Постанова № 68365263, 17.08.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Туренко В.Б.

суддів Величко Т.А., Лавриненко Л.В. (на підставі розпорядження керівника апарату суду від 10.08.2017 року №815 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.08.2017 року б/н)

при секретарі судового засідання: Земляк А.В.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1

від відповідача – не з’явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради у Херсонській області

на рішення господарського суду Херсонської області від 18.05.2017 року

у справі №923/1292/16

за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Херсонської філії ПАТ “Укртелеком”

до Управління праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради у Херсонській області

про стягнення 53965,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Херсонської філії ПАТ “Укртелеком” звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради у Херсонській області про стягнення заборгованості в сумі 53965,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані п. 3 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації”, п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 року, ст. ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України, п.п. 2, 3, 5, 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 13.12.2016 року припинено провадження у справі по п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України - спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2017 року, ухвалу суду першої інстанції від 13.12.2016 року скасовано, справу передано до місцевого господарського суду для розгляду по суті.

Відповідач у відзиві на позов, зазначив про його необґрунтованість та безпідставність.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.05.2017 року (суддя Немченко Л.М.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 23.05.2017 року, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 53965,77 грн. основного боргу та 1378,00 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач 06.06.2017 року звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 року (головуючий суддя Туренко В.Б., судді Мишкіна М.А., Таран С.В.) скаржнику поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу прийнято до провадження із призначенням до розгляду.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.08.2017 року, у зв’язку із перебуванням суддів-учасників колегії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду від 10.08.2017 року №815 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.08.2017 року б/н, їх замінено на суддів Величко Т.А., Лавриненко Л.В. Визначеною колегією суддів дана справа прийнята до провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 року, за клопотанням позивача, розгляд апеляційної скарги призначено в режимі відеоконференції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши представника ПАТ “Укртелеком”, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 1.1., 2.1. Положення про Управління праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради у Херсонській області, затвердженого рішенням Новокаховської міської ради від 15.09.2016 року №422 Управління є виконавчим органом Новокаховської міської ради, підзвітним міській раді, підконтрольним виконавчому комітету, міському голові, а з питань здійснення делегованих повноважень – Департаменту соціального захисту населення обласної державної адміністрації. Основними завданнями Управління є забезпечення у межах своїх повноважень додержання законодавства про працю, зайнятість, загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування, пенсійне забезпечення, соціальний захист та соціальне обслуговування населення (а.с. 22-27 т.1).

ПАТ “Укртелеком” є публічним акціонерним товариством, має цивільні права та обов'язки, здійснює свою діяльність лише відповідно до законодавства України, свого статуту та внутрішніх актів.

ПАТ “Укртелеком” є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України “Про телекомунікації”, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року №295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації”, п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року №295, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Встановлені законами пільги з оплати послуг зв’язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред’явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово- комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу” від 22.10.1993 року № 3551-XII, Законом України “Про жертви нацистських переслідувань” від 23.03.2000 року № 1584-ІІІ, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, Законом України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист” від 24.03.1998 року № 203/98-ВР та Законом України “Про охорону дитинства” від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ встановлені пільги з оплати за послуги зв’язку для категорій осіб, визначених цими законами.

Означені норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов’язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов’язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Звертаючись з даним позовом, Херсонська філія ПАТ “Укртелеком” зазначила, що в період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року надавала послуги пільговим категоріям абонентів, які проживають на території м. Нова Каховка, у зв’язку з чим у Управління праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради у Херсонській області утворилась заборгованість перед ПАТ “Укртелеком” в особі Херсонської філії ПАТ “Укртелеком” у розмірі 53965,77 грн. за розрахунком позивача (а.с. 9 т. 1)., яка підлягає відшкодуванню відповідно до вимог чинного законодавства України.

В матеріалах справи наявні звіти щодо послуг, наданих особам у листопаді-грудні 2015 року, які мають право на відповідні пільги (розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг за вищевказаний період) – а.с. 155-219 т.1.

Також, в матеріалах справи містяться акти звірки розрахунку за телекомунікаційні послуги, що надаються ЦОА №19 Херсонською філією ПАТ “Укртелеком” від 11.01.2016 року №1, згідно яких заборгованість відповідача станом на 01.01.2016 року перед позивачем становить загалом 53965,77 грн. (53224,77 + 741,00). Означені акти підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками (а.с. 10-11 т.1).

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що він не є власником коштів, що виділяються із Державного бюджету на відшкодування послуг, наданих на пільгових умовах, а відповідно до пункту 5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256, Управління готує інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад. Фінансові органи виконкомів міських рад на підставі отриманих актів звіряння щомісяця готують реєстри нарахованих сум щодо пільг та направляють їх відповідному вищому фінансовому органу для подальшого фінансування та оплати через Управління державної казначейської служби. За даними відповідача, станом на 01.01.2016 року кредиторська заборгованість відповідача перед позивачем становила 26591,44 грн. і була зареєстрована в органах Державного казначейства і врахована при розрахунку прогнозних обсягів видатків на 2016 рік. Станом на 01.01.2016 року така сума кредиторської заборгованості також зареєстрована в органах Державного казначейства, що підтверджено звітом відповідача від 04.11.2016 року. Крім того, відповідач вказав, що на 2016 рік останньому не надавались планові бюджетні призначення субвенції із Державного бюджету на оплату пільг із послуг зв'язку окремим категоріям населення, що підтверджується листом Департаменту фінансів Херсонської ОДА від 08.12.2015 року №05-09/895.

Згідно ст. 87, ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України.

За приписами п.п. б п. 4 ч. 1 ст. 89, ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

За змістом п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

В силу п. 5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що настає за звітним - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

У відповідності до п. 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Згідно п. 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг населенню, в тому числі на оплату пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

В даному випадку, головним розпорядником коштів у межах своїх повноважень на території м. Нова Каховка області є Управління праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради у Херсонській області.

Отже, останнє є виконавчим органом міської ради, до компетенції якого відноситься обов’язки щодо прийняття від підприємств, установ, організацій, що надають житлові-комунальні послуги та послуги зв’язку окремим категоріям громадян, розрахунків на компенсації та на відшкодування витрат за надані пільги, звірки з їх інформацією, що міститься в реєстрі, та обов’язки щодо здійснення їх компенсації.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувались обов'язки, щодо надання пільговим категоріям громадян, які проживають на території м. Нова Каховка телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року у розмірі 53965,77 грн. відповідачем відшкодовані не були.

У відповідності до ч. 3 ст. 19 Бюджетного кодексу України учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами).

ПАТ “Укртелеком” не є учасником бюджетного процесу і правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Тобто, чинним законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

У відповідності до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року № 01-06/374/2013 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 року зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі №11/446, від 15.05.2012 року у справі №3-28гс12.

Отже, Управління праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради у Херсонській області відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч.ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У листі від 30.06.2011 року №31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів). Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" не передбачено видатки на фінансування пільг з послуг зв’язку за рахунок субвенцій з державного бюджету не заслуговують на увагу, оскільки суперечать вищенаведеним приписам чинного законодавства.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують викладеного, а відтак колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за апеляційний перегляд не відшкодовується скаржнику.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Херсонської області від 18.05.2017 року у справі №923/1292/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 18.08.2017 року

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Т.А. Величко

Суддя Л.В. Лавриненко