Рішення № 6837800, 24.11.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.09 Справа № 10/453/09

Суддя

За позовом: ПП “ХоГа”, м. Запоріжжя

До відповідача: ВАТ “Запорізький завод металевих конструкцій”, м. Запоріжжя

                                                                                Суддя                    Алейникова Т.Г.

Представники:

Від позивача: Христич Н.В. дов. від 21.10.09

Від відповідача: Розум Е.В. дов. від 01.06.09

          У судовому засіданні оголошено рішення.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 20 537,30 грн. заборгованості за отриманий товар.

Відповідач проти позову заперечив, вважає, що у 2009р. Договір між сторонами не укладався, довіреність та видаткова накладна уповноваженими особами не підписувалися, тому у відповідача відсутній обов’язок по оплаті отриманого товару. У позові просить відмовити.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд встановив:

          06 квітня 2009 року ВАТ "Запорізький завод металевих конструкцій" (Відповідач) отримав від Приватного підприємства "ХоГа" (Позивач) лісоматеріали на суму 20 637 грн. 30 коп.

Вказаний лісоматеріал був отриманий відповідачем на підставі рахунку-фактури № СФ-0000002 від 06.04.2009р. на суму 20 537,30грн., видаткової накладної № РН-0000002 від 06.04.2009р. та виданої відповідачем належно оформленої ним довіреності №171 від 06 квітня 2009 року на ім’я Пономарь Василя Вікторовича. На зворотній стороні вказаної довіреності Відповідач вказав найменування лісоматеріалу, одиницю виміру та кількість товару, що була йому потрібна. Товар був отриманий відповідачем у відповідності до його замовлення. Факт отримання товару підтверджується також підписом представника відповідача у видатковій накладній.

Відвантаження товару відповідачеві було обумовлене і тією обставиною, що 12 березня 2008 року між сторонами був укладений договір поставки лісоматеріалу № 3. Незважаючи на те, що строк вказаного договору був визначений сторонами до 31.12.2008року, але фактично правовідношення по поставці товару між сторонами не припинялись і відповідач на протязі 2009 року неодноразово отримував від позивача лісоматеріал та своєчасно сплачував виставлені йому рахунки, що підтверджується доданими до позову документами (видаткова накладна та рахунок від 30.01.2009р. на суму 7373,02 грн. і довіреність відповідача №49 від 30.01.2009р., платіжне доручення відповідача №37 від 05.02.2009р.; видаткова накладна та рахунок від 27.02.2009р. на суму 9591,26грн., довіреність відповідача №99 від 27.02.2009р. та платіжне доручення відповідача від 10.03.2009р. на сплату отриманого товару).

Однак, відповідач не оплатив вартість отриманого ним 06.04.2009р. товару в сумі 20537 грн. 30коп.

Неодноразові претензії та вимоги позивача відносно слати за отриманий лісоматеріал були залишені без задоволення на тій підставі, що строк дії договору поставки закінчився та представник Відповідача був не уповноваженим на отримання від товару.

          Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у зв’язку із наступним:

Отримання продукції мало місце відповідачем через його представника на підставі наданої йому належним чином оформленої довіреності. Лісоматеріал був прийнятий відповідачем, своєчасної відмови від його прийняття від відповідача не поступало. Отже, внаслідок вчинених відповідачем дій між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли правовідношення.

Оскільки між позивачем та відповідачем склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України , як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків , зокрема, є договори та інші правочини.

Ст.. ст. 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятись в усній або письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до набуття відповідних правових наслідків.

Згідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в строк, що встановлений законом, договором.

У статтях 638 та 639 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначає ст.181 ГК України. У частині 1 цієї статті йдеться про те, що господарський договір за загальним правилом укладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печаткою. Але, при цьому допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Відповідач надав своєму представникові належним чином оформлену довіреність, вказав в ній асортимент товару, отримав товар по ціні, кількості та якості, що підтверджується видатковою накладною, а позивач відвантажив товар та виставив за нього до сплати рахунок, який відповідач зобов'язаний був сплатити.

Як передбачено п.2 ст.530 ЦК країни, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги. Враховуючи вимогу позивача про сплату товару від 14.04.2009р., яка отримана відповідачем 26.05.09р., строк виконання зобов'язання настав у відповідача з 02.06.2009р. Факт отримання товару та його знаходження у відповідача не спростовується відповідачем. Тому вимоги позивача засновані на законі, підтверджені матеріалами справи, підлягають задоволенню повністю у сумі 20 537, 30 грн. основного боргу.

Заперечення відповідача спростовуються наданими позивачем документальними доказами, тому судом до уваги не приймаються.

Державне мито та витрати на ІТЗ судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь державного бюджету України, т.я. спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ВАТ “Запорізький завод металевих конструкцій”, м. Запоріжжя 69008, .Запоріжжя, Заводський р-н, ПРОМЗОНА р/рахунок: 26002301155565 в ЗЦВ ПІБ України м. Запоріжжя, МФО 313355, код ЄДРПОУ- 05402588 на користь ПП “ХоГа”, 69008, м. Запоріжжя, Заводський р-н ПРОМЗОНА, Р\рахунок: 26001023465001 в ВАТ "АБ "Бізнес Стандарт" м. Київ, МФО 339500 ,код ЄДРПОУ- 3281167, 20 537,30 грн. заборгованості, 205,37 грн. державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Видати наказ.

Суддя                                                                                          Алейникова Т.Г.

Рішення підписане 24.11.09