Постанова № 68365189, 17.08.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2017 р. Справа№ 910/3888/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Лєгостаєв П.Д. - представник; Матусевич Д.П.-представник;

Від відповідача: Огієнко О.С.-представник; Середа Р.А.-представник;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017

у справі № 910/3888/17 (головуючий суддя Ковтун С.А.)

За позовом Державного об'єднання "Білоруська залізниця"

До відповідача Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 319 836 швейцарських франків

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Державне об'єднання "Білоруська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 319 836 швейцарських франків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", як користувач, не забезпечило збереження вагонів №№ 74970716, 74970641, 74970476, 74960410, які належать Державному об'єднанню "Білоруська залізниця", а тому зобов'язана відшкодувати їхню вартість, що за даними Інформаційно-обчислювального центру залізничних адміністрацій становить 319 836 швейцарських франків. Нормативно обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на Правила експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користуванням вантажними вагонами власності інших держав, затверджених Радою уповноважених представників залізничних адміністрацій 24.05.1996, якими на залізничну адміністрацію-користувача покладено обов'язок відшкодувати залізничній адміністрації-власнику вартість втраченого при користуванні вагону, що розраховується виходячи з цін на вантажні вагони за Правилами користування вантажними вагонами в міжнародних сполученнях, що діяли на момент пред'явлення рахунку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 по справі № 910/3888/17 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Державного об'єднання "Білоруська залізниця 319 836 швейцарських франків, 123 282,49 грн. судового збору.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі №910/3888/17 та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах Державного об'єднання "Білоруська залізниця" відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не досліджено всіх обставин справи та не надано належної оцінки доказам у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що задовольняючи позовні вимоги Державного обднання "Білоруська залізниця" суд першої інстанції виходив з того, що приписи статті 617 ЦК України неможуть бути застосовані в даному випадку, а знищення 12.09.2014 на станції Основа внаслідок диверсії цистерн № 74970716, №74970641, №74970476, 74960410 є форс-мажорною обставиною, яка може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення обов'язку компенсації втрачених вагонів, однак не звільняє від виконання самого обов'язку щодо сплати вартості цистерн. Проте відповідач не погоджується з таким твердженням, оскільки стаття 617 ЦК України закріплює те, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання. Якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі № 910/3888/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" прийнято до провадження та призначено розгляд справи № 910/3888/17 на 17.08.2017.

17.08.2017 через канцелярію від представника позивача надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в яких позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні, призначеному на 17.08.2017, представники відповідача підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, просили рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 по справі № 910/3888/17 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні, призначеному на 17.08.2017, представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги з мотивів викладених в поясненнях, просили рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 по справі № 910/3888/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-1.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2014 за передаточною поїздною відомістю № 01139 державне об'єднання "Білоруська залізниця" передала публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" (станція передачі - Калінковичі, станція приймання - Коростень) вагони, серед яких вантажні вагони (цистерни) № 74970716, № 74970641, № 74970476, № 74960410. Товаросупровідним документом, за яким вагони прибули на станцію Коростень, є накладна № 09827157, відповідно до якої вагони були завантажені авіаційним пальним для турбінних двигунів, і станцією призначення яких була визначена Вінниця.

Починаючи із 08.09.2014 вищеперераховані вагони експлуатувались Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", якою змінено напрямок руху завантажених вагонів, про що свідчить накладна № 34632497. Зокрема, зі станції Коростень вагони № 74970716, №74970641, №74970476, №74960410 були відправлені на ст. Чугуїв (отримувач - в/ч А4104).

Внаслідок диверсії (вчинення невстановленими особами вибуху цистерни № 74970716 та займання цистерн № 74970641, №74970476, №74960410) на станції Основа Південної залізниці - філії ПАТ "Українська залізниця" 12.09.2014 цистерни були пошкоджені до стану виключення їх з інвентарного парку, що визнається сторонами та, в розумінні частини 1 статті 35 ГПК України, не потребує доказування.

Відповідно до сертифіката № 4027 про форс-мажорні обставини, виданий Харківською торгово-промисловою палатою, до повноважень якої, відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати України", належить засвідчення таких обставин, дана обставина визнана форс-мажорною обставиною.

З наявної в матеріалах справи копії телеграми від 01.10.2014вбачається, що відповідач повідомив позивача про пошкодження цистерн, звернувшись з проханням погодити форму компенсації за втрачені вагони та звільнити від плати за користування вагонами.

В свою чергу позивач телеграммою від 23.10.2014 повідомив відповідача про розмір компенсації за вагон № 74970716 - 83186,4 швейцарських франків, за вагон № 74970641 - 79846,8 швейцарських франків, за вагон № 74970476 - 79846,8 швейцарських франків та за вагон № 74960410 - 76956,0 швейцарських франків. Компенсація була визначена виходячи з залишкової вартості вагона станом на 09.10.2014 за даними Інформаційно-обчислювального центру залізничних адміністрацій. Рахунки для оплати пошкоджених вагонів були направлені позивачем 29.10.2014.

Відповідач не погоджуючись із компенсацію у розмірі 319836 швейцарських франків, запропонувавши свій розмірі 305 778,00 швейцарських франків.

Листування сторін, які тривали до травні 2015 року, свідчать про недосягнення між сторонами згоди щодо розміру компенсації: позивач наполягав на 319 836 швейцарських франків, відповідач погоджувався акцептувати 305 778,00 швейцарських франків.

У розумінні Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991, № 959-ХІІ (зі змінами до доповненнями), Позивач є суб'єктом господарської діяльності, що має постійне місцезнаходження за межами України, тобто є іноземним суб'єктом господарської діяльності.

Даним Законом визначено, що зовнішньоекономічною діяльністю є діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами (ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"). Відповідач, за визначеннями ст. 3 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

Надання в Україні послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності є одним із видів зовнішньоекономічної діяльності, який здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності.

Таким чином, відносини, які виникли між сторонами з приводу експлуатації відповідачем вагонів № 74970716, № 74970641, № 74970476, № 74960410, є зовнішньоекономічною діяльністю.

Згідно із статтею 5 Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" надано право всім суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності на участь у міжнародних неурядових економічних організаціях, і рішення недержавних органів управління економікою, що приймаються за їх статутними документами, є одним з інструментів регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні в межах законів України, що слідує із частини 3 статті 7 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Акти Ради уповноважених представників залізничних адміністрацій, у тому числі Правила експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користуванням вантажними вагонами власності інших держав, затверджених 24.05.1996, Правила комплексних розрахунків між залізничними адміністраціями держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки, є актами, які регулюють відносини між позивачем та відповідачем з приводу експлуатації відповідачем вагонів № 74970716, №74970641, №74970476, №74960410.

Виходячи зі змісту, Правил експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користуванням вантажними вагонами власності інших держав, затверджених Радою уповноважених представників залізничних адміністрацій 24.05.1999, предметом їхнього регулювання є відносини, які виникають з користування парком вантажних вагонів залізничними адміністраціями держав-учасниць Угоди про спільне використання вантажних вагонів в міждержавному сполученні. Дане користування здійснюється на підставі погодженої технології організації перевізного процесу, який передбачає вільний обіг справних вантажних вагонів по залізницям держав-учасниць Угоди про спільне використання вантажних вагонів в міждержавному сполученні.

Даними правилами надано право кожній залізничній адміністрації держави-учасниць Угоди про спільне використання вантажних вагонів в міждержавному сполученні направити вантаж в належному їй вагоні на любу станцію, відкриту для вантажних операцій, залізниці, що входить в мережу держав-учасниць Угоди.

Пунктом 2.3 Правил визначено, що документом, який засвідчує переду вагонів з однієї залізничної адміністрації другій, є передаточна поїздна відомість. Тобто, вказаний документ засвідчує виникнення між залізничними адміністраціями відносин користування вантажними вагонами, в яких вони за Правилами набувають статусу залізничної адміністрації-власника та залізничної адміністрації-користувача.

Відповідно до розділу 4 правил, користування вагонами носить платний характер.

Таким чином, відносини які виникли між позивачем та відповідачем, є зобов'язальними відносинами, які засновані на Правилах, та передбачають передачу майна у користування на певний строк за плату.

Враховуючи, що вимога позивача є майновою і є вимогою власника майна щодо відшкодування вартості майна, яке перебувало у користуванні у відповідача, тобто, дана вимога випливає із відносин права власності, в силу п. "б" ч. 1 ст. 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (ратифікована Україною та набула чинності 19.12.2002) до спірних відносин підлягає застосуванню законодавство України.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням визначає правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Суб'єктами зобов'язання, які є одними із елементів зобов'язання, є його сторони: управомочена сторона - кредитор, та зобов'язана сторона - боржник.

Параграфом 1 глави 58 Цивільного кодексу України визначено, що відносини щодо користування майном за плату є наймом (орендою).

Відповідно до статті 785 ЦК України зміст зобов'язання становлять права та обов'язки його сторін, одним з яких для відносин найму є обов'язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням зносу, або у стані, який було обумовлену у договорі. В свою чергу, втрата речі внаслідок його знищення свідчить про припинення відносин найму в зв'язку з відсутність предмету найму.

Схожі за своїм змістом положення містять Правила, які покладають на залізничну адміністрацію-користувача обов'язок повертати залізничній адміністрації-власнику вагони повністю укомплектовані без заміни вузлів і деталей (п. 2.12), містять визначення втраченого вагона, до яких віднесено такі, що підлягають виключенню з інвентаря через значні пошкодження, внаслідок яких вагон не підлягає відновленню (п. 2.16.1), та передбачають обов'язок залізничної адміністрації-користувача компенсувати втрачений вагон в натуральній формі або у його вартісному вираженні, надаючи право залізничній адміністрації-власнику вибору форми компенсації.

Тобто, в даному випадку має місце факультативне зобов'язання, предмет виконання якого, при настанні певного юридичного факту, визначається кредитором.

А тому, дії залізничної адміністрації-користувача щодо компенсації вартості втрачених вагонів є обов'язком, що становить зміст зобов'язання і стосується його виконання.

Згідно із статтею 611 ЦК України відповідальність за порушення зобов'язання є тим правовим наслідком, який наступає за його невиконання або виконання з порушенням умов, що визначають зміст зобов'язання. Тобто, законодавство розмежовує дії, які слід вчинити на виконання прийнятого обов'язку, що є складовою змісту зобов'язання, від дій, що є похідними від порушення обов'язку.

Дані дії є окремими правовими категоріями, які мають самостійні способи захисту в розумінні статті 16 ЦК України, та, відповідно, правові механізми, що визначають можливість їх застосування.

Тобто приписи статті 617 ЦК України, яка визначає випадки звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, не можуть бути застосовані для регулювання дій, що складають зміст зобов'язання і стосуються безпосередньо його виконання.

Факт знищення 12.09.2014 на станції Основа внаслідок диверсії цистерн № 74970716, №74970641, №74970476, №74960410 є форс-мажорною обставиною, яка може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення обов'язку компенсації втрачених вагонів, проте жодним чином не звільняє від виконання самого обов'язку щодо сплати вартості цистерн.

Пунктом 4.15 Правил, визначено, що залізнична адміністрація-користувач відшкодовує залізничній адміністрації-власниці вартість втраченого при користуванні вагону, яка розрахована виходячи з цін на вантажні вагони за Правилами користування вантажними вагонами в міжнародному сполученні, що діяли на момент пред'явлення рахунку. Розрахунки за втрачені вагони здійснюються у вартісному вираженні у відповідності до Правил комплексних розрахунків між залізничними адміністраціями держав-учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки і даними Правилами.

Як вбачається зі змісту рахунку № 09/2014 від 29.10.2014, за даними Інформаційно-обчислювального центру залізничних адміністрацій загальна вартість втрачених вагонів станом на 09.10.2014 склала 319 836 швейцарських франків, а саме вагону № 74970716 - 83186,4 швейцарських франків, вагону № 74970641 - 79846,8 швейцарських франків, вагону № 74970476 - 79846,8 швейцарських франків, вагону № 74960410 - 76956,0 швейцарських франків.

Заперечень, щодо неправомірності розрахунку позивача матеріали справи не містять.

Враховуючи все вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення скаржника, які містяться в матеріалах справи, та в апеляційній скарзі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи, а тому є необґрунтованими та недоведеними.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі № 910/3888/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/3888/17 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська