Рішення № 68377420, 15.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2017Справа № 910/9850/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія-АКБ"

до Приватного підприємства "Сінта-Сервіс"

про стягнення 164 113,60 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Риженко О.С. (представник за довіреністю від 29.12.2016р.);

від відповідача: Шаповалов В.М. (представник за довіреністю від 01.03.2017р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Славія-АКБ" (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором підряду № РК/10/10/2016 від 10.10.2016р. в розмірі 164 113,60 грн., з яких 135 513,24 грн. суми основного боргу, 18 541,18 грн. пені, 7 898,39 грн. інфляційних втрат та 2 160,79 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору не здійснив оплату вартості робіт, які було виконано позивачем, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на часткову оплату вартості виконаних позивачем робіт (67 756,60 грн.) та вжиття ним заходів щодо погашення суми боргу (вартості робіт) за договором у повному обсязі. Крім того, відповідач вказує на недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору, у зв'язку з чим вважає вимоги позивача щодо стягнення з нього штрафних санкцій необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 25.07.2017р.

В судовому засіданні 25.07.2017р. судом оголошено перерву до 08.08.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2017р. розгляд справи відкладено до 15.08.2017р.

Протягом перебування справи у провадженні суду, позивачем двічі подано клопотання про припинення провадження у справі, а саме в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 67 756,64 грн. (клопотання-1) та в розмірі 67 756,60 грн. (клопотання-2), які судом розглянуті та відповідна правова оцінка яким буде надана нижче.

В судовому засіданні 15.08.2017р. представник позивача вказав на те, що неоплачений залишок суми основного боргу за договором складає 0 грн. 04 коп. та підтримав вимоги в іншій частині позову.

Відповідач проти стягнення з нього залишку суми основного боргу не заперечував, в іншій частині в задоволенні позову просив відмовити.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які сприяють всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 15 серпня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2016 року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) було укладено Договір підряду № РК/10/10/2016 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручав, а підрядник зобов'язувався відповідно до проектної документації, умов цього Договору та завдання, з використанням своїх матеріалів, машин та устаткування, якісно виконати роботи, передбачені п. 1.3. даного Договору (роботи), які замовник зобов'язувався на умовах цього Договору прийняти і оплатити.

В п. 1.3. Договору сторони погодили характеристику робіт: монтаж склопластикових виробів у камерах К-15, К-14, К-13 на об'єкті: «Будівництво багатоквартальних житлових будинків з об'єктами культурно-побутового призначення за адресою: ж/м Осокорки-Північні, мкрн. 2, 3, 4 у Дарницькому районі м.Києва».

За умовами п. 2.1. Договору договірна ціна робіт та матеріалів ресурсів визначається на основі кошторису що є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 1), і складає: 237 063,78 грн., крім того ПДВ(20%) -47 412,76 грн., всього разом з ПДВ - 284 476,54 грн.

Згідно п. 3.1. Договору замовник сплачує аванс у розмірі 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) 16 666,67 грн.

У відповідності до п. 4.1. Договору підрядник виконує роботи у встановлені цим Договором строки - терміном до 31.12.2016р.

Як передбачено в п. 5.1.5. Договору підрядник зобов'язувався в 3-денний строк з моменту завершення виконання робіт подати замовникові на підписання Акт приймання-передачі виконаних робіт (Форма КБ-2в), довідку про вартість виконаних робіт (Форма КБ-3), повернути замовникові проектну документацію.

На виконання умов Договору позивачем було виконано роботи на загальну суму 135 513,24 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016р. від 30.11.2016р. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2016р. від 30.11.2016р. на вказану суму.

Відповідач не заперечував проти якості та вартості виконаних позивачем робіт та прийняв їх, про що свідчать наявність підписів його уповноваженого представника та відтиски печатки у вказаних вище акті та довідці.

В п. 5.2.2. Договору замовник взяв на себе зобов'язання оплатити виконані підрядником роботи в розмірах та строки, встановлені договором.

За умовами п. 9.2. Договору строк договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 9.1. Договору та закінчується в день виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині оплати вартості виконаних позивачем робіт не виконав та допустив виникнення заборгованості, яка станом на дату звернення позивача з даним позовом складала 135 513,24 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача суму вартості виконаних робіт, а також пеню, інфляційні втрати та 3 % річних за прострочення оплати вартості таких робіт.

Відповідач як на підставу своїх заперечень посилається на часткову оплату вартості виконаних позивачем робіт та вжиття ним заходів щодо погашення суми боргу (вартості робіт) за договором у повному обсязі. Крім того, відповідач вказує на недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору, у зв'язку з чим вважає вимоги позивача щодо стягнення з нього штрафних санкцій необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 135 513,20 грн. слід припинити, а в іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі абро на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові

У відповідності до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як встановлено судом, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем Договору, позивачем було виконано роботи на загальну суму 135 513,24 грн., що підтверджується відповідним актом виконаних робіт та довідкою, про які було зазначено вище.

Відповідно до статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як передбачено в ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Судом встановлено, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами Договором та не сплатив позивачу передбачену умовами п. 3.1. Договору суму авансу в розмірі 100 000,00 грн., як і не провів з позивачем остаточні розрахунки після виконання останнім робіт, передбачених договором в порядку ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт наявності у відповідача боргу перед позивачем за виконані останнім роботи на суму 135 513,24 грн. станом на дату звернення до суду з даним позовом документально підтверджений та доведений суду первинним доказами, а погашення суми заборгованості було здійснено відповідачем в процесі розгляду справи.

Так, в матеріалах справи містяться платіжні доручення № 3030 від 26.06.2017р. на суму 13 551,32 грн., № 3072 від 27.06.2017р. на суму 13 551,32 грн., № 3110 від 29.06.2017р. на суму 13 551,32 грн., № 3133 від 30.06.2017р. на суму 13 551,32 грн., № 3158 від 03.07.2017р. на суму 13 551,32 грн., № 4055 від 14.08.2017р. на суму 67 756,60 грн. про оплату вартості виконаних позивачем робіт на загальну суму 135 513,20 грн.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Оскільки відповідачем сплачено позивачу суму боргу в розмірі 135 513,20 грн. після порушення провадження у справі, тобто предмет спору у цій частині вимог існував на момент подачі позову та припинив своє існування в процесі розгляду справи, провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 135 513,20 грн. підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Доказів на підтвердження оплати повної вартості виконаних робіт, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

При цьому, суд не приймає посилання відповідача на часткову оплату вартості виконаних позивачем робіт та вжиття ним заходів щодо погашення суми боргу (вартості робіт) за договором у повному обсязі, як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки за приписами чинного цивільного законодавства, як про те було зазначено вище, зобов'язання мають виконуватись належним чином, натомість відповідач допустив прострочення виконання своїх зобов'язань за договором, а відповідні заходи щодо погашення суми боргу, за висновками суду, мали бути вжиті відповідачем у строки, визначені договором або інші строки, узгоджені безпосередньо з позивачем.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача залишку суми основного боргу в розмірі 0 грн. 04 коп. (135 513,24 грн. (повна вартість робіт) - 135 513,20 грн. (часткова оплата боргу відповідачем) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за порушення строків оплати вартості робіт позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18 541,18 грн. пені, 7 898,39 грн. інфляційних втрат та 2 160,79 грн. 3 % річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з оплати вартості виконаних позивачем робіт не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 5.2.2. Договору за порушення строків виконання робіт та (або) строків по розрахунках за цим Договором, вина сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення, від вартості робіт за Договором за кожний день прострочення здачі виконаних робіт. Сплата пені не звільняє сторону від належного виконання своїх зобов'язань за Договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок пені та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору та є арифметично вірним, а тому до стягнення з відповідача за заявлений позивачем період підлягає сума пені в розмірі 18 541,18 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат та процентів річних відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору і є арифметично вірними, а тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 7 898,39 грн. інфляційних втрат та 2 160,79 грн. 3 % річних за заявлений ним період також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судом відхилено як необґрунтовані посилання відповідача щодо недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору, у зв'язку з чим відповідач вказує на відсутність правових підстав для стягнення з нього штрафних санкцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 кожна особа має вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

За таких обставин, досудове врегулювання спору є правом особи, а позивачем обрано судовий захист свого порушеного права, відтак такі доводи відповідача є безпідставними та такими, що не узгоджуються з положеннями норм чинного законодавства.

При цьому, судом встановлено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання з оплати вартості виконаних позивачем робіт, що в свою чергу має наслідком застосування встановленої законом відповідальності.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 135 513,20 грн., в іншій частині позовні вимоги в справі №910/9850/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 0,04 грн. суми основного боргу, 18 541,18 грн. пені, 7 898,39 грн. інфляційних втрат та 2 160,79 грн. 3 % річних.

Судовий збір в розмірі 2 461,70 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" суми основного боргу в розмірі 135 513,20 грн. припинити.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" (ідентифікаційний код 33542869, адреса: 02105, м. Київ, вул. Будівельників, буд. 5, кв. 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія-АКБ" (ідентифікаційний код 37264571, адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31) 0,04 грн. (нуль гривень 04 коп.) суми основного боргу, 18 541,18 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот сорок одну гривню 18 коп.) пені, 7 898,39 грн. (сім тисяч вісімсот дев'яносто вісім гривень 39 коп.) інфляційних втрат, 2 160,79 грн. (дві тисячі сто шістдесят гривень 79 коп.) 3 % річних та 2 461,70 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят одну гривню 70 коп.) судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2017р.

Суддя С.М. Морозов