Рішення № 6836802, 26.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.11.09 р.                     Справа № 15/198                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Алчевський коксохімічний завод” м. Алчевськ (код ЄДРПОУ 00190816)

до відповідача державного підприємства “Артемсіль” м. Соледар (код ЄДРПОУ 00379790)

про стягнення попередньої оплати за непоставлену продукцію з врахуванням залізно-дорожнього тарифу та ПДВ в сумі 471,59 грн., реальних збитків (вимушений простій вагону) в сумі 576,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Стародубцева О.О. за довіреністю № 10-03 від 05.01.2009 р.

від відповідача: Якушев Ю.В. за довіреністю № 27/10-01-47 від 18.09.2009 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.11.2009 р. до 26.11.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Алчевський коксохімічний завод” м. Алчевськ до державного підприємства “Артемсіль” м. Соледар про стягнення попередньої оплати за непоставлену продукцію з врахуванням залізничного тарифу та ПДВ в сумі 471,59 грн., реальних збитків (вимушений простій вагонів) в сумі 576,00 грн.

Ухвалою суду від 31.07.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/198, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою суду від 23.09.2009 р. строк вирішення спору продовжено до 28.10.2009 р.

Ухвалою суду від 15.10.2009 р. строк вирішення спору продовжено до 28.11.2009 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2007 р. сторони уклали договір купівлі–продажу № 54–12/180–1019ю, згідно якого продавець (відповідач) зобов’язався виготовити та поставити з передачею у власність покупцю товар, асортимент, кількість, ціни та строки поставки якого вказані в специфікації, що є невід’ємною частиною договору, а покупець (позивач) зобов’язався прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець бере на себе зобов’язання після підписання договору та надходження предоплати передати товар в строк, передбачений п. 5 даного договору, а покупець зобов’язався прийняти вказаний товар.

Згідно п. 4.2 договору формою оплати за договором є 100% предоплата.

Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA (ІНКОТЕРМС 2000), а у випадку поставки автомобільним транспортом покупця на умовах EXW – склад продавця (ІНКОТЕРМС 2000) в строк до 15 днів з моменту надходження оплати, а в період сезону (липень–вересень) для фасованої та затареної солі, (вересень–грудень) для не упакованої солі (навалом) та затареної в МКР строк поставки може бути збільшений до 40 днів.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що оплата залізничного тарифу за перевезення продукції, що поставляється по договору, здійснюється покупцем.

Згідно п. 6.4 договору в усьому, що не передбачено договором, сторони керуються Положенням про поставку продукції виробничо–технічного призначення, Положенням про поставку товарів народного споживання. Прийом солі здійснюється у відповідності до Інструкцій про порядок прийому продукції виробничо–технічного призначення, товарів народного споживання по кількості та якості, затверджених Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. та від 25.04.1966 р. У випадку виявлення недостачі або невідповідної кількості товару при прийманні, виклик представника продавця є обов’язковим.

Відповідно до п. 9.1 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2008 р. Датою підписання вважається дата реєстрації.

До спірного договору сторони уклали специфікацію, якою передбачили найменування, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару. Завірені копії договору та специфікації додані до позову.

Крім того, покупець підписав договір із застереженням „з протоколом розбіжностей”. До суду наданий протокол розбіжностей до спірного договору, в якому покупець (позивач) виклав пункти 2.1 та 5.1 в своїй редакції. Відповідач погодився на такі умови, підписавши протокол розбіжностей та скріпивши його печаткою. Таким чином сторони погодили між собою розбіжності та врегулювали умови та строки здійснення поставки. Покупець цей факт підтвердив у письмових поясненнях, відповідач – у відзиві на позовну заяву. Тобто спору між сторонами з приводу погодження умов поставки згідно спірного договору не існує.

На підставі договору купівлі–продажу № 54–12/180–1019ю від 04.12.2007 р. продавець (відповідач) виставив покупцю (позивачу) рахунок № 1717 від 15.09.2008 р. на оплату вартості продукції та залізничного тарифу. Покупець здійснив передбачену договором 100% предоплату за сіль згідно виставленого рахунку, що підтверджується платіжним дорученням № 235 від 06.10.2008 р. Призначенням платежу вказана предоплата за сіль по договору № 54–12/180–1019ю від 04.12.2007 р. згідно рахунку № 1717 від 15.09.2008 р., в т.ч. ПДВ. На платіжному дорученні є відмітка банку про проведення платежу. Завірені копії платіжного доручення та рахунку додані до позову.

