Постанова № 68378835, 17.08.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2017 р.м.ОдесаСправа № 522/6990/17

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бойчук А.Ю.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Градовського Ю.М.

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю представника апелянта - Алі Т.В., Смірнової А.В.

за участю представника позивача - Лесика В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07 червня 2017 року по справі за позовом директора Фермерського господарства «Назари» Назаренко Віктора Павловича до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Позивач - директор Фермерського господарства «Назари» Назаренко В.П. звернувся з позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якому просив визнати незаконною та скасувати Постанову № 186 винесену 23.03.2017 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача в сумі 320 000 грн. за порушення абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу Законів про працю України, а саме: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, зокрема з питань фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 07 червня 2017 року - позов задоволено.

Визнано незаконною та скасовано Постанову № 186 винесену Заступником начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Булгаковим Ігорем Миколайовичем від 23.03.2017 р. по справі про адміністративне правопорушення про визнання фермерського господарства «Назари», код ЄРДПУ 19208246, винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або створення перешкод для діяльності цього органу, та накладення штрафу 320000 (триста двадцять тисяч) гривень.

В апеляційній скарзі, Головне управління Держпраці в Одеській області , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду від 07 червня 2017 року -скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що Головне управління Держпраці в Одеській області в частині реалізації своїх функцій щодо здійснення перевірки підприємства діяло у межах та у відповідності до чинного законодавства, однак розгляд відповідачем матеріалів справи про адміністративну відповідальність та винесення оскаржуваної постанови від 23.03.2017 року відбулось з порушенням норм діючого КУпАП.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено Державну службу України з питань праці реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Положення Державна служба, України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно - розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

Згідно з підпунктом 54 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно підпункту 5 пункту 6 Положення про Головне управління Держпраці в Одеській області затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 04.02.2016р. № 8 (далі - Положення), управління Держпраці для виконання покладених на нього завдань має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління Держпраці.

Управління Держпраці при здійсненні перевірок з питань дотримання законодавства про працю у своїй діяльності керується наказом Міністерства соціальної політики від 02 липня 2012 року № 390 «Про затвердження Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції з питань праці та її територіальних органів».

Вирішуючи питання щодо правомірності спірного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно пункту 2 Порядку № 390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - інспектор).

Інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку. Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки.

Відповідно до абзацу 4 пункту 3 Порядку № 390 позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Судом встановлено, що Назаренко Віктор Павлович є директором Фермерського господарства «Назари» згідно наказу ФГ «Назари» по особовому складу від 19.01.2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням був отриманий лист Управління Служби безпеки України в Одеській області від 06,02.2017і№ 65/4-1251, яким повідомлено про використання ФГ «Назари» працівників без укладення трудового договору /а.с. 59/.

Відповідно до абз. 4 п. З" Порядку № 390 позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

З урахуванням вимог законодавства Головним управлінням було отримано погодження Державної служби України з-питань праці листом., від 14,02.2017р. № 1676/4.3/4.2-ДП-17, що є підтвердженням законності підстав призначення позапланового заходу.

На підставі зазначених документів Головним управлінням було видано наказ на проведення перевірки від 20.02.2017 № 251 головними державними інспекторами Алі Т.В. та Лисою Т.В. у період з 21.02.2017р. по 03.03.2017р.

Вищевказаними фахівцями 21.02.2017р. було здійснено вихід на перевірку за адресою: 67500, Одеська область, Лиманський район, с.м.т. Доброслав, пр. 40-річчя Визволення, буд. 2-Б, каб. № 10, ФГ «Назари» було належним чином повідомлено про проведення позапланової перевірки, з пред'явленням службових посвідчень, з врученням копії направлення на проведення перевірки від 20.02.2017 № 15/01-29-0371 та ознайомленням з копією згоди Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці від 14.02.2017 №1676/4.3/4.2-ДП -17 і листом Управління Служби безпеки України в Одеській області від 06.02.2017 № 65/4-1251, про що свідчить підпис представника позивача на направленні / а.с.61/.

Одночасно, адміністрації ФГ «Назари» було запропоновано надати документи, ведення яких передбачено законодавством про працю.

Проте, директором ФГ «Назари» було відмовлено фахівцям Головного управління у надані зазначених документів, що є фактичним недопущенням до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю та створенням перешкод у її проведенні, що підтверджується співробітниками Лиманського відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області, про що складений акт про не допуск до перевірки від 21.02.2017 із зазначенням підпису співробітника поліції Мороза О.М. /а.с. 62/.

Також, ст. 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877) визначено, що суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.

Дана норма Закону кореспондується з п. 4 Порядку № 390, де зазначено вичерпний перелік умов для відмови у допуску на перевірку, а саме: ненадання уповноваженими посадовими особами копії направлення на перевірку та посвідчення.

Факт порушення вимог законодавства щодо виконання законних вимог посадових осіб Головного управління зафіксовано в акті перевірки від 03.03.2017 №15-20-006/0171 Зазначений акт перевірки було направлено Позивачу рекомендованим листом від 06.03.2017р./а.с.68/

Повідомленням про дату та місце розгляду справи щодо вирішення питання про накладення штрафу на ФГ «Назарії» від 10.03.2017р. № 119 було направлено Позивачу рекомендованим листом 10.03.2017р. / а.с. 72/.

Враховуючи викладене, вбачаються підтвердженими факти порушення позивачем вимог законодавства, зазначені відповідачем в акті перевірки.

Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю.

Так, відповідно до аб.7 ч.2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, зокрема з питань фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати. Встановленої законом на момент виявлення порушення.

Штрафи, зазначені у ч.2 статті 265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну, політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачений частиною другою статті 265 КЗпП України, визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Згідно з положеннями зазначеного вище пункту штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Відповідно до абзацу 2 пункту 8 Порядку № 509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 Порядку, приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду справи, на підставі акта від 03.03.2017 №15-20-006/0171 заступником начальника Головного управління Булгаковим І.М. винесено постанову від 23 березня 2017 року № 186 про накладення ФГ « Назари» штрафу у розмірі 320 000 грн. за порушення п. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів також погоджується з доводами апелянта, що оскаржувана постанова прийнята у відповідності до ст. 265 КАС України уповноваженою посадовою особою Головного управління.

Згідно ч. 3 ст. 265 Кодексу законів про працю України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Тобто, накладений оскаржуваною постановою штраф не відноситься до виду адміністративної відповідальності посадових осіб суб'єкта господарювання в розумінні КУпАП.

Суд першої інстанції помилково визначився з предметом спору, та вдався в його обговорення та оцінку щодо притягнення до адміністративної відповідальності позивача в порядку КУпАП, в той час коли мало місце саме накладення фінансових санкцій за порушення трудового законодавства.

Пунктами 1 - 4 ч.1 ст.18 КАС України, визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; п.3 ч.1 ст.18 виключено на підставі Закону N 1691-VI; 4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Більше того, згідно з положеннями пункту 1 частини 2 цієї ж статті окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що дана процесуальна норма містить правило, за яким виключається можливість розгляду і вирішення справ місцевими загальними судами як адміністративними, які предметно підсудні окружним адміністративним судам.

За таких обставин, що розгляд і вирішення даної адміністративної справи належало здійснювати Одеському окружного адміністративному суду, оскільки цей спір йому предметно підсудний.

Таким чином, апеляційним судом встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду цієї справи неповажним судом з порушенням правил предметної підсудності.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 71 КАС Україниь кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 статті 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду апеляційної інстанції достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність та обґрунтованість своєї постанови.

Натомість, доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростовують висновків апелянта.

Таким чином, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення даного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області - задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07 червня 2017 року по справі за позовом директора Фермерського господарства «Назари» Назаренко Віктора Павловича до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову директора Фермерського господарства «Назари» Назаренко Віктора Павловича - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий :

Судді: