Рішення № 683870, 31.05.2007, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "31" травня 2007 р. по справі № 8/25-40

За позовом Першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення, м. Рівне

До Відкритого акціонерного товариства „Луцьк – Фудз”, м. Луцьк

Про стягнення 5 667 000 грн. 00 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

Від позивача : Мазурок А.І., довір. №1870 від 27.12.2006р., Костенко М.В., довір. №101 від 18.01.2007р.

Від відповідача: Слупко Н. А., довір. №7 від 24.04.2007р.

В судовому засіданні взяв участь: Манзій П.П. - прокурор відділу представництва прокуратури Волинської обл.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. ст. 22, 29 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки учасників судового процесу.

В судовому засіданні 26.04.2007р. оголошувалась перерва, ухвалою суду від 16.05.2007р. судове засідання відкладалось за клопотанням відповідача.

Суть спору: прокурор в інтересах держави в особі позивача – Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення просить стягнути з відповідача - відкритого акціонерного товариства „Луцьк – Фудз” 5 667 000 грн. 00 коп. неповернутих згідно інноваційного договору

№ 1/99 від 14.06.1999 року.

Відповідач у відзиві №1777 від 24.04.2007р. просить провадження у справі припинити на підставі п.2 ст. 80 ГПК України, оскільки є рішення господарського суду Волинської області від 10.12.2001р. у справі №7/91-83 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

У судових засіданнях прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, поясненні від 31.05.2007р. № 01-117.Представник відповідача неповернення інноваційної позики не заперечувала, проте підтримала клопотання про припинення провадження у справі.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

14 червня 1999 року між Волинським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду України та відкритим акціонерним товариством „Луцький завод продовольчих товарів”, правонаступником якого згідно п. 1.1 Статуту є відкрите акціонерне товариство „Луцьк – Фудз”, був укладений інноваційний договір № 1/99 (далі договір а. с.6-8).

Відповідно до ст. 174 ГК України (ст. 4 ЦК УРСР від 18.07.1963 року) господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договору № 1/99 від 14.06.1999 року.

Згідно п. п. 1.1, 2.1.1, 2.2.12 договору позивач зобов’язувався надати відповідачу для реалізації інноваційного проекту „Впровадження технології виробництва низькокалорійної продукції типу масло – маргарин” цільову безвідсоткову позику в розмірі 5 800 000 грн., а відповідач – повернути позивачу кошти згідно з планом повернення, але не пізніше 30.06.2004 року. Згідно п. 6.1 договору його дія припиняється після виконання сторонами всіх умов договору або за взаємною згодою сторін.

На виконання договору позивач надав відповідачу цільову безвідсоткову позику в розмірі 5 800 000 грн.

Відповідач в порушення умов договору кошти повернув в сумі 133 000 грн.

Указом Президента України №1573 від 15.12.1999р. „Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” Державний інноваційний фонд ліквідовано. Рішенням господарського суду Волинської області від 10.12.2001р. у справі №7/91-83 постановлено припинити фінансові зобов’язання з інноваційного договору № 1/99 від 14.06.1999 року, укладеного між Волинським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду та ВАТ «Луцьк-Фудз».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із підстав, передбачених законодавством України.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦК УРСР, який діяв на момент ліквідації Фонду, законодавством України виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи може бути покладено на іншу юридичну особу. Постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 13.04.2000р. правонаступником Державного інноваційного фонду України та його регіональних відділень у частині майнових прав і обов’язків, у тому числі за договорами про надання інноваційних позик, визначено Українську державну інноваційну компанію.

Постановою правління Української державної інноваційної компанії № 320 від 22.10.2004р. Волинське регіональне відділення ліквідоване. Ліквідаційною комісією всі активи і пасиви ліквідованого відділення відповідно до п. 7 постанови передані Українській державній інноваційній компанії, а згідно акту №12 від 29.11.2004р. – Рівненському регіональному відділенню УДІК, в тому числі і дебіторська заборгованість ВАТ «Луцьк-Фудз» в сумі 5 667 000 грн. 00 коп.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 26.12.2001р. № 01-8/1415 повідомляється про правонаступництво Української державної інноваційної компанії по відношенню до Держіннофонду, п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. встановлено, що „господарським судам при вирішенні спорів за участю Української державної інноваційної компанії слід врахувати, що названа компанія є правонаступником прав і обов’язків, у тому числі за договорами про надання інноваційних позик Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень”, аналогічне положення міститься в абз. 10 Постанови судової палати з господарських справ Верховного Суду України від 25.02.2002р.

1 серпня 2000 року між Волинським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії та відкритим акціонерним товариством „Луцький завод продовольчих товарів”, правонаступником якого згідно Статуту є відкрите акціонерне товариство „Луцьк – Фудз”, було укладено додаткову угоду №1 (а. с. 9), відповідно до якої відповідач визнав заборгованість в сумі 5 800 000 грн. не перед відділенням Держіннофонду, а перед Волинським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії.

Згідно ст. 598 ЦК України (гл. 19 ЦК УРСР) зобов’язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 6.1 договору передбачено припинення дії договору виконанням сторонами всіх умов договору або за взаємною згодою сторін.

Згідно ст. ст. 599, 609 ЦК України (ст.ст. 216, 223 ЦК УРСР) зобов’язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином, ліквідацією юридичної особи, проте, крім випадків, коли законом або іншими нормативно – правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу. Постановою КМУ № 654 від 13.04.2000р. правонаступником Державного інноваційного фонду України та його регіональних відділень у частині майнових прав і обов’язків, у тому числі за договорами про надання інноваційних позик, визначено Українську державну інноваційну компанію.

Згідно ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, зокрема, відшкодування збитків. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Порушення зобов’язання є підставою виникнення цивільного охоронюваного правовідношення, в межах якого реалізується цивільно – правова відповідальність. Цивільне правовідношення має певний склад, елементами якого є протиправна поведінка, наявність шкоди (збитків), причинний зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою (збитками), які були завдані, вина правопорушника. Відповідальність за цивільним законодавством може бути покладена на особу і за відсутності повного складу правопорушення.

Отже, відповідач повинен нести відповідальність за невиконання договірних зобов’язань.

Відповідно до ч.1, п.8 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Державі заподіяна матеріальна шкода безпідставним неповерненням відповідачем безпроцентної інноваційної позики, яку не поніс би позивач у випадку належного виконання відповідачем договірних зобов’язань.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом слід розуміти діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов’язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспореного чи невизнаного цивільного права.

Неповерненням спірної суми відповідачем заподіяно збитки державі в особі Української державної інноваційної компанії, тому позовна вимога прокурора про стягнення 5 667 000 грн. підставна і підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача щодо відсутності збитків у позивача не прийняті судом до уваги, оскільки позивач поніс витрати наданням безвідсоткової інноваційної позики, яка підлягала поверненню у встановлені договором строки, проте відповідачем безпідставно не повернута.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, як правило, має місце у випадку наявності складу цивільного правопорушення, який включає в себе протиправну поведінку заподіювача, наявність негативних наслідків (шкоди), причинний зв’язок між протиправною поведінкою та наслідками, а також, як правило, вину заподіювача.

Протиправна винна поведінка відповідача (безпідставне неповернення позики) призвела до негативних наслідків – заподіяння шкоди державі.

Можливість широкого застосування судової форми захисту ґрунтується, насамперед, на положеннях ст. ст. 55, 124 Конституції України, постанови Пленуму Верховного Суду України „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 1.11.1996р. №9.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. Тобто, в силу положень цивільного законодавства предметом судового розгляду та вирішення можуть бути будь – які правовідносини, включаючи ті підстави виникнення, зміни та припинення яких передбачені правовими нормами, так і не передбачені ними, але в силу загально – дозвільного принципу регулювання приватно – правових відносин породжують правові наслідки.

Суд при дослідженні доказів і встановленні дійсних обставин справи може відмовити особі у захисті, зокрема, і незадоволенні, відмові у позові, у випадку зловживання своїми правами, посягання на права інших осіб.

Згідно ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні цивільних прав особа зобов’язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Дії відповідача щодо неповернення інноваційної позики вчинялися з наміром завдати шкоди державі в особі Української державної інноваційної компанії.

Клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі

п.2 ст. 80 ГПК України відхилено судом, оскільки рішення господарського суду від 10.12.2001р. у справі № 7/92-83 винесено не про стягнення коштів, а про припинення зобов’язань.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Луцьк – Фудз”,

м. Луцьк, вул. Ковельська, 150, р/р 260033005944 в ТОВ КБ „Західінкомбанк”

м. Луцьк, МФО 303484, код 00377163 на користь Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення, м. Рівне,

вул. 16 Липня, 10, р/р 265030165317 у філії „Укрексімбанк” м. Рівне, МФО 333539, код 13995125

- 5 667 000 грн. 00 коп. (п’ять мільйонів шістсот шістдесят сім тисяч грн.

00 коп.);

- 25 500 грн. 00 коп. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот грн. 00 коп.) державного мита в доход Державного бюджету України.

- 118 грн. 00 коп. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на р/р 31217259710002, одержувач коштів: УДК у м. Луцьку, банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області, код одержувача: 21741605, МФО 803014, КЕКД 22050000.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.М. Кравчук

Дата виготовлення повного

тексту рішення 05.06.2007р.

Суддя