Рішення № 68377324, 14.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2017Справа №910/9095/17

За позовомПриватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»доЖитлово-будівельного кооперативу «Київ-9»простягнення 58 551,44 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

позивача:Мануілова А.В.;відповідача:Кобилецький В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - ПрАТ «Київводоканал») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Київ-9» (надалі - ЖБК «Київ-9») про стягнення 58 551,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання з оплати наданих послуг за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 7093/4-08 від 15.09.1999, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 38 799,93 грн., інфляційних у розмірі 7 775,38 грн., 3 % річних у розмірі 1 495,10 грн., пені у розмірі 2 721,04 грн. та штрафу у розмірі 7 759,99 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.06.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.06.2017.

15.06.2017 до господарського суду міста Києва на виконання ухвали суду від 07.06.2017 надійшли витребувані докази.

20.06.2017 представником відповідача подана заява про відкладення розгляду справи відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

20.07.2017 через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого ЖБК «Київ-9» заперечує проти позову з підстав його необґрунтованості, оскільки із змісту позову не можливо встановити з чого саме складається заборгованість і яким чином її обраховано.

В судових засіданнях 21.06.2017 та 31.07.2017 судом оголошувались перерви на 31.07.2017 та 14.08.2017 відповідно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2017 строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів.

Представник позивача в судове засідання з'явилась, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.1999 між Державним комунальним об'єднанням «Київводоканал» (перетвореним у Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», перейменованим у Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке в свою чергу перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал») (постачальник) та ЖБК «Київ-9» (абонент) укладено договір № 7093/4-08 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (надалі Правила).

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник: забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874- 82; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.

Згідно з підпунктами а) є) пункту 2.2 Договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг Абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору; при зміні своїх реквізитів повідомляє про це постачальника у семиденний строк.

Облік води, порядок розрахунків та вартість послуг визначено договором у розділі 3, та, зокрема, в пункті 3.1 Договору, в якому зазначено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником спільно з представником абонента.

Відповідно до п. 3.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом передбаченим п. 21.2 Правил.

Відповідно до п. 3.6 Договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до п. 5.1 Договору цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту підписання його сторонами.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 38 799,93 грн.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Кодексу.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого в силу вимог ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 5 статті 633 Цивільного кодексу України передбачено, що актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Укладений між позивачем та відповідачем Договір на послуги водопостачання та водовідведення відноситься до публічних договорів, оскільки його умови повністю відповідають положенням статті 633 Цивільного кодексу України.

Оскільки предметом спірного договору є надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення відповідачу, то сторони, разом з умовами договору також зобов'язані виконувати і вимоги спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини особи, що надає послуги з водовідведення та особи, що користується послугами з водовідведення.

Тому, відповідно до частини 5 статті 633 Цивільного кодексу України у вказаному договорі за згодою сторін були встановлені правила, обов'язкові для них при виконанні цього договору.

Так, в п. 1.1 Договору зазначено, що постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 року № 65, яким було затверджено правила користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, на момент вчинення спірних правовідносин втратив чинність згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року N 190, яким також було введено в дію правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1 правил, затверджених наказом № 190 від 27.06.2008).

Згідно з п. 3.1 Правил, затверджених наказом № 190 від 27.06.2008, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Відповідно до п. 3.7 Правил, затверджених наказом № 190 від 27.06.2008, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Оскільки, обов'язок виконання сторонами вищевказаних нормативно-правових актів прямо передбачене укладеним договором, то положення цих нормативно-правових актів є обов'язковими для виконання сторонами у справі.

Таким чином, на відповідача поширюється дія правил, затверджених наказом № 190 від 27.06.2008, якими передбачено обов'язок споживачів сплачувати за спожиту питну воду та скид стічних вод щомісячно на основі показів засобів обліку.

Крім того, спірні правовідносини регулюються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання».

Згідно з ст. 20 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення надаються споживачам підприємством питного водопостачання та/або централізованого водовідведення на підставі договору з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення на підставі укладених ними договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані, окрім іншого, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Також, на зазначені правовідносини поширює свою дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги», який регулює основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 221/515/15-а та від 05.10.2016 у справі №753/2526/16-ц.

Так, в позовній заяві позивач вказує на те, що ним належним чином виконувались послуги з водопостачання та водовідведення, в свою чергу, відповідачем сплата наданих послуг за період з 01.11.2015 по 31.12.2016 здійснена не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 38 799,93 грн. (з урахуванням переплати по коду 7-732 в сумі 61 642,09 грн.).

В розгорнутому розрахунку позовних вимог позивач вказує на те, що заборгованість відповідача виникла за послугу - «питна вода (стоки)» з посиланням на код 7-50732.

В судових засіданнях, представником позивача наголошено на тому, що під поняттям «питна вода (стоки)» мається на увазі водовідведення гарячої води, а кодом 7-50732 позначається ця послуга при здійсненні оплати за неї.

Таким чином, з матеріалів справи та наданих представниками сторін пояснень вбачається, що згідно Договору, відповідачем споживались послуги з постачання холодної води та постачання гарячої води, а також їх водовідведення.

В якості доказів наявності заборгованості з водовідведення гарячої води у заявлений період, позивачем надано суду Акти про зняття показань з приладу обліку, а також платіжні вимоги-доручення та розшифровки з рахунків абонента.

Натомість, в наданих актах не міститься жодного посилання на те, яку воду вони обліковують (холодну чи гарячу), а платіжні вимоги-доручення та розшифровки не підтверджують наявності заборгованості, оскільки не є належними та допустимими доказами цього у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких інших доказів, окрім наявних в матеріалах справи, в підтвердження заборгованості за послугу з водовідведення гарячої води позивачем не надано, а його представником наголошено на тому, що вони відсутні.

Таким чином, належні та допустимі докази в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту наявності заборгованості з водовідведення гарячої води в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Оскільки докази, які б могли підтвердити об'єм спожитих послуг, відсутні, то суд позбавлений можливості встановити наявність і розмір заборгованості, а відтак позивачем не доведений факт її наявності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Стосовно заявлених відповідачем до відшкодування витрат пов'язаних з наданням правової допомоги у розмірі 5 000,00 грн. суд відзначає наступне.

20.06.2017 між ЖБК «Київ-9» (клієнт) та адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем (адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатом правової допомоги, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта, які узгоджуються у письмовій формі, для чого адвокату надається право представляти інтереси клієнта у всіх органах державної влади та місцевого самоврядування України, установах, підприємствах, організаціях та перед фізичними особами, в усіх слідчих, правоохоронних органах, судах, в т.ч. господарських та адміністративних з адміністративною процесуальною дієздатністю, передбаченою Кодексом адміністративного судочинства України, та зі всіма правами, що надані законом позивачу, скаржнику, відповідачу, третій особі та потерпілому.

На виконання умов вказаного договору, ЖБК «Київ-9» сплачені на користь адвоката грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 01/7 від 18.07.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 6 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача.

Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» від 14.07.2004 № 01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Суд відзначає, що адвокат Кобилецький Вячеслав Вікторович брав участь в судових засіданнях, а також подавав документи по справі та пояснення по суті спору, а відтак виконав зобов'язання передбачені договором про надання правової допомоги від 20.06.2017.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що витрати відповідача на оплату послуг адвоката співрозмірні та адекватні ціні позову та складності справи, а з урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог, такі витрати підлягають покладенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд.

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03327664) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Київ-9» (04123, м. Київ, пр. Правди, будинок 4А; ідентифікаційний код 22894305) витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складений 18.08.2017.

Суддя В.П. Босий