Рішення № 68379410, 14.08.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 серпня 2017 року Справа № 913/526/17

Провадження №33/913/526/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Імпел ОСОБА_1, м.Київ

до Публічного акціонерного товариства Алчевський коксохімічний завод, м.Сєвєродонецьк, Луганська область,

про стягнення 1 809 747 грн 47 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Богуславська Є.В.

У засіданні брали участь представники:

від позивача: ОСОБА_2, на підставі довіреності від 19.06.2017, ОСОБА_3 на підставі довіреності від 29.03.2017;

від відповідача: ОСОБА_4, на підставі довірності від 03.01.2017 №10-01.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Імпел ОСОБА_1 звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Алчевський коксохімічний завод про стягнення на підставі договору про надання послуг №10100436/195ю від 15.07.2013 та в подальшому укладених до нього додаткових угод: №1 від 13.08.2013, №2 від 27.09.2013, №3 від 01.11.2013, №4 від 01.04.2014, №5 від 13.06.2014, №6 від 16.09.2014, №7 від 01.12.2014, №8 від 01.02.2015, №9 від 31.03.2015, №10 від 30.06.2017, №11 від 31.08.2015, №12 від 31.12.2015, забогованості в розмірі 1 809 747 грн 47 коп., з яких:

- 1400902 грн 76 коп. - сума основного боргу;

- 64675грн 93 коп. - сума нарахованих 3% річних;

- 344168 грн 78 коп.- втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.07.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.07.2017.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 31.07.2017 розгляд справи відкладено на 14.08.2017 у звязку з не наданням всіх необхідних документів для розгляду справи та неявкою представника відповідача.

В наданих письмових поясненнях за вих.№4773/7 від 31.07.2017 позивач послався на те, що акти про надання послуг №3498 від 31.10.2014 на суму 126 526 грн 12 коп., №4008 від 31.12.2014 на суму 107797 грн 83 коп. (складені сторонами за зобовязаннями жовтня, грудня 2014 року) були підписані обома сторонами, однак оригінали були втрачені у звязку зі зміною штату працівників позивача. Крім того, рахунки за зазначеними актами були частково оплачені відповідачем, що підтверджується банківською випискою з рахунку.

За таких обставин представник позивача заявив клопотання про витребування оригіналів вказаних документів у відповідача для огляду в судовому засіданні та долучення належним чином завірених копій актів №3498 від 31.10.2014 на суму 126 526 грн 12 коп., №4008 від 31.12.2014 на суму 107797 грн 83 коп., до матеріалів справи.

В судове засідання 14.08.2017 прибули представники обох сторін.

Представник позивача в судовому підтримав позовні вимоги повністю, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором в частині проведення своєчасного та повного розрахунку за надані послуги з прибирання приміщень протягом жовтня, грудня 2014 жовтня 2016 року, у звязку з чим позивачем на підставі п ст.625 ЦК України також нараховано відповідачу 3% річних та інфляційні.

Від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву від 10.08.17 № 10-319, в якому відповідач, посилаючись на п.п.3.9, 3.10 договору зазначив про те, що підставою для здійснення виконання відповідачем зобовязання з оплати наданих послуг є акти наданих послуг, оформлені належним чином. У договорі сторонами було узгоджено, що оплата послуг наданих виконавцем за даним договором, проводиться замовником протягом 30 календарних днів після підписання сторонами акту (актів) наданих послуг. Акти та рахунки для оплати послуг повинні бути надані замовнику не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Отже, за твердженням відповідача, отримання рахунків є необхідною умовою здійснення розрахунків за договором. Натомість позивачем не надано доказів отримання відповідачем рахунків, не надано підписаних актів про надання послуг №3498 від 31.10.2014 на суму 126 526 грн 12 коп., №4008 від 31.12.2014 на суму 107797 грн 83 коп. За таких обставин відповідач вважає необґрунтованим нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за вказаний період.

Крім того, відповідач зазначає, що лише 21.06.2017 позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яка була отримана останнім 30.06.2017, тому відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України строк виконання зобовязання -07.07.2017, а термін прострочки треба відраховувати з 07.08.2017 (т.1, а.с.206-207).

В судовому засіданні на запитання суду представник відповідача пояснив про неможливість виконання вимог ухвали суду щодо надання для огляду в судовому засіданні оригіналів актів прийняття послуг, складених сторонами за жовтень, грудень 2014 року, оскільки через перереєстрацію підприємства, зміну місцезнаходження та зміни у штаті працівників на підприємстві, оригінали вказаних актів у відповідача також відсутні.

Представником позивача в судовому засіданні подано письмове клопотання від 14.08.2017 про відмову від частини заявлених позовних вимог щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних у відповідності до ст.ст.22, 78 ГПК України (т.1, а.с.246-247).

В поданій заяві позивач відмовився від заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних в частині 7 712 грн 62 коп., нарахованих за зобовязаннями жовтня, грудня 2014 року (за актом №3498 від 31.10.2014 у сумі 489,38 грн за актом №4008 від 31.12.2014 у сумі 7223,24 грн) та інфляційних втрат в частині 68 299 грн 49 коп., нарахованих за зобовязаннями жовтня, грудня 2014 року (за актом №3498 від 31.10.2014 у сумі 4895,72 грн та актом №4008 від 31.12.2014 у сумі 63403,77 грн.).

Враховуючи подану заяву про відмову від частини позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача: 1400902 грн 76 коп. - суму основного боргу; 56963 грн 31 коп. 3% річних та 275869 грн 29 коп. інфляційні втрати.

Судом розяснені представнику позивача процесуальні наслідки відмови від частини позовних вимог згідно ст.ст.78, 80 ГПК України.

В судовому засіданні представник підтримав подану заяву, просив її прийняти, задовольнити позовні вимоги повністю з її урахуванням.

Судом прийнята відмова позивача від заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних в частині 7 712 грн 62 коп., нарахованих за зобовязаннями жовтня, грудня 2014 року (за актом №3498 від 31.10.2014 у сумі 489,38 грн за актом №4008 від 31.12.2014 у сумі 7223,24 грн) та інфляційних втрат в частині 68 299 грн 49 коп., нарахованих за зобовязаннями жовтня, грудня 2014 року (за актом №3498 від 31.10.2014 у сумі 4895,72 грн та актом №4008 від 31.12.2014 у сумі 63403,77 грн.).

Відповідачем через канцелярію суду подано клопотання за вих.№10-320 від 10.08.2017 про відстрочення виконання рішення суду до 31.12.2017 у звязку із скрутним фінансовим становищем, призупиненням господарської діяльності підприємства через тривання антитерористичної операції на Сході країни (т.1, а.с.220-222).

В судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити клопотання, надати додатковий час для добровільного виконання зобовязань перед позивачем та відстрочити виконання рішення для можливості його виконання до 31.12.2017.

У судовому засіданні 14.08.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, та заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Імпел ОСОБА_1 (далі позивач), як виконавцем, та Публічним акціонерним товариством Алчевський коксохімічний завод (далі відповідач), як замовником, укладено договір про надання послуг №№10100436/195ю від 15.07.2013 (далі договір) (т.1, а.с.34-37).

Згідно предмету договору, замовник доручає, а виконавець зобовязується якісно, у відповідності до вимог відповідача, своїми зусиллями і в строк надавати послуги з прибирання приміщень вказані в договорі, сприяти здійсненню інших функцій, повязаних з діяльністю відповідача, а також надавати інші послуги за погодженням сторін (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору замовник зобовязується прийняти та оплатити послуги, які здійснюються виконавцем, згідно умов даного договору.

Пункт 1.3. передбачає, що замовник приймає на себе обовязок по виконанню комплексу послуг по прибиранню приміщень та площ замовника, на підставі належним чином оформленого двостороннього акту приймання-передачі, площі і вартість обслуговування котрих вказана в додатку №2 до цього договору.

Договір вступає в силу з та діє по 31.12.2013 (п.6.1. договору).

Дострокове припинення дії даного договору не звільняє виконавця від зобовязань надання послуг, оплата яких вже була проведена, а замовника від зобовязання оплатити фактичні надані виконавцем послуги, що передбачено п.6.4. договору.

В п.3.1. договору, сторони погодили, що вартість послуг на обєкті визначається шляхом встановлення фіксованої вартості за обслуговування обєкту, вказаної в додатках №1 та №2 цього договору.

Відповідно до п.3.2. договору приймання-передача наданих послуг за місяць послуг до договору здійснюється сторонами в кінці кожного місяця по акту наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюються їх печатками та являються невідємною частиною договору (далі акт).

Пункт 3.3. договору передбачає, що акт складається на всі обєкти, на яких надаються послуги, з розбивкою по кожному з обєктів, якщо сторонами не обумовлено інше. Акт надається замовнику виконавцем в двох екземплярах до 28-30 числа (включно) кожного місяця.

Акти, включаючи проміжні і регіональні є підставою формування рахунку виконавцем і підставою для оплати існуючого рахунку замовником (3.8. договору).

Згідно п.3.9. договору оплата послуг, наданих виконавцем за даним договором, проводиться замовником протягом 30 календарних днів після підписання сторонами акту (актів) наданих послуг.

Акти і рахунки для оплати послуг повинні бути надані замовнику не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (п.3.10. договору).

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод: №1 від 13.08.2013, №2 від 27.09.2013, №3 від 01.11.2013, №4 від 01.04.2014, №5 від 13.06.2014, №6 від 16.09.2014, №7 від 01.12.2014, №8 від 01.02.2015, №9 від 31.03.2015, №10 від 30.06.2017, №11 від 31.08.2015, №12 від 31.12.2015, якими сторони змінювали тарифи на визначені послуги та кількість обєктів, на яких надавалися послуги, а додатковою угодою №12 від 31.12.2015 договір пролонговано до 31.12.2016.

На виконання вказаних умов договору, та укладених до нього додаткових угод, позивачем були надані відповідачу з прибирання приміщень на обєктах відповідача в період з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року включно. Отримані послуги відповідач повністю не оплатив (відповідач повністю розрахувався за зобовязаннями листопада 2014 року та частково за зобовязаннями жовтня, грудня 2014 року), внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 1 400 902 грн 76 коп., за стягненням якої та, нарахованих у звязку із допущенням простроченням, 3% річних та інфляційних втрат, звернувся позивач до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.

За своєю правовою природою, укладений між сторонами договір №10100436/195ю від 15.07.2013 є договором про надання послуг, до якого застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України, глав 19-22 Господарського кодексу України.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Факт належного виконання позивачем, як виконавцем, зобовязань за договором №10100436/195ю від 15.07.2013, зокрема надання послуг з прибирання приміщень протягом жовтня, грудня 2014 року жовтня 2016 року, підтверджується наявними матеріалами справи актами надання послуг, а також виставленими відповідачу рахунками для оплати наданих послуг.

В матеріалах справи наявні наступні копії актів надання послуг: №3498 від 31.10.2014 на суму 126526 грн 12 коп., №4008 від 31.12.2014 на суму 107797 грн 83 коп., №86 від 31.01.2015 на суму 107797 грн 83 коп., №349 від 28.02.2015 на суму 57444 грн 84 коп., №702 від 31.03.2015 на суму 57444 грн 84 коп., №949 від 30.04.2016 на суму 57444 грн 84 коп., №1159 від 31.05.2015 на суму 57 444 грн 84 коп., №1514 від 30.06.2015 на суму 57 444 грн 84 коп., №1718 від 31.07.2015 на суму 57 444 грн 84 коп., №2055 від 31.08.2015 на суму 57 444 грн 84 коп., №2356 від 30.09.2015 на суму 57 444 грн 84 коп., №2680 від 31.10.2015 на суму 57 444 грн 84 коп., №3063 від 30.11.2015 на суму 57 444 грн 84 коп., №3389 від 31.12.2015 на суму 57 444 грн 84 коп., №26 від 31.01.2016 на суму 57 444 грн 84 коп., №298 від 29.02.2016 на суму 57 444 грн 84 коп., №657 від 31.03.016 на суму 57 444 грн 84 коп., №946 від 30.04.2016 на суму 57 444 грн 84 коп., №1222 від 31.05.2016 на суму 53921 грн 36 коп., №1508 від 30.06.2016 на суму 53921 грн 36 коп., №1811 від 31.07.2016 на суму 53921 грн 36 коп., №2296 від 31.08.2016 на суму 53921 грн 36 коп., №2671 від 30.09.2016 на суму 53921 грн 36 коп., №3010 від 31.10.2016 на суму 53921 грн 36 коп. (т.1, а.с.81-126, 152-153)

На підтвердження наданих послуг позивачем також долучені податкові накладні (т.1, а.с.154-180).

Як вбачається з матеріалів справи, вказані акти надання послуг (окрім актів №3498 від 31.10.2014 на суму 126526 грн 12 коп., №4008 від 31.12.2014 на суму 107797 грн 83 коп.) підписані представниками обох сторін без зауважень, підписи представників скріплені печатками підприємств.

Всього позивачем були надані послуги з прибирання приміщень протягом жовтня, грудня 2014 року жовтня 2016 року на загальну суму 1 527 322 грн 54 коп.

Натомість відповідачем, як замовником, зобовязання виконувалися не належним чином, розрахунок було проведено лише частково, за зобовязаннями жовтня 2014 року на суму 120 103 грн 18 коп. (платежі вчинені відповідачем 31.05.2016, 06.09.2016 та 13.10.2016), та за зобовязаннями грудня 2014 року на суму 6 316 грн 60 коп.(платіж від 14.11.2016) що підтверджується обома сторонами, зокрема долученими позивачем довідками з банківської установи (т.2, а.с.4-7).

Надаючи оцінку копіям актів надання послуг: №3498 від 31.10.2014 на суму 126526 грн 12 коп., №4008 від 31.12.2014 на суму 107797 грн 83 коп., долучених позивачем, в яких відсутній підпис представника відповідача, суд враховує наступне.

Відповідач не заперечує факт складання чи підписання зазначених актів, лише посилається на те, що позивачем не надано на підтвердження заявлених вимог про стягнення боргу за ними належним чином оформлених актів згідно вимог п.п.3.9, 3.10 договору.

Разом з тим, представники обох сторін на вимогу суду надали пояснення щодо неможливості надання для огляду оригіналів складених актів за жовтень та грудень 2014 року, які як вказує позивач, були підписані сторонами, однак в подальшому втрачені через зміну місцезнаходження, зміни в штаті працівників.

В судовому засіданні на запитання суду представник відповідача також пояснив про неможливість виконання вимог ухвали суду щодо надання для огляду в судовому засіданні оригіналів актів прийняття послуг, складених сторонами за жовтень, грудень 2014 року, оскільки через перереєстрацію підприємства, зміну місцезнаходження та зміни у штаті працівників на підприємстві, оригінали вказаних актів у відповідача також відсутні.

Наразі судом враховується, що відповідачем здійснювалися неодноразові платежі протягом всього 2016 року саме за цими актами, в призначеннях платежів міститься посилання на відповідні рахунки, виставлені позивачем на підставі цих складених актів за зобовязаннями жовтня, грудня 2014 року.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд не може погодитися з доводами відповідача про те, що строк виконання зобовязання слід обраховувати з 07.07.2017 (дати отримання претензії з вимогою про сплату боргу відповідачем), а термін прострочки - з 07.08.2017, оскільки відсутні докази виставлення позивачем рахунків на оплату відповідачу (як необхідної умови здійснення розрахунків за договором), а претензія разом з долученими копіями актів та рахунків була направлена лише 21.06.2017.

Як вже зазначалося вище, у відповідності до приписів ст.530 Цивільного кодексу України, саме в п.3.9. договору сторонами були погоджені строки виконання зобовязань, зокрема визначено, що оплата послуг, наданих виконавцем за даним договором, проводиться замовником протягом 30 календарних днів після підписання сторонами акту (актів) наданих послуг.

Дійсно, у відповідності до положень п.3.10. договору обовязок надання актів і рахунків для оплати послуг покладено на виконавця.

Разом з тим, сторонами не було визначено в договорі порядку надання таких документів (поштою/нарочно) замовнику, не передбачено обовязку підтверджувати факт вручення, тощо.

Наразі позивач зазначає про належне виконання умов п.3.3., 3.10 договору щодо щомісячного складання актів та рахунків та надання їх відповідачу. Про зазначене також свідчить сам факт підписання відповідачем вказаних актів, окрім актів надання послуг: №3498 від 31.10.2014 на суму 126526 грн 12 коп., №4008 від 31.12.2014 на суму 107797 грн 83 коп. В свою чергу по цим актам відповідач проводив розрахунок з позивачем, і як вже зазначалося вище, в призначеннях платежів вказував саме відповідні рахунки. Враховуючи зазначене, відсутні підстави вважати, що відповідачем не отримувалися відповідні акти та рахунки.

Водночас, у таких правовідносинах усталеною є практика, що рахунок це комерційний документ, в якому зазначено платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, та суму належного платежу. Отже, виставлення такого рахунку є обовязковим, якщо кредитор не знає а ні платіжних реквізитів, а ні суми платежу. Лише в такому разі згідно з ч.2 ст.613 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може бути відстрочено.

Ненадання рахунків не є відкладальною умовою в розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора.

Тому наявність або відсутність рахунків не звільняє відповідача від обовязку зі сплати заборгованості та своєчасного виконання зобовязань з оплати наданих послуг, яке в даному випадку має виконуватися згідно п.3.9. договору протягом 30 календарних днів після підписання сторонами акту (актів) наданих послуг.

Відповідна правова позиція, зокрема, наведена і в постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 року у справі №3-3902к09.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості у відповідача в сумі 1 400 902 грн 76 коп. за отримані послуги з прибирання приміщень протягом жовтня, грудня 2014 року жовтня 2016 року, строк виконання зобовязань з оплати по яким, враховуючи умови п.3.9. договору (оплата послуг, наданих виконавцем за даним договором, проводиться замовником протягом 30 календарних днів після підписання сторонами акту (актів) наданих послуг) вже настав.

Оскільки відповідачем зазначених обставин не спростовано, доказів погашення боргу під час розгляду спору не надано, суд визнає обґрунтованою вимогу заявлену про стягнення основного боргу в сумі 1 400 902 грн 76 коп. за надані послуги з прибирання приміщень протягом жовтня, грудня 2014 року жовтня 2016 року за договором про надання послуг №10100436/195ю від 15.07.2013.

Розглядаючи заявлені додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат, господарський суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося, в п.3.9. договору сторони погодили, що оплата послуг, наданих виконавцем за даним договором, проводиться замовником протягом 30 календарних днів після підписання сторонами акту (актів) наданих послуг.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем (а.с.8-13) та встановлено наявність в ньому помилок.

Зокрема, позивачем за зобовязаннями квітня, липня, грудня 2015 року, березня, червня, вересня 2016 неправильно визначено дату виникнення прострочення, без врахування вимог ст.254 Цивільного кодексу України, коли 30-й день виконання зобовязання припадає на вихідний/святковий день, який переноситься на перший робочий день.

За таких обставин, судом здійснено правильний розрахунок 3% річних за допомогою правової програми «Законодавство» за зобовязаннями січня 2015 року жовтня 2016 року (враховуючи заяву позивача про відмову від частини позовних вимог):

№/дата актуСума боргуПеріод прострочення3% річних№86 31.01.2015107797, 8303.03.2015-16.06.20177398,18№349 28.02.201557444,8431.03.2015-19.06.20173824,41№702 31.03.201557444,8401.05.2015-19.06.20173678,05№949 30.04.201557444,8403.06.2015-19.06.20173522,23№1159 31.05.201557444,8401.07.2015-19.06.20173390,03№1514 30.06.201557444,8431.07.2015-19.06.20173248,39№1718 31.07.201557444,8401.09.2015-19.06.20173097,30№2055 31.08.201557444,8401.10.2015-19.06.20172955,66№2356 30.09.201557444,8431.10.2015-19.06.20172814,01№2680 31.10.201557444,8401.12.2015-19.06.20172667,65№3063 30.11.201557444,8431.12.2015-19.06.20172526,00№3389 31.12.201557444,8402.02.2016- 19.06.20172370,62№26 31.01.201657444,8402.03.2016- 19.06.20172234,05№298 29.02.201657444,8431.03.2016-19.06.20172097,50№657 31.03.201657444,8405.05.2016-19.06.20171932,72№946 30.04.201657444,8431.05.2016-19.06.20171810,28№1222 31.05.201653921,3601.07.2016-19.06.20171562,23№1508 30.06.201653921,3602.08.2016-19.06.20171420,81№1811 31.07.201653921,3631.08.2016-19.06.20171292,62№2296 31.08.201653921,3601.10.2016-19.06.20171155,61№2671 30.09.201653921,3601.11.2016-19.06.20171018,61№3010 31.10.201653921,3601.12.2016-19.06.2017886,00Всього: 56 902 грн 96 коп.

Враховуючи вищевикладене, обґрунтовано підлягають стягненню з відповідача 3% річних в загальній сумі 56 902 грн 96 коп., розраховані за зобовязаннями січня 2015 року жовтня 2016 року.

Відносно заявленої додаткової вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, які розраховані останнім за загальний період з 03 березня 2015 року по 19 червня 2017 року на загальну суму 275869 грн 29 коп., враховуючи заяву позивача про відмову від частини позовних вимог, суд зазначає наступне.

За приписами п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.13-15), господарський суд зауважує про наявність в ньому арифметичних помилок, зокрема, неправильне визначення періодів протягом яких можуть нараховуватися інфляційні втрати, та неправомірність застосування індексів інфляції за неповні місяці.

Крім того, як вбачається позивач у розрахунку округлював сукупний індекс інфляції. Оскільки за правильним розрахунком суду інфляційні за окремими зобовязаннями лютого, червня, липня, вересня 2015 року, лютого, червня, липня 2016 (через неокругляння індексів, а застосування точних показників наведених у програмі «Законодавство») складають більші суми, ніж заявлені позивачем, суд вважає за можливе прийняти саме суми позивача, заявлені за ці місяці.

№/дата актуСума боргуПеріод нарахування інфляційнихІнфляційні втрати№86 31.01.2015107797, 83квітень 2015- травень 201745525,07№349 28.02.201557444,84квітень 2015- травень 201721966,58№702 31.03.201557444,84травень 2015- травень 201714226,11№949 30.04.201557444,84липень 2015- травень 201712403,90№1159 31.05.201557444,84липень 2015- травень 201712403,90№1514 30.06.201557444,84серпень 2015- травень 201710833,50№1718 31.07.201557444,84вересень 2015- травень 201711523,18№2055 31.08.201557444,84жовтень 2015- травень 201712079,37№2356 30.09.201557444,84листопад 2015- травень 201710716,15№2680 31.10.201557444,84грудень 2015- травень 201711613,91№3063 30.11.201557444,84січень 2016- травень 201711133,86№3389 31.12.201557444,84березень 2016- травень 201710795,12№26 31.01.201657444,84квітень 2016- травень 201710119,48№298 29.02.201657444,84квітень 2016- травень 20178487,49№657 31.03.201657444,84червень 2016- травень 20177769,48№946 30.04.201657444,84червень 2016- травень 20177769,48№1222 31.05.201653921,36липень 2016- травень 20177415,60№1508 30.06.201653921,36вересень 2016- травень 20176331,06№1811 31.07.201653921,36вересень 2016- травень 20176391,37№2296 31.08.201653921,36жовтень 2016- травень 20176572,85№2671 30.09.201653921,36листопад 2016- травень 20174925,15№3010 31.10.201653921,36грудень 2016- травень 20172884,64Всього: 254 887 грн 25 коп.Враховуючи зазначене, з відповідача обґрунтовано підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 254 887 грн 25 коп.

Відповідачем 14.08.2017 до суду подано заяву про відстрочення виконання рішення зі сплатою стягненої суми 31.12.2017 (а.с.167-170).

Заява обґрунтована тим, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, зокрема, станом на 01.07.2017 відповідач отримав збитки у розмірі 9335966 грн 00 коп., що підтверджується даними звіту про фінансові результати.

Відповідач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на території Луганської області, зареєстрований як платник податків в Харківському управлінні офісу ВПП ДФС (місцезнаходженням підприємства є м.Сєвєродонецьк). Основні виробничі фонди відповідача розташовані у м.Алчеську Луганської області. З метою збереження потужностей підприємства основні фонди були передані в оренду ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», однак незважаючи на вжиті заходи підприємство перебуває в скрутному становищі.

Найближчою залізничною станцією, яка примикає до заводу є станція Комунарськ Донецької залізниці. Блокування залізничного руху по станціях Ясинувата, станції Донецого вузла, Горлівки, Стаханова, Антрацит, Луганськ, Комунарськ призводить до розриву технологічних ланцюжків, відсутності сировини та неможливості відправки готової продукції відповідача, і як наслідок до фактичного призупинення металургійного виробництва.

Крім того, ПАТ «Укрзалізниця» 03.06.2016 введена конвенція №ЦЦ0-12/131 на заборону прийому до перевезення завантажених та порожніх вагонів з усіх країн СНД і Балтії у напрямі залізничних станцій Донецького та Луганського напрямів.

Блокування залізничного руху призводить до неможливості відправки готової продукції ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», наслідком чого є зупинення металургійного та коксохімічного виробництва, відсутність обігових коштів, та ускладнює розрахунки останнього з відповідачем, заборгованість якого станом на 01.07.2017 складає НОМЕР_1 грн.

За таких обставин, відповідач просить відстрочити виконання рішення зі сплатою стягнених сум до 31.12.2017, що створить реальні умови для можливості виконання рішення суду.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Проаналізувавши доводи відповідача, та перевіривши надані на підтвердження докази, суд дійшов висновку, що фінансовий стан відповідача на даний час у значній мірі перешкоджає повному фактичному виконанню рішення суду у даній справі.

Вирішуючи заявлене відповідачем клопотання, суд зауважує, що місцезнаходженням більшості основних засобів та виробничих потужностей відповідача є непідконтрольна на даний час Україні територія (м. Алчевськ), проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що триває, створює обєктивні складнощі у веденні господарської діяльності підприємства.

Судом приймаються до уваги доводи відповідача про те, що перелічені вище обставини, які тривають майже три роки, обєктивно призвели до суттєвого дефіциту обігових коштів у відповідача, що стало причиною несвоєчасного та неповного розрахунку з позивачем та наявного браку коштів на сьогоднішній день.

Разом з тим, судом враховується принцип дотримання балансу інтересів сторін (як стягувача так і боржника), а отже враховується строк, на який просить відповідач відстрочити виконання рішення суду, що в свою чергу сприятиме створенню умов для реального виконання зобовязань перед позивачем.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви відповідача частково та надання відстрочки виконання рішення суду зі сплатою присуджених до стягнення сум до 30.09.2017.

Встановлені за матеріалами справи обставини та доводи позивача відповідач під час розгляду спору не спростував, докази здійснення погашення боргу в матеріалах справи також відсутні.

Враховуючи вищевикладене, позов визнається обґрунтованим, підлягає задоволенню частково. З відповідача на користь позивача слід стягнути основний борг в сумі 1 400 902 грн 76 коп., інфляційні втрати в сумі 254 887 грн 25 коп., 3% річних у сумі 56 902 грн 96 коп. В іншій частині позову слід відмовити.

Провадження у справі стосовно заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних в частині 7 712 грн 62 коп., нарахованих за зобовязаннями жовтня, грудня 2014 року, та інфляційних втрат в частині 68 299 грн 49 коп., нарахованих за зобовязаннями жовтня, грудня 2014 року, на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України підлягає припиненню.

Відповідно до положень ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 25 690 грн 39 коп. слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.22, 44, 49, 78, п.4 ч.1 ст.80, ст. 82, п.6 ст.83, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Імпел ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Алчевський коксохімічний завод задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі стосовно заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних в частині 7 712 грн 62 коп., нарахованих за зобовязаннями жовтня, грудня 2014 року, та інфляційних втрат в частині 68 299 грн 49 коп., нарахованих за зобовязаннями жовтня, грудня 2014 року.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Алчевський коксохімічний завод, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, вул.Вілєсова, буд.20А, 93400, ідентифікаційний код 00190816, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Імпел ОСОБА_1, вул.Шота Руставелі 38Б, кім.12, 01033, ідентифікаційний код 35634872, основний борг в сумі 1 400 902 грн 76 коп., інфляційні втрати в сумі 254 887 грн 25 коп., 3% річних у сумі 56 902 грн 96 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 25 690 грн 39 коп.

4. В решті позову відмовити.

5. Заяву Публічного акціонерного товариства Алчевський коксохімічний завод про відстрочення виконання рішення суду задовольнити частково.

6. Відстрочити виконання рішення суду від 14.08.2017 у справі №913/526/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Імпел ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Алчевський коксохімічний завод про стягнення основного боргу в сумі 1 400 902 грн 76 коп., інфляційних втрат в сумі 254 887 грн 25 коп., 3% річних у сумі 56 902 грн 96 коп., витрат зі сплати судового збору в сумі 25 690 грн 39 коп., до 30.09.2017.

Видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 19.08.2017.

Суддя О.В. Драгнєвіч