Рішення № 6837907, 24.11.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2009 р. Справа № 9/153

Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: судді Фанди Оксани Михайлівни при секретарі судового засідання Поліводі Сергію Володимировичу розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Ярковиця", вул.Василіянок, 15-А/12, м.Івано-Франківськ, 76014

до відповідача Виконавчий комітет Івано-Франківськоі міської ради, вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76000

про зобов"язання вчинити певні дії

За участю представників сторін:

Від позивача: Мануляк Євген Йосипович - представник, (довіреність б/н від 20.10.2009 року)

Від відповідача: Гуменний Остап Іванович - головний спеціаліст юридичного відділу, (довіреність № 1389/01-17/07-в від 03.09.2009 року)

Заявлено вимогу про зобов"язання виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради усунути перешкоди у користуванні позивачем Приватним підприємством "Ярковиця" земельною ділянкою загальною площею 0, 0644 га, шляхом надання згоди на будівництво торгово-адміністративного комплексу з закладами громадського харчування на вул. Василіянок, 15 в м. Івано-Франківську.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в поновму обсязі та просив суд їх задоволити. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне. 19.10.06 року рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради позивачу надано право на проведення проектно-пошукових робіт (збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва торгово-адміністративного комплексу з закладами громадського харчування на вул. Василіянок, 15 в м. Івано-Франківську.

Відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 18.06.09 року позивачу було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва торгово-адміністративного комплексу з закладами громадського харчування на вул. Василіянок, 15 в м. Івано-Франківську.

06.07.09 року між позивачем та Івано-Франківською міською радою був укладений договір оренди землі. Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору позивач вправі використовувати земельну ділянку згідно цільового призначення.

Позивач звернувся до відповідача виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з метою отримання дозволу на будівництво торгово-адміністративного комплексу з закладами громадського харчування на вул. Василіянок, 15 в м. Івано-Франківську. 21.07.09 року питання про надання дозволу розглядалось на засіданні виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, однак у його прийнятті відмовлено.

Відповідно до листа № 2227/01-08/23 управління архітектури та містобудування причиною відмови у наданні дозволу на будівництво торгово-адміністративного комплексу з закладами громадського харчування на вул. Василіянок, 15 в м. Івано-Франківську є те, що позивачем на проведено виключення існуючого будинку № 15 на вул. Василіянок з Державного реєстру нерухомих пам"яток України.

Із посиланням на Закон України "Про основи містобудування", Закон України "Про охорону культурної спадщини" представник позивача зазначив, що спірний будинок № 15 по вул. Василіянок не перебуває у Державному реєстрі нерухомих пам"яток України,а, відповідно відмова у наданні дозволу на будівництво є незаконною.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив в повному обсязі та просив суд в їх задоволенні відмовити. В обгрунтування заявлених заперечень представник відповідача зазначив наступне. Будинок № 15 по вул. Василіянок в м. Івано-Франківську є пам"яткою культурної спадщини місцевого значення згідно розпорядження представника Президента України в Івано-Франківській області № 102 від 16.03.93 року.

Закон УРСР "Про охорону і використання пам"яток історії та культури" введено в дію з 01.11.78 року Постановою ВР УРСР віл 13.07.78 року № 3601-ІХ та втратив чинність згідно із Законом України від 08.06.2000 року № 1805-ІІІ.

Таким чином, всі прийняті рішення згідно яких, надано статус об"єкта культурної спадщини та включено до списків об"єктів культурної спадщини, також визнаються пам"ятками відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 року.

Із посиланням на ст. 24, 22, 15, 14 Закону представник відповідача зазначив, що позивачем не подано виконавчому комітету міської ради відповідні документи, що підтверджують виключення будинку № 15 по вул. Василіянок у м. Івано-Франківську з Державного реєстру нерухомих пам"яток України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне. 19.10.06 року рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 405 "Про матеріали управління архітектури і містобудування виконкому міської ради" позивачу надано право на проведення проектно-пошукових робіт (збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки) для будівництва торгово-адміністративного комплексу з закладами громадського харчування на вул. Василіянок, 15 в м. Івано-Франківську ( п. 3 рішення).

Відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради "Про оформлення та надання в оренду (власність) земельних ділянок фізичним і юридичним особам" від 18.06.09 року позивачу було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва торгово-адміністративного комплексу з закладами громадського харчування на вул. Василіянок, 15 в м. Івано-Франківську.

Відповідно до акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки ПП "Ярковиця" жодних претензій при встановленні та узгодженні меж землекористувачів не заявлено. Копія акту наявна в матеріалах справи.

