Рішення № 6838259, 18.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/134 18.08.09 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля-Тютюн», м. Тернопіль

до товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард», м. Київ

про стягнення 33654,61 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля-Тютюн»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард» про стягнення 33654,61 грн., у тому числі 28542,75 грн. основного боргу, 2630,75 грн. пені, 2152,27 грн. інфляційних нарахувань, 328,84 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «МС Ойл Кард»зобов’язань щодо оплати вартості товару отриманого за договором купівлі-продажу №17/06-08 від 17.08.2008 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2009 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 28.04.2009 року.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва від 15.05.2009 року продовжено строк вирішення спору.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, сторони в судове засідання призначене на 18.08.2009 року не з’явились, причини неявки представників відповідача в судове засідання не відомі. Позивач заявив клопотання про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні 18.08.2009 року прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2008 року між відповідачем та позивачем укладено договір купівлі-продажу продукції №17/06-08. Відповідно до п.1.1 вказаного договору позивач (продавець) продає, а відповідач (покупець) приймає та оплачує тютюнові та інші вироби.

Згідно з п.3.5 Договору №17/06-08 право власності на товар, що постачається, переходить до покупця з моменту його отримання та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Пункт 4.3 Договору №17/06-08 встановлює, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця або внесення готівки у касу продавця. Оплата товару проводиться на умовах відтермінування платежу на сім календарних днів.

У відповідності до умов Договору №№17/06-08 позивач поставив відповідачеві товар на підставі наступних видаткових накладних:

№СЕ000001468 від 09.10.2008 року на суму 904,62 грн.;

№СЕ000001500 від 09.10.2008 року на суму 1620,54 грн.;

№СЕ000001501 від 09.10.2008 року на суму 3343,72 грн.;

№СЕ000001503 від 09.10.2008 року на суму 1388,62 грн.;

№ПТ000002425 від 16.10.2008 року на суму 2595,4 грн.;

№СЕ000002569 від 16.10.2008 року на суму 839,12 грн.;

№СЕ000002571 від 16.10.2008 року на суму 2155,26 грн.;

№СЕ000002572 від 16.10.2008 року на суму 1491,94 грн.;

№СЕ000003569 від 23.10.2008 року на суму 1696,66 грн.;

№ПТ000005701 від 31.10.2008 року на суму 6223,14 грн.;

№ПТ000006145 від 04.11.2008 року на суму 6192,77 грн.

Зазначені видаткові накладні оформлені належним чином, підписані сторонами та скріплені печатками позивача та штампами відповідача.

Незважаючи на умови Договору №17/06-08 відповідач вартість отриманого згідно з вказаними видатковими накладними товару вчасно не оплатив, що підтверджується наявними в справі виписками з банківського рахунку позивача.

В зв’язку з цим позивач звернувся до відповідача з претензію від 08.12.2008 року, у якій вимагав оплатити 28542,75 грн. основного боргу, 754 грн. пені та 71,36 грн. 3% річних.

01.06.2009 року, тобто після порушення провадження по справі, відповідач перерахував на рахунок позивача 28542,77 грн. в якості оплати вартості отриманих тютюнових виробів. Зазначене підтверджується платіжним дорученням №7400 від 01.06.2009 року та банківською випискою з розрахункового рахунку позивача.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору купівлі-продажу.

Стаття 655 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У Договорі №17/06-08 вказано, що оплата товару проводиться на умовах відтермінування платежу на сім календарних днів. Проте відповідачем вартість отриманого товару у визначені строки сплачено не було.

З огляду на викладене суд вважає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на момент подання позову до суду у розмірі 28542,75 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Разом з тим, суд приймає до уваги той факт, що вказана вище заборгованість була добровільно погашена відповідачем після порушення провадження по справі. Відтак, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення 28542,75 грн. основного боргу підлягає припиненню відповідно до пп. 1-1 п.1 ст.80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат такими, що підлягають задоволенню в розмірах заявлених позивачем.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, а тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Пункт 5.1 Договору №17/06-08 визначає, що у випадку прострочення покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов’язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З огляду на вказане суд вбачає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2630,75 грн. пені таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що сума основного боргу була погашена відповідачем після порушення провадження по справі, витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд

ВИРІШИВ:

Провадження по справі в частині стягнення суми основго боргу в розмірі 28542, 77 грн. припинити.

Решту позовних вимог задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „МС Ойл Кард”” (02660, м. Київ, вул. Попудренка,52, код 32527593, р/р 26003400751481 в КОФ АКБ „Укрсоцбанк” МФО 321013 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля-Тютюн»(46020, м. Тернопіль, вул. Д. Лук’яновича, 1, код 30622532, р/р 260004734 в Тернопільській обласній дирекції „Райфайзен банк Аваль”, МФО 338501) 2630,75 грн.(дві тисячі шістсот тридцять гривень сімдесят п’ять копійок) пені, 2152,27 грн. (дві тисячі сто п’ятдесят дві гривні двадцять сім копійок) інфляційних нарахувань, 328,84 грн. (триста двадцять вісім гривень вісімдесят чотири копійки) 3% річних, 336,54 грн. (триста тридцять шість гривень п’ятдесят чотири копійки) державного мита, 312,50 грн. (триста дванадцять гривень п’ятдесят копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова