Постанова № 68364160, 07.08.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

07 серпня 2017 року №826/22429/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМА»

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМА» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.06.2015 №0001972204 та від 05.06.215 №0001962204.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 22.05.2015 №243/26-57-22-04-10/31481946, прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.06.2015 №0001972204 та від 05.06.215 №0001962204.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 22.05.2015 №243/26-57-22-04-10/31481946 та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 05.06.2015 №0001972204 та від 05.06.215 №0001962204.

Адміністративну справу №826/22429/15 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМА» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток, податку на додану вартість по взаємовідносинам із товариством з обмеженою відповідальністю «Радіооптичні системи України» за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, товариством з обмеженою відповідальністю «Імеко ЛТД» за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 та товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційні радіооптичні системи» за період з 01.01.2015 по 31.01.2015.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМА» пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 304 198,00 грн. та пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 273 778,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 22.05.2015 №243/26-57-22-04-10/31481946 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 05.06.2015 №0001972204, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 342 222,50 грн., у тому числі: 273 778,00 грн. основний платіж, 68 444,50 грн. штрафні (фінансові) санкції;

від 05.06.215 №0001962204, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 456 297,00 грн., у тому числі: 304 198,00 грн. - основний платіж, 152 099,00 - штрафні (фінансові) санкції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМА» не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22.05.2015 №243/26-57-22-04-10/31481946 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМА» та товариством з обмеженою відповідальністю «Радіооптичні системи України» за договором від 01.06.2013 №01/06/13-1.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМА» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Радіооптичні системи України» (виконавець) укладено договір від 01.06.2013 №01/06/13-1, відповідно до якого виконавець зобов’язується виконати роботи з проведення вхідного контролю кабельно-фідерної продукції на різних частотних діапазонах включаючи частотні смуги для 90 МГц і 1800 МГц, залежно від використовуваного стандарту приймально-передавального обладнання та проведення робіт з удосконалення фідерних аксесуарів, згідно європейських норм і стандартів на радіочастотному обладнанні діапазону СВЧ і провести роботи з тестування волокно-оптичного кабелю, провести вимірювання та перевірку параметрів патчкордів, замовник в свою чергу, зобов’язується прийняти та оплатити дані роботи відповідно до умов даного договору.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 01.06.2013 №01/06/13-1, додатку до договору, акта надання послуг, результати вимірювань, виписки по банківському рахунку.

Згідно тверджень позивача, за результатами оголошеного приватним акціонерним товариством «Київстар» тендеру щодо постачання волокно-оптичних кабелів, товариство з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМА» стало переможцем. Однією із умов постачання волокно-оптичних кабелів, яка визначена в тендерній пропозиції була гарантія на обладнання 5 років.

На виконання умов тендеру товариство з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМА» придбало у публічного акціонерного товариства «Одеський кабельний завод «Одескабель» відповідні волокно-оптичні кабелі, що підтверджується наданими копіями договору та накладних.

Як свідчить лист публічного акціонерного товариства «Одеський кабельний завод «Одескабель» від 08.04.2015 №155/ВОК, гарантійний строк експлуатації кабелів складає три року з дня введення в експлуатацію, але не більше чотирьох років з моменту виготовлення.

Як ділову доцільність укладення спірного договору з товариством з обмеженою відповідальністю «Радіооптичні системи України» від 01.06.2013 №01/06/13-1, позивач зазначає саме ціль отримання розширеної гарантії на п’ять років, для отримання якої необхідно було провести вимірювання основних оптичних та електричних характеристик кабелю.

Однак, суд проаналізувавши надані позивачем докази прийшов до наступного висновку.

Матеріали справи не містять доказів, того, що отримані від товариства з обмеженою відповідальністю «Радіооптичні системи України» послуги за спірним договором від 08.04.2015 №155/ВОК стануть підставою для отримання документу, який засвідчить гарантійний строк експлуатації кабелів, придбаних у публічного акціонерного товариства «Одеський кабельний завод «Одескабель», строком на п’ять років.

Суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів отримання такої гарантії, за результатами отриманих робіт за спірним договором.

Окрім того, позивачем надано додатково документи, які засвідчують використання в господарській діяльності позивача отримані від товариства з обмеженою відповідальністю «Радіооптичні системи України» послуги, зокрема, копії договорів з третіми особами (приватним підприємством «Фірма ТКС», товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія-феліз», товариством з обмеженою відповідальністю «Атраком», тощо), видаткових накладних, довіреностей, податкових накладних, тощо.

Так, вказані документи свідчать, що придбаний товар у публічного акціонерного товариства «Одеський кабельний завод «Одескабель», не був реалізований приватному акціонерному товариству «Київстар», як позивач обґрунтовував в позовній заяві.

Окрім того, як свідчить акт наданих послуг, товариство з обмеженою відповідальністю «Радіооптичні системи України» надало послуги на 1 825 185,42 грн., проте економічна доцільність таких послуг не доведена.

У свою чергу, Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, як на підставу спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМА» та товариством з обмеженою відповідальністю «Радіооптичні системи України» посилається на відсутність достатньої кількості основних фондів та трудових ресурсів.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Відповідно до наявних в матеріалах доказів, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій.

Суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних, а також доказів сплати контрагенту вартості товару з податком на додану вартість.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.

Отже, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки суду не надано належних первинних та бухгалтерських документів, які б посвідчували фактичне здійснення придбання товару позивачем у контрагента.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод, відповідно при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.