Постанова № 68378465, 15.08.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року (10 год. 30 хв.)Справа № 808/1025/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про: стягнення 21 695,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

21.04.2017 Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1) про стягнення з відповідача суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році у розмірі 21 695,05 грн.

Ухвалою суду від 24.04.2017 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано строк до 31.05.2017 для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.06.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №808/1025/17, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 14.06.2017.

Ухвалою суду від 14.06.2017 провадження у справі зупинене за клопотанням представника відповідача до 12.07.2017.

12.07.2017 провадження у справі поновлено.

12.07.2017 у розгляді справи оголошено перерву до 20.07.2017.

Ухвалою суду від 20.07.2017 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 15.08.2017.

15.08.2017 провадження у справі поновлено.

Позивач у судове засідання не з'явився, направив суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Обґрунтування позовних вимог викладено у позовній заяві із посиланням на ст.69 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон України №875-ХІІ), Постанову Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 «Про порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» (далі - Порядок №70). Зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача у 2016 році склала 19 осіб. Таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону України №875-ХІІ на підприємстві відповідача повинна складати 1 особу. Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті за 2016 рік, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала 0 осіб, що є меншим ніж установлено нормативом. У зв'язку з цим, відповідачу було нараховано суму адміністративно-господарський санкцій у розмірі 21684,21 грн. та пені в сумі 10,84 грн., яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк. Оскільки відповідач обов'язок щодо сплати санкцій в добровільному порядку не виконав, чим порушив майнові інтереси держави, позивач просить позов задовольнити та стягнути суму заборгованості в судовому порядку.

Відповідач у судове засідання також не з'явився, направив суду заяву про розгляд справи без участі представника в порядку письмового провадження. У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі. В обґрунтування заперечень вказано, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2016 року подавалась звітність за формою №3-ПН до відповідних центрів зайнятості на виконання вимоги ст.18 Закону України №875-ХІІ щодо надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів. Вказані звіти подавались з 01.04.2016, після звільнення 29.02.2016 працівника відповідної категорії. Зазначено, що з метою сприяння у працевлаштуванні даної категорії осіб, відповідачем відвідувалися ярмарки вакансій для осіб з інвалідністю, що проводилися в Правобережному та Шевченківському районних центрах зайнятості. Протягом 2016 року державною службою зайнятості направлено до відповідача 1 особу, яка від роботи відмовилася з власних міркувань. Посилаючись на норми ст. 18 Закону України №875-ХІІ, зазначає про відсутність обов'язку у відповідача здійснювати пошук інвалідів для працевлаштування. Враховуючи відсутність вини з її боку щодо невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, застосування суб'єктом владних повноважень адміністративно господарських санкцій та пені вважає незаконним.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши її обставини та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює та визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України № 875-ХІІ (зі змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 відноситься до суб'єктів, яким, відповідно до ст. 19 Закону України № 875-ХІІ, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до приписів ст. 19 Закону України № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Правила подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений Порядком № 70.

Згідно з п. 2 Порядку № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідачем до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 16.02.2017 було подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за Формою № 10-ПІ за 2016 рік (а.с.4).

Із поданого позивачем звіту форми № 10-ПІ вбачається наступне:

- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 19 осіб;

- середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить - 0;

- кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1;

- фонд оплати праці штатних працівників становить 412 грн.;

- середньорічна заробітна плата штатного працівника 21682,96 грн.

Позивач зазначає, що за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, встановленого Законом України №875-ХІІ (відповідач повинен був працевлаштувати 1 інваліда, однак не працевлаштував жодного), ФОП ОСОБА_1 має сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 21 684,21 грн. Також, за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів нарахована відповідачу пеня в сумі 10,84 грн.

Статтею 18 Закону України № 875-ХІІ встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень ч. 3 ст. 18-1 Закону України № 875-ХІІ, Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З аналізу положень вказаного Закону вбачається, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

У зв'язку із набуттям чинності Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI, Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520 (який набрав чинності з 12.07.2013) затверджено Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Зазначена Форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Тобто, на підприємство покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць (вакансій) органи працевлаштування інваліда. Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Матеріалами справи встановлено, що 17.01.2013 ФОП ОСОБА_1 прийнято ОСОБА_5 (інвалід ІІІ групи) на посаду менеджера в оптовій торгівлі за трудовим договором №08591300156 від 17.01.2013, зареєстрованому в Правобережному РЦЗ м. Запоріжжя.

29.02.2016 вказана особа була звільнена з посади за власним бажанням (а.с.61-71).

Наказом ФОП ОСОБА_1 від 01.03.2016 № 1-01-03-16 про створення робочого місця для працевлаштування інваліда, створено робоче місце для інваліда, згідно вакансії продавець-консультант у відділі роздрібної торгівлі, розташованому за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд.147, ТПЦ «Україна» (а.с.57).

Перша звітність (інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН до Правобережного районного центру зайнятості м. Запоріжжя, після звільнення інваліда 29.02.2016, була подана відповідачем у квітні 2017 року та надавалась надалі щомісячно (а.с.48-56,58).

В пункті 6 ст.53 Закону України «Про зайнятість населення» зазначено, що у разі неподання або порушення роботодавцем установленого порядку подання даних, передбачених абз.3 п.4 ч.3 ст.50 цього Закону, стягується штраф у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

Виходячи зі змісту вказаної норми, уповноважені державні органи мали право застосувати до відповідача штрафні санкції за порушення термінів подання звітності №3-ПН ( за березень 2016 року), проте, як свідчать обставини справи, наданим правом не скористались. Посилання у позовній заяві на порушення відповідачем установленого порядку подачі звітності відсутні, а тому не розглядаються судом як підстава невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році.

Судом встановлено, що після виникнення вільної вакансії для працевлаштування інваліда, відповідачем вживалися всі можливі і залежні від неї заходи для їх працевлаштування.

Окрім щомісячного інформування про попит на робочу силу (вакансію для інваліда), матеріали справи містять докази відвідування відповідачем заходів для працевлаштування інвалідів, які організовувались Правобережним та Шевченківським районними центрами зайнятості м. Запоріжжя (а.с.45-47).

Протягом 2016 року державною службою зайнятості до відповідача направлено 1 особу для працевлаштування, однак остання від запропонованої роботи відмовилась (а.с.44).

Слід також зазначити, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що відповідачем умисно було відмовлено у працевлаштуванні працівника відповідної категорії.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ).

Однак, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та іншими законами України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Склад господарського правопорушення включає:1) протиправну поведінку суб'єкта господарювання;2) наявність шкідливих наслідків (збитків);3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою;4) вину правопорушника.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.04.2013 по справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до дочірнього підприємства комунального підприємства Теплогорець Теплогірськ-Жилсервіс про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Також, аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі № 21-60а11, від 26.06.2012 у справі № 21-105а12 та від 16.04.2013 у справі № 21-81а13.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п. 1 і 2 ч.1 ст. 237 цього Кодексу.

У зв'язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись, відмови останніх у зв'язку із низькою заробітною платнею тощо.

Враховуючи обставини справи, що підтверджується долученими до справи доказами, суд приходить до висновку, що в діях відповідача відсутній склад господарського правопорушення, а тому підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій також не має.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству своїх висновків та доводів щодо порушення відповідачем Закону України 875-ХІІ, а відтак відсутні законні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році в розмірі 21 695,05 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році, - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий