Постанова № 68376881, 17.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" та публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року у справі № 922/3152/16 за позовом акціонерної компанії "Харківобленерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Приватний виконавчий сервіс", публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго", публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити", товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Трансфербутик" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Приватний виконавчий сервіс", як поручителя, 10 000 грн. заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги №2 від 23.07.2015 року та 10 000 грн. заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги №1 від 23.07.2015 року, у зв'язку з невиконанням боржниками зобов'язань з повернення фінансової допомоги.

У жовтні 2016 року позивачем подано до суду уточнення до позовної заяви, якими позивач просив стягнути солідарно з ПАТ "Черксиобленерго" та ТОВ "Приватний виконавчий сервіс" заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги №2 від 23.07.2015 року у сумі 51000000,00 грн. та стягнути солідарно з ПАТ "Запоріжжяобленерго" та ТОВ "Приватний виконавчий сервіс" заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги №1 від 23.07.2015 року у сумі 51000000,00 грн.

Клопотанням від 16.01.2017 року (вх. № 1337) позивач в порядку п.1 ч.1 ст.83 ГПК України просив суд визнати недійсними договір поворотної фінансової допомоги №2 від 23.07.2015 року, укладений між між АК "Харківобленерго" та ПАТ "Черкасиобленерго", а також договір поворотної фінансової допомоги №1 від 23.07.2015 року, укладений між АК "Харківобленерго" та ВАТ "Запоріжжяобленерго" та застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції, обґрунтовуючи своє клопотання тим, що спірні договори поворотної фінансової допомоги було укладено від імені АК "Харківобленерго" особою (заступником голови правління - виконавчим директором Тєлєгіним В.С.), яка не мала належних на те повноважень, всупереч ч.3 ст.92 ЦК України, а тому просить суд визнати вказані договори недійсними. Крім того, позивач зазначив, що керівництво АК "Харківобленерго", діючи в супереч інтересам держави та суспільства, вийшло за межі своїх повноважень підписавши оспорювані договори.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.01.2017 року (судді: Аюпова Р.М., Калантай М.В., Ольшанченко В.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю;

- визнано недійсним договір поворотної фінансової допомоги №1 від 23.07.2015 року, укладений між АК "Харківобленерго" та ВАТ "Запоріжжяобленерго";

- визнано недійсним договір поворотної фінансової допомоги №2 від 23.07.2015 року, укладений між АК "Харківобленерго" та ПАТ "Черкасиобленерго";

- стягнуто з ВАТ "Запоріжжяобленерго" на користь АК "Харківобленерго" грошові кошти у розмірі 51000000,00 грн.;

- стягнуто з ПАТ "Черкасиобленерго" на користь АК "Харківобленерго" грошові кошти у розмірі 51000000,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року (судді: Барбашова С.В., Істоміна О.А., Пушай В.І.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Запоріжжяобленерго" вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати в частині визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги №1 від 23.07.2015 року, укладеного між АК "Харківобленерго" та ВАТ "Запоріжжяобленерго", та в частині стягнення з ВАТ "Запоріжжяобленерго" на користь АК "Харківобленерго" грошових коштів у розмірі 51000000,00 грн., припинивши в цій частині провадження у справі через відсутність предмету спору.

У касаційній скарзі ПАТ "Черкасиобленерго" вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати в частині визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги №2 від 23.07.2015 року, укладеного між АК "Харківобленерго" та ПАТ "Черкасиобленерго", та в частині стягнення з ПАТ "Черкасиобленерго" на користь АК "Харківобленерго" грошових коштів у розмірі 51000000,00 грн. та судових витрат.

У відзиві на касаційні скарги позивач вважає, що рішення та постанова у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Відзиви на касаційні скарги від ТОВ "Приватний виконавчий сервіс" та третіх осіб до суду не надходили.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.08.2017 року.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю додаткового часу позивачеві для обґрунтування правової позиції не підлягає задоволенню відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України, якою визначено межі перегляду справи в касаційній інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційних скарг та відзиву на них, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2015 року між АК "Харківобленерго" в особі Телєгіна Віталія Сергійовича, що діяв на підставі довіреності № 01-42юр/4503 від 18.06.2015 року, та ВАТ "Запоріжжяобленерго" (в подальшому перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго") в особі виконуючого обов'язки генерального директора Корнілєнкова Ігоря Петровича, що діяв на підставі Статуту, було укладено Договір поворотної фінансової допомоги за №1.

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 1 в порядку та на умовах, визначених Договором, сторона-2 (АК "Харківобленерго") передає у власність сторони-1 (ВАТ "Запоріжжяобленерго") грошові кошти (у подальшому фінансова допомога), а сторона-1 зобов'язується повернути їх стороні-2 в строки та порядку, що встановлені цим Договором.

У пункті 2.1. Договору № 1 сторони передбачили, що сума фінансової допомоги за Договором становить 51 000 000,00 грн.

Згідно з пунктом 4.1. Договору № 1 строк повернення фінансової допомоги визначено сторонами до 31.12.2015 року.

На виконання умов Договору № 1 АК "Харківобленерго" перерахувало ВАТ "Запоріжжяобленерго" поворотну фінансову допомогу, що підтверджується платіжним дорученням № 967 від 23.07.2015 року на суму 51000000,00 грн.

27.08.2015 року між АК "Харківобленерго" в особі Телєгіна Віталія Сергійовича, що діяв на підставі довіреності № 01-42юр/4503 від 18.06.2015 року, та ВАТ "Запоріжжяобленерго" укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 1, якою сторонами змінено строк повернення фінансової допомоги, а саме пункт 4.1. Договору поворотної фінансової допомоги № 1 від 23.07.2015 року викладено у такій редакції: "строк повернення фінансової допомоги до 30 вересня 2015 року включно. Пункт 4.2. Договору виключено". Всі інші умови Договору № 1 залишені сторонами незмінними.

Також, 23.07.2015 року між АК "Харківобленерго" в особі Телєгіна Віталія Сергійовича, що діяв на підставі довіреності № 01-42юр/4503 від 18.06.2016 року, та ПАТ "Черкасиобленерго" в особі в.о. Голови правління Кузьмінської Світлани Олександрівни, що діяла на підставі Статуту, укладено Договір поворотної фінансової допомоги № 2.

У пункті 1.1. Договору № 2 сторонами передбачено, що в порядку та на умовах, визначених Договором, АК "Харківобленерго" передає у власність ПАТ "Черкасиобленерго" грошові кошти (у подальшому фінансова допомога), а ПАТ "Черкасиобленерго" зобов'язується повернути їх АК "Харківобленерго" в строки та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 2.1. Договору № 2 сума фінансової допомоги за Договором становить 51 000 000,00 грн.

Строк повернення фінансової допомоги сторонами визначено до 31.06.2016 року (пункт 4.1. Договору № 2).

Положеннями пунктів 3.1.-3.3. Договору № 2 передбачено, що АК "Харківобленерго" зобов'язується надати ПАТ "Черкасиобленерго" суму фінансової допомоги протягом 20 банківських днів з дати укладення договору. АК "Харківобленерго" перераховує суму фінансової допомоги в безготівковому порядку на поточний рахунок ПАТ "Черкасиобленерго" за реквізитами визначеними даним договором, якщо це дозволяє зробити фінансове становище АК "Харківобленерго". Фінансова допомога вважається переданою ПАТ "Черкасиобленерго" в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок ПАТ "Черкасиобленерго".

28.07.2015 року АК "Харківобленерго" належним чином виконало свої зобов'язання за Договором № 2 та платіжним дорученням № 2013 перерахувало на розрахунковий рахунок ПАТ "Черкасиобленерго" грошові кошти в сумі 51 000 000,00 грн.

27.08.2015 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 року, якою термін остаточного повернення поворотної фінансової допомоги визначено до 30.09.2015 року включно.

12.10.2015 року між АК "Харківобленерго" в особі представника Тєлєгіна Віталія Сергійовича, що діяв на підставі довіреності № 01-42юр/4503 від 18.06.2015 року (Довіритель), та ТОВ "Фінансова компанія "Трансфербутик" в особі директора Тюленінова Андрія Сергійовича, що діяв на підставі Статуту (Повірений), укладено договір доручення №ДД-1210/1, відповідно до умов якого повірений, зобов'язується від імені та за рахунок довірителя, здійснити комплекс представницьких заходів з усіх питань, що виникають в процесі правовідносин з суб'єктами господарювання: (зокрема) ВАТ "Запоріжжяобленерго".

Пунктом 2.1. сторони Договору доручення №ДД-1210/1 від 12.10.2015 року визначили обсяг прав повіреного, зокрема підпунктом 2.1.4. визначено, що повірений має право отримувати, на власний рахунок/рахунки від зобов'язаних перед АК "Харківобленерго" осіб майно, кошти та інше, в тому числі, стягнене за рішенням суду, передане в ході добровільного досудового виконання зобов'язань.

Згідно з пунктом 2.2.3. Договору доручення №ДД-1210/1 від 12.10.2015 року Повірений зобов'язаний негайно передати Довірителю все отримане в зв'язку з виконанням Повіреним своїх зобов'язань за цим Договором (здійсненням юридичних дій, визначених у пункті 2.1. цього Договору).

Пунктом 3.2. Договору доручення №ДД-1210/1 від 12.10.2015 року передбачено, що Довіритель зобов'язаний видати Повіреному довіреність на здійснення юридичних дій, визначених у пункті 2.1 цього договору.

13.10.2015 року ПАТ "Запоріжжяобленерго" отримало від ТОВ "Фінансова компанія "Трансфербутик" (повіреного АК "Харківобленерго") вимогу про необхідність перерахування грошових коштів в сумі 51000000,00 грн. на розрахунковий рахунок Повіреного.

Листом-повідомленням № 37/8562 від 15.10.2015 року, позивач повідомив ПАТ "Запоріжжяобленерго" про здійснення АК "Харківобленерго" вимушених заходів щодо стягнення спірних коштів, у тому числі й шляхом укладання Договору доручення №ДД-1210/1 від 12.10.2015 року з ТОВ "Фінансова компанія "Трансфербутик", оскільки кошти за Договором поворотної фінансової допомоги № 1 від 23.07.2015 року боржником не були повернуті. Даний Лист № 37/8562 від 15.10.2015 року підписаний Заступником начальника фінансового управління - В.С. Тєлєгіним (за довіреністю № 01-42юр/4503 від 18.06.2015 року). При цьому, позивачем в листі № 37/8562 від 15.10.2015 року зазначено, що згідно з пунктом 2.1.4. Договору доручення від 12.10.2015 року повірений має право отримувати на власний рахунок/рахунки від зобов'язаних перед АК "Харківобленерго" осіб майно, кошти та інше, в тому числі, стягнене за рішенням суду, передане в ході добровільного досудового виконання зобов'язань. Згідно з пунктом 2.2.3. Договору доручення від 12.10.2015 року Повірений зобов'язаний негайно передати Довірителю все отримане в зв'язку з виконанням Повіреним своїх зобов'язань за цим Договором (здійсненням юридичних дій, визначених у пункті 2.1. цього Договору).

На виконання зобов'язання за Договором поворотної фінансової допомоги № 1 від 23.07.2015 року, ПАТ "Запоріжжяобленерго" перерахувало грошові кошти на загальну суму 51 000 000,00 грн. на розрахунковий рахунок повіреної АК "Харківобленерго" особи - ТОВ "Фінансова компанія "Трансфербутик", про що свідчать платіжні доручення №25801 від 13.10.2015 року на суму 26 500 000,00 грн. та №28847 від 12.11.2015 року на суму 24 500 000,00 грн. на підставі Договору доручення №ДД-1210/1 від 12.10.2015 року.

Листом № 13/11-2 від 13.11.2015 року ТОВ "Фінансова компанія "Трансфербутик", як повірений позивача за Договором доручення №ДД-1210/1 від 12.10.2015 року, повідомив АК "Харківобленерго" щодо отримання на власний рахунок коштів від ПАТ "Запоріжжяобленерго" за платіжними дорученнями №25801 від 13.10.2015 року на суму 26500000,00 грн. та №28847 від 12.11.2015 року на суму 24 500 000,00 грн. на підставі пункту 2.1.4. Договору доручення №ДД-1210/1 від 12.10.2015 року. Крім того, повірений повідомив про те, що кошти в сумі 6 301 250,00 грн. були перераховані на рахунок АК "Харківобленерго" платіжним дорученням від 15.10.2015 року №44.

Кошти в сумі 6301250,00 грн. були відображені позивачем та ПАТ "Запоріжжяобленерго" в акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2015 року по 31.10.2015 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.01.2016 року у справі №910/30034/15, яке набрало законної сили 09.02.2016 року, стягнуто з ТОВ "Фінансова компанія "Трансфербутик" на користь АК "Харківобленерго" 44698750 грн. боргу за договором поворотної фінансової допомоги № 1 від 23.07.2015 року і договором доручення № ДД-1210/1 від 12.10.2015 року та 97565,44 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.06.2016 року у справі №908/1348/16, яке набрало законної сили 21.06.2016 року, стягнуто з ВАТ "Запоріжжяобленерго" на користь АК "Харківобленерго" 3% річних в сумі 110 712 грн. за порушення строків повернення поворотної фінансової допомоги за договором поворотної фінансової допомоги № 1 від 23.07.2015 року.

Крім того, 23.12.2015 року між АК "Харківобленерго" та ТОВ "Західні енергетичні транзити" було укладено Договір доручення, відповідно до умов якого повірений - ТОВ "Західні енергетичні транзити", зобов'язується від імені та за рахунок довірителя - АК "Харківобленерго" здійснити комплекс представницьких заходів з усіх питань, що виникають в процесі правовідносин з суб'єктом господарювання ПАТ "Черкасиобленерго".

Пунктом 2.1. сторони Договору доручення б/н від 23.12.2015 року визначили обсяг прав повіреного, зокрема підпунктом 2.1.4. визначено, що повірений має право отримувати, на власний рахунок/рахунки від зобов'язаних перед АК "Харківобленерго" осіб майно, кошти та інше, в тому числі, стягнене за рішенням суду, передане в ході добровільного досудового виконання зобов'язань.

Пунктом 3.2. сторони Договору доручення б/н від 23.12.2015 року визначили обсяг обов'язків довірителя, зокрема підпунктом 3.2.1. визначено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на здійснення юридичних дій, визначених у пункті 2.1 цього договору.

Листом за вих. № 04/10531 від 28.12.2015 за підписом Заступника голови правління - виконавчого директора В.С. Тєлєгіна, АК "Харківобленерго" повідомило ПАТ "Черкасиобленерго" про укладений 23.12.2015 року між АК "Харківобленерго" та ТОВ "Західні енергетичні транзити" Договір доручення № б/н. За умовами цього Договору доручення Повірений зобов'язаний здійснити комплекс представницьких заходів, що виникають в процесі правовідносин із ПАТ "Черкасиобленерго". Крім цього, в даному листі міститься посилання на те, що ТОВ "Західні енергетичні транзити" наділене широким колом повноважень для вирішення питань фінансового характеру, що виникли та/або можуть виникнути, зокрема з питань повернення фінансової допомоги в розмірі 51000000,00 грн. за Договором поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 року.

Отримавши даний лист, ПАТ "Черкасиобленерго" перерахував грошові кошти на загальну суму 51 000 000,00 грн. на розрахунковий рахунок повіреної АК "Харківобленерго" особи - ТОВ "Західні енергетичні транзити", що підтверджується платіжними дорученнями №740 від 25.12.2015 року на суму 25 000 000,00 грн., №750 від 28.12.2015 року на суму 10 000 000,00 грн., №751 від 29.12.2015 року на суму 11 000 000,00 грн. та № 756 від 29.12.2015 року на суму 5 000 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2016 року у справі №909/487/16, яке набрало законної сили 09.08.0016 року, стягнуто ТОВ "Західні енергетичні транзити" на користь АК "Харківобленерго" - 51 000 000 грн. 00 коп. основного боргу за договором поворотної фінансової допомоги №2 від 23.07.2015 року та договором доручення №23/12/15 від 23.12.2015 року, 2 577 494 грн. 99 коп. інфляційних, 648 713 грн. 45 коп. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.11.2016 року у справі №925/1100/16, яке набрало законної сили 05.12.2016 року, стягнуто з ПАТ "Черкасиобленерго" на користь АК "Харківобленерго" 3 % річних у сумі 364 027,40 грн. та інфляційних у сумі 703 146,18 грн. за порушення строків повернення поворотної фінансової допомоги за договором поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 року.

16.09.2016 року АК "Харківобленерго" (кредитор) уклав з ТОВ "Приватний виконавчий сервіс" (поручитель) договір поруки № 1, у зв'язку з невиконанням боржниками зобов'язання з повернення фінансової допомоги.

Відповідно до пункту 1.1. Договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків ПАТ "Черкасиобленерго" (боржник-1) за зобов'язанням, передбаченим пунктом 2.1. цього Договору та ВАТ "Запоріжжяобленерго" (боржник-2) за зобов'язанням, передбаченим пунктом 2.2. цього Договору в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, компенсаційних нарахувань за статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 2.1 Договору поруки під основним зобов'язанням-1 в цьому договорі сторони розуміють зобов'язання ПАТ "Черкасиобленерго" щодо повернення фінансової допомоги на користь АК "Харківобленерго" у розмірі 51000000,00 грн., що виникло на підставі Договору поворотної фінансової допомоги № 2 від 23.07.2015 року з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 27.08.2015 року.

Відповідно до пункту 2.1 Договору поруки під основним зобов'язанням-2 в цьому договорі сторони розуміють зобов'язання ВАТ "Запоріжжяобленерго" щодо повернення фінансової допомоги на користь АК "Харківобленерго" у розмірі 51000000,00 грн., що виникло на підставі Договору поворотної фінансової допомоги №2 від 23.07.2015 року з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 27.08.2015 року.

Пунктом 1.2. Договору поруки передбачено, що у разі порушення будь-ким з боржників основного зобов'язання, боржники і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

На думку позивача, оскільки станом на 10.10.2016 року боржники - ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ПАТ "Черкасиобленерго" фінансову допомогу у встановлених порядку та строки не повернули, вказане є підставою для солідарного стягнення заборгованості з боржників та поручителя в даному судовому провадженні.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги кредитора до боржників та поручителя про солідарне стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги № 1 та №2 від 23.07.2015 року.

Розглянувши ці вимоги, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заявленого позову, посилаючись на невідповідність укладених сторонами договорів поворотної фінансової допомоги № 1 та №2 від 23.07.2015 року вимогам закону, оскільки вони вчинені представниками сторін з перевищенням повноважень і не схвалені повноважними органами управління сторін. При цьому, суди визнали недійсними укладені сторонами договори поворотної фінансової допомоги № 1 та №2 від 23.07.2015 року в порядку застосування приписів п.1 ст.83 ГПК України та застосували наслідки їх недійсності у вигляді повернення сторін у початкове становище, стягнувши з ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ПАТ "Черкасиобленерго" на користь АК "Харківобленерго" грошові кошти по 51 000 000 грн. з кожного, посилаючись на положення статті 216 ЦК України.

Такі висновки судів попередніх інстанцій судом касаційної інстанції визнаються помилковими та передчасними з огляду на таке.

Пункт 1 статті 83 ГПК України передбачає право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Однак, застосовуючи п. 1 ст. 83 ГПК України, суди попередніх інстанцій не врахували позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 19.11.2002 року № 10/330 про те, що визнання господарськими судами з власної ініціативи договорів недійсними і такими, що припинили свою дію, за межами заявлених позивачем вимог суперечить конституційному принципу диспозитивності сторін судового процесу. В зв'язку з цим норма пункту 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (про право господарського суду визнавати недійсним чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству), на підставі статті 8 Конституції України не повинна застосовуватися.

При цьому, суди попередніх інстанцій не навели правового обґрунтування можливості застосування п. 1 ст. 83 ГПК України з посиланням на перевищення повноважень представниками сторін під час підписання договорів поворотної фінансової допомоги № 1 та №2 від 23.07.2015 року і не схвалення їх повноважними органами управління сторін зважаючи на те, що позивачем було подано позов про стягнення боргу у зв'язку належним виконанням ним умов договорів поворотної фінансової допомоги № 1 та №2 від 23.07.2015 року, але невиконанням їх відповідачами.

Таким чином, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою такі обставини та не з'ясували чи не відбулося зміни предмету і підстави позову, оскільки позивачем було заявлено позов про стягнення заборгованості за виконаними ним договорами, з одночасним посиланням при цьому на недійсність таких договорів, та не навели процесуально-правової оцінки можливості застосування такої правової конструкції під час вирішення такого спору.

Відтак, відмовивши у позові про стягнення заборгованості за договорами про фінансову допомогу у зв'язку з визнанням цих договорів недійсними за власною ініціативою, суди не розглянули по суті такий позов.

До того ж, суди не з'ясували чи охоплюється вимогами норми п. 1 ст. 83 ГПК України (суперечність законодавству) та обставина, на підставі якої суд визнав недійсними договори поворотної фінансової допомоги № 1 та №2 від 23.07.2015 року (перевищення повноважень представниками сторін під час підписання договорів і не схвалення їх повноважними органами управління сторін).

Разом з цим, щодо висновку судів про визнання недійсними правочинів з підстав перевищення повноважень представниками сторін під час підписання договорів і не схвалення їх повноважними органами управління сторін суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Цивільну дієздатність юридичної особи встановлено статтею 92 Цивільного кодексу України згідно з частиною першою якої юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 154 Цивільного кодексу України та статті 13 Закону України "Про акціонерні товариства" установчим документом акціонерного товариства є його статут, який повинен містити відомості, зокрема про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.

Відповідно до приписів статті 161 Цивільного кодексу України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом (частина перша); виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор) (частина друга).

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства, юридична особа здійснює діяльність через свої органи, компетенція, порядок створення, функціонування яких визначається установчими документами юридичної особи, тобто, в даному випадку, компетенція органів управління позивача визначається його Статутом.

Відповідно до пункту 8.1.1. Статуту АК "Харківобленерго" (зареєстр. 12.03.2009 року) органами управління та контролю Компанії є:

- Загальні збори акціонерів Компанії - Вищий орган Компанії;

- Наглядова рада Компанії;

- Виконавчий орган Компанії;

- Ревізійна комісія Компанії.

За змістом пунктів 8.4.1., 8.4.3, 8.4.6., 8.4.8., 8.4.9. Статуту позивача Вищий орган компанії (Загальні збори акціонерів) утворює Виконавчий орган Компанії - колегіальний або одноособовий (Дирекція Компанії, Правління Компанії, Генеральний директор, тощо), шляхом визначення його назви, кількісного складу а компетенції. Очолює та/або керує діяльністю колегіального Виконавчого органу Компанії - Керівник Виконавчого органу Компанії (Генеральний директор Компанії, Голова правління Компанії, тощо). До компетенції Виконавчого органу Компанії належать всі питання діяльності Компанії, крім тих, що віднесені до компетенції Вищого органу, Наглядової ради, Ревізійної комісії та Керівника Виконавчого органу. Виконавчий орган самостійно розпоряджається коштами та майном Компанії та діє від імені Компанії, але у межах, що встановлені цим Статутом, рішеннями Вищого органу та Наглядової ради.

У пункті 8.4.10.18. Статуту АК "Харківобленерго" передбачено, що Виконавчий орган Компанії самостійно приймає рішення про вчинення будь-яких правочинів, підписання (укладання) договорів (угод) за винятком тих, на вчинення, підписання (укладання) яких відповідно до цього Статуту потрібно одержати обов'язкове рішення (затвердження, погодження) Вищого органу Компанії або Наглядової ради.

Також, у пункті 8.4.10.22. Статуту позивача передбачено, що після затвердження наглядовою радою Компанії відповідного правочину, АК "Харківобленерго" надає, зокрема, поворотну фінансову допомогу (позику, позичку та інші види правочинів) на суму, що перевищує 50 тисяч гривень.

Згідно з пунктом 8.3.7.30. Статуту АК "Харківобленерго" наглядова рада затверджує правочини, які вчиняє виконавчий орган компанії від імені компанії, зокрема, про надання поворотної фінансової допомоги (позика, позичка та інші види правочинів тощо) на суму, що перевищує 50 тисяч гривень.

Довіреністю № 01-42юр/4503 від 18.06.2015 року Телєгіна Віталія Сергійовича уповноважено, зокрема, підписувати будь-які договори та тимчасові угоди з узгодженням їх умов на свій розсуд.

Як зазначається в п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Таким чином, є помилковим висновок судів попередніх інстанцій про недійсність правочинів (господарських договорів) на момент їх вчинення (укладення) у зв'язку з перевищенням повноважень особою, яка їх підписала з боку позивача, оскільки затвердження наглядовою радою та/або загальними зборами акціонерів мало відбутися після укладення оспорюваних договорів, а не на момент їх вчинення, і тому відсутність такого затвердження не може свідчити про недійсність таких правочинів.

Також, суди не вірно навели зміст норми про вчинення значного правочину за ч. 1 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" станом на момент укладення спірних договорів, застосувавши редакцію цієї норми, яка набула чинність після вчинення оспорюваних правочинів.

Так за вимогами ч. 1 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не застосовано норму викладену в абз.2 ч.3 ст. 92 ЦК України про те, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження, та виходячи з неї не було з'ясовано доведеності чи недоведеності таких обставин.

Водночас, посилаючись на правовий висновок у постанові Верховного Суду України від 21.10.2014 року у справі № 26/327 суди дійшли висновку про те, що дії з виконання правочину можуть свідчити про схвалення такого правочину лише у тому випадку, коли від імені сторони цього правочину їх вчиняє особа, уповноважена на вчинення саме цього правочину. Однак, такий висновок судів попередніх інстанцій не відповідає змісту правового висновку викладеному у наведеній постанові Верховного Суду України.

У той же час, судам слід було мати на увазі правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 922/796/15 про те, що у випадку, якщо спірний договір не тільки прийнято до виконання, але і значною мірою виконано, то відсутність у представника повноважень на укладення від імені товариства такого договору не є підставою для визнання його недійсним.

Також, суди попередніх інстанцій не врахували роз'яснень викладених в п. 3.3. та п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", за якими положення абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язують орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас, саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо, зокрема, про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до пункту "і" частини п'ятої статті 41 і статті 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Цими нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде з'ясовано, що статутом товариства з обмеженою відповідальністю право виконавчого органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган уклав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до пункту 22 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства. Тому вчинення значного правочину виконавчим органом товариства за відсутності такого рішення є підставою для визнання його недійсним, якщо правочин не було схвалено в подальшому загальними зборами акціонерного товариства (стаття 241 ЦК України).

До того ж, відповідно до ч. 9 ст. 16 ГПК України справи у майнових спорах, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

За роз'ясненням викладеним у п. 20 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", відповідно до статей 13, 15 ГПК України підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками.

Пунктом 20.6 цієї постанови передбачено, що якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

Суди такі вимоги залишили поза увагою та не з'ясували обставин, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство одного з відповідачів на час вирішення цього спору, не перевірили інформації з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема, щодо даних про перебування залученого відповідача ПАТ "Черкасиобленерго" в провадженні в справі про банкрутство, та не з'ясували чи не могли вплинути такі відомості на визначення підсудності даного спору виходячи з вимог ст. 16 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом з тим, визнавши оспорювані договори недійсними та застосувавши реституцію, суди не навели правової оцінки обставинам, пов'язаним зі стягненням заборгованості з повірених на користь позивача за судовими рішеннями в інших господарських справах, які набрали законної сили.

Отже, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не встановили дійсних обставин спору, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, не з'ясували повно і всебічно спірні правовідносини між сторонами, не надали вказаним правовідносинам належної правової оцінки, та дійшли передчасних висновків як про відмову в позові, так і про визнання з власної ініціативи договорів, які є підставою заявленого позову, недійсними та застосування реституції.

За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" та публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року та рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2017 року скасувати, і справу № 922/3152/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді В.Палій

В.Студенець