Ухвала суду № 68378843, 17.08.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/1903/16

Категорія: 14Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю представника апелянта - Токузан С.Ж.

за участю представника позивача - Міхалкова В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонської міської ради на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року по справі за позовом Херсонської міської ради до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області, треті особи - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Херсонської міської ради про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкту до експлуатації

ВСТАНОВИВ:

Херсонська міська рада (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області (далі по тексту - відповідач), треті особи - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Херсонської міської ради про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 22.09.2015 р. № ХС 0821526411435, та декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 01.10.2015 р. № 142152723208 за об'єктом: реконструкція власного кафе з будівництвом прибудови з легких конструкцій за адресою: м. Херсон, на розі просп. 20-річчя Херсона і вул. Некрасова.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що замовник будівництва самовільно захопив земельну ділянку, яка належить на праві власності територіальній громаді м. Херсона, представником інтересів якої є ХМР, тому є необхідність відновлення порушених майнових прав на землю, оскільки декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації не відповідають дійсним приписам законодавства та до них внесено неправдиві відомості. Позивач також вказав, що видача свідоцтва про право власності та внесенні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відбулося на підставі зареєстрованої/затвердженої 01.10.2015 року Управлінням державної архітектурно - будівельної інспекції у Херсонській області декларації про готовність об'єкта до експлуатації (реконструкція власного кафе з будівництвом прибудови з легких конструкцій за адресою: м. Херсон, на розі просп. 20-річчя Херсона і вул. Некрасова). На підставі вказаного позивач вважає, що оскільки спірні декларації від 22.09.2015р. та 01.10.2015р. містили недостовірні відомості, відповідачем не перевірено повноту та дані, що були внесені до спірних декларацій, отже вони підлягають скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року в задоволенні позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі, Херсонська міська рада, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 19 червня 2017 року -скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що оскільки повнота перевірки відповідачем зазначених даних при реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 22 вересня 2015 року № ХС 082152641435 та декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 01 жовтня 2015 року № ХС 142152723208 не стосуються безпосередньо міської ради, то право на оскарження дій щодо прийняття оскаржуваних рішень у позивача відсутнє.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 квітня 2010 року між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки № 041071300200, відповідно до п.2 якого третій особі - 1 передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0209 га, у тому числі: ділянка, площею 0,0103 га - під капітальною одно поверхневою забудовою, ділянка, площею 0,0002 га - під тимчасовою забудовою, ділянка, площею 0,0104 га під проїздами, проходами та площадками.

06 лютого 2012 року між Херсонської міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_3 укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки 27 серпня 2010 року № 041071300200. Додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки від 06.02.2012 строку дії договору оренди земельної ділянки продовжено до 07.09.2016 р.

Судом також встановлено, що 22 вересня 2015 року ОСОБА_3 подано до Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Херсонській області Декларацію про початок виконання будівельних робіт № ХС 082152641435 :Реконструкція власного кафе з будівництвом прибудови з легких конструкцій за адресою: м. Херсон, проспект на розі просп. 200 - річчя Херсона і вул. Некрасова.

01 жовтня 2015 року ОСОБА_3 подано відповідачу Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ХС 142152723208:Реконструкція власного кафе з будівництвом прибудови з легких конструкцій за адресою: м. Херсон, проспект на розі просп. 200 - річчя Херсона і вул. Некрасова.

На підставі зареєстрованої 01.10.2015 року Управлінням державної архітектурно - будівельної інспекції у Херсонській області декларації про готовність об'єкта до експлуатації (реконструкція власного кафе з будівництвом прибудови з легких конструкцій за адресою: м. Херсон, на розі просп. 20-річчя Херсона і вул. Некрасова), 06.10.2015 р. Реєстраційною службою Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні здійснено реєстрацію права власності за ОСОБА_3 з видачею свідоцтва про право власності на зазначений об'єкт.

Надаючи правому оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини 9 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою у тому числі для оформлення права власності на нього.

Частиною другої статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) та його прийняття до експлуатації, якщо це передбачено законом. А якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, воно виникає з моменту державної реєстрації.

Характеризуючи ненормативні правові акти, Конституційний Суд України у рішенні від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 (справа N 1-9/2009) їх визначив як такі, що передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

На неможливість забезпечення реального захисту прав оскарженням актів індивідуальної дії, які вичерпали свою дію та на підставі яких виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, вказував Верховний Суд України, зокрема у постанові від 11.11.2014 року (справа №21-405а14).

З огляду на наведене, колегія суддів виходить з того, що оскаржувані декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкту до експлуатації, як ненормативні акти індивідуальної дії, вичерпали свою дію після їхньої реалізації (оформлені права власності), а тому подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою права на спірний об'єкт має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення і на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.2 ст.5 Закону № 952-IV, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Таким чином, для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований об'єкт нерухомого майна заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Предметом спору у цій справі, як випливає зі змісту її фактичних обставин, були дії із державної реєстрації Управлінням державної архітектурно - будівельної інспекції у Херсонській області декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкту до експлуатації за вказаною вище адресою, на підставі яких видано свідоцтва про право власності на нього.

Цей спір сторони та суд визнали таким, що належить до юрисдикції адміністративних судів.

Однак в контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалося між його суб'єктами, такий висновок не можна визнати правильним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається, зокрема, фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.

Як було зазначено вище, державна реєстрація речового права ОСОБА_3 проводилась із видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна, особливості здійснення якої на момент проведення державної реєстрації визначались Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (далі - Порядок).

Згідно з абзацом 9 п. 49 Порядку, для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований об'єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна з житлового у нежитловий або навпаки) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (в разі коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна змінилася його адреса).

Таким чином, судом встановлено, що видача свідоцтва про право власності від 06.10.2015 р.№ 45173971 на реконструйоване кафе з будівництвом прибудови з легких конструкцій за адресою: м. Херсон, на розі просп. 20-річчя Херсона і вул. Некрасова, здійснювалась на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації «реконструкція власного кафе з будівництвом прибудови з легких конструкцій за адресою: м. Херсон, на розі просп. 20-річчя Херсона і вул. Некрасова», що передбачає наявність у його власника речового права на відповідну земельну ділянку.

Відповідно до частин першої-третьої, п'ятої статті 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості підстави обґрунтування позову Херсонська міська рада вказує на порушення її прав саме як власника земельної ділянки під самочинно збудованим об'єктом.

Аналіз зазначених фактичних обставин дає підстави вважати, що оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, про право на конкретну земельну ділянку, збудовану будівлю на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, і право власності на яку (будівлю, нерухоме майно) може бути визнане судом, якщо це не порушуватиме прав інших осіб.

Наведена правова ситуація дозволяє дійти такого правового висновку.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Виходячи з наведеного спірні правовідносини носять не публічний, а приватно-правовий характер, тому вирішення даного спору не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно п.1ч.1ст.157 КАС України провадження у справі підлягає закриттю, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене та наведені норми закону, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а вказані спірні правовідносини повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Судом першої інстанції даний спір розглянутий в порядку адміністративного судочинства, тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 198 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 157, 195, 198, 202, 203, 205,254 Кодексу адміністративного судочинства України,суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Херсонської міської ради - задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року по справі за позовом Херсонської міської ради до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області, треті особи - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Херсонської міської ради про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкту до експлуатації - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою провадження у справі - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий :

Судді: