Рішення № 6838352, 09.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/376 09.11.09 За позовомВідкритого акціонерного товариства "Київмедпрепарат" до Закритого акціонерного товариства "Діавест+"

простягнення заборгованості

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаЗадорожна Л.Г., Зима І.П. –представники

від відповідачаПетровська Н.С. –представник В судовому засіданні 09.11.2009 на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою присутнього представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Київмедпрепарат" (далі - позивач) про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Діавест+" (далі - відповідач) 1021254,78 грн. заборгованості за Договором оренди з урахуванням 20%, на які збільшується орендна плата у разі прострочення її сплати на більше ніж 10 днів, та пені (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та уточнення позовних вимог).

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору оренди, відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання щодо оплати платежів, передбачених Договором оренди.

Відповідач позов визнає в частині заборгованості по орендній платі у розмірі 826 243,02 грн. Відповідач заперечує проти вимог про стягнення орендної плати у збільшеному розмірі на 20%, оскільки позивач не звертався з вимогою про збільшення орендної плати. Також відповідач не погоджується з розрахунком пені, тому що згідно з умовами договору пеня нараховується лише за прострочення сплати орендної плати, а позивачем, на думку відповідача, також нараховано пеню на комунальні платежі.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

08.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Київмедпрепарат" (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Діавест+" (орендар) було укладено Договір оренди б/н/716 (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне володіння і користування нежиле приміщення площею 1541,4 кв.м. у м. Києві по проспекту Перемоги, 120 (далі –приміщення, об’єкт оренди).

08.09.2008 позивачем було передано відповідачу об’єкт оренди за Актом прийому-передачі.

Згідно з п. 5.1.3 Договору орендна плата з 01.11.2008 становить 152222,00 грн.

Орендар за кожен місяць користування приміщенням згідно з п. 5.1.3 сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 152222,00 в т.ч. ПДВ з врахуванням індексу інфляції.

Відповідно до п. 5.2 Договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі рахунків, виставлених орендодавцем, не пізніше 15 числа поточного місяця.

При наявності інфляції розмір орендної плати змінюється на індекс інфляції за попередній місяць і враховується в кожному наступному місяці при виставленні рахунку-фактури з 01.12.2008.

Згідно з п. 5.6 Договору вартість комунальних платежів оплачується орендарем відповідно до займаних орендарем площ будівлі та виставлених рахунків орендодавцем.

У відповідності з п. 7.1 Договору орендар зобов’язаний своєчасно здійснювати орендні платежі та оплату комунальних послуг.

Згідно умов Договору позивачем виставлені відповідачу до сплати наступні рахунки-фактури на сплату орендної плати та комунальних платежів: № С|2009000421 від 31.01.2009 на суму 186839,53 грн., № С|2009000859 від 28.02.2009 на суму 191614,16 грн., № С|2009001375 від 31.03.2009 на суму 187594,98 грн., № С|2009001913 від 30.04.2009 на суму 189195,25 грн., № С|2009002396 від 31.05.2009 на суму 183023,06 грн., № С|2009002806 від 30.06.2009 на суму 186765,56 грн., № С|2009003330 від 31.07.2009 на суму 129793,22 грн.

В кінці кожного місяця оренди сторонами складались та підписувались Акти прийняття-передачі послуг з оренди, в яких також зазначалось, що орендар не має претензій до орендодавця по наданим послугам (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Відповідач зобов’язання щодо оплати платежів за Договором виконав не в повному обсязі, 25.02.2009 платіжними дорученнями № 5277 та № 1 відповідач сплатив позивачу 106876,00 грн. за оренду приміщення та комунальні послуги згідно рахунку № С|2009000421 від 31.01.2009, 26.03.2009 платіжним дорученням № 1635 відповідач сплатив позивачу 110254,16 грн. за оренду приміщення та комунальні послуги згідно рахунку № С|2009000859 від 28.02.2009, 24.04.2009 платіжним дорученням № 1770 відповідач сплатив позивачу 105296,58 грн. за оренду приміщення та комунальні послуги згідно рахунку № С|2009001375 від 31.03.2009, 25.05.2009 платіжним дорученням № 1859 відповідач сплатив позивачу 106156,00 грн. за оренду приміщення та комунальні послуги згідно рахунку № С|2009001913 від 30.04.2009.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

          Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язань.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання свої обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та комунальних послуг в розмірі 826 243,02 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем також нараховано 20% на заборгованість по орендній платі за прострочення її сплати на більше ніж 10 днів, та заявлено до стягнення нараховану суму разом з орендною платою.

Відповідно до п. 5.8 Договору у випадку прострочення орендарем сплати орендної плати більше ніж на 10 календарних днів понад строк, зазначений в п. 5.2 Договору, за вимогою орендодавця орендна плата збільшується на 20% і сплачується за подальші періоди терміну оренди у збільшеному розмірі.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У наданих позивачем рахунках-фактурах орендна плата визначена без збільшення її на 20%.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з вимогою про збільшення орендної плати на 20% у зв’язку з простроченням сплати орендної плати більше ніж на 10 календарних днів.

Згідно з п. 10.5 Договору зміни до даного Договору вносяться за погодженням сторін даного Договору у письмовій формі додатковою угодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, жодних додаткових угод щодо зміни розміру орендної плати (зокрема збільшення її на 20%) сторони не укладали.

Оскільки позивачем не доведено факт звернення до відповідача з вимогою про збільшення орендної плати на 20%, у зв’язку з простроченням сплати орендної плати, позов в частині стягнення з відповідача орендної плати у розмірі збільшеному на 20% задоволенню не підлягає.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 29763,18 грн.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до положень п. 9.1 Договору у випадку невиконання умов п. 5.2 Договору орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу

Вартість комунальних послуг не входить до орендної плати (п. 5.5 Договору).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до п. 2.1. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Оскільки факту погодження нарахування пені у випадку порушення відповідачем зобов’язання щодо сплати комунальних платежів не доведено, відповідного договору яким сторони передбачили таку відповідальність, суду не представлено, пеня за прострочення сплати комунальних платежів не може нараховуватись.

Суд не погоджується з розрахунком пені відповідача, що міститься у відзиві на позов, оскільки у платіжних дорученнях, якими відповідач частково перерахував платежі за Договором, у призначенні платежу зазначалось "оплата за оренду та комунальні послуги", у зв’язку з чим, позивач частину з перерахованих відповідачем коштів зараховував в рахунок погашення комунальних платежів.

Оскільки взяті на себе зобов’язання щодо сплати орендної плати відповідач виконав неналежним чином, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 9.1 Договору, ст. 611 Цивільного кодексу України, розмір якої, за розрахунком суду становить 29744,05 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 № 693 скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 № 361 "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ" та відновити дію постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 № 361.

Відповідно до вказаної постанови, у господарських справах встановлено розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Як вбачається з платіжного доручення № 9265 від 24.07.2009 позивачем сплачено 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається на день подання позовної заяви. Постанову № 693 вперше опубліковано в газеті “Урядовий кур’єр” від 14.07.2009 № 124.

За таких обставин, зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 197,00 грн. підлягають поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Діавест+" (03039, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 46/1-А, ідентифікаційний код 23585747, р/р 26008116930101 в ЗАТ "Сведбанк Інвест" в м. Києві, МФО 320650, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Відкритого акціонерного товариства "Київмедпрепарат" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139, ідентифікаційний код 00480862, р/р 26000010999980 в ВАТ Банку "Фінанси та Кредит", МФО 300131) заборгованість по орендній платі у розмірі 826243 (вісімсот двадцять шість тисяч двісті сорок три) грн. 02 коп., пеню у розмірі 29744 (двадцять дев’ять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 05 коп., державне мито у розмірі 8559 (вісім тисяч п’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн. 87 коп. та 98 (дев’яносто вісім) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В інший частині позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Київмедпрепарат" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139, ідентифікаційний код 00480862, р/р 26000010999980 в ВАТ Банку "Фінанси та Кредит", МФО 300131) зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 197 (сто дев’яносто сім) грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення:12.11.2009