Постанова № 68378800, 15.08.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 728/1041/17 Головуючий у 1-й інстанції: Лобода Н.В

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кучми А.Ю., Файдюка В.В., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на Постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Як зазначено в п. 41 Рішення Європейського Суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року (остаточне 29 січня 2016 року) у справі «Устименко проти України», зокрема, суд неодноразово постановляв, що такі спори стосовно пільг, які сплачуються відповідно до систем соціального забезпечення, є суто технічними, а тому їх краще розглядати в рамках письмової процедури, а не за допомогою усних слухань (див., наприклад, рішення у справах «Міллер проти Швеції» (Miller v. Sweden), заява № 55853/00, п. 29, від 8 лютого 2005 року, та «Шулер-Цграгген проти Швейцарії» (Schuler-Zgraggen v. Switzerland), від 24 червня 1993 року, п. 58, Series A № 263). Справа заявника підпадає під цю ж категорію.

Відповідно до частини другої ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.

Крім того, зазначені у частині першій ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст. 183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.

При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостої цієї статті.

Проте, порушення судом першої інстанції особливості провадження у справі, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, Постанову суду першої інстанції - скасувати, ухвалити нову Постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю з наступних підстав.

Наказом Начальника Генерального штабу - Головокомандувачем Збройних Сил України від 17.12.2014 року №717 (по особовому складу) (а.с.9), Позивача звільнено з військової служби в запас за станом здоров'я.

Як вбачається з Наказу Військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату від 26.12.2014 року № 297 (по стройовій частині) (а.с. 10), Позивача з 26.12.2014 року виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Бахмацького районного військового комісаріату, зобов'язано виплатити премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 90% від посадового окладу за період з 01 по 26.12.2014 року, надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50 % від місячного окладу грошового утримання за період з 01 по 26.12.2014 року, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60 % від грошового забезпечення з 01 по 26.12.2014 року, одноразову грошову допомогу по звільненню у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби із розрахунку 25 (двадцять п'ять) років

01.06.2017 року Позивач звернувся до Відповідача з Інформаційним запитом (а.с.11), в якому просив повідомити, чи враховувалась при розрахунку та виплаті йому грошової допомоги при звільненні щомісячна додаткова грошова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889.

Листом Відповідача від 01.06.2017 р. № 1748 (а.с.13) повідомлено Позивача, зокрема, що відповідно до п. 8 Інструкції про розмір і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 року № 595, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових видів грошового забезпечення.

Відповідно до частин першої, другої ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів; до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пп. 2 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року № 889, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до частин першої, третьої ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII, пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 частини першої ст. 41 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-ІV), до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Отже, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включено до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

На час звільнення Позивача з військової служби розмір його грошового забезпечення включав додаткову грошову винагороду, яка становила 60 % цього забезпечення.

Оскільки зазначену щомісячну додаткову грошову винагороду встановлено Постановою КМУ, її Позивачу щомісяця виплачувалась з дня запровадження до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер, то в силу положень статті 9 Закону № 2011-ХІІ вона повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною зокрема, в його Постанові від 20 жовтня 2015 року № 21-2942а15, у справі №559/3342/14-а за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Рівненського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України, Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.

У зв'язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є, зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, тому Постанова Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 липня 2017 року скасовується та ухвалюється нова Постанова, якою адміністративний позов задовольняється повністю.

Згідно з частиною десятою ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 183-2, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, Постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 липня 2017 року скасувати, ухвалити нову Постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Чернігівського обласного військового комісаріату щодо відмови у перерахунку та виплати ОСОБА_2 грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат (код за ЄДРПОУ 08536958) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кучма А.Ю.

Файдюк В.В.,

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Кучма А.Ю.

Файдюк В.В.