Ухвала суду № 68365243, 16.08.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2017 року справа №805/3985/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,

секретар - Челахова О.О.,

за участю представників позивача - Косік Ю.Г., довіреність від 15.08.2017 року, Хоруженко В.В., довіреність від 15.08.2017 року,

представника відповідача - Сенникова А.А., довіреність № 6218/05/22-03-01-013 від 14.06.2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року у справі № 805/3985/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень № 0002211201 від 15.04.2016 року, № 0003841201 від 13.05.2016 року, № 0003831201 від 13.05.2016 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування скарги зазначив, що позивачем порушено вимоги п.200.7 ст.200 ПК України та розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21. Зазначив, що у зв'язку з неповним заповненням товариством Додатку 2 до Декларації з ПДВ за січень 2016 року, у контролюючого органу не було можливості визначити за рахунок яких контрагентів та періодів сформована задекларована сума від'ємного значення та сума, заявлена підприємством до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку. Просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» у задоволенні його позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, наполягаючи на її задоволенні, проти чого заперечували представники позивача, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, пояснення сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Позивач, ТОВ «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» зареєстрований як юридична особа, та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 36368912 з 22 червня 2009 року та є платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 363689105224 з 22 липня 2013 року.

Відповідачем, Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області було проведено камеральні перевірки податкової звітності позивача за січень та за лютий 2016 року за результатами яких складено акти № 545/15-01/36368912 від 22.03.16 року та № 1030/12-01/36368912 від 19.04.2016 року

Відповідно до висновків вказаних актів встановлено порушення позивачем п.п. 200.4, 200.7 та 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі акту № 545/15-01/36368912 від 22.03.16 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002211201 від 15.04.2016 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2016 року в сумі 466405 грн. та нараховано штраф у сумі 116601,25 грн.

На підставі акту 1030/12-01/36368912 від 19.04.2016 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003841201 від 13.05.2016 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2016 року на 4 298726 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0003831201 від 13.05.2016 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2016 року у розмірі 245278 грн. та нараховано штраф у розмірі 122639 грн.

За результатами розгляду скарг позивача ГУ ДФС у Донецькій області винесено рішення № 3749/10/05-99-10-01-12-1 від 07.07.2016 року (залишено без змін рішенням ДФС України № 21006/6/99-99-11-01-02-25), яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.05.2016 року № 0003841201 у частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2016 року на 466405 грн. та залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 15.04.2016 року № 0002211201 та №0003831201 від 13.05.2016 року

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України в редакції, що була чинною станом на момент проведення відповідних камеральних перевірок, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України в редакції, що була чинною станом на момент проведення відповідних камеральних перевірок, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Виходячи з аналізу вказаних норм, колегія суддів вважає, що факт заниження чи завищення податкового кредиту, так само як і факт заниження сум бюджетного відшкодування з підстав неможливості встановлення того за рахунок яких контрагентів сформовано відповідні показники декларацій, може бути встановлений податковим органом лише у межах проведення відповідної документальної перевірки з обов'язковим дослідженням первинної бухгалтерської документації, а не лише податкових декларацій платника.

Стосовно податкових повідомлень-рішень № 0002211201 від 15.04.2016 року та №0003831201 від 13.05.16 року про зменшення сум, заявлених до бюджетного відшкодування, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Як було встановлено вище, відповідно до рішення ГУ ДФС у Донецькій області винесено рішення № 3749/10/05-99-10-01-12-1 від 07.07.2016 року (залишено без змін рішенням ДФС України №21006/6/99-99-11-01-02-25), скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003841201 від 13.05.2016 р. у частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2016 року на 466405 грн.

Тобто, фактично, вказане податкове повідомлення - рішення скасовано частково, оскільки його залишено без змін в частині нарахування позивачу штрафу в сумі 116 601,25 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не заперечується відповідачем, що контролючий орган нового податкового повідомлення - рішення із зменшеною сумою грошового зобов'язання не приймав.

Позивач перейшов на облік до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС м. Києва, яка на запит суду першої інстанції повідомила про те, що відповідного нового податкового повідомлення - рішення із зменшеною сумою грошового зобов'язання також не приймала.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення № 0003841201 від 13.05.2016 року фактично не є відкликаним у розумінні ПК України в частині нарахування позивачу штрафу в сумі 116 601,25 грн.

Щодо доводів апелянта про порушення позивачем вимог заповнення і подання податкової звітності.

Судами встановлено, що позивачем було подано відповідачу податкові декларації з податку на додану вартість за січень та лютий 2016 року у встановлений податковим законодавством строк за чинною на момент подачі такої звітності формою. Крім цього, у складі податкової звітності з ПДВ як за січень, так і за лютий 2016 року позивачем фактично подані відповідні заяви про повернення сум бюджетного відшкодування.

Відповідно до абзацу «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.п.200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Суми, які були заявлені у податковій звітності з податку на додану вартість за січень та лютий 2016 року до бюджетного відшкодування, фактично сплачені постачальникам товарів/послуг та не перевищують суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України на момент отримання контролюючим органом такої податкової декларації.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПКУ платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Колегія суддів зазначає, що зазначені у двох актах перевірки помилки у заповненні Додатків 2 (Д2) та 4 (Д4) до Декларацій з ПДВ, не впливають на суму від'ємного значення, яка заявлена позивачем до бюджетного відшкодування, та не можуть бути підставою для прийняття рішення про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 10 розділу 3 Порядку заповнення і подання податкової звітності (далі - Порядок) додатком до декларації, зокрема, є довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (Додаток 2).

Проте, вказаний додаток лише розшифровує відповідні показники декларації, а не формує їх.

У Додатку 2 (Д2) до Декларації з ПДВ визначається загальна сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, і аж ніяк не визначається сума, яку платник податків має право заявити до бюджетного відшкодування у поточному звітному періоді.

Можливі недоліки заповнення Додатка 2 (Д2), самі по собі не можуть бути підставою для прийняття рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Суми, заявлені позивачем до бюджетного відшкодування у податковій звітності з податку на додану вартість як за січень, так і за лютий 2016 року, сформовані за рахунок сум сплаченого податку на додану вартість постачальникам товарів та послуг у звітних місяцях (січні та лютому 2016 р.).

Ці суми сформовані за рахунок контрагентів звітних періодів, які відображені у відповідних Додатках 5 (Д5 до податкових декларацій з ПДВ за січень та лютий 2016 року.

Тобто, із самих Декларацій та Додатків 5 (Д5) до них вбачається, за рахунок яких контрагентів та періодів сформовані суми, заявлені ТОВ «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку.

Крім того, будь-які зауваження з боку відповідача щодо контрагентів, господарських операцій, сум отриманого податкового кредиту з ПДВ за січень та лютий 2016 року під час перевірок не надходили та в актах не відображені.

Функцією Додатку 4 (Д4) до Декларації з ПДВ, серед іншого, є перевірка платників податків, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми такого бюджетного відшкодування на рахунок в банку, на тих, хто відповідає та не відповідає критеріям, визначеним у п. 200.19 ст. 200 ПК України та відповідний розподіл таких платників податків між двома реєстрами заяв про повернення сум бюджетного відшкодування.

Недоліки цього Додатку, саме по собі, не може бути підставою для прийняття рішення про завищення суми бюджетного відшкодування, оскільки вказаний Додаток жодним чином не впливає на суму заявленого відшкодування.

Відповідач, серед іншого, посилається на п. 200.14 ст. 200 ПК України як на підставу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з урахуванням характеру камеральної перевірки та того, що під час її проведення досліджується лише податкова звітність, а не первинна бухгалтерська документація, висновок відповідача про те, що неможливо визначити за рахунок яких контрагентів та періодів сформована задекларована сума від'ємного значення та сума, заявленого бюджетного відшкодування без проведення відповідної документальної перевірки, сам по собі, не може бути підставою для прийняття податкових повідомлень рішень про зменшення сум бюджетного відшкодування чи зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення № 0002211201 від 15.04.2016 року та № 0003831201 від 13.05.16 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0003841201 від 13.05.2016 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2016 року

У якості підстави для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2016 року у акті перевірки зазначено про те, що у Додатках 2 (Д2) до Декларацій з ПДВ у колонці 2 не зазначено індивідуальний податковий номер постачальників, у яких придбано товари/послуги, за рахунок яких сформовано від'ємне значення ПДВ, у колонках 3, 4 не зазначено звітний (податковий) період, у якому виникло від'ємне значення та у колонці 5 вказана загальна сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації). Також зазначено про те, що у ході проведення аналізу бази даних ІС «Архів електронної звітності» підсистеми «Реєстр операцій ПДВ» показник Додатку 2 (Д2) «Залишок суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість станом на 01 липня 2015 року, на яке відповідно до підпункту 3 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Кодексу було збільшено значення реєстраційної суми, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу, та на яке було збільшено суму від'ємного значення, сформовану за результатами звітного (податкового) періоду за липень 2015 року / III квартал 2015 року» дорівнює 0,77 грн.

Від'ємне значення з податку на додану вартість, яке позивач відобразив у своїй податковій звітності за січень та за лютий 2016 року, сформувалось за багато податкових періодів до січня-лютого 2016 року та було задекларовано задовго до запровадження Довідки про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Додаток 2 (Д2)) до податкової звітності з ПДВ у формі, яка була чинною у січні-лютому 2016 року.

Колегія суддів звертає увагу те, що пунктом 33 підрозділу 2 розділу XX ПК України, і підпунктом 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX ПК України було зазначено про те, що за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року:

а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення. Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку; б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 грудня 2014 року.

Визначено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових УНаклОтр, УНаклВид та УМитн, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року. Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом: до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Сума від'ємного значення податку на додану вартість, задекларована позивачем у податковій звітності за січень - лютий 2016 року, підтверджується даними з системи електронного адміністрування ПДВ та відповідною первинною документацією, від'ємне значення мало відповідне відображення безпосередньо у рядках декларацій з ПДВ у кожному попередньому (до січня-лютого 2016 року) податковому періоді.

У жодному з попередніх періодів порушень з приводу правомірності виникнення такого від'ємного значення ПДВ з боку контролюючих органів встановлено не було.

Колегія суддів погоджується, що чинним податковим законодавством України і, зокрема, Порядком не встановлені принципи, методи, послідовність заповнення рядків Довідки про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2), алгоритми співставлення показників додатку 2 (Д2) із показниками декларацій з ПДВ попередніх періодів.

За відсутності законодавчо визначеної методики показники Додатку 2 (Д2) до декларації з ПДВ можуть бути розподілені між собою (всередині між рядками) по різних критеріях на власний розсуд платника податків.

Тобто, зазначалось, можливі недоліки при заповненні додатка 2 (Д2) не можуть бути підставою для прийняття рішень про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, оскільки такий Додаток не формує відповідні показники декларації, а лише розшифровує їх.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 ПКУ передбачена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідні дані податкової звітності позивача давали відповідачу можливість визначити відповідні показники, проте, відповідачем було застосовано суто формальний підхід при проведені камеральної перевірки та за її результатами прийнято спірні рішення, які могло бути прийнято лише за результатами відповідних документальних перевірок.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильних висновків , що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняти з порушенням норм діючого законодавства.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями: 9, 11, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року у справі № 805/3985/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року у справі № 805/3985/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Слов'янський завод високовольтних ізоляторів» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 серпня 2017 року. Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 17 серпня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дати складання її в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Геращенко

Судді Т.Г. Арабей

Г.М. Міронова