Жодних заперечень з приводу виставлення та попередньої оплати рахунку сторони до суду не надали. В даних правовідносинах сторін виник спір стосовно фактичного недоотримання покупцем кількості продукції, зазначеної продавцем в спірній залізничній накладній.

На виконання умов спірного договору купівлі–продажу відповідач поставив за залізничною накладною № 50959144 від 08.10.2008 р. позивачу товар у критому вагоні № 24585606. Вагон був технічно справний, течі вантажу не було, пломби і закрутки не порушені, тому залізниця на підставі ст. 52 Статуту залізниць України видала вагон без перевірки маси вантажу. Вказані обставини викладені у залізничній накладній № 50959144 від 08.10.2008 р. та в акті про переважування № П–350 від 10.10.2008 р.

При прийманні продукції на території ВАТ „Алчевськкокс” згідно п. 6.4 договору та Інструкції П–6 критий вагон № 24585606 з продукцією був зважений, що підтверджується актом про переважування № П–350 від 10.10.2008 р., в результаті чого була встановлена різниця у вазі по переважуванню менше, ніж на 4,30 тон від ваги, вказаної в залізничній накладній. На підставі цього приймання спірного товару було зупинено, вагон з продукцією відставлений під охорону до прибуття представника вантажовідправника для спільного приймання продукції по кількості, що підтверджується актом про відповідальне зберігання від 10.10.2008 р. Завірені копії вказаних актів містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 17а Інструкції П–6 позивач направив відповідачу повідомлення про виклик представника вантажовідправника, що підтверджується телеграмами № 105 від 11.10.2008 р., № 205 від 13.10.2008 р., № 305 від 14.10.2008 р., завірені копії яких додані до позову.

У відповідь на телеграму № 105 від 11.10.2008 р. відповідач надіслав позивачу листи № 27/18–11 та № 31/202 від 14.10.2008 р., в яких вказує на те, що вагон № 24585606 був завантажений згідно схем навантаження, затверджених операційними інструкціями. На підставі цього відповідач вважає, що його вина в недостачі відсутня, тому недоцільним є направлення представника ДП “Артемсіль” для спільного приймання продукції по кількості. Завірені копії листів містяться в матеріалах справи.

Керуючись п. 6.4 договору та п. 18 Інструкції П–6, позивач здійснив прийом продукції по кількості за участю представника громадськості. Даний факт підтверджується актом № 350 від 14.10.2008 р. прийому продукції по кількості, згідно якого недостача товару склала 4,3 тони. Акт підписаний всіма членами комісії без будь–яких заперечень, в тому числі і представником громадськості – Носковим М.М., повноваження якого на право участі в прийомі по кількості солі повареної підтверджується посвідченням № 350 від 14.10.2008 р. Оригінал акту та завірена копія посвідчення містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 14 Інструкції П–6 порожній вагон після розвантаження був зважений, при цьому фактична вага порожнього вагону співпадала з показником ваги тари, зазначеним у спірній залізничній накладній, що підтверджується актом про вагу тари (порожніх вагонів) № Т–350 від 15.10.2008 р., оригінал якого доданий до позову. Акт підписаний всіма особами, які брали участь в перевантажуванні вагону, в тому числі і представником громадськості – Пятаковим В.І., повноваження якого на право участі в перевантажуванні порожніх вагонів підтверджується посвідченням № 352 від 15.10.2008 р., завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Позивач визначив масу продукції (нетто) по різниці маси навантаженого вагону та маси порожнього вагону (тари), визначених під час зважування у позивача (зазначено в позовній заяві). Згідно перерахунку маси нетто отриманої продукції на підставі даних двох актів з урахуванням норми природної втрати і точності зважування – відповідальна недостача продукції склала 2,94 тон, що в грошовому вираженні за розрахунком позивача складає 340,42 грн., вартість залізничного тарифу за відсутністю продукції становить 52,57 грн. Крім того, позивач вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача йому було завдано реальних збитків (вимушений простій вагону) в сумі 576,00 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Позивач направив відповідачу претензію № 10–2520 від 05.05.2009 р. з вимогою на підставі статей 526, 527, 610, 611, 614, 623, 670, 693 ЦК України оплатити претензійну суму в розмірі 1047,59 грн., з яких 340,42 грн. – попередня оплата продукції, 480,00 грн. – вимушений простій вагону, 52,57 грн. – залізничний тариф за недопоставлену продукцію. Факт відправлення претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується відповіддю № 27/03–8 від 20.05.2009 р. відповідача на претензію. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, у позивача виникає обов’язок оплатити товар, а у відповідача – передати товар. В спірному договорі сторони погодили, що прийом солі здійснюється у відповідності до Інструкцій про порядок прийому продукції виробничо–технічного призначення, товарів народного споживання по кількості та якості, затверджених Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П–6 та від 25.04.1966 р. № П–7.

Відповідач надав до суду відзив № 27/03–8 від 26.08.2009 р. на позовну заяву, яким позовні вимоги заперечує на підставі того, що навантаження солі у критий вагон № 24585606 здійснювалося згідно схем навантаження, затверджених операційними інструкціями, при цьому зважування проводилося на вагах електронних тензометричних ВЕТП–150 з високим ступенем точності (дата державної повірки 25.06.2008 р.). В обґрунтування зазначеного відповідач додав до відзиву роздруківку з архіву комп’ютера рудника № 1,3 та паспорт № 3–1 на ваги ВЕТП–150. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

23.09.2009 р. відповідач надав до суду доповнення № 27/03–8 до відзиву, в якому зазначає, що згідно п. 25 Інструкції про порядок прийому продукції виробничо–технічного призначення та товарів народного споживання по кількості акт повинен бути складений в той день, коли була виявлена недостача. Позивачем такий акт був складений тільки 14.10.2008 р., хоча недостача була ним виявлена 10.10.2008 р. згідно акту про переважування № П–350. На підставі цього відповідач просить суд визнати позовні вимоги необґрунтованими.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги заявами від 23.09.2009 р., б/н та без дати (за супровідним листом № 10–5705 від 12.10.2009 р.), б/н та без дати (за супровідним листом від 15.10.2009 р.), № 10–63/7 від 06.11.2009 р. В останній редакції уточнення розрахунку позовної заяви в сторону зменшення позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату за недопоставлену продукцію, в т.ч. ПДВ, з урахуванням залізничного тарифу (без ПДВ) в сумі 453,68 грн. (2,94 тони (відповідальна недостача продукції) х 115,79 грн. (вартість 1 тони продукції) = 340,43 грн. (вартість недопоставленої продукції) + 60,68 грн. (ПДВ) = 401,11 грн. + 52,57 грн. (залізничний тариф за недопоставлену продукцію без ПДВ) = 453,68 грн.); реальні збитки (вимушений простій вагону без ПДВ) в розмірі 480,00 грн. Таким чином загальна сума зменшилася порівняно з первісно заявленими позовними вимогами та склала 933,68 грн. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені та зменшені позовні вимоги.

Позивач заявлені позовні вимоги обґрунтовує наступним:

Згідно п.п. б п. 9 Інструкції П–6 прийом продукції, що надійшла в непошкодженій тарі (критий вагон № 24585606, який прибув з непорушеними пломбами – 2 шт. № 188 та закрутками вантажовідправника без слідів розкрадання, був виданий залізницею без перевірки маси вантажу згідно ст. 52 Статуту залізниць України) здійснюється в момент її отримання від постачальника та вважається здійсненою вчасно (п. 10 Інструкції П–6), якщо перевірка кількості продукції закінчена в установлені строки. Згідно відмітки залізниці в залізничній накладній прибуття вагону з вантажем на станцію призначення відбулося 10.10.2008 р. о 16 год. 35 хв. Згідно відомості плати за користування вагонами № 16101142 від 19.10.2008 р., завірена копія якої міститься в матеріалах справи, спірний вагон № 24585606 був переданий залізницею на під’їзні шляхи позивача 10.10.2008 р. в 17.05 год. Прийом продукції, отриманої від відповідача, почався 10.10.2008 р. в 20.00 год. та згідно п. 16 Інструкції П–6 прийом продукції був зупинений у зв’язку з тим, що при переважуванні вагону з продукцією була виявлена недостача, тобто невідповідність маси брутто, вказаної в залізничній накладній № 50959144 масі брутто, фактично визначеній на вагах позивача при переважуванні вагону з продукцією, що прибув від відповідача. Паспорт № 0237 на ваги позивача з відмітками про їх державну повірку та контролю за придатністю в копії є в матеріалах справи.

Відповідно до абз. 2 п. 16 Інструкції П–6 про виявлену недостачу продукції був складений акт про переважування № П–350 від 10.10.2008 р. за підписом осіб, які здійснюють прийом продукції.

Абзацом 3 п. 16 Інструкції П–6 встановлено, що у випадку, коли при прийомі продукції була виявлена невідповідність маси брутто, вказаної в транспортних документах, отримувач не повинен розкривати тару.

Позивач стверджує, що вимоги пункту 16 Інструкції П–6 ним були виконані повністю, а саме: пломби та закрутки не знімалися, вагон був своєчасно зважений, прийом продукції зупинений у зв’язку з виявленням недостачі, вагон з вантажем відставлений під охорону до прибуття представника відповідача для спільного прийому продукції.

Одночасно із зупиненням прийому продукції позивач, керуючись п. 17 Інструкції П–6 та п. 6.4 спірного договору купівлі–продажу, здійснив виклик для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника іногороднього вантажовідправника. Виходячи зі змісту п. 17 Інструкції П–6, іногородній представник зобов’язаний не пізніше наступного дня після отримання виклику отримувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде ним направлений представник для участі в перевірці кількості продукції.

Відповідач отримав виклик позивача 13.10.2008 р. в 10.00 год. та направив свою відповідь, яка надійшла до позивача 14.10.2008 р. в 15.30 год. У зв’язку з відмовою відповідача від участі в спільному прийомі продукції, позивач, керуючись п. 18 Інструкції П–6, здійснив прийом продукції по кількості шляхом її переважування в вагоні та склав акт про прийом продукції по кількості № 350 від 14.10.2008 р. за участю представника громадськості – Носкова М.М.

Таким чином, позивач вважає, що він виконав вимоги законодавства щодо порядку первинного прийому продукції, виклику представника відповідача, часу очікування відповіді відповідача на телеграму про виклик представника, прийняття, зважування продукції та складання акту про прийом продукції.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За вказаних обставин суд дійшов наступного висновку:

Абзацами 1, 2 пункту 16 Інструкції П–6 встановлено, якщо при прийомі продукції буде виявлена недостача, отримувач зобов’язаний зупинити подальше приймання продукції, забезпечити зберігання продукції, а також вжити заходи до попередження її змішання з іншою однорідною продукцією. Про виявлену недостачу продукції складається акт за підписом осіб, які здійснювали прийом продукції.

Згідно п. 17 Інструкції П–6 одночасно із зупиненням прийому продукції отримувач зобов’язаний викликати для участі в продовженні прийому продукції та складання двостороннього акту представника відправника. Представник іногороднього відправника викликається у випадках, передбачених в договорі. В цьому випадку іногородній відправник (виробник) зобов’язаний не пізніше наступного дня після отримання виклику отримувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде направлений представник для участі в перевірці кількості продукції. Неотримання відповіді на виклик у вказаний строк дає право отримувачу здійснити прийом продукції до закінчення встановленого строку явки представника відправника.

З матеріалів справи вбачається, що позивач почав приймати продукцію 10.10.2008 р., що підтверджується актом про зважування № П–350 від 10.10.2008 р. Під час прийому продукції була нібито виявлена недостача, на підставі чого згідно п. 16 Інструкції П–6 був складений вказаний акт за підписом осіб, які здійснювали прийом продукції: ст. прийомоздатчик – І.М. Пархоменко, прийомоздатчик – Н.Л. Цукур, прийомоздатчик – В.М.Федосова; крім того було зупинено приймання продукції.

Відповідно до п. 24 Інструкції П–6 про перерву в роботі по прийманню продукції, її причинах та умовах зберігання продукції під час перерви робиться запис в акті, складеному згідно п. 25 цієї Інструкції, що не було зроблено позивачем.

Пунктом 25 Інструкції П–6 передбачено, якщо при прийомі продукції за участю представника буде виявлена недостача продукції проти даних, вказаних в транспортних та супровідних документах, то результати приймання продукції по кількості оформлюються актом. При цьому порядок та вимоги до оформлення такого акту чітко регламентований п. 25 Інструкції П–6. Пунктом 27 цієї ж Інструкції передбачений перелік документів, які повинні бути додані до акту, складеного на підставі п. 25 Інструкції, в тому числі акт, складений відповідно до п. 16 даної Інструкції. Акт повинен бути підписаний всіма особами, які брали участь в прийомі продукції по кількості. Перед підписом таких осіб повинно бути зазначено, що вони попереджені про відповідальність за підписання акту, що містить дані, які не відповідають дійсності.

Отримавши відмову на свій виклик від відповідача стосовно направлення свого представника для спільного приймання продукції по кількості, позивач здійснив прийом продукції по кількості за участю представника громадськості. Даний факт підтверджується актом № 350 від 14.10.2008 р. прийому продукції по кількості, підписаним всіма особами, які брали участь в прийомі продукції по кількості: ст. прийомоздатчик – І.М. Пархоменко, прийомоздатчик – Н.Л. Цукур, помічник машиніста тепловозу – М.М. Носков. При цьому в акті вказаний час початку прийому продукції – 15 год. 45 хв. 14.10.2008 р. та час закінчення прийому – 15 год. 55 хв. 14.10.2008 р. Крім того, в акті зазначено, що при перевірці вантажу встановлена вагова недостача солі повареної: результати переважування в дійсності: брутто – 86,50 тон, тара – 22,80 тон, нетто – 63,70 тон, недостача – 4,30 тон.

15.10.2008 р. в 17 год. 30 хв. після розвантаження порожній вагон був зважений, що підтверджується актом про вагу тари (порожніх вагонів) № Т–350 від 15.10.2008 р., підписаним особами, які брали участь в переважуванні вагону: ст. прийомоздатчик – К.К. Мизерная, прийомоздатчик – О.Н. Резникова, пом. машиніста – В.І.Пятаков. Згідно даного акту вага тари брутто – 86,50 тон, тара – 22,80 тон, нетто – 63,70 тон.

Фактично вага брутто, тари, нетто, вказана в акті № 350 від 14.10.2008 р., співпадає з показниками ваги цих самих величин, вказаними в акті № Т–350 від 15.10.2008 р. Загальний час приймання продукції по кількості згідно акту № 350 від 14.10.2008 р. складав з 15.45 по 15.55, тобто 10 хвилин.

Відповідач в доповненні до відзиву на позовну заяву зазначає, що розвантажити вагон протягом 10 хвилин фізично неможливо.

Позивач в письмових поясненнях та уточненнях до позовної заяви вказує на те, що згідно акту № 350 вивантаження продукції за 10 хвилин не здійснювалося, тому як вивантаження продукції з вагону на території ваг абсолютно не передбачено технічними умовами вивантаження продукції із вагонів. Тобто протягом 10 хвилин був зважений не розвантажений вагон з продукцією.

Пунктом 14 Інструкції П–6 встановлено наступний порядок перевірки ваги вантажу:

Перевірка ваги нетто здійснюється в порядку, встановленому стандартами, технічними умовами та іншими обов’язковими для сторін правилами.

У випадку неможливості переважування продукції без тари визначення ваги нетто здійснюється шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання продукції та ваги тари після звільнення її з–під продукції. Результати перевірки оформлюються актами.

Акт про вагу тари повинен бути складений не пізніш 10 днів після її звільнення, а про вагу тари з–під вологої продукції негайно після звільнення тари з–під продукції, якщо інші строки не встановлені Особливими умовами поставки або договором. В акті про результати перевірки ваги тари вказується також вага нетто продукції, визначена шляхом вирахування із ваги брутто ваги тари.

Визначення ваги нетто шляхом вирахування ваги тари із ваги брутто по даним, вказаним у супровідних та транспортних документах, без перевірки фактичної ваги брутто та ваги тари не допускається.

Перевірка ваги тари в інших випадках здійснюється одночасно з перевіркою ваги нетто.

Виходячи з того, що порожній вагон був зважений згідно акту № Т–350 тільки 15.10.2008 р., то за таких умов під час складання акту № 350 від 14.10.2008 р., тобто за день до цього зважування, особи, які приймали продукцію по кількості та нібито здійснювали переважування в дійсності, реально без здійснення розвантаження вагону не могли дізнатися фактичну вагу продукції та вагу порожнього вагону. Таким чином, дані ваги тари та нетто, вказані в акті № 350, станом на момент його складання 14.10.2008 р. були ймовірними, а не достовірними.

Пунктом 23 Інструкції П–6 встановлено, що особи, які здійснюють прийом продукції по кількості, мають право засвідчувати своїм підписом тільки ті факти, які були встановлені за їх участі. Запис в акті даних, не встановлених безпосередньо учасниками прийому, забороняється. За підписання акту про прийом продукції по кількості, який містить дані, що не відповідають дійсності, особи, котрі брали участь в прийомі продукції по кількості, несуть встановлену законом відповідальність.

Проаналізувавши вказані обставини, суд дійшов висновку, що акт № 350 прийому продукції по кількості від 14.10.2008 р. не приймається до уваги як належний доказ згідно ст. 36 ГПК України у зв’язку з тим, що він складений з суттєвими порушеннями та не відповідає вимогам п.п. 14, 23 Інструкції П–6. У зв’язку з цим сама недостача фактично недоведена позивачем належними та допустимими доказами у їх сукупності.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення попередньої оплати вартості недопоставленої продукції, в т.ч. ПДВ, в сумі 401,11 грн. суд вважає необґрунтованими, тому вони не підлягають задоволенню.

Крім того, в суму попередньої оплати позивач врахував залізничний тариф за недопоставлену продукцію без ПДВ в сумі 52,57 грн.

Позивач надав до суду письмові пояснення від 23.09.2009 р., в яких обґрунтовує нарахування залізничного тарифу, виходячи з умов Тарифного керівництва № 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Мінтрансу України № 551 від 15.11.1999 р., згідно якого оплата залізничного тарифу здійснюється на підставі розділу 4 по тарифній схемі 1. Посилаючись на п.п. 2.1 п. 2 розділу 4 Тарифного керівництва № 1, позивач вказує, що плата за перевезення (залізничний тариф) вантажів вагонними відправками в універсальних вагонах (критих, платформах, полувагонах) визначається за масу вантажу в вагоні, але не менше мінімальної норми маси, встановленої для відповідних вантажів. Тобто, за розрахунком позивача сплаті в рахунок повернення попередньої оплати підлягає залізничний тариф в сумі 52,57 грн. (1216,00 грн. (провізна плата) : 68 тон (маса нетто) = 17,88 грн. (провізна плата за 1 тону вантажу) х 2,94 тон (недостача) = 52,57 грн.).

В письмових поясненнях позивач в обґрунтування правовими нормами підстави для стягнення з відповідача оплаченої суми залізничного тарифу в рахунок повернення попередньої оплати посилається на статті 670, 693 ЦК України, присвячені відповідно правовим наслідкам порушення умови договору щодо кількості товару та попередній оплаті товару згідно договору купівлі–продажу. Крім того, позивач вказує на те, що відповідно до п. 5.4 спірного договору купівлі–продажу у вартість продукції входила і оплата залізничного тарифу з урахуванням ПДВ.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що оплата залізничного тарифу за перевезення продукції, що поставляється по договору, здійснюється покупцем. При цьому з умов спірного договору не вбачається наявність згоди сторін щодо включення залізничного тарифу до вартості продукції.

Згідно п. 6 Статуту залізниць України тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу – система цінових ставок та правил їх застосування, за якими провадяться розрахунки за перевезення залізницями.

Тобто по суті залізничний тариф є платою за надання послуг перевезення та не є складовим елементом вартості продукції. В даних спірних правовідносинах купівлі–продажу вартість залізничного тарифу є прямими матеріальними витратами, які могли бути заявлені до стягнення як збитки, а не як повернення попередньої оплати вартості товару за договором купівлі–продажу. Однак, позивач в останній редакції заяви про уточнення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача реальні збитки (вимушений простій вагону без ПДВ) в розмірі 480,00 грн. Суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог (в даному випадку стягувати реальні збитки на суму 532,57 грн. (480,00 грн. (вимушений простій вагону без ПДВ) + 52,57 грн. (залізничний тариф за недопоставлену продукцію без ПДВ) без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за недопоставлену продукцію, в т.ч. ПДВ, з урахуванням залізничного тарифу (без ПДВ) в сумі 52,57 грн. є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

За період очікування представника відповідача для участі в сумісному переважуванні, тобто з моменту дачі телеграми в його адресу та до моменту отримання від нього відповіді, на думку позивача, виник вимушений простій вагону. На підставі спірного договору купівлі–продажу та доданих до нього „Ставок плати за користування вантажними вагонами „Укрзалізниці”, які затверджені наказом Мінтрансу України № 818 від 07.07.2008 р., позивач нарахував плату за вимушений простій вагону в розмірі 480,00 грн. (без ПДВ), яку заявив до стягнення як реальні збитки.

Позивач здійснив детальний та розширений розрахунок вартості вимушеного простою вагону, згідно якого загальний час користування вагоном склав 91 год. 30 хв., з них час користування вагоном до моменту вручення телеграми відповідачу, який позивач відносить на свій рахунок, становить 62 год., а плата за користування вагоном за цей час склала 463,00 грн. Час користування вагоном з моменту отримання телеграми відповідачем до моменту направлення відповіді позивачу, який позивач вважає таким, що виник з вини відповідача, становить 29 год. 30 хв., а плата за користування вагоном за цей час склала 480,00 грн.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа, зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 225 Господарського кодексу України до вищевказаного визначення збитків додає ще таку норму: до складу збитків включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною.

Згідно ст. 611, 623 Цивільного кодексу України наслідками порушення зобов’язань є, зокрема, відшкодування збитків, встановлене договором або законом. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для обґрунтування підстав стягнення збитків у зв’язку з неналежним виконанням умов господарського договору позивач, крім наявності факту заподіяння збитків та конкретної суми збитків, повинен був довести наявність усіх складових частин цивільного правопорушення, а саме:

-          протиправність дій або бездіяльність відповідача;

-          шкідливі наслідки для позивача;

-          причино-наслідковий зв’язок між протиправними діями відповідача та шкідливими наслідками для позивача;

-          вину саме відповідача у заподіянні збитків.

В даному випадку позивач у встановленому порядку не довів належними доказами протиправність дій відповідача у зв’язку з недоведеністю існування самої недостачі (недопоставки) продукції, факт заподіяння збитків стосовно порушення зобов’язання поставити товар у певний строк в асортименті, кількості та за ціною, вказаним в договорі купівлі–продажу № 54–12/180–1019ю від 04.12.2007 р. Також суд не встановив наявність вини відповідача при здійсненні дій щодо прийомки продукції.

Договором купівлі–продажу сторони добровільно передбачили при прийомі продукції керуватися Інструкціями П–6 та П–7. Виконання позивачем встановленого Інструкцією П–6 порядку прийому продукції за кількістю є виконанням обов’язку за договором і таке виконання не залежить від наявності або відсутності вини іншої сторони договору.

Крім того, в матеріалах справи міститься договір № 062/157/29–378ю на подачу та уборку вагонів ВАТ „Алчевськкокс”, що примикає до шляхів ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” від 01.01.2008 р. Підпунктом г пункту 14 цього договору передбачено, що контрагент (позивач) сплачує власнику під’їзного шляху (ВАТ „АМК”) плату за користування вагонами згідно „Ставок плати за користування вантажними вагонами „Укрзалізниці”, затверджених розпорядженням КМУ № 706–р від 08.10.2004 р., „Ставок плати за користування вагонами СНД та Балтії”, затверджених рішенням № 47 засідання Ради по залізничному транспорту держав–учасниць СНД від 23.11.2007 р.

Позивач в підтвердження факту здійснення оплати за користування вагоном у період його простою надав до суду наступні документи: відомість плати за користування вагонами № 16101142 з відмітками ДП „Донецька залізниця” (вантажовласник ВАТ „АМК”), акти заліку взаємних вимог між позивачем та ВАТ „АМК”, платіжні вимоги–доручення про сплату послуг за договором № 062/157/29–378ю. Таким чином, плата за користування вагонами є зобов’язанням позивача перед ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” згідно договору № 062/157/29–378ю від 01.01.2008 р., а не шкідливим наслідком в результаті невиконання договору купівлі–продажу між позивачем та відповідачем.

Таким чином, у зв’язку з недоведеністю позовних вимог в цій частині суд відмовляє у їх задоволенні.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при відмові в задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 26.11.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя Богатир К.В.                               

Нєразік М.М.

тел. 381-91-18

Надруковано у 3 примірниках:

1 – позивачу

2 – відповідачу

3 – господарському суду Донецької області