Ухвала суду № 68364196, 18.08.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

18 серпня 2017 року Справа № 915/821/17

м. Миколаїв

Суддя Фролов В.Д., розглянувши матеріали

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ЖЕК Забота (540301, м. Миколаїв, вул. Шнеєрсона, 4), код 313730803

відповідач: Управління комунального майна Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20), код 22440076

про: визнання укладеним договору оренди

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЖЕК Забота звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Управління комунального майна Миколаївської міської ради про визнання укладеним договору оренди нерухомого майна або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності, предметом якого є нежитлове приміщення площею 332,8 кв.м., розміщене за адресою: м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 61а/15, 1 поверх, в редакції позивача.

Дана позовна заява не може бути прийнята, у звязку з таким.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України Про судовий збір, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

17.08.2017 від позивача до суду надійшла заява №252 в якій заявник просить суд відстрочити сплату судового збору, обґрунтовуючи тим, що не має можливості своєчасно надати платіжний документ про сплату судового збору у звязку з затриманням банком проведення відповідного платежу через технічні неполадки.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити, розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати. У п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розяснив, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи та надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку й розмірі.

Статтею 129 Конституції України як одну з засад судочинства визначає рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За практикою Європейського суду з прав людини, принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993 р., серія A, №262, с. 25,§63). До того ж, принцип рівності сторін у процесі (у розумінні «справедливого балансу» між сторонами) вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище щодо другої сторони (див. Dombo BeheerB. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993 р., серія A, № 274, с. 19,§33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996 р., Reports 1996-V,стор. 1567-68, §38).

Згідно зі статтями 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статей 34, 36 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши наведені в вимозі щодо відстрочення сплати судового збору доводи та фактичні обставини згідно з вимогами чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами сплати судового збору у встановленому законом порядку, розмірі та факту того, що у нього реально зявляться грошові кошти на оплату судового збору у встановленому законом розмірі.

За таких обставин, господарський суд не вбачає підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору за подання позовної заяви.

Пунктом 2.22 Постанови Пленуму ВГС України № 7 від 21.02.2013 р. зазначено, що якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі заява повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК України, а саме пунктом 4 частини першої статті 63.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

При наступному зверненні до суду позивачу слід надати докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, довідку з Держказначейства про зарахування судового збору до Державного бюджету України.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Повернути позовну заяву та додані до неї документи без розгляду.

Суддя ОСОБА_1