Ухвала суду № 68370654, 17.08.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №483/1015/16-ц 17.08.2017 17.08.2017 17.08.2017

Провадження №22-ц/784/1716/17

Провадження № 22ц/784/1716/17 Суддя першої інстанції Чаус Л.В.

Справа 483/1015/16-ц Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Категорія 3

У Х В А Л А

Іменем України

17 серпня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Козаченка В.І., Яворської Ж.М.,

із секретарем - Тищенком Л.С.,

за участю: прокурора - Цвікілевич Н.В.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 червня 2017 року за позовом Миколаївської місцевої прокуратури №1 до Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_7, управління Держгеокадастру в Очаківському районі Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області та Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

7 липня 2016 року Миколаївська місцева прокуратура № 1 звернулася до Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, третіх осіб - ОСОБА_7, управління Держгеокадастру в Очаківському районі Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області та Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_5 розпорядженням Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області від 3 жовтня 2008 року № 388 було затверджено проект землеустрою, передано у власність земельну ділянку площею 0,07 га для індивідуального дачного будівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. На підставі цього розпорядження ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на землю.

Цю земельну ділянку на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 14 жовтня 2008 року відчужено ОСОБА_7, який 29 січня 2014 року за договором купівлі-продажу відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які є співвласниками цього майна на теперішній час по 1/2 частки кожен.

При винесенні розпорядження, на думку прокурора, Очаківською районної державної адміністрації Миколаївської області порушено норми земельного законодавства України. Так, спірна земельна ділянка надана для індивідуального дачного будівництва, хоча вона відноситься до земель сільськогосподарського призначення, тобто відповідач безпідставно змінив цільове призначення спірної земельної ділянки. Крім того, спірна земельна ділянка розташована у межах пляжної зони Чорного моря, де забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, та в межах прибережної захисної смуги Чорного моря, а відтак не могла бути передана у приватну власність.

Посилаючись на викладене, прокурор просив суд:

-визнати незаконним та скасувати розпорядження Очаківської районної державної адміністрації від 3 жовтня 2008 року № 388 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 44 громадянам України для індивідуального дачного будівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, не наданих у власність або користування в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області» в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,07 га для індивідуального дачного будівництва в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 13 жовтня 2008 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010802101316 на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,07 га з кадастровим номером НОМЕР_1, для індивідуального дачного будівництва в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області;

-витребувати у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у власність держави земельну ділянку площею 0,07 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 червня 2017 року позов задоволено повністю.

-визнано незаконним та скасувати розпорядження Очаківської районної державної адміністрації від 3 жовтня 2008 року № 388 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 44 громадянам України для індивідуального дачного будівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, не наданих у власність або користування в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області» в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,07 га для індивідуального дачного будівництва в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області;

- визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 13 жовтня 2008 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010802101316 на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,07 га з кадастровим номером НОМЕР_1, для індивідуального дачного будівництва в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області;

-витребувано у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у власність держави земельну ділянку площею 0,07 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Стягнуто з Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь прокуратури Миколаївської області по 1033 грн. 50 коп. з кожного судового збору.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема: суд неправильно обчислював початок позовної давності щодо обізнаності про порушення прав прокурором, а не органу, який представляє останній; суд не врахував правової позиції, яка на час передачі спірної ділянки передбачала необхідність підтвердження меж прибережної захисної смуги відповідною проектною документацією, яка на той час була відсутня; також суд не врахував, що відповідачі є добросовісними набувачами за договором купівлі-продажу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд першої інстанції дійшов висновку, що розпорядженням Очаківської районної державної адміністрації від 3 жовтня 2008 року № 388, ОСОБА_5 неправомірно передано у власність земельну ділянку площею 0.07 га і видано державний акт на право власності на цю земельну ділянку, а відтак вважав, що спірна земельна ділянка незаконно вибула з власності держави та повинна бути витребувана із незаконного володіння відповідачів, у зв'язку з чим вимоги прокурора про поновлення порушених прав шляхом скасування неправомірного розпорядження, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки вважав обґрунтованими.

Колегія суддів з такими висновками районного суду погоджується, оскільки вони є мотивованими та обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що спірна земельна ділянка в загальному масиві земель перебувала у користуванні радгоспу «Черноморський» Очаківського району Миколаївської області і з цього часу була віднесена за цільовим призначенням до земель сільськогосподарського призначення.

Розпорядженням Очаківської районної державної адміністрації від 6 травня 2008 року № 148 було надано дозвіл 44 громадянам України, в їх числі й ОСОБА_5, на розробку проектів відведення земельних ділянок загальною площею 4,4 га (по 0,1 га кожному) у власність для індивідуального дачного будівництва в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (т. 1 а.с. 11).

3 жовтня 2008 року в.о. голови Очаківської районної державної адміністрації винесено розпорядження № 388, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність 44 громадянам України, у тому числі ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,07 га, для індивідуального дачного будівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, не наданих у власність або користування в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (т.1 а.с. 12, т. 2 а.с. 76, 77).

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_5 13 жовтня 2008 року видано державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,07 га за цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва, з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована в межах території Чорноморської сільської ради, що підтверджується копією цього державного акту (т.1 а.с. 13).

14 жовтня 2008 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_5 відчужив земельну ділянку ОСОБА_7 (т.1 а.с. 14, 15), а 29 січня 2014 року останній за договором купівлі-продажу відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_4 та ОСОБА_6 по 1/2 частки кожному. На теперішній час останні є співвласниками цієї земельної ділянки що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 січня 2015 року № 32829620 (т.1 а.с. 16, 18, 19, 29, 30).

За даними висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області від 18 вересня 2008 року № 01-04/5447-05 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 4,25 га, в тому числі спірної земельної ділянки, вказані земельні ділянки розташовані в межах прибережної захисної смуги за межами населеного пункту в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, на час передачі у власність громадянам перебували у державній власності та відносилися до категорії земель сільськогосподарського призначення - пасовищ (т.1 а.с. 22).

Земельній ділянці, переданій у власність ОСОБА_5 надана адреса: Миколаївська область, Очаківський район, територія Чорноморської сільської ради та змінено її цільове призначення: із земель сільськогосподарського призначення вона віднесена до земель призначених для індивідуального дачного будівництва.

Ці обставини підтверджуються й висновком відділу земельних ресурсів у Очаківському районі Миколаївської області від 11 червня 2008 року № 548/01-12, в якому зазначалося обмеження по використанню виділених земельних ділянок, як таких, що розташовані в прибережній захисній смузі (т. 1 а.с. 23).

Також при виготовленні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться на відстані 22,42 метри від урізу води Чорного моря, що вбачається зі збірного кадастрового плану та кадастрового плану земельної ділянки, плану меж зон обмежень земельної ділянки (т.1 а.с. 20, 21, 244-251, т. 2 а.с. 78).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (ст. 21 ЗК України).

Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення науково-дослідницької та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей (ч. 1 статті).

Земля сільськогосподарського призначення передають у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України).

Приписами ст. 23 ЗК України визначається пріоритетність земель сільськогосподарського призначення, а саме, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Земельні ділянки, що надаються громадянам для дачного будівництва віднесені за цільовим призначенням відповідно до ст.ст. 50-51 ЗК України до земель рекреаційного призначення.

Отже, з огляду на наведені норми земельного законодавства та встановлені судом обставини Очаківська райдержадміністрація своїм розпорядженням, надавши у власність ОСОБА_5 спірну земельну ділянку, яка за цільовим призначенням віднесена до земель сільськогосподарського призначення, безпідставно в порушення зазначених норм змінила цільове призначення вказаної земельної ділянки та віднесла її до земель рекреаційного призначення.

Більш того, за положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою (уздовж морів - не менше двох кілометрів від урізу води, пляжна зона - не менше 100 метрів від урізу води).

Між тим, за змістом п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434 (далі - Порядок) ( який діяв на час виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» (далі - Постанова), з урахуванням конкретної ситуації.

Отже, землі зайняті поверхневими водами, іншими водними об'єктами і землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.

За пунктом «г» частини 2 статті 61, статтею 62 ЗК України у межах прибережних захисних смуг та пляжної зони прибережних захисних смуг уздовж морів забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних.

Як встановлено районним судом спірна земельна ділянка знаходиться на відстані 22,42 метри від урізу води Чорного моря, тобто в межах прибережної захисної смуги.

Відсутність проекту землеустрою не змінює правового статусу такої смуги та її ширини, оскільки її визначено законом.

Статтями 85,88 ВК України та ст.ст. 59,84 ЗК України передбачено, що землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть передаватися лише у користування та для спеціально визначених цілей.

Отже діюче законодавство не передбачає правових підстав для передачі земель прибережних смуг у приватну власність.

Таким чином, висновки місцевого суду про порушення діючого законодавства при видачі оспорюваного розпорядження Очаківською райдержадміністрацією стосовно надання у власність ОСОБА_5 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої в межах прибережної захисної смуги уздовж моря, для індивідуального дачного будівництва - є правильними. З огляду на це районний суд вірно вважав, що вказані обставини є підставою для визнання незаконними та скасування зазначеного розпорядження Очаківської районної державної адміністрації в цій частині.

Посилання в апеляційній скарзі на правові позиції, які зводились до обов'язковості визначення меж прибережної захисної смуги саме за проектом землеустрою щодо відведення прибережної захисної смуги є безпідставними, так як на час передачі спірної земельної ділянки діяли правові норми Порядку, які у разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, приписували визначати нормативні розміри прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України та Постановою.

Також згідно із ч. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У ч. 1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до підпункту «б» ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Оскільки правові підстави виникнення права власності на спірну земельну ділянку суперечать вимогам актів цивільного законодавства та порушують права та інтереси держави, то відповідно до наведених підстав недійсності угод, районний суд правильно визнав недійсним Державний акт на право власності на землю, виданий на ім'я ОСОБА_5

Відповідно до вимог ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, як шляхом визнання угоди недійсною так і шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.

Перелік способів захисту права наведений у ст. 16 ЦК України.

Цією ж статтею передбачено, що суд може захистити право і іншим способом, що встановлений законом.

Частиною 3 ст. 388 ЦК України передбачено витребування майна власником від набувача, який набув його безоплатно у особи, яка не мала права на відчуження.

Судом правильно встановлено, що ОСОБА_5 отримав у власність спірну земельну ділянку з порушенням норм земельного та водного законодавства та відчужив ОСОБА_7, а останній відповідно ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у зв'язку з чим це майно вибуло із володіння держави поза її волею. За такого порушене право державної власності на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 215, ч.1, ст. 388 ЦК України підлягає захисту шляхом визнання незаконним розпорядження вказаного органу виконавчої влади, визнання недійсним державного акту на право власності на землю і витребування спірної земельної ділянки у власність держави.

Доводи апеляційної скарги висновків районного суду в цій частині не спростовують.

Не погоджується колегія суддів і з доводами апеляційної скарги про те, що районний суд не застосував до спірних правовідносин позовну давність, про застосування якої заявляв представник відповідача, зазначивши, що прокурор при зверненні до суду посилався на обставини, що свідчать про його звернення з позовом в межах позовної давності.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За змістом ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Тобто, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, а отже можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів, як суб'єктів владних повноважень, довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме з цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановлено ст. 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави 7 липня 2016 року, зазначивши про порушення земельного законодавства та водного законодавства з боку відповідачів.

Оскільки прокурор відповідно до приписів ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 2 ст. 45 ЦПК України представляє інтереси держави, а тому є позивачем у справі, то початок перебігу позовної давності для прокурора обчислюється від дня коли держава в особі її органів як суб'єкт власних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав та законних інтересів.

Про наявні порушення земельного та водного законодавства при передачі спірної земельної ділянки прокурор дізнався у 2016 року після перевірки, проведеної у зв'язку з порушенням кримінального провадження за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Очаківської районної адміністрації, про які стало відомо прокуратурі під час перевірки.

На підтвердження цього надав витяг з реєстру досудових розслідувань про внесення даних про виявлені факти зловживання посадовими особами Очаківської райдержадміністрації при передачі земель у власність громадян.

Крім того, надав відповідні довідки, зміст яких свідчить, що копія спірного розпорядження до прокуратури не надходила. Водночас, з тесту самого спірного розпорядження прокурор і не міг дізнатися про порушення прав та законних інтересів держави.

Більш того, з компетенції прокуратури вилучені повноваження щодо загального нагляду за дотриманням вимог закону суб'єктами цивільних відносин, а тому в межах наданих повноважень прокурор здійснює перевірку лише за наявності приводу, тобто лише у разі звернення суб'єкта правовідносин. А за таких обставин, лише з часу виявлення прокурором порушень закону при перевірці починається перебіг позовної давності.

Представник відповідача, заявляючи клопотання про застосування позовної давності до спірних правовідносин зазначив, що перебіг позовної давності повинен починатися з 2008 року, коли відповідні державні органи, правонаступником яких є Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, в інтересах якого діє прокурор.

Між тим, ні відповідач ОСОБА_4, ні його представник будь-яких доказів за правилами ст.ст. 58,59 ЦПК України на підтвердження своїх доводів суду не надали.

За такого, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позовна давність повинна обчислюватися з 17 січня 2016 року, з часу внесення до ЄРДР даних про факти незаконної передачі у приватну власність громадян земель, розташованих у прибережній захисній смузі.

При цьому районним судом враховано, що Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області, яке уповноважене державною на розпорядження землями сільськогосподарського призначення не підтримує вимоги прокурора.

Отже, докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду 1 інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині рішення, а фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду по їх оцінці.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновки місцевого суду не спростовують, а тому підстави, визначені ст. 309 ЦПК України, для скасування цього рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 відхилити, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.М. Царюк

Судді: В.І. Козаченко

Ж.М. Яворська