Рішення № 68365007, 14.08.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2017р. Справа № 914/3024/16

За позовом:Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування», м. Київдо відповідача-1:Львівської міської ради, м. Львівдо відповідача-2:Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львівза участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Львів про:відшкодування шкоди в розмірі 32000,00 грн. Суддя Крупник Р.В. Секретар Гелеш Г.М.Представники сторін:від позивача:не зявився;від відповідача-1:ОСОБА_2 представник (довіреність від 17.01.2017р. №2901/вих-117);від відповідача-2:ОСОБА_3 представник (довіреність №34-вих-128 від 04.01.2017р.).від третьої особи:не зявився.

Представникам відповідачів розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

ВСТАНОВИВ:

28.11.2016р. на розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ПрАТ «Просто-страхування» до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про відшкодування шкоди в розмірі 32000,00 грн.

Ухвалою суду від 30.11.2016р. (суддя Яворський Б.І.) порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 20.12.2016р. Процесуальний рух справи відображений у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань. Крім цього, ухвалами від 24.01.2017р., від 07.02.2017р. залучено до участі у справі ОСОБА_1 та Львівську міську раду в якості третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У звязку із закінченням повноважень як вперше призначеного на посаду судді Яворського Б.І., на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Львівської області №208 від 16.03.2017р. було проведено повторний автоматизований розподіл справи №914/3024/16, внаслідок якого справу №914/3024/16 передано на розгляд судді Крупнику Р.В. У звязку з перебуванням 21.03.2017р. судді Крупника Р.В. на навчанні, розгляд справи, призначений на 21.03.2017р. не відбувся. Ухвалою від 27.03.2017р. суд прийняв справу до провадження, її розгляд призначив на 10.04.2017р. Ухвалою від 10.04.2017р. розгляд справи було відкладено на 27.04.2017р., залучено до участі у справі Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради особи в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Ухвалою від 27.04.2017р. суд відклав розгляд справи на 15.05.2017р. Ухвалою від 15.05.2017р. суд продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, її розгляд відклав на 30.05.2017р. ухвалою суду від 30.05.2017р. залучено до участі у справі Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради в якості відповідача-2, розгляд справи відкладено на 15.06.2017р. Ухвалою від 15.06.2017р. суд продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, її розгляд відклав на 14.08.2017р., витребував у відділу ДАІ з обслуговування м. Львова ГУНП України у Львівській області належно засвідчену копію довідки №61367853 про дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 10.04.2015р. о 21 год. на вул. Вулецька-Пирогівка у м. Львові, за участі автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 та письмові пояснення про наявність розбіжностей у довідках.

Представник позивача в судове засідання не зявився, на електронну адресу суду направив клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з перебуванням у відпустці. Як вбачається з позовної заяви, додаткових пояснень до неї, позов обґрунтований тим, що 16.04.2014р. між позивачем та гр. ОСОБА_4 укладено договір добровільного страхування №ПКД 1401276, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси власника автомобіля Аcura MDX, номерний знак ВС 2777ВК. 10.04.2015р. в м. Львові на вул. Вулецькій відбулася ДТП, в результаті якої було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль. Як зазначає позивач, ДТП відбулася внаслідок потрапляння застрахованого транспортного засобу у вибоїни, які утворилися через неналежне утримання вуличної мережі та з вини ОСОБА_1 начальника ВКГ Сихівської районної адміністрації ЛМР, що підтверджується постановою Сихівського районного суду м. Львова. На виконання умов договору страхування позивачем було виплачене страхове відшкодування власнику пошкодженого у ДТП у розмірі 32000,00 грн. Враховуючи відсутність належного розмежування між виконавчими органами Львівської міської ради повноважень щодо виконання обовязку, передбаченого ст. 19, 21, 31 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» із організації ремонту та утримання вулиць і доріг м. Львова та наявністю норми іншого ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» щодо обовязків балансоутримувача із утримання та ремонту обєктів благоустрою, позивач просить суд стягнути солідарно з Львівської міської ради та Сихівської районної адміністрації ЛМР на користь ПрАТ «Просто-страхування» витрати по сплаті страхового відшкодування у розмірі 32000,00 грн.

Представники відповідачів в судове засідання зявилися, просили у задоволенні позову відмовити. Заперечуючи проти позову представники зазначили, що позивачем не було належними доказами доведено наявності складу цивільного правопорушення, оскільки особа винна у спричиненні ДТП встановлена не була.

Третя особа в судове засідання не зявилася, хоча належним чином була повідомлена про час, дату та місце судового розгляду.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку, що таке задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Оскільки ухвалою від 30.05.2017р. суд залучив до участі у справі Сихівську районну адміністрацію в якості відповідача-2 (у звязку з чим розгляд справи розпочався заново), ухвалою від 15.06.2017р. продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, справа підлягає розгляду в даному судовому засіданні, так суд обмежений строком розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

СУТЬ СПОРУ:

16.04.2014р. між позивачем (страховиком) та гр. ОСОБА_4 (страхувальником) укладено договір №ПКД 1401276 («Просто-Каско» (індивідуальні умови добровільного страхування), відповідно до якого було застраховано майнові інтереси власника автомобіля Аcura MDX, номерний знак НОМЕР_2.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2015р. у м. Львові на вул. Вулецькій трапилася ДТП за участі застрахованого позивачем автомобіля Аcura MDX, номерний знак НОМЕР_2, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження.

В матеріалах справи наявні дві довідки про ДТП: довідка Відділу Державтоінспекції Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області №61367853 від 19.06.2015р., в якій зазначено, що ДТП відбулася у звязку з незадовільним станом проїжджої частини дороги та довідка про ДТП №61367853, зміст якої свідчить про те, що ДТП трапилася внаслідок наїзду на транспортний засіб, що стоїть. З метою зясування невідповідностей у змісті наявних в матеріалах справи довідок про ДТП, ухвалою від 15.06.2017р. судом витребовувалося з ВДАІ з обслуговування м. Львова ГУНП України у Львівській області довідка за №61367853 про ДТП (яка трапилася 10.04.2015р. за участі автомобіля Acura, державний номер НОМЕР_2).

Як встановлено судом, після ДТП ст. інспектором СОДР ДАІ з обслуговування м. Львів ст. лейтенанта та за участі двох свідків проведено обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (вул. Вулецька, 22 Пирогівка), за результатами якого складено відповідний акт. В акті зазначено, що ділянку дороги визнано аварійно-небезпечною.

16.06.2015р. ст. інспектором СОДР ВДАЗ з обслуговування м. Львів ГУМВС у Л/о ст. лейтенантом міліції складено на ОСОБА_1 начальника ВКГ Сихівської районної адміністрації ЛМР протокол про адміністративне правопорушення у звязку невжиттям заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху по вул. Вулецькій, 22 вул. Пирогівка у м. Львові, зокрема, не виявлення вибоїн в кількості 4 шт., розташовані в межах проїзної частини.

22.09.2015р. Сихівським районним судом м. Львова винесено постанову у справі №464/5167/15-п, якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 140 КУпАП з огляду на закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Листом вих. №04-3101 від 11.06.2015р. ПрАТ «Просто-страхування» відмовило ОСОБА_4 у виплаті страхового відшкодування у звязку з ДТП, котра мала місце 10.04.2015р. з тих підстав, що страхувальником не було виконано обовязку щодо негайного повідомлення страховика про ДТП, а також того, що у поданій довідці про ДТП, причиною такої вказано наїзд невідомого автомобіля на припаркований застрахований транспортний засіб.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2016р. у справі №450/1737/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ПрАТ «Просто-страхування» про стягнення страхового відшкодування постановлено визнати мирову угоду від 07.07.2016р., укладену між ОСОБА_4 та ПрАТ «Просто-страхування» за змістом якої ПрАТ «Просто-страхування» взяло на себе зобовязання виплатити страхувальнику страхового відшкодування.

У звязку з наведеним, позивачем було здійснено виплату страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 32000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №12513 від 21.07.2016р.

Так як на думку позивача, винною особою у спричиненні ДТП за участі застрахованого автомобіля являлася посадова особа (начальник ВКГ) Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, в добровільному порядку остання відмовилася сплачувати страхове відшкодування, ПрАТ «Просто-страхування» звернулося з даним позовом до суду.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 980 ЦК України встановлено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Так, п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» визначено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Матеріалами справи підтверджено, що ДТП, яка трапилася 10.04.2015р. на вул. Вулецькій у м. Львові та в результаті якої було пошкоджено автомобіль страхувальника, позивачем визнано страховим випадком та виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 32000,00 грн.

За приписами ст. 993 ЦК України, положення котрої кореспондуються зі ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1181 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В силу приписів ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 16, ст. 17, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги», вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться. Складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.

У відповідності до ст. 1, ч. 1 ст. 28-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», вулично-дорожня мережа - призначена для руху транспортних засобів і пішоходів мережа вулиць, доріг, внутрішньоквартальні та інші проїзди, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, набережні, майдани, площі, а також автомобільні стоянки та майданчики для паркування транспортних засобів з інженерними та допоміжними спорудами, технічними засобами організації дорожнього руху. Власники або балансоутримувачі об'єктів благоустрою вулично-дорожньої мережі населених пунктів забезпечують її утримання відповідно до Правил утримання вулично-дорожньої мережі населених пунктів та технічних засобів регулювання дорожнього руху, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Власники або балансоутримувачі об'єктів благоустрою вулично-дорожньої мережі населених пунктів забезпечують її утримання відповідно до Правил утримання вулично-дорожньої мережі населених пунктів та технічних засобів регулювання дорожнього руху, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Основними обов'язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є, зокрема, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами (положення п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про автомобільні дороги»).

Статтею 21 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: 1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; 2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв; 4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Так, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить, зокрема, організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Враховуючи наведені законодавчі положення, беручи до уваги ухвалу Львівської міської ради №867 від 28.12.2000р. «Про зміни адміністративно-територіального устрою міста Львова», лист Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 07.02.2017р. №4-34-346, судом встановлено, що дорога по вул. Вулецькій на якій відбулася 10.04.2015р. ДТП, знаходиться в межах Сихівського району м. Львова та перебуває на балансі Сихівської районної адміністрації.

Господарський суд зазначає, що підставою для відшкодування відповідачами страхової виплати або відмови у задоволенні позову є зясування причини через яку трапилася ДТП та відповідно встановлення наявності/відсутності вини відповідачів у спричиненні ДТП, яка трапилася 10.04.2015р. із застрахованим автомобілем, а тому суд зазначає наступне.

На обґрунтування своїх доводів щодо вини відповідачів у спричиненій ДТП та виникнення у звязку з цим у них обовязку відшкодувати виплачене ПрАТ «Просто-страхування» страхове відшкодування, позивач посилається на утворення на відрізку дороги на якій відбулася ДТП вибоїн, які в свою чергу утворилися внаслідок невжиття відповідачами заходів щодо належного утримання дороги. Доказами, які на думку позивача, підтверджують факт спричинення ДТП неналежним утриманням дорожнього покриття є: довідка ВДАІ з обслуговування м. Львів від 19.06.2015р., акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 10.04.2015р., постанова Сихівського районного суду м. Львова від 22.09.2015р. у справі №464/5167/15-ц, ухвала Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2016р. у справі №450/1737/15-ц.

Здійснивши правову оцінку доказів на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, суд вважає, що такі не є належними доказами, які підтверджують той факт, що ДТП, яка мала місце за участі застрахованого транспортного засобу виникла у звязку з незадовільним дорожнім покриттям та відповідно свідчать про наявність вини відповідачі у спричиненні такої ДТП. Аргументація цього наступна.

Відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як встановлено судом, постановою Сихівського районного суду м. Львова від 22.09.2015р. у справі №464/5167/15-ц не досліджувалося обставин ДТП від 10.04.2015р. та відповідно не встановлювалася наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, натомість провадження у справі було закрите у звязку з закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.

Відтак у справі відсутні докази, передбачені ст.35 ГПК України, які б підтверджували факт спричинення ДТП у звязку з наявність на дорозі вибоїн, а також вину працівника відповідача-2 у неналежному утриманні стану дороги.

Наявні в матеріалах справи докази, теж не дають суду можливості самостійно встановити причинний звязок та вину відповідача-2 у спричиненні ДТП.

Так, протокол про адміністративне правопорушення №348702, котрий було складено 16.06.2015р., тобто більш як через 2 місяці з моменту ДТП, на котрий покликається позивач як на доказ вини ОСОБА_1, суд не вважає належним доказом, оскільки такий суперечить іншим матеріалам справи.

Зокрема, цей протокол суперечить довідці про дорожньо-транспортну пригоду №61367853, яка витребувувалася судом з ВДАІ з обслуговування м. Львова ГУНП України у Львівській області і котра згідно їх листа №59-с/15-2017 від 20.06.2017р. міститься в інформаційній базі НАІС ДДАІ МВС України.

Зі змісту одержаної на вимогу суду довідки вбачається, що ДТП трапилася внаслідок наїзду на транспортний засіб, що стоїть (порушення п. 2.10. ПДР України); відмітки у графі розділу ІІІ «Наявні недоліки утримання вулично-дорожньої мережі на місці ДТП» - відсутні, а тому твердження позивача про те, що причиною ДТП був незадовільний стан дорожнього покриття (який виник внаслідок неналежного утримання відрізку дороги відповідачами) не заслуговують на увагу.

Суд не бере до уваги також акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 10.04.2015р., оскільки такий складено без участі представника ВКГ Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради; в акті зазначено про те, що про ДТП повідомлено начальника ВКГ Сихівської районної адміністрації ЛМР ОСОБА_1, однак докази того, останній повідомлявся про необхідність прибути на місце ДПТ матеріали справи не містять. Наявний в «Матеріалах по ДТП, яка мала місце на вул. Вулецька, 22 в м. Львові» (які витребовувалися судом з Сихівського районного суду м. Львова) лист Відділу ДАІ з обслуговування м. Львів №36-1079, адресований Сихівській районній адміністрації про виклик посадової особи, відповідальної за утримання вулично-дорожньої мережі до уваги судом не береться, оскільки датований 30.04.2015р., тобто після того як відбулася ДТП.

Пояснення ОСОБА_4 від 10.04.2015р. про причини ДТП теж не беруться судом до уваги, оскільки такі є субєктивними.

Не заслуговує на увагу твердження представника позивача про преюдиційність обставин встановлених ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2016р. у справі №450/1737/15-ц, котрою затверджено мирову угоду між ОСОБА_4 та позивачем, де сторони погодили, що пошкодження автомобіля відбулося внаслідок потрапляння такого у вибоїну на дорозі, а не за будь-яких інших обставин.

Зокрема, відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, з наведеного вбачається, що преюдиціальність обставин встановлюється саме в рішенні суду, а не ухвалі суду. З врахуванням викладеного, покликання позивача на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2016р. у справі №450/1737/15-ц судом відхиляються, оскільки така немає преюдиційного значення в даному випадку.

Більше того, мирова угода це угода між сторонами спору щодо його врегулювання на певних умовах. Мирова угода стосується лише прав та обовязків сторін, і не встановлює обставин відносно третіх осіб.

З огляду на викладене, суд зазначає, що підставою для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності є правопорушення, що включає в себе такі елементи, як збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причиновий зв'язок між протиправністю поведінки особи і збитками та вина. За загальним правилом, відсутність хоча б одного елемента складу цивільного правопорушення, виключає настання цивільної відповідальності. Оскільки в процесі судового розгляду позивачем належними та допустимими доказами не було підтверджено, що ДТП, котра мала місце 10.04.2015р. відбулася внаслідок неналежного утримання відповідачами дорожнього покриття (яке призвело до утворення вибоїн та які в свою чергу нібито стали причиною ДТП), склад цивільного правопорушення в даному випадку відсутній, а тому суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 22, 27, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити повністю.

2.Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 18.08.2017 р.

Суддя Крупник Р.В.