Рішення № 68377167, 10.08.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/34/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2017 Справа № 908/417/17

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Корсун В.Л., Мірошниченко М.В.,

За участю секретаря судового засідання Курочкіної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/417/17

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тавріда"

про стягнення 849766,95 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 13.02.2016 року

від відповідача - не з'явився

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 26.04.2017 року, у зв'язку зі складністю предмету спору, справу № 908/417/17 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Колодій Н.А., Мірошниченко М.В.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області № П-365/17 від 15.06.2017 року у зв'язку перебуванням у відпустці судді Колодій Н.А., справу № 908/417/17 призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.06.2017 року, у зв'язку перебуванням у відпустці судді Колодій Н.А., справу № 908/417/17 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Мірошниченко М.В., Проскуряков К.В.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні 27.06.2017 року згідно вимог ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 07.07.2017 року, без винесення процесуального документу суду, за наслідком якого був складений протокол відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області № П-605/17 від 10.08.2017 року у зв'язку з перебуванням судді - учасника колегії Проскурякова К.В. у відпустці, справу № 908/417/17 призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.08.2017 року справу № 908/417/17 розподілено на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Корсун В.Л., Мірошниченко М.В.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тавріда" про стягнення збитків, спричинених недопоставкою продукції за договором про надання послуг по виготовленню готової продукції від 23.02.2016 року в загальній сумі 369766,95 грн., які складаються з: збитків за недопоставку олії соняшникової нерафінованої в сумі 350662,45 грн., збитків за недопоставку паливних гранул (пеллет) в сумі 19104,50 грн., неустойки за невиконання умов договору про надання послуг по виготовленню готової продукції від 23.02.2016 року в загальній сумі 480000,00 грн., яка складається з: неустойки за порушення строку передання готової продукції в сумі 280000,00 грн. та неустойки за порушення якості готової продукції в сумі 200000,00 грн., що разом складає 849766,95 грн.

21.03.2017 року на адресу суду від позивача надійшов лист від 20.03.2017 року про надання документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали від 28.02.2017 року разом з нормативним обґрунтуванням позовних вимог.

22.03.2017 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про перенесення судового засідання у справі з посиланням на неможливість прибуття його представника у зв'язку з відрядженням.

Вказана заява була визнана судом такою, що не підлягає задоволенню, про що зазначено в ухвалі від 23.03.2017 року.

Разом з тим вказаною ухвалою суду, враховуючи нез'явлення представника відповідача, був відкладений розгляд справи на 06.04.2017 року на 14:15.

23.03.2017 року на адресу суду від позивача надійшли документи для приєднання до матеріалів справи на виконання ухвали від 28.02.2017 року.

06.04.2017 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, в якій останній зазначає, що представник відповідача не зможе бути присутнім в судовому засіданні, оскільки в цей час він витупає адвокатом ОСОБА_8 по справі № 337/3679/17 Хортицького районного суду м. Запоріжжя. Разом з тим, відповідач зазначає, що розгляд справи № 337/3679/17 у Хортицькому районному суді м. Запоріжжя не може бути перенесений через процесуальну специфіку розгляду заяви про скасування заочного рішення суду.

Ухвалою господарського суду від 06.04.2017 року вказана заява визнана такою, що не підлягає задоволенню. Разом з тим вказаною ухвалою суду, враховуючи нез'явлення представника відповідача, був відкладений розгляд справи на 19.04.2017 року на 16:00.

06.04.2017 року на адресу суду від позивача надійшов лист, в якому останній повідомляє про неможливість прибути в судове засідання 06.04.2017 року на 14:15 у зв'язку з виїздом 05.04.2017 року за межі України на тривалий час. При цьому позивач просить вважати причини своєї неявки поважними, справу розглянути за його відсутності.

Ухвалою господарського суду від 19.04.2017 року задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а саме відкладений розгляд справи на 26.04.2017 року об 11:30.

25.04.2017 року на адресу суду від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

26.04.2017 року на адресу суду від відповідача у справі надійшла заява в порядку приписів ст. 41 ГПК України про призначення у справі судової почеркознавчої та судової технічної експертиз. Вказане клопотання мотивовано тим, що правовими підставами заявленого в даній справі позову є договір про надання послуг по виготовленню готової продукції від 23.02.2016 року, факт укладення якого з ФОП ОСОБА_1 відповідач заперечує. Зокрема вказує, що ТОВ «Агрофірма Тавріда» ніколи не укладала жодного договору з ФОП ОСОБА_1, у тому числі і договору про надання послуг по виготовленню готової продукції від 23.02.2016 року. Вважає, що від вирішення питання про належність/неналежність підпису та справжності відтиску печатки ТОВ «Агрофірма Тавріда» на вказаному договору залежить вирішення питання про те, чи отримував відповідач будь-який товар за договором та чи виникло у нього у зв'язку з цим обов'язок виконувати вказаний договір. Крім того зазначає, що встановлення того, що підпис на договорі вчинено не уповноваженою особою від імені відповідача буде підставою для визнання вказаного договору недійсним. В своїй заяві відповідач просить:

1) призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої пропонує доручити Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при Головному управлінні поліції у Запорізькій області, на вирішення експертизи поставити наступні питання: «Чи виконано підпис з першої до восьмої сторінках договору про надання послуг по виготовленню готової продукції від 23.02.2016 року у графах «Від виконавця» директором ТОВ «Агрофірма Таврида» ОСОБА_5?»;

2) призначити у справі судову технічну експертизу документів, на вирішення якої поставити наступні питання: «Чи нанесено відтиски печатки від імені ТОВ «Агрофірма Таврида» в договорі про надання послуг по виготовленню готової продукції від 23.02.2016 року печаткою, експертиментальні та вільні зразки дослідження відтисків якої будуть надані для порівняльного дослідження?». При цьому відповідач зазначив, що гарантує оплату проведення експертиз.

26.04.2017 року на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що вимоги, визначені у позовній заяві ФОП ОСОБА_1 не підлягають задоволенню тому, що ТОВ «Агрофірма Тавріда» (ЄДРПОУ: 30687647, адреса реєстрації: 70535, Запорізька область, с. Юрківка, вул. Центральна, буд.178) ніколи не укладала жодного договору, у тому числі і договору про надання послуг по виготовленню готової продукції від 23.02.2016 року з ФОП ОСОБА_1, про це свідчать і факти викладені нижче, а саме:

- до моменту укладення будь-якого договору з будь-якою особою, що веде господарську діяльність, ТОВ «Агрофірма Тавріда» та заінтересована особа ведуть офіційну

переписку, у нашому випадку ФОП ОСОБА_1 жодного документу, який би підтверджував здійснення офіційного листування до укладення договору не надали;

- директор ТОВ «Агрофірма Тавріда» ОСОБА_5, згідно його контракту укладеного з ТОВ «Агрофірма Тавріда» 09.12.2014 року, не має права укладати будь-які угоди, у яких би будь-яким суб'єктам господарської діяльності надавалися ексклюзивні умови надання послуг;

- директор ТОВ «Агрофірма Тавріда» ОСОБА_5 не міг укласти вказаний договір з ФОП ОСОБА_1, адже просто не мав на це повноважень;

- у реквізитах сторін договору про надання послуг по виготовленню готової продукції від 23.02.2016 року, зазначених у кінці тексту договору зазначено незрозумілі реквізити ТОВ «Агрофірма Тавріда», а саме: ІПН 306876408147, який жодним чином не стосується реквізитів ТОВ «Агрофірма Тавріда», на момент укладення договору у реквізитах ТОВ «Агрофірма Тавріда» вже змінилася юридична адреса з Запорізька область, с. Юрківка, вул. 50 років Великого Жовтня, буд. 178 на Запорізька область, с. Юрківка, вул. Центральна, буд. 178, незрозумілою є і адреса листування Запорізька область, с. Юрківка, вул. Садова, буд. 3, адже ТОВ «Агрофірма Тавріда» отримує кореспонденцію завжди за юридичною адресою;

- не зрозуміло чому ФОП ОСОБА_1 не додала у якості додатків до Договору завірені копії статутних документів ТОВ «Агрофірма Тавріда»;

- п. 5.8. Договору передбачено, що Замовник здійснює оплату виконання робіт (надання послуг) Виконавця згідно рахунків, виставлених Виконавцем, протягом 5 (п'яти) банківських днів після закінчення розрахункового (звітного) періоду, проте на рахунки ТОВ «Агрофірма Тавріда» ніякої оплати за виконання послуг за Договором ніколи не було, що ще раз підтверджує, що ніякого Договору укладено не було;

- п. 2.3. Договору передбачено, що давальницьку сировину Замовник доставляє Виконавцю автотранспортом, а отже відповідно до наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» повинні були бути укладені договори про перевезення вантажів та видані товарно-транспортні накладні (далі за текстом - ТТН) встановленої зазначеним наказом форми, втім вказані документи у доказах господарських правовідносин, які начебто були укладені між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Тавріда» відсутні;

- висновки (протоколи) сертифікованої лабораторії, передбачені п. 2.5. Договору, у матеріалах доданих у якості доказів господарських правовідносин між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Тавріда» також відсутні;

- жодного документу про передачу готової продукції від Виконавця Замовнику ФОП ОСОБА_1 не надала, той документ, який можна вважати за первинний документ на передачу готової продукції Замовнику, який надала ФОП ОСОБА_1, а саме акт приймання-передачі майна № 1 від 01.07.2016 року не має жодного реквізиту ТОВ «Агрофірма Тавріда», крім назви, не має печатки підприємства;

- п. 2.14. Договору передбачено підписання акту виконаних робіт, які також відсутні у тих доказах господарських правовідносин, які начебто були укладені між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Тавріда»;

- часові рамки між отриманням жмиху згідно акту приймання-передачі майна №1 від 01.07.2016 року і проведенням експертизи, зокрема за Експертним висновком № 002346 п/16 від 16.12.2016 року, величезні, і не відомо де зберігалася надалі продукція і за яких умов;

- жодних листів-вимог та відповідей на них ТОВ «Агрофірма Тавріда» не отримувала та відправляла, так само ніколи не отримувала жодних претензій від ФОП ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду від 25.05.2017 року задоволена заява відповідача про відкладення розгляду справи, а саме відкладений розгляд справи на 08.06.2017 року о 10:15.

08.06.2017 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання в порядку приписів ст. 38 ГПК України про витребування доказів, в якому останній просить витребувати від позивача перелік наступних документів, які повинні бути у позивача та без яких неможливо розглядати вказану справу, а саме:

- виписку про рух коштів на рахунках, належних ФОП ОСОБА_1 з 23 лютого 2016 року по 24 лютого 2017 року;

- договори перевезення вантажу та товарно -транспортні накладні, які б свідчили про поставки давальницької сировини або вивіз продукції з ТОВ "Агрофірма Тавріда";

- документи на право власності на 157030 кг насіння соняшника;

- висновок (протокол) сертифікованої лабораторії давальницької сировини;

- документи з вагової, яка зважувала насіння соняшника при поставці на ТОВ "Агрофірма Тавріда";

- додаткову угоду до Договору, якою б переносилися б строки виготовлення або передачі готової продукції;

- додаткову угоду до Договору, якою б розраховувала вартість затрат виробництва;

- розрахунок чистого прибутку.

Вказане клопотання мотивоване тим, що відповідач заперечує існування будь-яких господарських відносин з ФОП ОСОБА_1 і у нього відсутні вищеназвані докази, а у ФОП ОСОБА_1 вказані документи мають бути. При цьому відповідач вказує, що всі зазначені вище документи можуть підтвердити факт існування господарських відносин у ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "Агрофірма Тавріда" та наявність і виконання договору про надання послуг по виготовленню готової продукції від 23.02.2016 року.

Ухвалою господарського суду від 08.06.2017 року вказане клопотання відповідача задоволено частково, а саме на підставі приписів ст. 38 ГПК України витребувано у позивача докази оплати виконаних відповідачем робіт (наданих послуг) з виготовлення готової продукції за спірними актами за договором про надання послуг по виготовленню готової продукції від 23.02.2016 року. (належним чином засвідчені копії платіжних документів - для приєднання до справи, оригінали - суду для огляду), товарно-транспортні накладні, які б свідчили про поставки давальницької сировини або вивіз продукції з ТОВ "Агрофірма Тавріда" (належним чином засвідчені копії - для приєднання до справи, оригінали - суду для огляду), розрахунки чистого прибутку позивача за спірними актами передачі сировини згідно з п.п. 5.3.3. п. 5.3. договору про надання послуг по виготовленню готової продукції від 23.02.2016 року.

08.06.2017 року на адресу суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:

- жодних коштів за послуги, надані ФОП ОСОБА_1 ТОВ «Агрофірма Тавріда» не отримувала;

- за жмих соняшника ФОП ОСОБА_1 взагалі не розрахувалась, хоча 45 % вартості повинна була сплатити, виходячи з норм п. 5.3. Договору;

- у п. 3.2.3 Договору зазначено, що Замовник зобов'язаний вивезти продукцію власними силами і за свій рахунок, проте жодних документів з вивозу продукції також не надано до суду;

- жодних документів, які б підтверджували появу у власності у ФОП ОСОБА_1 157030 кг насіння соняшника не було надано суду;

- згідно з п. 2.6. Договору приймання Виконавцем давальницької сировини за кількістю здійснюється шляхом зважування - жодних документів з вісової надано суду не було;

- жодної додаткової угоди, укладення яких передбачено п. 2.9. Договору, до суду надано не було;

- вказана в п. 5.3.2. Договору додаткова угода до суду надана не була;

- до суду не було надано акта розрахунку, зазначеного в п. 5.3.3. Договору. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Безпосередньо в судовому засіданні 08.06.2017 року представник позивача звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову в порядку ст. 66 ГПК України, в якому просить вжити заходи забезпечення позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тавріда" шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, належні відповідачу, в межах суми позовних вимог - 862968,00 грн. В обґрунтування вказаного клопотання позивач вказує, що відповідачем на сайті OLX.UA розміщено об'яву про продаж підприємства, в тексті оголошення наведена інформація про місцезнаходження підприємства, номери засобів зв'язку, фото центрального в'їзду. Вказує, що зазначені факти свідчать про намагання відповідача здійснити фіктивне відчуження найбільш ліквідного майна з метою уникнення стягнення за судовим рішенням.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.06.2017 року заяву Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 908/417/17 задоволено частково. Зокрема вжито заходів до забезпечення позову Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тавріда" шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тавріда" та обліковуються на його рахунках в банківських установах, в межах суми позовних вимог та судових витрат - в загальній сумі 862513 (вісімсот шістдесят дві тисячі п'ятсот тринадцять) грн. 46 коп. У задоволенні іншої частини вимог заяви про вжиття заходів до забезпечення позову Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тавріда" відмовлено.

Безпосередньо в судовому засіданні 08.06.2017 року представник позивача надав письмові заперечення щодо призначення у справі судової експертизи згідно приписів ст. 22 ГПК України, за змістом яких вважає клопотання відповідача про призначення експертизи, заявлене 26.04.2017 року таким, що свідомо вводить суд в оману і має на меті лише штучне затягування розгляду справи. Вказує, що, заявляючи клопотання про призначення експертизи, відповідач послався виключно на усні запевнення директора ТОВ "Агрофірма Тавріда" ОСОБА_5 про те, що він ніколи ніяких договорів з позивачем не укладав. З посиланням на приписи ст. 30 ГПК України позивач для вирішення питання про призначення експертизи з приводу нібито "підроблених" підписів ОСОБА_5 наполягає на визнанні обов'язковою особистої явки ОСОБА_5 в судове засідання. Також просить зобов'язати ОСОБА_5 надати письмові пояснення з приводу наступного:

1) Чи укладалися ним від імені ТОВ "Агрофірма Тавріда" господарські договори з позивачем?

2) Чи велося листування між сторонами з приводу господарських взаємовідносин, і якщо так, з якого саме приводу і коли?

3) Чи визнає ОСОБА_5 факт підписання ним договору і актів приймання-передачі, які долучені до справи?

При цьому виклик ОСОБА_5 позивач вважає необхідним також і тому, що призначення почеркознавчої експертизи можливе лише за умови надання експериментальних зразків почерку, тобто зразків, які особа надає власноручно після призначення експертизи. Позивач також вказує, що лише після надання ОСОБА_5 конкретних відповідей на зазначені питання можливо перейти до обговорення клопотання представника відповідача про призначення експертизи.

Ухвалою господарського суду від 08.06.2017 року задоволено клопотання позивача про виклик в судове засідання директора ТОВ "Агрофірма Тавріда" ОСОБА_5, та на підставі ст. 30 ГПК України викликано в судове засідання директора ТОВ "Агрофірма "Тавріда" ОСОБА_5, зобов'язавши надати письмові пояснення з приводу: укладення ним від імені ТОВ "Агрофірма Тавріда" господарських договорів з позивачем, ведення листування між сторонами з приводу господарських взаємовідносин, і якщо так, з якого саме приводу і коли, та з приводу визнання/невизнання ОСОБА_5 факту підписання ним договору і актів приймання-передачі, які долучені до справи.

Ухвалою господарського суду від 15.06.2017 року задоволена заява відповідача про відкладення розгляду справи, а саме відкладений розгляд справи на 27.06.2017 року о 14:15.

27.06.2017 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає:

- твердження про відсутність у позивача копій статутних документів відповідача не відповідає дійсності, оскільки під час встановлення ділових стосунків позивач отримав всі необхідні документи;

- додаткові угоди, якими б переносилися строки виготовлення готової продукції, не підписувалися з однієї простої причини - відповідач з такими пропозиціями не звертався;

- жодна партія сировини не перевищувала виробничі потужності Виконавця, і останній жодного разу не звертався з пропозицією подовжити терміни виготовлення готової продукції;

- докази оплати надання послуг з виготовлення готової продукції відсутні, чому є абсолютно логічне пояснення, а саме пунктом 2.13 договору передбачено, що по закінченні кожного розрахункового періоду протягом 5 днів Виконавець надає Замовнику акт надання послуг, і лише після цього Замовник здійснює оплату згідно рахунків, виставлених Виконавцем, протягом 5 банківських днів після закінчення розрахункового періоду, проте відповідач актів про надання послуг не надсилав і рахунків не виставляв;

- розрахунок чистого прибутку здійснити наразі неможливо, оскільки Виконавець не надав Замовникові згідно з п. 5.3.2. договору проект додаткової угоди, в якій повинні бути визначені витрати на виробництво, зокрема на виплату заробітної плати, оплату електроенергії та ін.;

- саме недодержання відповідачем термінів виготовлення готової продукції призвело до неможливості здійснення таких розрахунків;

- в судовому засіданні 08.06.2017 року представник відповідача визнав, що на виконання п. 5.8. Договору будь-яких рахунків для оплати послуг не направлялося, тому здійснити розрахунок чистого прибутку стало неможливим саме внаслідок невиконання відповідачем умов договору.

Безпосередньо в судовому засіданні 27.06.2017 року представник позивача надав суду із супровідним листом документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача надав в судовому засіданні 27.06.2017 року із супровідним листом документ для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 07.07.2017 року відмовлено в задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи. Втім, враховуючи нез'явлення представника відповідача та необхідність витребування доказів розгляд справи був відкладений на 10.08.2017 року об 11:00.

08.08.2017 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення в порядку ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що визначаючи кількість готової продукції, позивач керувався формулами, наведеними в Порядку обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затвердженим наказом Мінагрополітики України від 11.09.2009 року № 656 (надалі - Порядок). Вказує, що формули розрахунку зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості, а також за рахунок зменшення сміттєвих домішок (понад списання за актами підробітку відходів, що використовуються та не використовуються), встановлені п. 2.11 Порядку. Втрати олії у шроті (макусі), лушпинні визначаються за формулою, наведеною в п. 2.24 Порядку. При цьому пояснює, що терміни "загальні втрати", "втрати олії в шроті (макусі), лушпинні" буквально не відповідають цим поняттям. Втрати олії в шроті (макусі), втрати олії в лушпинні є тією частиною олії, яка не витягується (але не втрачається) з насіння.

Представник позивача в судовому засіданні 10.08.2017 року підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 10.08.2017 року не з'явився. Однак, надіслав на адресу суду заяву про відкладення розгляду справи, яка мотивована неможливістю прибути в судове засідання юриста товариства через відрядження до іншого міста, а також неможливістю прибути в судове засідання директора товариства у зв'язку з перебуванням з 31.07.2017 року по 28.08.2017 року у відпустці.

Розглянувши подану відповідачем заяву суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Так, пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року визначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи те, що розгляд справи неодноразово відкладався, розгляд справи триває з 23.03.2017 року, з огляду на обмеженість строків розгляду спору та наявність в матеріалах справи всіх необхідних документів, достатніх для її розгляду по суті, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви відповідача із зазначених підстав.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Разом з тим 10.08.2017 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить: зобов'язати з'явитися на судове засідання особисто ОСОБА_1; ФОП ОСОБА_1 надати до суду завірену належним чином копію довіреності на підставі якої ОСОБА_2 і відпускав, і здавав, і приймав продукцію від імені ФОП ОСОБА_1, викликати для дачі пояснень ОСОБА_6, який як ФОП надавав послуги з перевезення ФОП ОСОБА_1 В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що справу не можливо розглядати без особистої участі ОСОБА_1, адже всі докази, на які спирається сторона позивача, а саме договір надання послуг по виготовленню готової продукції, акти приймання-передачі майна підписувалися особисто ОСОБА_1, а отже саме вона була присутня при укладенні угоди та при здачі продукції на ТОВ «Агрофірма «Тавріда». Тому вважає, що лише її особиста присутність та особисті пояснення мають величезне значення для правильного вирішення справи. Разом з тим вказує, що оскільки саме ОСОБА_2 відповідно до змісту наданих товарно-транспортних накладних і відпускав, і здавав, і приймав продукцію від імені ФОП ОСОБА_1, то ФОП ОСОБА_1 повинна надати завірену копію довіреності на ім'я ОСОБА_2 Також відповідач з посиланням на приписи ст. 30 ГПК України просить залучити до участі у справі перевізника ФОП ОСОБА_6, оскільки жодних його підписів або відбитка печатки на ТТН не має, втім він може дати суду пояснення, чому і відпускав, і здавав, і приймав продукцію від імені ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 та де саме проводилася завантаження та розвантаження давальницької сировини.

Розглянувши вказане клопотання суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення виходячи з наступного.

Приписами ст. 30 ГПК України визначено, що в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів. Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.

З аналізу приписів вказаної статті вбачається, що виклик в судове засідання посадових осіб та інші працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів для дачі пояснень здійснюється господарським судом у разі доцільності отримання від них пояснень з питань, які виникають під час розгляду справи. При цьому виклик в судове засідання вказаних осіб є правом, а не обов'язком суду.

Виходячи з предмету спору суд дійшов висновку про недоцільність виклику в судове засідання ОСОБА_6, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.

Разом з тим суд дійшов висновку про відсутність необхідності особистої участі в судовому засіданні ОСОБА_1, оскільки в матеріалах справи наявні всі необхідні докази для розгляду справи по суті.

Дослідивши заяву відповідача про призначення у справі експертиз та мотиви її подання суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону "Про судову експертизу" № 4038-ХІІ від 25.02.1994 року судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Частиною 1 ст. 41 ГПК України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

При цьому згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012 року судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Разом з тим умовами п. 5 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України встановлено, що питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Отже, клопотання про призначення судової експертизи, заявлене стороною у справі, повинно ґрунтуватися на певних доводах з наданням відповідних доказів.

Як вбачається матеріалів справи заява відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи мотивована запереченням останнім факту укладення договору про надання послуг по виготовленню готової продукції від 23.02.2016 року з позивачем. Проте, крім усних заперечень відповідача факту укладення вказаного договору, справжності підпису та відтиску печатки товариства на договорі інших будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу підроблення підпису та печатки на вказаних документах, або доказів оскарження факту укладання договору про надання послуг по виготовленню готової продукції від 23.02.2016 року чи визнання його недійсним відповідачем суду не надано.

При цьому в матеріалах справи наявні оригінал договору про надання послуг по виготовленню готової продукції від 23.02.2016 року, в тому числі оригінали актів приймання-передачі майна № 1-14, які містять підписи директора ТОВ «Агрофірма Тавріда» ОСОБА_5 та відтиски печатки вказаного товариства (том 1, а.с. 49-70).

Ухвалами суду від 08.06.2017 року, 15.06.2017 року, 07.07.2017 року, 10.08.2017 року неодноразово було викликано в судове засідання директора ТОВ "Агрофірма "Тавріда" ОСОБА_5, зобов'язавши надати письмові пояснення з приводу: укладення ним від імені ТОВ "Агрофірма Тавріда" господарських договорів з позивачем, ведення листування між сторонами з приводу господарських взаємовідносин, і якщо так, з якого саме приводу і коли, та з приводу визнання/невизнання ОСОБА_5 факту підписання ним договору і актів приймання-передачі, які долучені до справи. Разом з тим вказаними ухвалами явку в судове засідання директора ТОВ "Агрофірма "Тавріда" ОСОБА_5 визнано обов'язковою.

Втім директор ТОВ "Агрофірма "Тавріда" ОСОБА_5 вимоги вказаних ухвал не виконав, та особисто на виклик суду в судові засідання не з'явився.

Таким чином, враховуючи викладене відповідач не довів суду необхідності призначення судової почеркознавчої експертизи у даній справі, а за відсутності особисто ОСОБА_5 суд позбавлений можливості провести судову експертизу.

Разом з тим вимоги про призначення у справі судової технічної експертизи документів також не підлягають задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю та недоведенням позивачем необхідності призначення вказаної експертизи у даній справі.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 23.02.2016 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, далі Замовник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тавріда", далі Виконавець, був укладений договір про надання послуг по виготовленню готової продукції, далі Договір.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору предметом цього договору є надання Виконавцем по завданню Замовника за плату послуг по виготовленню готової продукції з давальницької сировини Замовника, протягом терміну дії цього Договору. Виконавець бере на себе зобов'язання відповідно до умов цього Договору виготовити по завданню Замовника готову продукцію на власних виробничих потужностях, залучаючи для цього власних фахівців. Крім того, Виконавець зобов'язується зберігати, до запитання, у власних спеціалізованих складських приміщеннях необхідну сировину для виготовлення готової продукції та готову продукцію, побічну сировину, продукти переробки побічної сировини.

При цьому в Договорі міститься розділ «Терміни та визначення», в якому сторони визначили терміни, які в ньому вживаються, зокрема:

- «Послуги по виготовленню готової продукції» - послуги по виготовленню Виконавцем готової продукції з давальницької сировини та побічної сировини;

- «Давальницька сировина» - матеріальні цінності, які надаються Замовником та використовуються Виконавцем при виготовлені готової продукції: насіння соняшника згідно ДСТУ 4694:2006 «Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови».

- «Готова продукція» - матеріальні цінності, які представляють собою повністю завершений продукт чи товар: олія соняшникова нерафінована згідно ДСТУ 4492:2005 та паливні гранули (паливні брикети, пелети) згідно ГОСТ 147-95 (ИСО 1928-76 паливо тверде мінеральне, що вироблені шляхом пресуванні попередньо подрібненої і висушеної побічної продукції, отриманої в ході переробки насіння соняшника).

- «Побічна продукція» - отримана в ході переробки насіння соняшника лушпиння, шрот (макуха ШРОТ ПОДСОЛНЕЧНЬІЙ ДСТУ 4638:2006 Технічні умови Дата введення 04-07-2006), жмих і соняшника жмых подсолнечный ГОСТ 80-96. Вихід побічної продукції формується в процентному відношенні від виходу (виробництва) олії соняшникової та відображається в окремому додатку до цього Договору.

Згідно з п. 2.1.-2.4., 2.6., 2.7. Договору до початку виконання завдання Замовника по виготовленню готової продукції Замовник передає Виконавцю давальницьку сировину. Давальницька сировина Замовника передається (поставляється) на склад Виконавця, що знаходиться за адресою, де знаходяться виробничі потужності Виконавця, та є місцем виконання послуг за цим Договором: Запорізька область, Оріхівський район, село Юрківка, вулиця Садова 3. Давальницьку сировину Замовник доставляє Виконавцю автотранспортом. Приймання Виконавцем давальницької сировини здійснюється відповідно до порядку правил, встановлених ДСТУ 4601:2006 «Насіння олійних культур. Методи відбору проб», а також технічними умовами (державними стандартами) на відповідний вид продукції. Приймання давальницької сировини за кількістю здійснюється шляхом зважування. Приймання давальницької сировини за якістю здійснюється візуальним оглядом, лабораторною перевіркою і перевіркою наявності необхідних сертифікатів, якщо Сторони не узгодили інше Під час передавання давальницької сировини Виконавець забезпечує присутність свого уповноваженого представника, складається акт приймання-передавання давальницької сировини або інший документ узгоджений сторонами, який підписується в уповноважені представниками Сторін, в якому зазначається вид, кількість та якість прийнятої давальницької сировини.

Умовами п. 2.9. - 2.14. Договору сторони визначили, що Виконавець із отриманої від Замовника давальницької сировини на власному обладнанні виготовляє готову продукцію та передає її Замовнику в наступні терміни та строки:

- не пізніше, ніж через 5 (п'ять) днів з моменту приймання Виконавцем від Замовника кожної партії давальницької сировини. При цьому складається накладна чи інший первинний документ на передачу готової продукції Замовнику.

- терміни/строки виготовлення та передачі готової продукції збільшуються у разі, якщо партія давальницької сировини перевищує виробничі потужності Виконавця. При цьому сторонами узгоджуються нові терміни/строки, у вигляді додаткової угоди до цього договору. Готова продукція приймається по заліковій вазі, але не вище фізичної ваги, визначеної при зважуванні на вагах Виконавця. Передана готова продукція може залишатись у Виконавця на відповідальному зберіганні без оплати послуг за зберігання. З моменту підписання усіх відвантажувальних документів продукція вважається переданою Виконавцем та прийнятою Замовником за кількістю та якістю. По завершенні кожного розрахункового періоду Виконавець протягом 5 (п'яти) календарних днів надає Замовнику акт надання послуг. Результати роботи повинні бути оформлені відповідно до законодавчих та загальноприйнятих вимог, якщо інші вимоги не передбачено Сторонами додатково. Робота вважається прийнятою та послуга наданою у разі передачі результатів (готової продукції) з виконанням всіх умов цього Договору та підписання акту виконаних робіт (наданих послуг), якщо інше не передбачено Сторонами додатково, або якщо в десятиденний термін від Замовника не надійшла вмотивована письмова відмова від прийняття виконаних робіт.

Підпунктами 3.1.5., 3.1.7. п. 3.1. Договору передбачені обов'язки Виконавця, а саме: виготовляти готову продукцію по отриманим заявкам Замовника в строк, узгоджений сторонами, та відпустити готову продукцію Замовнику в обумовлені сторонами строки та терміни.

Умовами п. 5.1., 5.2., 5.4. - 5.8. Договору сторони дійшли згоди, що загальна вартість цього Договору не регламентується і складається з сум актів виконаних робіт (наданих послуг). Вартістю послуг Виконавця, які надані за цим Договором є винагорода, розмір якої визначається у відповідності з Базовою вартістю послуги та зазначається в актах виконаних робіт (наданих послуг). Умовою для визначення та нарахування винагороди є факт виконання робіт (надання послуг) Виконавцем у відповідності з цим Договором. Замовник має право здійснити авансові платежі за цим Договором. Усі розрахунки між сторонами цього Договору здійснюються виключно в безготівковій формі або в інший спосіб передбачений діючим законодавством. Валюта по всім розрахункам по цьому Договору здійснюється виключно в національній валюті України (гривні). Замовник здійснює оплату виконання робіт (надання послуг) Виконавця згідно рахунків, виставлених Виконавцем, протягом 5 (п'яти) банківських днів після закінчення розрахункового (звітного) періоду.

Згідно з п. 10.1. Договору цей договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє протягом 7 (сім) років. Відтак, умови вказаного Договору є дійсними, станом на момент розгляду даної справи.

Так, на виконання умов Договору позивач (Замовник) в період з 26.02.2016 року по 23.04.2016 року передав відповідачу (Виконавцю) сировину для виготовлення продукції (насіння соняшника згідно ДСТУ 4694:2006) в обсязі 157030 кг на загальну суму 1306608,00 грн., що підтверджується підписаними між сторонами у справі актами приймання-передачі майна, а саме:

- актом приймання-передачі майна № 1 від 26.02.2016 року, яким передано 24460 кг насіння на 215250,00 грн.;

- актом приймання-передачі майна № 2 від 27.02.2016 року, яким передано 21080 кг насіння на 185500,00 грн.;

- актом приймання-передачі майна № 3 від 27.02.2016 року, яким передано 23500 кг насіння на 206800,00 грн.;

- актом приймання-передачі майна № 4 від 02.03.2016 року, яким передано 8340 кг насіння на 72150,00 грн.;

- актом приймання-передачі майна № 5 від 28.03.2016 року, яким передано 7400 кг насіння на 55500,00 грн.;

- актом приймання-передачі майна № 6 від 04.04.2016 року, яким передано 10540 кг насіння на 80100,00 грн.;

- актом приймання-передачі майна № 7 від 14.04.2016 року, яким передано 3460 кг насіння на 26123,00 грн.;

- актом приймання-передачі майна № 8 від 18.04.2016 року, яким передано 2500 кг насіння на 19600,00 грн.;

- актом приймання-передачі майна № 9 від 19.04.2016 року, яким передано 3840 кг насіння на 31300,00 грн.;

- актом приймання-передачі майна № 10 від 20.04.2016 року, яким передано 3960 кг насіння на 32300,00 грн.;

- актом приймання-передачі майна № 11 від 21.04.2016 року, яким передано 22010 кг насіння на 179550,00 грн.;

- актом приймання-передачі майна № 12 від 22.04.2016 року, яким передано 11040 кг насіння на 86425,00 грн.;

- актом приймання-передачі майна № 13 від 22.04.2016 року, яким передано 3960 кг насіння на 32300,00 грн.;

- актом приймання-передачі майна № 14 від 23.04.2016 року, яким передано 10940 кг насіння на 83710,00 грн.

На підставі підписаного між сторонами акту приймання-передачі майна № 1 від 01.07.2016 року позивачем (Замовником) було отримано від відповідача (Виконавця) наступні матеріальні цінності:

- олію соняшникову 1 (першого) сорту в кількості 53220 кг,

- жмих соняшника в кількості 30500 кг з показниками протеїну 29 % та масляничності 14 %,

- жмих соняшника в кількості 30020 кг (протеїн 32 %, масляничність 9 %).

Матеріали справи свідчать, що між сторонами був підписаний акт від 06.02.2017 року встановлення кількості лузги соняшника, отриманої внаслідок переробки насіння соняшника за Договором згідно актів приймання-передачі насіння соняшника № 1-14. У вказаному акті сторони встановили, що кількість лузги складає 20 тон 110 кг.

Позивач в позові вказує, що 01.07.2016 року, тобто із значним порушенням встановленого договором строку, отримав від відповідача (Виконавця) олію соняшникову 1 сорту в кількості 53220 кг, жмих соняшника в кількості 30500 кг (протеїн 29 %, масляничність (14 %), жмих соняшника в кількості 30020 кг (протеїн 32 %, масляничність 9 %). При цьому зазначає, що відповідачем допущено 14 випадків порушення вимог пункту 2.9 Договору щодо строку передання обох видів готової продукції - олії та паливних гранул. Разом з тим вказує, що станом на день подання позову паливні гранули (пеллети) відповідачем не вироблено і Замовнику (позивачу) не передано.

Як зазначає позивач в позові, з переданої Замовником кількості сировини (насіння соняшника) - 157030 кг Виконавець був зобов'язаний виробити кінцевий продукт - олію, у кількості 69031,309 кг. Станом на день подання позову позивачем отримано 53220 кг олії, тобто кількість недопоставленого продукту складає (69015.606 - 53220.00) 15795.606 кг. При цьому вказує, що непостачанням продукції, в повному обсязі Замовникові спричинено збиток, який дорівнює ринковій вартості кінцевого продукту. Позивач зазначає, що вартість олії соняшникової нерафінованої (ДСТУ 4492:2005) на день подання позову складає 22.200 грн. за 1 тону. Вартість недопоставленої продукції складає: (15795.606 х 22200) 350662 грн. 45 коп.

Позивач вказує, що отриману згідно з актом від 06.02.2017 року сировину відповідач (Виконавець) повинен був переробити шляхом пресування на кінцевий продукт - паливні гранули (пеллети). При цьому відходів сировини під час цього виробництва технологічна схема не передбачає. Таким чином, кількість пеллет повинна була складати 20 тон 110 кг. Вартість паливних гранул (пеллет) на день подання позову складає 950 грн., а вартість недопоставленої продукції складає: (20,110 х 950) 19104 грн. 50 коп.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача збитки, спричинені недопоставкою готової продукції за Договором, а саме олії соняшникової та паливних гранул (пеллет) на загальну суму 369766,95 грн.

З посиланням на порушення відповідачем строку виготовлення готової продукції: олії та паливних гранул (пеллет) (2 видів продукції) за 14 випадків (за 14 актами приймання-передачі) позивач намагається стягнути з відповідача неустойку в сумі 280000,00 грн. на підставі п. 6.6. Договору. Так, вказаним пунктом Договору передбачено, що при порушенні термінів/строків виготовлення готової продукції та її передачі Замовнику Виконавець сплачує неустойку у вигляді штрафу у розмірі 10000,00 грн. за кожний такий випадок порушення.

Поряд з цим позивач в позові вказує, що отримані від відповідача за актом від 06.02.2017 року обидві партії жмиху не відповідають вимогам ГОСТ, а тому відповідачем допущено 2 випадки порушення вимог договору щодо якості продукції. З посиланням на порушення відповідачем вимог щодо якості позивач намагається стягнути з відповідача неустойку у розмірі 200000,00 грн. на підставі п. 6.8. Договору. Так, вказаним пунктом Договору передбачено, що у випадку порушення Виконавцем вимог Договору щодо якості готової продукції останній сплачує Замовнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 100000 грн. 00 коп. за кожний такий випадок (факт) порушення.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено змішаний договір, оскільки відповідно до вимог статті 628 ЦК України він містить елементи різних договорів (договору надання послуг та договору поставки), до яких потрібно застосувати положення чинного законодавства, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. При цьому виконання зобов'язань за вказаним змішаним договором було забезпечено договором поруки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712, 901 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Одночасно, відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Однією із заявлених в даній справі позовних вимог є вимога про стягнення з відповідача збитків, спричинених недопоставкою готової продукції (олії соняшникової у кількості 15795,606 кг на суму 350662,45 грн. та паливних гранул у кількості 20 тон 110 кг на суму 19104,50 грн.), на загальну суму 369766,95 грн.

Матеріалами справи підтверджений факт передачі позивачем відповідачу сировини для виготовлення продукції (насіння соняшника згідно ДСТУ 4694:2006) в обсязі 157030 кг на загальну суму 1306608,00 грн. згідно підписаних між сторонами у справі актами приймання-передачі майна (том 1, а.с. 19 - 32).

Докази у справі свідчать, що згідно акту приймання-передачі майна № 1 від 01.07.2016 року, підписаного сторонами (том 1, а.с. 33), позивачем (Замовником) було отримано від відповідача (Виконавця) наступні матеріальні цінності:

- олію соняшникову 1 (першого) сорту в кількості 53220 кг,

- жмих соняшника в кількості 30500 кг з показниками протеїну 29 % та масляничності 14 %,

- жмих соняшника в кількості 30020 кг (протеїн 32 %, масляничність 9 %).

Разом з тим в матеріалах справи міститься акт від 06.02.2017 року встановлення кількості лузги соняшника, отриманої внаслідок переробки насіння соняшника за Договором згідно актів приймання-передачі насіння соняшника № 1-14, який підписаний сторонами. У вказаному акті сторони встановили, що кількість лузги складає 20 тон 110 кг.

Приписами ч. 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Втім, умовами укладеного між сторонами Договору взагалі не визначена кількість готової продукції: олії соняшникової та паливних гранул (пеллет), яку відповідач (Виконавець) повинен був виготовити з поставленого йому насіння соняшника.

Підпунктом 3.1.5. п. 3.5. Договору передбачений обов'язок Виконавця виготовляти готову продукцію по отриманим заявкам Замовника у строк, узгоджений сторонами.

Проте заявки Замовника на виготовлення готової продукції до матеріалів справи сторонами не надані.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про узгодження між сторонами у справі кількості готової продукції: олії соняшникової та паливних гранул (пеллет), яку відповідач повинен був виготовити та передати позивачу.

У частинах 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)(неодержані доходи). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Нормою ч. 2 ст. 224 ГК України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства на час стягнення збитків на позивача покладається обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне:

· по-перше, наявність протиправної поведінки (діяльності або бездіяльності учасника господарських відносин) особи, яка завдала збитки;

· по-друге, факт заподіяння йому збитків;

· по-третє, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

· по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками.

· по-четверте, вину заподіювача збитків. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді стягнення збитків.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач не довів суду факт порушення відповідачем вимог чинного законодавства, факт заподіяння збитків у вигляді недопоставки готової продукції та їх розмір, а також повний склад цивільного правопорушення, в т.ч. не довів підстави покладення відповідальності на відповідача за законом.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тавріда" про стягнення збитків, спричинених недопоставкою продукції за договором про надання послуг по виготовленню готової продукції від 23.02.2016 року в загальній сумі 369766,95 грн. слід відмовити.

Матеріали справи свідчать, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача неустойки за невиконання умов договору про надання послуг по виготовленню готової продукції від 23.02.2016 року в загальній сумі 480000,00 грн., яка складається з: неустойки за порушення строку передання готової продукції в сумі 280000,00 грн. та неустойки за порушення якості готової продукції в сумі 200000,00 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч. 1 ст. 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Строк виготовлення та передачі готової продукції визначений в розділі 2 Договору, а саме в п. 2.9., яким передбачено, що Виконавець із отриманої від Замовника давальницької сировини на власному обладнанні виготовляє готову продукцію та передає її Замовнику в наступні терміни та строки:

- не пізніше, ніж через 5 (п'ять) днів з моменту приймання Виконавцем від Замовника кожної партії давальницької сировини. При цьому складається накладна чи інший первинний документ на передачу готової продукції Замовнику.

Разом з тим згідно з п. 2.7. Договору приймання Виконавцем від замовника давальницької сировини підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передавання давальницької сировини.

З аналізу змісту вказаних пунктів Договору вбачається, що строк виготовлення та передачі Виконавцем готової продукції настає через 5 днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі давальницької сировини.

Докази у справі свідчать, що позивач в період з 26.02.2016 року по 23.04.2016 року передав відповідачу сировину для виготовлення продукції (насіння соняшника згідно ДСТУ 4694:2006) в обсязі 157030 кг на загальну суму 1306608,00 грн., що підтверджується підписаними між сторонами у справі актами приймання-передачі майна (14 актів) (том 1, а.с. 19 - 32). Відтак, строк виготовлення відповідачем (Виконавцем) готової продукції за вказаними актами настав зі спливом 5 днів від дати їх підписання.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, продукція за договором була передана відповідачем позивачу лише 01.07.2016 року на підставі акту приймання-передачі майна № 1 (том 1, а.с. 33), тобто з порушенням строку, встановленого п. 2.9. Договору. За вказаним актом позивачу була передана олія соняшникова 1 (першого) сорту в кількості 53220 кг, жмих соняшника в кількості 30500 кг та жмих соняшника в кількості 30020 кг.

При цьому докази виготовлення відповідачем та передачі позивачу паливних гранул в матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача неустойку за порушення строків виготовлення та передачі готової продукції в сумі 280000,00 грн. на підставі п. 6.6. Договору, нараховуючи її за 14 випадків порушення строку передання кожного з видів готової продукції (2 вида): олії соняшникової нерафінованої та паливних гранул.

Так, вказаним пунктом Договору передбачено, що при порушенні термінів/строків виготовлення готової продукції та її передачі Замовнику Виконавець сплачує неустойку у вигляді штрафу у розмірі 10000,00 грн. за кожний такий випадок порушення.

Тобто вказаним пунктом Договору передбачена неустойка у вигляді штрафу за порушення термінів/строків виготовлення готової продукції за кожний такий випадок порушення.

В укладеному між сторонами Договорі міститься розділ «Терміни та визначення», в пункті «с» якого надано визначення терміну «Готова продукція» - матеріальні цінності, які представляють собою повністю завершений продукт чи товар: олія соняшникова нерафінована згідно ДСТУ 4492:2005 та паливні гранули (паливні брикети, пелети) згідно ГОСТ 147-95 (ИСО 1928-76 паливо тверде мінеральне, що вироблені шляхом пресуванні попередньо подрібненої і висушеної побічної продукції, отриманої в ході переробки насіння соняшника).

Отже, термін «Готова продукція» включає в себе як олію соняшникову нерафіновану так і паливні гранули (паливні брикети, пелети).

З врахуванням викладеного, оскільки відповідачем було допущено порушення строків виготовлення та передачі готової продукції: олії соняшникової нерафінованої та паливних гранул (паливні брикети, пелети) за 14 актами приймання-передачі майна, тобто 14 випадків порушення. Відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тавріда" про стягнення неустойки підлягають задоволенню частково в сумі 140000,00 грн.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача неустойки за порушення якості готової продукції в сумі 200000,00 грн. суд вважає зазначити наступне.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що обґрунтовуючи вказану позовну вимогу позивач вказує, що передані йому відповідачем згідно акту приймання-передачі № 1 від 01.07.2016 року обидві партії жмиху не відповідають вимогам ГОСТ 80-96 по показникам протеїну та масляничності (масової долі сирого жиру), у зв'язку з чим останній на підставі п. 6.8. Договору просить стягнути з відповідача неустойку з 2 випадки порушення вимог щодо якості продукції.

Пунктом 6.8. Договору передбачена відповідальність Виконавця у вигляді сплати на користь Замовника неустойки у вигляді штрафу в розмірі 100000,00 грн. за порушенням вимог цього Договору щодо якості саме готової продукції.

Так, підпунктом «с» розділу «Терміни та визначення» Договору визначено, що «готовою продукцією» є матеріальні цінності, які представляють собою повністю завершений продукт чи товар: олія соняшникова нерафінована згідно ДСТУ 4492:2005 та паливні гранули (паливні брикети, пелети) згідно ГОСТ 147-95 (ИСО 1928-76 паливо тверде мінеральне, що вироблені шляхом пресуванні попередньо подрібненої і висушеної побічної продукції, отриманої в ході переробки насіння соняшника).

Жмих соняшниковий відповідно до п. «с» Договору є «побічною продукцією».

В договорі є розділ 4 (п. 4.3.) який передбачає заявлення Замовником претензій по якості продукції протягом всього строку придатності, але не пізніше 5 робочих днів з моменту виявлення. Вказаним пунктом Договору також визначено, що продукція з невідповідністю фізико-хімічним показникам (неякісна продукція) повинна підтверджуватись протоколами випробувань лабораторій акредитованих у цій сфері.

Докази заявлення позивачем претензій щодо якості поставленого йому жмиху в матеріалах справи відсутні. Разом з тим відсутній протокол випробувань лабораторії, передбачений п. 4.3. Договору.

При цьому Договір не містить умов щодо відповідальності для Виконавця за порушенням вимог щодо якості побічної продукції.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тавріда" про стягнення неустойки за порушення якості готової продукції в сумі 200000,00 грн. слід відмовити.

Заперечення відповідача факту укладення з позивачем договору про надання послуг по виготовленню готової продукції від 23.02.2016 року та те, що директор ТОВ «Агрофірма Тавріда» ОСОБА_5 не міг укласти вказаний договір з ФОП ОСОБА_1 судом не приймаються, оскільки не підтверджені відповідними доказами та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Стосовно посилання відповідача на те, що він не отримав оплати за виконання послуг за вказаним Договором слід зазначити, що дослідження питання оплати наданих послуг за вказаним договором не є предметом дослідження в рамках даної справи, виходячи з предмету спору.

Твердження відповідача про відсутність в матеріалах справи товарно-транспортних накладних спростовуються наданими позивачем до справи товарно-транспортними накладними, за якими позивач передавав давальницьку сировину (насіння соняшника) (том 2, а.с. 6-23).

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 10.08.2017 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 549, 599, 629, 638, 639, 662, 663, 664, 712, 901 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 265, 266 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тавріда" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тавріда", 70535, Запорізька область, Оріхівський район, с. Юрківка, вул. 50 років Великого Жовтня, буд. 178, код ЄДРПОУ 30687647, на користь:

- Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 69118, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, неустойку за невиконання умов договору про надання послуг по виготовленню готової продукції від 23.02.2016 року в сумі 140000 (сто сорок тисяч) грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2100 (дві тисячі сто) грн. 00 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тавріда" про стягнення збитків, спричинених недопоставкою продукції за договором про надання послуг по виготовленню готової продукції від 23.02.2016 року в загальній сумі 369766,95 грн. - відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тавріда" про стягнення неустойки за невиконання умов договору про надання послуг по виготовленню готової продукції від 23.02.2016 року в сумі 340000,00 грн. - відмовити.

Повне рішення складено - 18.08.2017 року

Головуючий суддя О.Г. Смірнов

Судді В.Л. Корсун

М.В. Мірошниченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.