06.07.09 року між ПП "Ярковиця" та Івано-Франківською міською радою був укладений договір оренди землі, відповідно до п. 1, 2 якого у володіння і користування передається земельна ділянка площею 0, 0644 га для будівництва торгово-адміністративного комплексу з закладами громадського харчування на вул. Василіянок, 15 в м. Івано-Франківську.

23.07.09 року Івано-Франківська міська рада відповідно до вищезазначеного договору оренди землі передала ПП "Ярковиця" земельну ділянку площею 0, 0644 га на вул. Василіянок, 15 в м. Івано-Франківську у платне володіння і користування (оренду), про що складено акт акту прийому-передачі земельної ділянки.

Позивач звернувся до відповідача виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з метою отримання дозволу на будівництво торгово-адміністративного комплексу з закладами громадського харчування на вул. Василіянок, 15 в м. Івано-Франківську. 21.07.09 року питання про надання дозволу розглядалось на засіданні виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, однак у його прийнятті відмовлено.

29.09.09 року позивач звернувся до відповідача із проханням обгрунтування причини відмови у наданні дозволу на будівництво. Відповідно до листа № 2227/01-08/23 від 05.10.09 року управління архітектури та містобудування причиною відмови у наданні дозволу на будівництво торгово-адміністративного комплексу з закладами громадського харчування на вул. Василіянок, 15 в м. Івано-Франківську є те, що позивачем на проведено виключення існуючого будинку № 15 на вул. Василіянок з Державного реєстру нерухомих пам"яток України.

Відмова виконавчого комітету Івано-Фрнківської міської ради є такою, що не відповідає вимогам закону та порушує права позивача щодо користування орендованою земельною ділянкою з огляду на наступне.

Відповідно до розпорядження представника Президента України в Івано-Франківській області від 16.03.93 року № 102 "Про доповнення до переліку пам"яток містобудування та архітектури місцевого значення" об"єкт по вул. Василіянок, 15 внесено до переліку пам"яток містобудування і архутектури місцевого значення.

Відповідно до Закону УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" від 13.07.78 року № 3600-IX, який діяв на момент прийняття розпорядження від 16.03.93 року № 102, державне управління в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури здійснюється Радою Міністрів СРСР, Радою Міністрів Української РСР, виконавчими комітетами обласних, районних, міських, районних у містах, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те державними органами охорони пам'яток відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР. Спеціально уповноваженими державними органами охорони пам'яток історії та культури в Українській РСР є Міністерство культури Української РСР, Державний комітет Ради Міністрів Української РСР у справах будівництва, Головне архівне управління при Раді Міністрів Української РСР та їх органи на місцях, а також інші державні органи, до компетенції яких законодавством Союзу РСР і Української РСР віднесено здійснення зазначених функцій.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 17 вищевказаного Закону переліки пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об'єктів з переліків пам'яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української РСР. Внесення об'єктів у переліки пам'яток історії та культури і виключення з них провадяться за поданням спеціально уповноважених державних органів охорони пам'яток історії та культури.

Таким чином, зазначені норми Закону не встановлювали повноважень представника Президента України по області щодо можливості віднесення об"єктів до пам"яток містобудування і архутектури місцевого значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Враховуючи те, що розпорядження від 16.03.93 року № 102 прийняте представником Президента із перевищенням повноважень, наданих йому законом, суд при прийнятті рішення не застасовує вказаний акт як такий, що не відповідає законодавству України.

В матеріалах справи наявна копія листа відділу охорони культурної спадщини та музейної роботи управління культури Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 122-Д від 13.11.09 року, в якому зазначено, що відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" об"єкти включені до списків (переліків) пам"яток історії та культури відповідно до Закону УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" від 13.07.78 року визнаються пам"ятками, а тому даний об"єкт не потребує додаткового занесення до Державного реєстру нерухомих пам"яток України. Слід вказати, як зазначалось вище, спірний об"єкт внесено до пам"яток культурної спадщини не на підставі законодавства.

Вказане твердження є помилковим, оскільки Закон не містить прямої вказівки на відсутність необхідності занесення до Державного реєстру нерухомих пам"яток України об"єктів, включених до списків пам"яток на підставі Закону УРСР. Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини", чинного на момент вирішення справи, об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи поширюється правовий статус пам'ятки.

Виходячи зі змісту норм Закону України "Про охорону культурної спадщини", необхідними ознаками належності нерухомого майна до пам'ятки культурної спадщини є: внесення даного об'єкту до Державного реєстру нерухомих пам'яток України ( ст. 13); наявність свідоцтва про реєстрацію об'єкта культурної спадщини як пам'ятки ( ст. 14); наявність охоронного договору на цей об'єкт ( ст. 23).

Відповідачем не подано суду доказів включення спірного об"єкту ( будинку № 15 по вул. Василіянок) до Державного реєстру та, як наслідок, відсутні документи (свідоцтво та охоронний договір), на підставі яких спірний об'єкт належить до пам'ятки культурної спадщини.

Тердження представника відповідача щодо необхідності вилучення спірного об"єкту з Реєстру в порядку ст. 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини" в спірному випадку не має місця, оскільки суду не доведено факт належності об"єкта до пам"яток культури.

Суд також звертає увагу, що в договорі оренди землі від 06.07.09 року, укладеному між сторонами у справі, відсутня вказівка на належність житлового будинку до пам'яток культурної спадщини, зокрема в п. 2, 3 Договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0, 0644 га, відповідно до плану (схеми) розташування, що додається. На земельній ділянці розташований об"єкт нерухомого майна - житловий будинок.

В матеріалах справи також наявні копії договорів купівлі-продажу квартир № 7, 8 в будинку № 15 по вул. Василіянок, укладених між фізичною особою Яблонь Я. Д. та ПП "Ярковиця", згідно яких підприємство стало власником вказаних квартир. Решта квартир теж були викуплені позивачем у власників квартир.

Згідно технічного заключення Івано-Франківського філіалу "НДІПроектреконструкція" житлово-комунального господарства "Про стан аварійного будинку № 15 на вул. Василіянок в м. івано-Франківську" величина фізичного зносу конструктивних елементів визначена згідно правил оцінки фізичного зносу житлових будинків КДП-2041-12, Україна, 226-93 становить 71, 06 % . Загальний стан конструкцій та великий об"єм відновлювальних робіт дає підставу стверджувати про економічну недоцільність капітального ремонту житлового будинку.

Відповідно до Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики № 273 від 05.12.2000 року для одержання дозволу на виконання будівельних робіт забудовник (замовник) повинен подати до інспекції держархбудконтролю рішення виконавчого комітету відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об"єкта містобудування.

Стаття 40 ЗК України встановлює, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. "г" ч. 1 та ч. 2 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частинами 2, 3 статті 22 Закону України "Про основи містобудування" встановлено, що право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Предметом договору оренди землі від 06.07.09 року є надання в оренду земельної ділянки саме для будівництва торгово-адміністративного комплексу з закладами громадського харчування на вул. Василіянок, 15 в м. Івано-Франківську.

Частини 1, 2 ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" встановлює, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону. Замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови. До заяви (клопотання) можуть бути додані передпроектні роботи.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не доведено суду правомірність відмови позивачу у наданні дозволу на здійснення будівництва торгово-адміністративного комплексу з закладами громадського харчування на вул. Василіянок, 15 в м. Івано-Франківську, оскільки документальне підтвердження належності спірного об"єкту до пам"яток культурної спадщини відсутнє, чим порушено законні права та інтереси землекористувача.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першої ст.6 Закону України “Про судоустрій України” усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

          Згідно з п.5 частини першої ст.3 Цивільного кодексу України однією з основних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.

          Частина перша ст.16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

          Таким чином, звернення особи до суду за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів гарантовано законодавством України .

          При цьому, частиною 3 ст.16 Цивільного кодексу України , передбачається, що суд при дослідженні і встановленні дійсних обставин справи може відмовити особі(позивачу) у захисті , не застосовуючи жоден із перерахованих у вказаній нормі способів, у випадку зловживання своїми правами.

          Відповідачем не доведено жодної із визначених ст. 13 Цивільного кодексу України форм зловживання правом, яке вчинено б позивачем.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

          Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 3, 13, 16 Цивільного кодексу України, ст. 95, 152 Земельного кодексу України, Законом УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", Законом України "Про планування і забудову територій", Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про основи містобудування", Законом України “Про судоустрій України”, ст. 4, 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Відповідачу виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ,76000 усунути перешкоди у користуванні позивачем Приватним підприємством "Ярковиця", вул.Василіянок, 15-А/12, м.Івано-Франківськ, 76014 ( і. к. 33859396) земельною ділянкою загальною площею 0, 0644 га, шляхом надання згоди на будівництво торгово-адміністративного комплексу з закладами громадського харчування на вул. Василіянок, 15 в м. Івано-Франківську.

Стягнути з відповідача виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ,76000 на користь позивача Приватного підприємства "Ярковиця", вул.Василіянок, 15-А/12, м. Івано-Франківськ, 76014 ( і. к. 33859396): 85 грн. - витрат по сплаті державного мита; 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

                                                  рішення виготовлено та підписано 25.11.09 року

Виготовлено в АС "Діловодство суду" Олейняш Е.М.