Ухвала суду № 68383458, 17.08.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/4768/17 Номер провадження 11-сс/786/390/17Головуючий у 1-й інстанції Турченко П.В. Доповідач ап. інст. Костенко В. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - суддіКостенка В.Г.,суддів з секретаремМаліченка В.В., Томилка В.П., Гнітько А.М.,з участю прокурора слідчого адвоката власника майна Стовбуна В.О., Сахна О.М., Ольховської М.М., ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Полтавської області Стовбуна В.О., який брав участь у даному провадженні, на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 31 липня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання прокурора в кримінальному провадженні №32017170000000003 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 та ч.4 ст.358 КК України, про накладення арешту на автомобіль НОМЕР_1, що належить громадянину ОСОБА_8

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив про відсутність підстав вважати, що цей автомобіль є знаряддям, предметом чи доказом злочину, одержаний внаслідок вчинення злочину чи є доходом від такого майна. Також судом враховано відсутність у даному кримінальному провадженні цивільного позову, а також те, що про підозру жодній особі не повідомлялося.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання і накласти арешт на автомобіль, як на майно, що підлягає спеціальній конфіскації в якості знаряддя вчинення злочину та з метою забезпечення збереження речових доказів. При цьому зазначає, що даний автомобіль придбаний внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, та згідно з постановою слідчого від 28 липня 2017 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

В запереченнях на апеляційну скаргу адвокат Ольховська М.М. в інтересах власника майна ОСОБА_8 просить відмовити в її задоволенні. При цьому зазначає про відсутність доказів, що вказаний автомобіль є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, отриманий за рахунок доходів від злочинної діяльності або відповідає критеріям, передбаченим ч.1 ст.96-2 КК України. Крім того, вказує, що автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, придбаний за кредитні кошти та перебуває в заставі, а тому накладення на нього арешту порушить права та інтереси третіх осіб. Звертає увагу на відсутність повідомлення про підозру у кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Стовбуна В.О. на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення слідчого Сахна О.М., міркування адвоката Ольховської М.М. та власника майна ОСОБА_8 про законність судового рішення, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.

Приписами ст.170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Тобто, арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.

У першому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а в другому випадку - на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 та ч.4 ст.358 КК України. При цьому про підозру в даному провадженні нікому не повідомлялося.

Клопотання прокурора про накладення арешту на майно не містить жодних доводів про те, що автомобіль НОМЕР_1, який належить громадянину ОСОБА_8, набутий безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і власник знав чи повинен був знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність арешту автомобіля з метою забезпечення збереження речових доказів є непереконливими.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст.212 КК України, характеризується наявністю трьох обов'язкових ознак діяння, яке має вираження в ухиленні від сплати податків, зборів, (обов'язкових платежів); наслідками у виді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах (ч.3 ст.212 КК України) та необхідним причинним зв'язком між зазначеними діяннями і наслідками.

Ні клопотання прокурора про арешт майна, ні апеляційна скарга не містять обґрунтування того, яким чином належний громадянину ОСОБА_8 автомобіль може бути доказом вчинення злочину, передбаченого ст.212 КК України.

Більше того, як вбачається з матеріалів провадження, 27 липня 2017 року з 15 год. 55 хв. до 22 год. 40 хв. був проведений обшук автомобіля НОМЕР_1, під час якого нічого не було виявлено та вилучено (а.с.23-26).

Твердження прокурора про протиправну діяльність власника майна не узгоджується з відсутністю підозри в цьому кримінальному провадженні.

З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає визначених законом підстав для накладення арешту на автомобіль.

Рішення слідчого судді належним чином вмотивоване, істотних порушень кримінального процесуального закону при перегляді справи не виявлено, тому відсутні підстави для його скасування.

Отже, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.422, ст.405 та ст.407 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 31 липня 2017 року про відмову в накладенні арешту на автомобіль НОМЕР_1, який належить ОСОБА_8, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Полтавської області Стовбуна Володимира Олеговича, - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

СУДДІ:

Костенко В.Г. Маліченко В.В. Томилко В.П.