Рішення № 6837739, 16.11.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.09 Справа № 6/335/09

Суддя

За позовом           Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району, м. Запоріжжя

До           Підприємства споживчої кооперації “Виробничо –торгівельного

Підприємства “Універсал” Запорізької обласної спілки споживчих

товариств, м. Запоріжжя

           Про стягнення 5 696 грн. 38 коп.

                                                             Суддя Місюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача:           Лисенко Н.В., дов. № 4893/27-18 від 30.10.2009 р.

Від відповідача:          Водоп’янов О.Г., дов. б/н від 01.01.2009 р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району, м. Запоріжжя до Підприємства споживчої кооперації “Виробничо – торгівельного підприємства “Універсал” Запорізької обласної спілки споживчих товариств, м. Запоріжжя про стягнення 5696 грн. 38 коп., суддя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену теплову енергію по договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100698 від 01.11.2007р. за період з січня по серпень 2009 р. у сумі 5 696 грн. 38 коп.

Відповідач надав пояснення на позовну заяву, де вказав наступне: 18.02.2009р. відповідачем було направлено лист № 122 про припинення подачі теплової енергії для потреб опалення магазинів за адресами: бул. Вінтера, 50 та вул. Перемоги, 25, по договору № 100698 від 01.11.2007 р. Однак відповіді не надходило. Згідно п. 10.4 розділу 10 відповідач має право заявити про припинення дії даного договору. 12.08.2009 р. було вдруге направлено лист, відповіддю на яке було формально вказано на те, що Концерн являється монополістом і робить те, що вигідно йому. Після того, коли представник відповідача був на прийомі у генерального директора Концерну “Міські теплові мережі”, відповідачу дозволили демонтувати теплові прибори в торгових залах магазинів. Розрахунок фактичного теплоспоживання даних об’єктів не здійснювався, позивач здійснює розрахунки самостійно, на підставі яких стягується оплата за користування тепла. Вважає, що в весенньо - літній період з відповідача стягувалася оплата ні за що. Просить визнати позовні вимоги необґрунтованими та зобов’язати позивача провести перерахунок за фактично надані послуги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суддя вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

01.11.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100698 (далі –договір).

Згідно договору позивач відпустив відповідачу теплову енергію у гарячій воді за період з січня по серпень 2009 р., всього на суму 6 280 грн. 81 коп., що підтверджується рахунками за відповідні місяці, актів приймання-передачі теплової енергії, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 6.3 підставою для розрахунків відповідача з позивачем є рахунок та акт приймання-передачі.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що відповідач зобов’язаний до 20 числа, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідач оплатив послуги частково, в сумі 584 грн. 43 коп., що підтверджується банківськими виписками від 22.06.2009р. та 15.07.2009р. При цьому, 22.06.2009р. відповідачем було оплачено 500 грн., з яких було зараховано в рахунок погашення заборгованості за січень 2009р. суму 84 грн. 43 коп., остання сума була зарахована позивачем в рахунок погашення за інший період.

Заборгованість в сумі 5 696 грн. 38 коп. відповідачем не оплачена.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню 5 696 грн. 38 коп.

Заперечення відповідача судом не приймаються по вказаним вище підставам, а також на підставі наступного: договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100698 від 01.11.2007 р. діє до 01 листопада 2008 р. Відповідно до п. 10.4 договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору. Жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання його. Отже, даний договір був пролонгований на наступний рік до 01 листопада 2009 р. Відповідач у своїх поясненнях на позовну заяву стверджує, що він звертався з листом від 18.02.2009 р. до позивача про припинення подачі теплової енергії. Однак суд звертає увагу на те, що звернення до позивача відбулося після пролонгації договору –19.02.2009 р. та у своєму зверненні відповідач просить припинити подачу теплової енергії для потреб опалення магазинів за адресами: бул. Вінтера, 50 та вул. Перемоги, 25 з 01.03.2009 р., а не припинити дію договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100698 від 01.11.2007 р.

Щодо стягнення позивачем оплати за користування тепла в весенньо - літній період, то суд вказує, що відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради № 327 від 28.07.2008 р. “Про встановлення базових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, на послуги з централізованого опалення і підігріву питної води для населення, затвердження загальних вказівок до базових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та на послуги централізованого опалення і підігріву питної води для населення” плата за одиницю приєднаного теплового навантаження (абонентська плата) застосовується протягом року.

В весенньо - літній період відповідачу плата за опалення не нараховувалася, нараховувалася тільки абонентська плата, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за вказаний період.

Клопотання відповідача про зобов’язання позивача провести перерахунок за фактично надані послуги, судом не приймаються, оскільки суду не надано право зобов’язувати позивача проводити такий перерахунок, тим більш за вимогою відповідача. Відповідач не являється позивачем по даній справі, а тому ніяких вимог заявляти не має права.

Підставою для розрахунків відповідача з позивачем, відповідно до п. 6.3 договору є рахунок та акт приймання-передачі.

Пунктом 6.7.2 договору встановлено, що у разі неотримання позивачем підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується позивачем з позначенням про відмову у підписанні його відповідачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, відповідач зобов’язаний був надати позивачу нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з позивачем всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, позивач розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, позивач надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений відповідачем у господарському суді.

Відповідач акти приймання-передачі теплової енергії підписав без письмових заперечень, а тому акти вважаються погодженими та являються підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначені в них розрахункові періоди.

Відповідач поставив свій підпис на договорі, актах приймання-передачі теплової енергії, тим самим він погодився з умовами оплати за отримані послуги.

Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 –49, 75, 82 –85 ГПК України, суддя

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Стягнути з Підприємства споживчої кооперації “Виробничо –торгівельного підприємства “Універсал” Запорізької обласної спілки споживчих товариств (69084, м. Запоріжжя, вул. Базова, 1, код ЄДРПОУ 01751688, р/р 26005310043801 ФАТ “Південний”, МФО 313753) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк”, м. Запоріжжя, МФО 313849) основний борг в сумі 5 696 грн. 38 коп., витрати по держмиту в сумі 102 грн. та витрати інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. Видати наказ.

Суддя Л.С. Місюра

Рішення підписано: 16.11.2009 р.