Ухвала суду № 68383530, 17.08.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/716/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2210/17Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2017 року

та на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського про визнання недійсними конкурсів на заміщення вакантних посад викладацького корпусу Кременчуцького національного університету ім. м. Остроградського у 2011-2015 роках.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2016 року позивач звернувся до місцевого суду з вказаним позовом, уточненим у ході розгляду справи, до Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського, посилаючись на те, що упродовж кількох років він намагався безуспішно працевлаштуватися до Кременчуцького національного університет ім. Остроградського, але відповідач не проводив конкурси на заміщення вакантних посад.

З урахуванням наведеного прохав визнати недійсними конкурси на заміщення вакантних посад викладацького корпусу відповідача у 2011 - 2015 роках з відповідними правовими наслідками та компенсаціями позивачеві (а.с.1-6, 49).

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2017 року відмовлено позивачу у звільненні від сплати судового збору (а.с.168).

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2017 року клопотання позивача ОСОБА_2 задоволено.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського про перешкоджання трудовим відносинам і захист прав та інтересів інших осіб в частині визнання недійсним призначення осіб на посади викладацького корпусу Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського без конкурсної основи, про зобов'язання відповідача внести у трудові книжки даних осіб записи про конкурс, як такі, що є недійсними, про внесення записів про неконкурсне призначення їх на посади викладацького конкурсу Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського, та в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 15000,00 грн., залишено без розгляду.(а.с.169).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Кременчуцького національного університету ім.. М. Остроградського про визнання недійсними конкурсів на заміщення вакантних посад викладацького корпусу Кременчуцького національного університету ім. М.Остроградського у 2011-2015 роках, залишено без задоволення.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави недоплачений судовий збір в сумі 275,61 (двісті сімдесят п'ять гривень 61 коп) грн. (а.с.170-173).

З вказаним рішенням та ухвалами не погодився позивач та подав на них апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необгрунтованість та незаконність рішення та ухвал суду, порушення норм матеріального та процесуального права, просить: рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про визнання конкурсів на заміщення вакантних посад викладачів Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського 2011-2015 років недійсними, - як проведені без оголошень у засобах масової інформації; призначити правові наслідки щодо відповідальності відповідача за вчинене правопорушення; скасувати дві ухвали Автозаводського районного суду від 16.06.2017 року, як нерозглянуті тим судом до закінчення провадження у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що відповідач перетворив відкриті конкурси на закриті, та оголошував конкурси лише на заміщення посад керівників: ректор, директор, декан. Наведене, на думку апелянта, свідчить про множинну фальсифікацію конкурсного відбору викладацьких кадрів.

Вважає, що в рішенні суду застосовані підтасовки, оскільки у верхньому абзаці сторінки два рішення, оголошення в газеті подаються як такі, що вони є про конкурси науково-педагогічних працівників (викладачів), хоч насправді то є оголошення про конкурси керівників університету (ректори, директори, декани, завідуючі).

Зазначає, що ненадання відповідей на листи-звернення позивача та відсторонення його і інших викладачів від конкурсів шляхом їх втаємничення, - є переконливим доказом перешкоджання йому (позивачу) у прийомі на роботу. Вказує, що лист-відповідь Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського від 22.11.2015 року є сфабрикованим, оскільки він наданий на лист-запит від 23.11.2015 року, що є неможливим.

Окрім того, вказує на порушення, на його думку, місцевим судом ряду процесуальних норм.

Зауважує, що на заключному засіданні не існували і не розглядали дві ухвали від 16.06.2017 року, а тому, як вважає апелянт, вони були створені після винесення рішення суду та є недієспроможними і підлягають скасуванню.

У поданих до суду письмових запереченнях, Кременчуцький національний університет ім. М. Остроградського, вказує, що жодний нормативно правовий акт, який регулює прийняття на роботу науково-педагогічних працівників, не містить вимоги щодо проведення конкурсу на заміщення вакантних посад наукового-педагогічних працівників кожні 5 років та не визначає граничний строк перебування на такій посаді. Зауважує, що вакантними є посади після звільнення науково-педагогічного працівника, на підставах, визначених законом, а також при введенні нової посади до штатного розпису. При цьому, за період 2011-2015 років відповідачем оголошувались конкурси на заміщення саме вакантних посад, як того вимагає закон.

Зазначають, що в матеріалах справи наявні докази щодо опублікування у ЗМІ оголошень про проведення конкурсів на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників в Кременчуцькому національному університеті ім. М. Остроградського.

Вказують, що в рішенні суду першої інстанції, на підставі наданих відповідачем доказів, було встановлено той факт, що дійсно конкурси на заміщення вакантних посад оголошувались, про що видавався відповідний наказ, згідно вимог Положення №744.

Окрім того, відповідачем було зазначено, що твердження позивача про те, що «В рішенні суду застосовані підтасовки … оголошення в газеті подаються як такі, що вони про конкурси науково-педагогічних працівників (викладачів) - хоч насправді то є оголошення про конкурси керівників університету (ректор, директори, декани, завідуючі)», є безпідставні та сформульовані в силу правової необізнаності, оскільки, відповідно до постанови КМУ «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» від 14.06.2000 року №963, до посад науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації відноситься також керівник (ректор), керівник філіалу, завідувач кафедри, декан, заступник декана.

З урахуванням наведеного прохають постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги, а рішення та ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16червня 2017 року залишити без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 04.08.2017 року матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського про визнання недійсними конкурсів на заміщення вакантних посад викладацького корпусу Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського у 2011-2015 роках, повернуто до суду першої інстанції для виконання вимог ч.2 ст..293 ЦПК України щодо апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2017 року.

З урахуванням наведеного, апеляційним судом переглядається законність рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2017 року

та ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2017 року про залишення частини позовних вимог без розгляду.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, наказами ректора Кременчуцького національного університет ім.М. Остроградського від 13 червня 2013 року за №106-1, від 06 вересня 2013 року за №151-1, від 09 січня 2014 року за №05-1, від 26 січня 2015 року за №17-1, від 14 вересня 2015 року за №219-1 оголошено конкурси на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського (а.с.103, 105, 108, 111, 113).

Оголошення про проведення конкурсів були надруковані в газеті «Кременчуцький Телеграфь» (а.с.104, 106-107,109-110, 112, 114).

Окрім того, оголошення про конкурси на зайняття посад призначені наказами ректора Кременчуцького національного університет ім.М. Остроградського від 26 січня 2015 року за №17-1, від 14 вересня 2015 року за №219-1, були розміщені на сайті відповідача в розділі «Новини» (а.с.115-116).

23.10.2015 року за вх.№А-06/11-41, ОСОБА_2 звернувся до Кременчуцького національного університету ім. М.Остроградського із заявою, датованою 23.11.15 року, в якій просив повідомити, де публікувалися оголошення навчального закладу на заміщення вакантних посад у 2014- 2015 роках (а.с.82).

22.11.2015 року за вих.№А-06/11-41 проректором Кременчуцького національного університету ім. М.Остроградського В.В. Костіним направлено відповідь на вищевказану заяву позивача (вх.№А-06/11-41 від 23.10.2015 року), згідно якої позивачу повідомлено, що оголошення про проведення конкурсів на заміщення вакантних посад в Університеті у 2014-2015 роках опубліковані в газеті «Кременчуцький Телеграф» №4 (803) від 23.01.2014 року, №7 (858) від 12.02.2015 року та №38 (889) від 17.0.2015 року (а.с.102).

Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий суд виходив із того, що будь-які права позивача відповідачем порушені не були, ОСОБА_2 заяв щодо участі у вказаних конкурсах не подавав, в конкурсах участі не брав, доказів того, що він намагався працевлаштуватися до Кременчуцького національного університету ім. М.Остроградського, а відповідач створював у цьому перешкоди, суду не надано, а тому позов не підлягає до задоволення, як необґрунтований.

Такий висновок місцевого суду відповідає обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.ст.10,11,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з ч.3 ст.10, ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нормами «Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 24.12.2002 року №744 (далі - Положення) (який був чинний на момент оголошення спірних конкурсів) визначено порядок обрання за конкурсом осіб на вакантні посади науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації.

Так, пунктом 3 Положення визначено, що посада вважається вакантною після звільнення науково-педагогічного працівника на підставах, передбачених законодавством про працю, а також при введенні нової посади до штатного розпису вищого навчального закладу.

У пункті 2 Положення зазначено, що конкурс на заміщення вакантної посади оголошується керівником вищого навчального закладу, про що видається наказ. Оголошення про проведення конкурсу, терміни й умови його проведення публікуються в засобах масової інформації.

З матеріалів справи вбачається, що наказами ректора Кременчуцького національного університет ім.М. Остроградського від 13.06.2013 року за №106-1, від 06.09.2013 року за №151-1, від 09.01.2014 року за №05-1, від 26.01.2015 року за №17-1, від 14.09.2015 року за №219-1 оголошувалися конкурси на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників Кременчуцького національного університет ім. М. Остроградського (а.с.103, 105, 108, 111, 113). Оголошення про проведення конкурсів були надруковані в газеті «Кременчуцький Телеграфь» (а.с.104, 106-107,109-110, 112, 114).

Частиною 1 статті. 79 ЗУ «Про вищу освіту» від 01.07.2014 року визначено, що рішення та діяльність у сфері вищої освіти, крім інформації з обмеженим доступом, є відкритими. Інформація про процедури та результати прийняття рішень і провадження діяльності у сфері вищої освіти підлягає обов'язковому оприлюдненню на офіційних веб-сайтах та у засобах масової інформації, на інформаційних стендах та в будь-який інший спосіб.

У відповідності до даних вимог, оголошення про конкурси на зайняття посад, призначені наказами ректора Кременчуцького національного університету ім.М. Остроградського від 26 січня 2015 року за №17-1, від 14 вересня 2015 року за №219-1 були розміщені на сайті відповідача в розділі «Новини» (а.с.115-116).

Як убачається з наведеного, відповідачем, згідно вимог закону, неодноразово протягом 2011-2015 років оголошувались конкурси на заміщення вакантних посад та інформація про це була розміщена у засобах масової інформації та на сайті відповідача.

Разом із тим, ОСОБА_2 заяв щодо участі у вказаних конкурсах не подавав і, відповідно, в самих конкурсах участі не приймав. Доказів на підтвердження того, що він намагався працевлаштуватися до Кременчуцького національного університету ім.М. Остроградського, а відповідач перешкоджав йому у прийомі на роботу та подачі заяв або документів позивач не надав.

Враховуючи вищевикладене та обставини справи в їх сукупності, здійснивши аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову за безпідставністю.

З огляду на наведене доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач перетворив відкриті конкурси на закриті, та оголошував конкурси лише на заміщення посад керівників: ректор, директор, декан та наведене, на думку апелянта, свідчить про множинну фальсифікацію конкурсного відбору викладацьких кадрів, є безпідставними, як і посилання, що в рішенні суду застосовані підтасовки, оскільки у верхньому абзаці сторінки два рішення, оголошення в газеті подаються як такі, що вони є про конкурси науково-педагогічних працівників (викладачів), хоч насправді то є оголошення про конкурси керівників університету (ректори, директори, декани, завідуючі).

Відповідно до постанови КМУ «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» від 14.06.2000 року №963, до посад науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації, віднесено керівника (ректор, президент тощо), заступника керівника (перший проректор, проректор, перший віце-президент, віце-президент), діяльність якого безпосередньо пов'язана з навчально-виховним або науковим процесом, керівника філіалу, заступників керівника філіалу (діяльність яких безпосередньо пов'язана з навчально-виховним або науковим процесом), керівника вищого навчального закладу післядипломної освіти, що акредитований за III або IV рівнем, його заступників (діяльність яких безпосередньо пов'язана з навчально-виховним або науковим процесом), завідувача кафедрою - професор, професор, доцент, старший викладач, викладач, асистент, викладач-стажист, провідний концертмейстер, концертмейстер, декана, заступник декана, керівника навчально-наукового інституту у складі вищого навчального закладу IV рівня акредитації, його заступників (діяльність яких безпосередньо пов'язана з навчально-виховним або науковим процесом), вченого секретаря, завідувача: докторантурою, аспірантурою, ординатурою, інтернатурою, підготовчим відділенням.

З наведеного, вбачається. що всі вищеперелічені конкурси були оголошені на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників. Окрім того, наказом від 09 січня 2014 року за №05-1 було оголошено конкурс на заміщення посади професора кафедри комп'ютерних та інформаційних систем (а.с.108).

З урахуванням наведеного колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про закритість конкурсів на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників у Кременчуцькому національному університеті ім.М. Остроградського

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 не надавались відповіді на його листи-звернення, що, на думку позивача, є переконливим доказом перешкоджання йому у прийомі на роботу, а лист-відповідь Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського від 22.11.2015 року є сфабрикованим, оскільки він наданий на лист-запит від 23.11.2015 року, що є неможливим, колегія суддів також вважає безпідставними та необгрунтованими, виходячи з наступного.

Дійсно, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського із заявою, датованою 23.11.15 року з проханням повідомити, де публікувалися оголошення навчального закладу на заміщення вакантних посад у 2014- 2015 роках. Проте, зі вхідного штампу відповідача (вх. № А-06/11-41) вбачається, що дана заява надійшла до Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського 23.10.2015 року (а.с.82).

У подальшому, 22.11.2015 року за вихідним №А-06/11-41 проректором Кременчуцького національного університету ім. М.Остроградського В.В. Костіним направлено відповідь на вищевказану заяву, датовану 23.11.2015 року (Вх.№ А-06/11-41 від 23.10.2015 року) (а.с.102).

Окрім того, твердження апелянта про повторне звернення до відповідача із заявою, яка залишилась без відповіді, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки надана «Копія електронного листа ректору університету ім. М. Остроградського про працевлаштування» не містить відомостей коли та кому вказана заява була направлена, відсутні відомості про отримання її відповідачем (відсутній вхідний номер і т.п.) (а.с.81).

Посилання в апеляційній скарзі про необхідність проведення конкурсів на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників кожні п»ять років, є безпідставним, не містить обґрунтування нормами права, а тому до уваги колегії суддів також не приймається.

Доводи апеляційної скарги про порушення місцевим судом ряду процесуальних норм, не можуть стати підставою для скасування рішення суду, оскільки, згідно вимог ч.2 ст.308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань

Твердження апелянта стосовно того, що на заключному засіданні не існували і не розглядались дві ухвали від 16.06.2017 року, а тому вони були створені після винесення рішення суду та є недієспроможними і підлягають скасуванню, є безпідставними, оскільки, як убачається з Журналу судового засідання від 16.06.2017 року та звукозапису судового засідання від 16.06.2017 року, що маються у матеріалах справи, Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області дійсно було проголошено ухвалу про залишення частини позовних вимог ОСОБА_2 без розгляду. При цьому, як зазначено вище, ухвала місцевого суду від 16.06.2017 року про відмову позивачу у звільненні його від сплати судового збору, оскарженню в апеляційному порядку не підлягала, а тому колегією суддів не переглядається.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Окрім того, ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 04.08.2017 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення та ухвали суду задоволено. Поновлено строк на апеляційне оскарження рішення та ухвали суду, як пропущений з поважних причин.

Клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору задоволено частково. Відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2017 року та на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З урахуванням наведеного, з позивача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 606,32 грн. за оскарження рішення суду та 320,00 грн. за оскарження ухвали суду, а всього - 926,20 грн.

Таким чином, суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Згідно п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,312,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2017 року та ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2017 року, - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 926,20 (дев'ятсот двадцять шість гривень 20 коп.) грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ : /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ : /підпис/ Л.І. Пилипчук /підпис/ О.В. Чумак

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун