОУ 21535366) з будь –якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, до Державного бюджету України 1000000 (один мільйон) грн. штрафу, 8500 (вісім тисяч п’ятсот) грн. державного мита, 78 (сімдесят вісім) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, зарахувавши зазначені суми в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок УДК у Солом'янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 26077951, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код платежу - 21081100 (символ звітності 106).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські телекомунікаційні мережі»(03126, м. Київ, вул. М. Донця, 12-а, код ЄДРПОУ 30931228) з будь –якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, до Державного бюджету України 1000000 (один мільйон) грн. штрафу, 8500 (вісім тисяч п’ятсот) грн. державного мита, 78 (сімдесят вісім) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, зарахувавши зазначені суми в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок УДК у Солом'янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 26077951, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код платежу - 21081100 (символ звітності 106).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Головуючий, суддя           М.М. Нарольський

С у д д і           Р.І. Самсін

          О.М. Спичак

Дата підписання рішення: 16.11.2009 р.