Рішення № 68381624, 17.08.2017, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Справа № 285/2860/16-ц

провадження № 2/0285/191/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17.08.2017 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Помогаєва А.В., за участі секретаря судового засідання Кравець І.А., за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради як органу опіки та піклування до ОСОБА_6, ОСОБА_2, про скасування реєстрації права власності, визнання договорів купівлі-продажу недійсними та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, Новоград-Волинської міської ради, третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, скасування реєстрації права власності, визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

12.10.2016 позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив наступне:

- скасувати реєстрацію права власності від 14.06.2016 рокуна будинок № 8 за адресою: провулок Долинний в м. Новоград-Волинський, за ОСОБА_6;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 9/10 частин будинку № 8 на провулку Долинному в м. Новоград-Волинський від 26.08.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_7;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/10 частин будинку № 8 на провулку Долинному в м. Новоград-Волинський від 30.08.2016 р., посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_7;

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на первинному обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

11.10.1996 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 було укладено договір обміну, відповідно до якого ОСОБА_9 набув право власності на житловий будинок № 8 по провулку Долинному в м. Новоград-Волинський.

Згідно довідки про склад сім`ї від 02.02.2006 року неповнолітня ОСОБА_8 проживала за вищевказаною адресою.

ОСОБА_9 помер 10.03.2006 року.

Порушуючи права спадкоємців, ОСОБА_6 здійснила реєстрацію права власності на вищевказаний будинок, після чого 26.08.2016 р. уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу 9/10 частин вказаного будинку, а 30.08.2016 р. договір купівлі-продажу 1/10 будинку № 8 по пров. Долинний в м. Новоград-Волинський. На момент укладання договорів неповнолітня ОСОБА_8 мала право користування будинком.

Правочини щодо відчуження будинку вчинені відповідачами без згоди органу опіки та піклування, що є порушенням ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», а також вимог ст. 203 ЦК України.

ОСОБА_4 у даній справі подано зустрічний позов, в якому зазначає, що вона є спадкоємицею ОСОБА_9 та просить визнати недійсними вищезазначені договори, визнати за нею право власності в порядку спадкування на будинок № 8 по провулку Долинному в м. Новоград-Волинський.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити. Пояснила, що неповнолітня ОСОБА_8 проживала разом зі своєю матірю ОСОБА_10 у будинку, який належав ОСОБА_9 У звязку з позбавленням матері батьківських прав та відсутністю достовірних відомостей про батька (при реєстрації народження запис внесено в порядку ст. 135 СК України), дитина тимчасово перебуває у дитячому будинку сімейного типу. Після досягнення повноліття ОСОБА_8 має право на повернення до будинку № 8 по пров. Долинний в м. Новоград-Волинський, оскільки згідно чинного законодавства за нею зберігається це житло. Відчуження будинку без дозволу органу опіки та піклування в даному випадку є підставою для визнання правочинів недійсними. Представник позивача не заперечувала проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_11

Представник третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору в судовому засіданні підтримала первинний позов та вимоги зустрічного позову. Посилалась на те, що батьками ОСОБА_4 були ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які мали фактичні шлюбні відносини. Разом з ними до смерті батька вона постійно проживала у ІНФОРМАЦІЯ_2. З ними також проживала молодша сестра ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно якої ОСОБА_9 не зареєстрував своє батьківство.

Третя особа вважає, що оскаржувані правочини є недійсними, оскільки ОСОБА_6 втратила право власності на будинок внаслідок укладання з ОСОБА_9 договору міни жилих будинків від 11.10.1996 року. Після смерті власника ОСОБА_9 відповідач ОСОБА_6 скористалась тим, що ОСОБА_9 не зареєстрував за собою право власності на придбаний будинок в БТІ. Вона зареєструвала за собою право власності на будинок на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину, оригінал якого вилучено нотаріусом під час посвідчення договору міни. Таким чином, ОСОБА_6 розпорядилась майном, яке на момент укладання договорів їй не належало, отримавши обманним шляхом дублікат недійсного правовстановлюючого документу. ОСОБА_4 народилась 04.10.1994 року, на момент смерті батька була неповнолітньою, є єдиним спадкоємцем за законом. Зареєстрована у будинку з моменту отримання паспорту - 17.02.2012 року.

Представник відповідача ОСОБА_2у судовому засіданні проти первинного та зустрічного позовів заперечувала. Посилалась на те, що ОСОБА_9 не зареєстрував у бюро технічної інвентаризації договір обміну від 11.10.1996 року. Таким чином, він не набув права власності на будинок № 8 по пров. Долинному в м. Новоград-Волинський, а ОСОБА_6 залишилась його власником. На момент вчинення правочинів купівлі-продажу неповнолітні діти у будинку не проживали, отже згода органу опіки та піклування не була необхідна. Надала будинкову книгу, яка містить записи про реєстрацію в спірному будинку лише родини ОСОБА_2. Крім того, посилалась на те, що на теперішній час спірний будинок зруйновано, що унеможливлює визнання права власності на нього за будь-якими особами.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі та давши їм належну оцінку, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону «Про охорону дитинства» органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчужені жилих приміщень та купівлі нового житла.

Вирішуючи спори про захист прав дітей під час укладання договорів, суди повинні в кожному конкретному випадку перевіряти право користування житловим приміщенням дитиною, яке може ґрунтуватися на документальній підставі та на вимогах чинного законодавства відповідно до ст. 405 ЦК України.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.03.1992 року ОСОБА_6 стала власником жилого будинку № 8 по провулку Долинному в м. Новоград-Волинський (т. 2, а.с. 6)

За договором обміну від 11.10.1996 р. укладеним між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, ОСОБА_9 набув право власності на будинок № 8 по провулку Долинному в м. Новоград-Волинський, а ОСОБА_6 на будинок № 17 по провулку Крайньому в м. Житомирі. (т. 1, а.с. 71)

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.08.2016 року вбачається, що 14.06.2016 року на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.06.2016 року державним реєстратором Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради внесено запис про реєстрацію права власності ОСОБА_6 на будинок № 8 по провулку Долинному в м. Новоград-Волинський. (т. 1, а.с.19)

26.08.2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 зареєстровано право власності ОСОБА_2 на 9/10 будинку № 8 по провулку Долинному в м. Новоград-Волинський, на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.2016 року №3771 (т. 1, а.с. 20 зворотній бік).

30.08.2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 зареєстровано право власності ОСОБА_2 на 1/10 будинку № 8 по провулку Долинному в м. Новоград-Волинський, на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.2016 року №3796 (т.1, а.с. 20).

За клопотанням сторін судом витребувано у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_7 матеріали нотаріальних справ договору купівлі-продажу від 26.08.2016 року №3771, договору купівлі-продажу від 30.08.2016 року №3796.

З тексту оспорюваних договорів та доданих документів вбачається, що під час відчуження будинку ОСОБА_6 на підтвердження права власності надала дублікат свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.03.1992 року. (т.1, а.с. 196)

Крім того, продавець надала нотаріусу довідку КП «Новоград-Волинськ-житлосервіс» про відсутність зареєстрованих у будинку осіб. (т. 1, а.с. 139)

Позивачем до позовної заяви надано копію довідки від 02.02.2006 року про склад сімї ОСОБА_12, згідно якої в будинку № 8 по провулку Долинному в м. Новоград-Волинський проживали: чоловік ОСОБА_9, дочка ОСОБА_4, син ОСОБА_13, дочка ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 7)

Представником ОСОБА_4 надано будинкову книгу, яка містить записи про реєстрацію проживання ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_4 на момент укладання спірних правочинів.

Надана суду копія паспорту громадянина України ОСОБА_10 містить відмітку про реєстрацію місця її проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 з 01.08.2001 року (т. 1, а.с.9)

За правилами ст. 29 ЦК України місце проживання дитини у віці до 14 років визначається за місцем проживання батьків.

Згідно свідоцтва про народження серії 1-ТП № 028289 від 17.05.2006 р. батьками ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 вказані ОСОБА_14, ОСОБА_10 (т. 1, а.с. 5)

Згідно свідоцтва про народження серії 1-ТП № 027354 від 12.05.2006 р. батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 вказані ОСОБА_9, ОСОБА_10 (т. 1, а.с. 97)

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ТП № 030605 від 13.03.2006 р. ОСОБА_9 помер 10.03.2006 року (а.с. 10).

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 23.03.2006 року № 2-п-735/06 ОСОБА_10 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітніх ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а.с. 6)

Рішенням Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №394 від 11.06.2009 року ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 як дітей позбавлених батьківського піклування, влаштовано до дитячого будинку сімейного типу (т.1, а.с. 12)

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_10 померла 16.02.2017 року (т. 1, а.с. 68)

Згідно ч. 1 ст. 248 Сімейного Кодексу України передбачено, що дитина-сирота і дитина, позбавлена батьківського піклування, яка проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі, прийомній сім'ї, має право на збереження права користування житлом, у якому вона раніше проживала.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що наданими доказами підтверджується право неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, на проживання у ІНФОРМАЦІЯ_6.

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 3 ст. 215 ЦК України визначає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування визначені ст. 224 ЦК України. Зокрема, таким наслідком є нікчемність правочину.

Частиною 3 ст. 47 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Внаслідок укладення правочинів щодо відчуження часток будинку відповідач ОСОБА_2 набув право користування та розпорядження спірним будинком.

З метою реєстрації в будинку покупця та членів його родини виготовлено нову будинкову книгу, яка не містить відомостей про реєстрацію неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1

З пояснень представника відповідача слідує, що ОСОБА_2 скориставшись своїм правом власника знищив спірний будинок, оскільки вважав його непридатним для проживання.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими посилання органу опіки і піклування на порушення житлових прав неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок укладання оспорюваних договорів купівлі-продажу та задовольняє вимоги про визнання їх недійсними з підстави відсутності згоди органу опіки і піклування.

Суд також визнає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_4 за зустрічним позовом, з огляду на наступне.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним

Судом встановлено, що за договором обміну від 11.10.1996 р. укладеним між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, ОСОБА_9 набув право власності на будинок № 8 по провулку Долинному в м. Новоград-Волинський, а ОСОБА_6 на будинок № 17 по провулку Крайньому в м. Житомир (т. 1, а.с. 71).

На момент укладання зазначеного договору правовідносини сторін регулювались Цивільним Кодексом Української РСР (1963 р.)

Згідно ст. 241 ЦК Української РСР за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

Отже, правочин обміну будинків має відповідати вимогам, що ставляться до договорів купівлі-продажу.

Форма договору купівлі-продажу жилого будинку визначалась ст. 227 ЦК УРСР, яка визначала наступне: «Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.»

Таким чином, законом прямо передбачалась лише недійсність правочину внаслідок недотримання нотаріальної форми. Відсутність реєстрації такого договору у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів не впливала на дійсність правочину.

Договір обміну будинків від 11.10.1996 року посвідчено державним нотаріусом Першої Житомирської державної нотаріальної контори (т. 2, а.с. 3).

Згідно ч. 1 ст. 128 ЦК Української РСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідачами не надано доказів визнання недійсним договору обміну будинків від 11.10.1996 р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_6

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

У звязку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що за договором обміну від 11.10.1996 р. укладеним між ОСОБА_9 та ОСОБА_6С, остання втратила право власності на будинок № 8 по провулку Долинному в м. Новоград-Волинський, оскільки розпорядилась ним уклавши правочин про відчуження майна на користь ОСОБА_9 При цьому вона придбала інше майно, а саме будинок № 17 по провулку Крайньому в м. Житомир.

ОСОБА_9 став власником будинку № 8 по провулку Долинному в м. Новоград-Волинський і будь-яких правочинів щодо розпорядження цим будинком не вчиняв.

Отже, ОСОБА_6 не набувала повторно право власності на спірний будинок та не могла розпоряджатись ним, у тому числі шляхом відчуження.

На підставі дубліката свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 132 від 01.06.2016 р. ОСОБА_6 14.06.2016 р. зареєструвала право власності на житловий будинок № 8 по провулку Долинний в м. Новоград-Волинський.

Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Оскільки право власності ОСОБА_6 на спірний будинок, що посвідчувалось зазначеним свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, від 17.03.1992 року, припинилось внаслідок укладання договору обміну від 11.10.1996 року, слід дійти висновку, що реєстрація такого права на підставі дублікату свідоцтва, яка відбулась 14.06.2016 р., суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню.

