Постанова № 68363445, 14.08.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/532/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Дюкаревій М.І.

за участю:

представника позивача: Ханіної М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу у розмірі 15697,96грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернулась з адміністративним позовом Державна податкова інспекція у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - Відповідач, ФОП ОСОБА_2.) про стягнення податкового боргу у розмірі 15697,96 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

Відповідно до договору №441290004000486 від 18.08.2011 Відповідач має в оренді земельну ділянку площею 0,0002 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Станом на 23.08.2013 у Відповідача утворився податковий борг, який складається з: 10780,89 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0094611701 від 20.04.2013 (термін сплати 23.08.2013); 5808,91 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №113-15 від 30.06.2014 (термін сплати 29.08.2014).

Враховуючи часткову сплату у розмірі 891,09 грн., сума до стягнення становить 15697,96 грн.

З метою стягнення податкового боргу, Позивачем на підставі ст.59 Податкового кодексу України виставлено вимогу форми «Ф» №561-15 від 27.11.2013.

Незважаючи на вжиті заходи, податковий борг залишається несплаченим.

На підставі викладеного, Позивач просив суд стягнути з Відповідача податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в сумі 15697,96 грн.

Під час розгляду справи по суті ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 здійснено процесуальне правонаступництво позивача, замінивши його на Головне управління ДФС у Луганській області (а.с.147).

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за адресою зазначеній у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002666698 від 08.06.2017 (а.с.107-108), однак до суду повернувся конверт з довідкою поштового відділення за формою №20 з зазначенням причини повернення: за зазначеною адресою не проживає (а.с.152).

За приписами ч.ч.8,11 ст.35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2756-VI (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця з 04.06.2004 Лисичанською міською радою.

Вказані обставини підтверджуються Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002666698 від 08.06.2017 (а.с.107-108).

18.08.2011 між Відповідачем та Сєвєродонецькою міською радою укладено договір оренди землі №441290004000486, згідно якого Орендодавець, на підставі рішень сесії Сєвєродонецької міської ради за №417 від 29.03.2011 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під існуючий окремий вхід до нежитлового приміщення), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п.9 зазначеного договору, орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: з 03.09.2009 по 31.12.2009 - 63,39 грн. на рік, що складає 10,00% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з 01.01.2010 по 30.06.2011 - 67,13 грн. на рік, що складає 10,00% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з 01.07.2011 по 31.12.2011 - 111,67 грн., що складає 6,00% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 130,28 грн. на рік, що складає 7,00% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 167,50 грн. на рік, що складає 9,00% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з 01.01.2015 - 186,11 грн. на рік, що складає 10,00% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до п.11 орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі: з 03.09.2009 по 31.12.2009 - 5,28 грн., з 01.01.2010 по 30.06.2011 - 5,59 грн., з 01.07.2011 по 31.12.2011 - 9,31 грн., з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 10,18 грн., з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 12,41 грн., з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 13,96 грн., з 01.01.2015 - 15,51 грн. (а.с.8-9).

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК України, - платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Станом на 29.08.2015 у Відповідача існує борг, який складається з:

- 10780,89 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0094611701 від 20.04.2013 за платежем: орендна плата з фізичних осіб (термін сплати 23.08.2013) (а.с.17), яке було направлено поштовою кореспонденцією на адресу Відповідача (зворотній бік а.с.17).

- 5808,91 грн. згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №113-15 від 30.06.2014 за платежем: орендна плата з фізичних осіб (термін сплати 29.08.2014), яке було направлено поштовою кореспонденцією на адресу Відповідача (а.с.18).

Враховуючи часткову сплату у розмірі 891,09 грн. сума до стягнення становить 15697,96 грн. (а.с.7).

На підставі ст. 59 ПК України Позивачем було виставлено податкову вимогу форми «Ф» № 561-15 від 27.11.2013 на суму 9889,05 грн. (а.с.11), яка була надіслана на адресу Відповідача поштовою кореспонденцією (зворотній бік а.с.11).

Зазначена вимога в добровільному порядку виконана не була, у встановленому законодавством строк не оскаржена.

Органи державної податкової служби згідно з п.п.20.1.38 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно підпункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Стягнення коштів провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору оренди землі Відповідач має у користуванні земельну ділянку на правах оренди з визначенням у договорі обов'язку оплати коштів за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно п. 285.1. ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Як вбачається з приписів п.286.1 ст.286 цього Кодексу, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.2 даної статті Кодексу встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Позивачем з метою погашення податкового боргу платника податків вживалися заходи, передбачені ст.59 Податкового кодексу України, а саме на адресу Відповідача було направлено податкову вимогу форми «Ф» від 27.11.2013 № 561-15 на суму 9889,05 грн. (а.с. 11).

Вищезазначена вимога у встановленому законом порядку не оскаржувалася, що є підставою для стягнення податкового боргу.

З інтегрованої картки платника податків вбачається, шо станом на 29.08.2015 за ФОП ОСОБА_2 лічиться податковий борг у розмірі 15697,96 грн. (а.с.133-134).

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що Відповідачем в порушення вимог ПК України, не сплачено суму податкового боргу у загальному розмірі 15697,96 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим їх слід задовольнити.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється, оскільки відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.69-72, 87, 94, 158-163, 167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу у розмірі 15697,96грн. задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) на користь місцевого бюджету м.Сєвєродонецьк Луганської області (розрахунковий рахунок 33215815700080, код платежу 18010900, отримувач УК у м.Сєвєродонецьку, код 37944909, банк ГУДКСУ в Луганській області, МФО 804013) податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 15697 (п'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто сім) гривень 96 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 18 серпня 2017 року.

Суддя Н.М. Басова