Рішення № 68366531, 14.08.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/2459/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 серпня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Бисаги Т.Ю., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 29 жовтня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі ОСОБА_2) звернулося в суд із указаним позовом, посилаючись на те, що згідно кредитного договору від 12.10.2007 № MKD6GA00000012 ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 25000,00 доларів США на споживчі цілі, а також 3282,50 доларів США на сплату страхових платежів, а позичальник зобовязався сплатити 11,04% річних (0,92 на місяць) та повернути кредит у строк до 11.10.2017.

Взяті на себе зобовязання позичальник належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 26.03.2014 у неї виникла заборгованість у розмірі 71149,47 доларів США, з яких 13370,14 доларів США заборгованість за кредитом; 15354,34 доларів США заборгованість за відсотками; 3300,00 доларів США комісія; 35714,39 доларів США пеня; 23,65 доларів США штраф (фіксована частина) та 3386,94 доларів США штраф (процентна складова).

Посилаючись на дані обставини ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 71149,47 доларів США та судові витрати.

В подальшому ОСОБА_2 уточнював позовні вимоги (а.с. 146 т. 1), та визначив заборгованість станом на 09.10.2014 у розмірі 76 790,48 доларів США, з яких 13 370,14 доларів США за кредитом; 15 518,21 доларів США за відсотками; 3350,00 доларів США комісія; 44552,13 доларів США пеня. Вказуючи, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 02.12.2008 з ОСОБА_1 уже стягнуто заборгованість за цим кредитним договором у розмірі 153931,85 грн. (26724,28 доларів США за курсом НБУ станом на 29.10.2008 - 5,76), остаточно просив стягнути різницю в розмірі 50066,20 доларів США (76790,48-26724,28 = 50066,20), а також 19,26 доларів США штрафу (фіксована частина) та 2503,31 доларів США штрафу (процентна складова), що загалом складає 52588,77 доларів США, котра за курсом НБУ станом на 26.03.2014 10,57 становила 555863,29 грн.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 29.10.2014 позов Банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 52588,77 доларів США, що становить 555863,29 грн., та 3654,00 грн. судових витрат.

На це рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1, у якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Банку відмовити.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник Банку просила рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи а також матеріали цивільних справ № 2-3406/08 та № 303/3188/13-ц, які розглядались Мукачівським міськрайонним судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи вимоги Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, враховуючи факт невиконанняОСОБА_1умов кредитного договору № MKD6GA00000012 від 12.10.2007, стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором розмірі 52588,77 доларів США, що становить 555863,29 гривень.

Проте такого висновку суд першої інстанції дійшов без повного зясування обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Уточнюючи позовні вимоги, представником Банку не було зазначено складові такої заборгованості, і судом першої інстанції це питання не зясовувалось.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник Банку зазначила складові заборгованості станом на 09.10.2014 всього 52582,47 доларів США, з яких 13796,33 долари США заборгованість за відсотками, 3300 доларів США - заборгованість за комісією, та 32969,87 доларів США пеня, та зазначила курс НБУ станом на 09.10.2014.

Відповідно до положень статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 12.10.2007 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MKD6GF00000012, згідно умов якого ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 25 000,00 доларів США на споживчі цілі, а також 3282,50 доларів США на сплату страхових платежів, а позичальник зобовязався сплатити 11,04% річних (0,92 на місяць) та повернути кредит у строк до 11.10.2017.

Відповідно до розділу 7 пункту 1.1. кредитного договору сторони узгодили, що погашення кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами (ануїтетними платежами) у розмірі 397,12 доларів США, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Свої зобовязання банк виконав та надав кредит.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вона не підписувала видатковий касовий ордер № 1 від 15.10.2007 щодо отримання коштів у сумі 25000,00 доларів США за кредитним договором № MKD6GA00000012 від 12.10.2007, спростовуються висновком експерта № 1253 від 21.07.2016, згідно якого підпис виконано ОСОБА_1 (а.с. 61-62).

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Встановлено, що внаслідок неналежного виконання зобовязань позичальником, ОСОБА_2 уже раніше предявляв до суду (17.11.2008) позов до ОСОБА_1 про дострокове повернення всієї суми заборгованості за цим кредитним договором станом на 30.10.2008 в розмірі 26724,28 доларів США (еквівалент 153931,85 грн. за курсом НБУ станом на 29.10.2008 5,76), з яких 24927,34 доларів США заборгованість за кредитом; 1721,88 доларів США заборгованість за відсотками; 50,00 доларів США комісія; 25,06 доларів США пеня (а.с.120-122 т. 2).

За результатом розгляду спору (справа № 2-3406/08) рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 02.12.2008 позов Банку задоволено - стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 153 931,85 грн. та 1569,32 грн. судових витрат. Таке судове рішення не оскаржувалося та набрало законної сили (а.с.53 т. 1). Виконавчий лист було повернено без виконання у звязку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення (а.с.107 т. 2).

Крім того, встановлено, що для забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1 за кредитним договором № MKD6GA00000012 від 12.10.2007, між Банком та іпотекодавцем ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки від 12.10.2007, за яким останній передав у іпотеку Банку житловий будинок у м. Мукачеві, вул. Млинська, 9.

У травні 2013 року ОСОБА_2 предявив позов до ОСОБА_3, третьої особи: ОСОБА_1, у якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № MKD6GA00000012 від 12.10.2007 станом на 25.03.2013 в розмірі 80212,02 доларів США (за курсом НБУ - 7,99 станом на 25.03.2013 складає 640894,03 грн.), з яких 25738,11 доларів США за кредитом; 13442,04 доларів США за відсотками; 2700,00 доларів США комісія; 34485,45 доларів США пеня; 31,29 доларів США штраф (фіксована частина) та 3818,13 доларів США штраф (процентна складова) (а.с123-126 т. 2).

За результатом розгляду спору (справа № 303/3188/13-ц) заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 06.06.2013 позов Банку задоволено. Звернуто стягнення на житловий будинок житловий будинок у м. Мукачеві, вул. Млинська, 9, шляхом продажу Банком предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» (а.с.54-56 т. 1).

Судове рішення від 06.06.2013 виконувалось в примусовому порядку лише в частині виселення ОСОБА_3, виконавче провадження завершено згідно постанови державного виконавця МВ ДВС Мукачівського МРУЮ від 29.01.2014 про закінчення виконавчого провадження (а.с. 127 т. 2).

Продаж предмету іпотеки здійснювався не в порядку виконання судового рішення. Так, згідно договору купівлі-продажу від 31.01.2014, ОСОБА_3В надав Представнику «ПроватБанку» довіреність на продаж домоволодіння у м. Мукачеві, вул. Млинська, 9, яке придбала ОСОБА_4 за ціною 148000 грн. (а.с. 123-124 т. 1). Тому сума, отримана від продажу предмету іпотеки (згідно інформації Банку - 26448,14 доларів США ) була зарахована на погашення заборгованості в порядку п. 13.7 Кредитно-заставного договору погашення пені 13558,66 доларів США, погашення основної простроченої заборгованості 12445,14 доларів США, інші витрати 444,14 доларів США (а.с.141-142 т. 1).

Надходження еквіваленту вказаної суми відображено 03.02.2014 у наданому Банком розрахунку заборгованості (а.с. 156 т. 1).

В суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 заявляла про застосування позовної давності (а.с. 138-140 т. 1).

У відповідності до п. 4.5 кредитного договору визначено, що термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредиту, винагороди, неустойки пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Зважаючи на те, що внаслідок звернення Банку у 2008 та 2013 роках з вказаними вище позовами, в силу ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривалась, тому з даним позовом ОСОБА_2 звернувся до суду в межах позовної давності.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Відповідні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 (справа № 6-1206цс15), від 21.09.2016 (справа № 6-2739цс15)

Оскільки рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості - не виконано, а отже зобовязання відповідача перед банком продовжує існувати, відтак Банком правомірно нараховано відсотки та комісія, передбачені кредитним договором.

Щодо вимог Банку про стягнення пені та штрафів судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням зобовязання (ст. 550 ч. 1).

В той же час, відповідно до ст. 551 ч. 3 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 03.09.2014 (справа № 6-100 цс 14), частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Зазначаючи складові боргу ОСОБА_1 станом на 09.10.2014, представник Банку вказала, що пеня з 30.10.2008 по 09.10.2014 становить 44527,07 доларів США, проте до стягнення Банком предявлено 32969,87 доларів США (а.с.101 т.2).

Апелянт просила зменшити розмір неустойки відповідно до положень ст. 551 ч. 3 ЦК України. Власного майна не має, проживає у будинку, який належить її матері, матеріально-побутові умови важкі (а.с.200 т. 1 ).

Зважаючи на те, що предмет іпотеки було реалізовано, з коштів, отриманих з реалізації предмета іпотеки, лише на погашення пені було зараховано 13558,66 доларів США. Заборгованість за відсотками становить 13796,33 долари США, заборгованість за комісією - 3300 доларів США, відтак розмір пені значно майже в два рази - перевищує загальний розмір заборгованості по відсотках та комісії, судова колегія вважає за можливе, відповідно до положень ст. 551 ч. 3 ЦК України, зменшити розмір нарахованої банком пені та стягнути з відповідачів пеню у розмірі 2000 доларів США.

Також судова колегія вважає неправомірним нарахування штрафів.

Кредитним договором передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, Позичальник сплачує пеню у відповідному розмірі за кожен день прострочки (п. 4.1.), а при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених Кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову (п. п. 4.3.)

Штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, і у даному Кредитному договорі передбачено нарахування пені і штрафі за порушення строків виконання грошових зобовязань.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 21.10.2015 (справа № 6-2003цс15).

За таких обставин, у задоволенні позову Банку в частині стягнення штрафів слід відмовити.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, слід змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором станом на 09.10.2014 за курсом НБУ 12,9308170 грн. за 1 долар США, в загальній сумі 19096.33 доларів США (246931,15 грн.), з яких: 13796,33 долари США (178387,82 гривень) заборгованість за відсотками, 3300 доларів США (42671,70 грн.) заборгованість за комісією, 2000 доларів США (25861,63 грн.) пеня.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати, і у разі часткового задоволення позову судові витрат и присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимоги. Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено 3654 грн. судового збору (а.с.1 т.1). Від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідач була звільнена (а.с.215 т. 1). Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог (близько 44 % від ціни позову), з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в сумі 1607,76 грн.

Керуючись ст. 304, п. 3 ч.1 ст. 307, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 29 жовтня 2014 року змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в такій редакції:

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ід. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» (МФО 305299, код за ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111) заборгованість за кредитним договором № MKD6GA00000012 від 12.10.2007 в загальній сумі 19096.33 доларів США, що становить 246931,15 гривень, з яких: 13796,33 долари США (178387,82 гривень) заборгованість за відсотками, 3300 доларів США (42671,70 грн.) заборгованість за комісією, 2000 доларів США (25861,63 грн.) пеня.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» 1607,76 грн. у відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча Судді