У звязку зі смертю ОСОБА_9 10.03.2006 року відкрилась спадщина, до складу якої увійшов спірний будинок.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України).

Оскільки дочка померлого ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини не досягла 18 років, вона вважається такою, що прийняла спадщину, відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України.

Згідно ч. 6 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

26.08.2016 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 9/10 частин житлового будинку № 8 по провулку Долинному в м. Новоград-Волинський, зареєстрованого в реєстрі за № 1771.

30.06.2016 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 1/10 частин житлового будинку № 8 по провулку Долинному в м. Новоград-Волинський, зареєстрованого в реєстрі за № 3796.

Оскільки право власності на будинок на час укладання оспорюваних договорів купівлі-продажу не було набуто відповідачем ОСОБА_6 з передбачених законом підстав, як того вимагає ст. 328 ЦК України, отже їй не належали і права власника, в тому числі передбачене ч. 1 ст. 317 ЦК України право розпорядження майном.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

За таких обставин, позовна вимога про визнання права власності на спірний будинок за ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті батька підлягає задоволенню.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на факт знищення будинку, оскільки належних доказів цього факту не надано. Зі звіту обстеження будинку, виготовленого на замовлення ОСОБА_2, вбачається лише непридатність будівлі до проживання.

Технічний паспорт будинку містить інформацію про наявність будинку із господарськими будівлями (сараї літ "Б", "б", погріб літ. "В", гараж літ. "Г", вбиральня літ. "Д", огорожа № 2) за адресою: пр. Долинний, 8, в м. Новоград-Волинський.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 349 ЦК України у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. На теперішній час до відповідного державного реєстру речових прав на нерухоме майно такі відомості не внесено.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що договори купівлі-продажу були оформлені на підставі свідоцтва про спадщину ОСОБА_6 незаконно, в супереч чинному договору обміну від 11.10.1996 р., власником будинку був ОСОБА_9, а після його смерті - спадкоємець ОСОБА_4

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За правилами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч 1. ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На підставі вищевикладеного, суд задовольняє позовні вимоги первинного позивача і третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідачів.

Враховуючи, що орган опіки і піклування звільнений від сплати судового збору, суд стягує збір з відповідачів на користь держави.

Оскільки позовна вимога органу опіки щодо скасування державної реєстрації права власностіна спірний будинок від 14.06.2016 року стосується лише відповідача ОСОБА_6, судовий збір за даною вимогою в розмірі 551,20 грн. підлягає стягненню саме з ОСОБА_6

Сума судового збору за вимогами органу опіки і піклування про визнання недійсними двох договорів купівлі-продажу становить 551,20 Х 2 = 1102,40 грн. Дана сума підлягає стягненню з відповідачів на користь держави в рівних частинах.

За таких обставин, суд стягує з відповідача ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в сумі 1102 грн. 40 коп., а з відповідача ОСОБА_2 - в сумі 551 грн. 20 коп.

Судові витрати ОСОБА_4 зі сплати судового збору в сумі 3496,77 грн. суд стягує на її користь з відповідачів у рівних частинах - по1748,39 грн. з кожного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Скасувати реєстрацію права власності від 14.06.2016 р.на будинок № 8 за адресою провулок Долинний в м. Новоград-Волинський, за ОСОБА_6.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 9/10 частин будинку № 8 на провулку Долинному в м. Новоград-Волинський від 26.08.2016 р., посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/10 частин будинку № 8 на провулку Долинному в м. Новоград-Волинський від 30.08.2016 р., посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Визнати за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок №8 з господарськими будівлями (сараї літ "Б", "б", погріб літ. "В", гараж літ. "Г", вбиральня літ. "Д", огорожа № 2) за адресою: провулок Долинний, № 8, в м. Новоград-Волинський, у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_9, який помер 10.03.2006 р.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в сумі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 551 (п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1748 (одна тисяча сімсот сорок вісім) грн. 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1748 (одна тисяча сімсот сорок вісім) грн. 39 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскарженов апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21.08.2017 року.

Суддя А.В. Помогаєв