Ухвала суду № 68362904, 16.08.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3159/17

УХВАЛА

Про закриття провадження у справі

16 серпня 2017 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Рудченко О.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" (вхід.№19212/17 від 06.07.2017р.) щодо закриття провадження у справі №815/3159/17, відповідно до положень п.1 ч.1 ст.157 КАС України, у зв'язку з неналежністю розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень (від 06.07.2017р. вхід.№19217/17), просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора філії Комунального підприємства "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради Глущенко Андрія Олександровича щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень від 05.05.2017року №35056413, та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №20265830 щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна у вигляді квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, за Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк".

06.07.2017р. до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" (вхід.№19212/17), за підписом повноважного представника Товариства Шишлюк М.О., щодо закриття провадження у справі, відповідно до положень п.1 ч.1 ст.157 КАС України, з огляду на неналежність розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Рішенням Конституційного Суду України №19-рп/2011 від 14 грудня 2011року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини), зазначено, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до положень ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Частиною 2 статті 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно зі ст.1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009року №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою ст.15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (ст.17) або ГПК України (ст.ст.1,12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у порядку адміністративного судочинства захисту підлягають права та охоронювані законом інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин, які є складовою частиною правових відносин, що виникають у суспільстві.

Водночас, виходячи із системного аналізу положень статті 1 Цивільного процесуального кодексу України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного законодавства.

Зокрема, судом встановлено, що 26.07.2007р. між ЗАТ «Перший Укранський Міжнародний банк» (Банк) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено Кредитний договір №5529057, за умовами якого Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит у розмірі 118336 USD на умовах цього Договору, а Позичальник зобов'язується використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит Банку в порядку та у строки, обумовлені цим Договором.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що в забезпечення належного виконання зобов'язання за Кредитним договором від 26.07.2007р. №5529057 між ЗАТ «Перший Укранський Міжнародний банк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір від 26.07.2007р. №2448, відповідно до п.п.1.1, 1.2.1.1 якого Іпотекою за цим Договором забезпечується виконання всіх зобов'язань громадянки України ОСОБА_2 перед Іпотекодержателем, що випливають з укладеного між ними Кредитного договору №5529057 від 26.07.2007р., згідно з яким Іпотекодержатель зобов'язався в порядку та на умовах, передбачених Кредитним договором, надати ОСОБА_2 кредит, а ОСОБА_2 зобов'язалась повернути кредит в розмірі 118336 Доларів США у строк до 26.07.2027р., а також сплатити на користь Іпотекодержателя проценти за користування кредитом у розмірі 11,90% річних, пені, штрафи, та всі інші суми, передбачені Кредитним договором. Предметом іпотеки за цим Договором є квартира АДРЕСА_1, та складається з: 1-коридору, 2,4,5-житлових, 3-санвузла, 6-кухні, 7-туалету, житловою площею 51,3кв.м., загальною площею - 95,6кв.м.

Судом з'ясовано, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 умов вищеозначених правочинів, Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк" звернулось до Державного реєстратора філії Комунального підприємства "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради із заявою щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, за результатами розгляду якої Державним реєстратором філії Комунального підприємства "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради Глущенко Андрієм Олександровичем винесено Рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень від 05.05.2017року №35056413, та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №20265830 щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна у вигляді квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, за Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк".

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з ч.1 ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що спірні правовідносини пов'язані з виконанням умов цивільно-правової угоди, та набуття права власності на спірне нерухоме майно, які на думку ОСОБА_2 відбулись з порушенням вимог Закону України "Про іпотеку", суд дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин, та має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Означена правова позиції висловлена Верховним Судом України у Постанові від 14.06.2016р. у справі №826/4858/15.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відтак, беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" (вхід.№19212/17 від 06.07.2017р.) задовольнити, та закрити провадження у справі №815/3159/17 за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора філії Комунального підприємства "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради Глущенко Андрія Олександровича, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача філії Комунального підприємства "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради, Комунального підприємства "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради, Державної реєстраційної служби України в особі Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" про визнання протиправним та скасування рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень від 05.05.2017року №35056413, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №20265830 щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна у вигляді квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, за Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк", відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.157, ст.ст.160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" (вхід.№19212/17 від 06.07.2017р.) щодо закриття провадження у справі №815/3159/17, відповідно до положень п.1 ч.1 ст.157 КАС України, у зв'язку з неналежністю розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, задовольнити.

2. Закрити провадження у справі №815/3159/17 за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора філії Комунального підприємства "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради Глущенко Андрія Олександровича, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача філії Комунального підприємства "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради, Комунального підприємства "Комунально-реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради, Державної реєстраційної служби України в особі Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" про визнання протиправним та скасування рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень від 05.05.2017року №35056413, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №20265830 щодо державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна у вигляді квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, за Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк".

3. Роз'яснити позивачеві, що даний спір має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального законодавства України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом приписів ч.3 ст.160 КАС України, та проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини ухвали, апеляційна скарга до суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому положеннями ст.254 КАС України.

Повний текст ухвали складено та підписано судом «17» серпня 2017р.

Суддя Харченко Ю.В.

.